Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

205.
Грати зневагою. Кращий спосіб досягти бажаного - зневажити. Коли шукаєш щось, нізащо не знайдеш, а як думати про те забудеш, саме іде до рук. Бо все у світі нашому лише тінь світу вічного, то і запозичує у тіні сю властивість - уникати того, хто за нею гониться, і гнатися за тим, хто її уникає. Зневага також найполітичніша помста. Перше правило розсудливих - ніколи не захищати себе пером: воно залишить слід і суперникові швидше принесе славу за відвагу, ніж кару за зухвалість. Хитрий засіб мізерних - нападати на великих, аби у славу ввійти хоч непрямим шляхом, якщо прямого не заслужив: про багатьох би і знати не знали, коли б не були причетні до славетного супротивника. Краща помста - забуття, воно похоронить ворога в поросі його убогості. Безумці, вони намагаються увійти у вічність, підпаливши диво світу 49 і всіх віків! Аби пригасити злослів'я, не звертай уваги; почнеш сперечатися - тобі ж гірше, для доброї твоєї слави безслав'я. До суперників будь терплячим: навіть тінь лайки, хоч і не погасить, а все ж затьмарить блиск досконалого.

206.
Пам'ятай, що чернь є всюди - в самому Коринфі 50, у найзнатнішій сім'ї. Кожен відчуває це навіть у себе вдома. Але є чернь і є чорна чернь. У чорної ті ж властивості, що у звичайної, як в уламка від дзеркала, але вона ще шкідливіша: судження її дикі, осудження нахабне; старанна учениця невігластва, покровителька глупоти, соратниця брехні. Не слухай її мови, тим паче - почуттів. Важливо знати її, щоб звільнитися від неї в самому собі і поруч із собою: адже всяке невігластво відгонить духом черні, і чернь складається із невігласів.

207.
Будь стриманим - у будь-яких випадках будь вище випадкового. Поривання пристрасті - слизькі місця для розсудливості, дивися, як би не зірватись. Мить гніву чи захоплення заведе далі, ніж години спокою; піддасися на мить - катуватися будеш вік. Замір недруга готує ці спокуси розсудливості, аби промацати ґрунт, розвідати замисел; користуючись такими ось відмичками, він проникає в таємниці і викрадає найзаповітніший скарб. Захистися стриманістю, особливо за раптових випадків. Велика потрібна твердість, щоб не дати пристрасті закусити вудила: немає ціни тому, хто і на кою розсудливий. Хто знає небезпеку, рухається обережно. Легким здається слово для того, хто його кине, але важким для того, в кого поцілить.

208.
Не страждати недугою дурнів. Мудрі часто страждають недоліком розсудливості. Дурні, навпаки, - надлишком розсудливості. Померти як дурень - значить померти від надмірного розумування. Одні помирають через те, що горюють; інші живуть через те, що не горюють. Отже, одні - дурні, бо з горя не помирають, а інші - дурні, бо з горя помирають. Дурень той, кого губить надлишок розуму. Виходить, що одні гинуть від нерозумного розуміння, а інші живуть завдяки нерозумінню. Та хоча багато хто гинуть як дурні, однак дурнів гине мало.

209.
Звільнятися від вульгарних думок. Це потребує особливої розсудливості. Вульгарні думки досить стійкі, міцно вкорінилися, і багато людей, не піддаючись намаренню небуденного, не зуміли уникнути загальноприйнятих. Вульгарність, наприклад, те, що кожен невдоволений своєю долею, навіть прекрасною, зате задоволений своїм розумом, навіть дуже невишуканим. Невдоволені своєю долею, вони заздрять чужому щастю. І ще: нинішні люди завжди хвалять минулі часи, мешканці нашої країни - блага чужої. Ще минуло, те миліше; що далеко - більш бажане. Однаково нерозумний і той, хто над усім сміється, і той, кого все засмучує.

210.
Користуватися правдою уміло. Правда небезпечна, але людина честі не може не висловити її: ось тут і потрібне мистецтво. І умілі лікарі духу знайшли спосіб - підсолоджувати правду, бо коли вона відкриває нам очі, немає нічого гіркішого. Ввічливість тут застосовує свої прийоми: одна й та ж правда - одному лестить, іншого коле. У розмові з людьми нашого віку говори про людей древніх часів. Для тямковитого досить натяку, а інколи і натяк не діє, треба замовкнути. Владик не слід лікувати гіркими стравами - для того й існує мистецтво золотити пігулки.

211.
На небесах усе - радість, у пеклі все - горе, у нашому ж світі, що посередині, - і те, й інше; ми живемо між двома крайнощами, причетні до обох. Доля зрадлива: не може бути суцільне щастя або суцільне нещастя. Наш світ - це нуль: сам по собі - нічого не вартий; у єднанні з Небом - вартий багато. Байдужість до мінливості долі - це є розважливість, мудрий нічому не дивується. Життя наше зав'язується, як комедія, у кінці буде розв'язка - дивися ж, щоб кінець був гарним.

212.
Утаємничувати вищі секрети свого мистецтва. Так робили великі вчителі - навчаючи цьому мистецтву, користуються вони цим засобом: аби зберегти зверхність, залишатися наставниками. Майстерністю ділитися потрібно майстерно: аби не вичерпувалося джерело знань, як і благодіянь. Тим збережеш і славу, і повагу. Даючи приємне, разом і навчаючи, пам'ятай про найважливіше це правило, аби підтримувати здивування і виявляти щобільше досконалість. У будь-якій справі запасники є невід'ємністю вищої науки жити і перемагати, а особливо в заняттях високих.

213.
Уміло перечити. Кращий засіб промацати - не вплутуючись самому, розсукати іншого. Чудова відмичка, яка випускає з ув'язнення чужі пристрасті; вдавана недовіра - ошелешення для таємниць, ключ до замкненого серця. З особливою вишуканістю випробовуєш почуття і думки. Нарочитою зневагою у відповідь на загадкове слівце виманиш із глибин иайзаповітніші таємниці і, м'яко ведучи за вуздечку, спрямуєш їх на розмову - а там і в сіті, розставлені твоїм лукавим заміром. Стриманістю своєю виведеш стриманість іншого поза межі - ось тут і виявляється його бажання, хоча раніше серце його було непроникним. Удаваний сумнів - найкращий ключик, за допомогою якого цікавість розкриває все, що забажає. Навіть для учня, який бажає знань, не гріх заперечити вчителеві, щоб той повніше викладав і доводив істину; помірно перечачи, досягнеш повноти знань.

214.
Їз однієї глупоти нероби дві. Нерідко, бажаючи виправити одну глупоту, роблять багато інших. Виправдовувати одну помилку іншою, більшою, - це наче як із брехнею, бо глупота рідна брехні, яка, аби триматися на ногах, потребує багатьох інших брехень. У невірному позові гірко поручителю; гірше самої біди - не визнавати біду. Недоліки людські платять податок тим, що відкривають світові все нові недоліки. Найбільший мудрець і той припуститься помилки, але тільки один раз, не двічі, лише випадково, а не щоразу.

215.
Бути насторожі з тими, в кого на умі інший замір. Хитрун любить накинути іншому безпечність; атакуючи волю і переконуючи не берегтися, він перемагає. Такий ховає свій головний замір - виставляючи напоказ інший, а насправді здійснюючи той-таки: у безпечного ворога стріляють напевно. Але там, де пильнує замір одного, хай не дрімає проникливість іншого, і, коли таємний замір відступає назад, у засідку, проникливість виступає вперед, у розвідку. Хай обережність розгадає наміри підступності і приглядається, як вона кружляє навкруг своєї мети. На словах одне, на думці інше; збиваючи з пантелику, вціляє напевне. Дивися ж гарненько, в чому йому поступаєшся, а часом доречно показати, що добре його розумієш.

216.
Викладати думку зрозуміло. Тут справа не лише в невимушеності, але і в зрозумілості самої думки. Деякі можуть зачати, але не можуть народити, бо чада душі - ідеї і судження - на світ не з'являються, коли немає ясності. Є люди, подібні до тих посудин, які багато вміщують, та потроху випускають; але є й такі, що висловлюють куди більше, ніж відчувають. Що рішучість для волі, то ясність для розуму - двоє величезних достоїнств. Розум ясний всім приємний, а затуманений, був час, шанувався за незрозумілість; можливо, щоб уникнути вульгарності, навіть личить така потьмареність. Але як дійде думка того, хто говорить, коли в розумі того, хто слухає, немає їй відгуку?

Далі