Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

13.
Діяти, виходячи з заміру, то другого, то першого. Життя людини - боротьба з підступами людини. Хитрість бореться, вдаючись до стратегеми заміру: ніколи не робить того, про що каже; націлюється так, щоб збити з пантелику, щоб відвести від діла, вміло залякує й несподівано, де не чекають, вражає, безперервно намагаючись задурманити. Явить один замір, аби перевірити намір суперників, а потім, круто повернувши, нападає зненацька й перемагає. Розум проникливий, одначе, передбачає його заміри, стежить нишком, передчуває протидію тому, в чому запевняють, і вмить розпізнає обманний хід, переждавши атаку першого заміру, чекає другого й навіть третього. Зауваживши, що її розкусили, підступність подвоює зусилля, використовуючи для обману і саму правду. Інша гра, інші прийоми - тепер хитрість вбирається в одяг безхитрісності, підступність одягає маску чистосердечності. На допомогу тоді приходить спостережливість; розгадавши дальновидність мети, вона під личиною світла знаходить морок, розвінчує замір, який чим простішим здається, тим більше приховується. Так підступні хмари Піфона борються зі світлосяйними променями "Аполлона".

14.
Сутність і манера. Суть справи - півсправи; не менш суттєво, як діло зроблено. Грубість шкодить всьому, навіть справедливому і розумному; люб'язність все скрашує: позолотить "ні", підсолодить істину, підрум'янить навіть старість. У всіх справах важливо "як": привітність схожа на шулера, що грає на певність. Вel portarse* прикрашає життя, з успіхом граючи роль дружби.

* Люб'язність (італ.).

15.
Мати розумних помічників. Перевага тих, хто має владу, - можливість оточити себе людьми видатного розуму, які їх витягнуть із тенет нікчемності, в будь-якому утрудненні виграють за них суперечку. Звертатися по допомогу до мудрих - ознака великих; вона значно похвальніша, ніж варварство Тиграна3, який перетворював переможених царів у рабів. У наш освічений вік - новий спосіб владарювання: в слуг обертати тих, кого природа нагородила вищістю. Так багато треба знати, так мало дано жити, а життя без знання - не життя. Тому великим є мистецтво того, хто опановує наукою без принуки, дізнається багато від багатьох, поглинає мудрість усіх. Виступаючи на раді, він говорить один за багатьох, устами його промовляють всі мудреці давнини, ціною чужого поту він дістає славу оракула. Мудрі помічники візьмуть найкраще з усіх наук і піднесуть йому квінтесенцію знання. А хто не годен тримати мудрість у себе в послузі, нехай шукає її в колі друзів.

16.
Поєднувати розум із доброю метою - запорука багатьох успіхів. Високий розум і ница воля - жахлива, насильно обвінчана пара. Злий замір - отрута для високих доброчинств, із допомогою розуму він лише досконаліше творить зло. Зневаги вартий великий розум, який спрямовується для ницої мети! Розум без розсудливості - подвійне божевілля.

17.
Міняти прийоми, щоб відвернути увагу, тим паче ворожу. Не триматися початкового способу дії - одноманітність дозволить розгадати, попередити і навіть знешкодити замір. Легко підстрелити птаху, яка летить прямовисно; трудніше - ту, що кружляє. Не дотримуватися до кінця й другого способу, бо через два ходи розгадають всю гру. Підступність насторожі. Щоб її упередити, вимагатиметься немало витончених зусиль. Досвідчений гравець не зробить того ходу, якого чекає, а тим паче, якого бажає супротивник.

18.
Старанність і обдарування. Якщо нема ні того, ні цього, велич неможлива, коли ж зійдуться докупи - вона блискуча. Старанням посередність досягає більшого, ніж обдарованість без старання. Слава досягається завдяки праці; що легко дається, те недорого коштує.
Навіть на високих посадах бажана старанність: вона, як правило, свідчить і про обдарування. Хто не мріє зайняти перше місце в значній справі, намагаючись зайняти хоча б середнє місце в значному, тому винятком служить благородність устремлінь; але в того, хто задовольняється середнім місцем у значній справі, коли б міг відзначитися в високому, тому вибачення нема. Отже, потребується натура і мистецтво, а їхній союз зміцнюється старанністю.

19.
Не починати з надмірних надій. Коли щось занадто захвалюється, воно найчастіше не виправдовує сподівань. Дійсність не встигає за уявою, бо уявляти бажане легко, досягнути важко. Від спілки фантазії з бажанням народжується щось більше, ніж дозволяє життя. Хоч би яким великим було досягнуте, воно не задовольняє дух, і, засліплений надмірними сподіванками, він зазнає невзабарі більше розчарувань, аніж захоплень. Надія - майстриня підроблювати істину; нехай же тверезість її стримує, турбуючись більше про корисне, ніж про бажане. Спочатку, аби розбудити інтерес, варто дати певний кредит, не викладаючи, одначе, все до останку. Нехай дійсність переважить очікуване й дасть більше, ніж задумувалося. Та для недобрості таке правило не годиться - тут перебільшення навіть корисне: всі задоволені, якщо воно не справдилося, і тепер вважають нормальним те, що раніше здавалося жахливим.

20.
Людина і її час. Навіть люди виняткових цнот залежать від свого часу. Не всім судився той час, якого вони заслуговували; багато хто, кому він діставався, не змогли його підкорити. Дехто вартий був ліпшого часу - добрий не завше торжествує: всьому свій час, навіть видатне залежить від моди. Але мудрість має ту перевагу, що вона вічна, і якщо цей вік не її вік, їй належать віки майбутні.

21.
Мистецтво бути щасливим. Є для цього безліч рецептів, та не всякий годиться для мудреця. Успіху може сприяти підприємливість. Одні з байдужим виглядом зупиняються перед ворітьми фортуни й чекають, поки візьметься за справу вона. Інші розумніші - вони сміливо пробиваються вперед й діють, покладаючись на власні сили, бо на крилах .доблесті часом вдається наздогнати щастя й піддобритися йому. Та, гаразд розмірковуючи, нема ліпшого шляху, як дорога доброчинності й старання, бо немає вищого щастя, ніж розсудливість, як і гіршого нещастя, ніж нерозсудливість.

22.
Приємні знання. Розумний озброєний світською витонченою освіченістю; він все
знає, про все говорить у вишуканій, ґречній манері; в нього завше знайдуться зразки гострих слів, блискучих справ, і він уміє застосувати їх до ладу. Бо ж порада під виглядом дотепного слова часто вислуховується охочіше, ніж обридливе повчання. Мистецтво вільної й повчальної бесіди багатьом прислужилося у житті більше, ніж усі сім вільних мистецтв 4.

23.
Не терпіти й найменшої своєї вади. Ось ознака досконалості. Від вад духовних чи тілесних мало хто вільний, та часто їх леліють, коли їх легко було б позбутися. Прикро бачити розумному, як невеличка вада іноді псує прекрасне поєднання достойностей, - досить і хмарки, щоб затьмарити сонце. Родимі плями на добрій славі злоба людська відразу ж підмітять - і наполегливо в них поцілятиме. Особливо вартісне мистецтво-приховувати свої вади, перетворюючи їх у переваги. Так Цезар приховував свою лисину лавровим вінком 5.

24.
Керувати своєю уявою. Де треба, притримай її, а де й пришпор, ба в вій - усе наше блаженства; сама розсудливість іноді в неї на повідку.
Вона - тиран. Не задовольняючись мріями, втручається в дії, панує над нашим життям, робить його, з примхи, радісним або нестерпним; від неї залежить - задоволені ми собою чи ні.
Домашній кат дурнів, одним вона настійливо малює лихо, - іншим вселяє безпечність, подає самі лише задоволення та приємні розваги. Вона на все здатна, якщо її не загнуздає високий синдересис6.

Далі