Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

193.
Остерігатися тих, хто, прикриваючись чужим інтересом, добивається свого. Проти хитрощів - проникливість. Він собі на умі, а ти будь удвічі розумнішим. Дехто свою вигоду зображає як чужу, і, якщо в тебе немає ключа до замірів, будеш із вогню витягати блага для когось, обпікаючи руки собі.

194.
Тверезо судити про себе, про свої сили. Особливо коли починаєш жити. Всі люди про себе високої думки - і тим більше думають, чим менше варті: мріючи про прекрасну фортуну, вважають себе дивом природи. Надія нерозсудливо обіцяє, життя нічого не виконує, і для марнославної уяви осягнення справжнього життя стає гіркою мукою. Нехай же допоможе в подібних заблуканнях розсудливість - не забороняється бажати кращого, але чекати потрібно гіршого, щоб холоднокровне зустріти долю. Досвідчений стрілець, цілячись, мітить ледь вище, але не заноситься. Коли приступаєш до справи, така поправка в судженнях про себе дуже потрібна - зарозумілість без досвіду схильна до безумства. Немає більш універсальних ліків від усіх видів глупоти, як тверезий розум. Кожному потрібно визначити коло своєї діяльності, тоді він узгодить думку про себе із дійсністю.

195.
Цінити інших. Немає людини, яка не може чому-небудь навчити, і немає майстра, якого в чому-небудь не перевершує інший майстер. Запозичувати корисне від кожного - уміння досить важливе. Мудрий цінує всіх, бо помічає в кожному хороше і знає, як важко зробити хороше. Нерозумний же нікого не цінує, бо не бачить хорошого і помічає лише погане.

196.
Знати свою зорю. Вона є і в найзнедоленішого, а нещасний він лише тому, що її не знає. Одним дісталося - невідомо за що - місце біля монархів і владик, сама доля проявила до них милість, а їм тепер потрібно лише допомогти їй своєю старанністю. Іншим - прихильність мудрих; декого одна нація визнала більше, ніж інша, одне місто шанувало більше, ніж інше. Інколи людині в одному занятті або чині більше везе, ніж у інших, при тих же достоїнствах. Доля тасує карти, коли і як забажає; хай же кожен знає свою зорю, як і свою натуру, - від цього залежить, чи погубить себе чи прославить. Іди за зорею і допомагай їй, бережись переплутати, відхилитися від своєї Полярної, задивившись на сусідню Малу Ведмедицю.

197.
Не зв'язуватися з дурнями. Дурень, хто дурнів не пізнає, і ще дурніший той, хто, розпізнавши, від них не піде. Небезпечні при поверховому спілкуванні, вони нищівні при довірливій близькості. Спочатку їх стримує і власна насторога, і турбота оточуючих, але врешті або зроблять дурість, або набазікають - наче лиш через те й зволікали, щоб вийшла ще дурніша. Хто сам поваги не заслужив, навряд чи додасть її іншому. Нерозумному супутником є невезіння, болячка на його глупоті, - пам'ятай: і те, і інше заразне: Одне лиш в них непогано: хоч розумні для них без усякої користі, самі вони приносять розумним користь чималу - для пізнання життя або для повчання.

198.
Не боятися перемін місця. Є такі народи, що бажаючому там чогось досягти, особливо у високому, краще поїхати на чужину. Мати-батьківщина інколи мачуха навіть для людей видатних: у ній царствує заздрість до того, кого знають із дитинства; земляки більше нагадують про недоліки, з якими ти починав, ніж про велич, якої досяг. Шпилька і та набула ціни, перейшовши із Старого Світу в Новий; скельце, переселившись туди ж, затемнило алмаз. Чуже в почестях: чи через те, що прийшло здалека, чи через те, що з явилося готовеньким, обробленим. Бачили ми людей, у своєму закутку колись зневажених, а нині вони - окраса світу, їх шанують і земляки й чужі; перші тому, що дивляться здалека, інші - тому, що чужі. Благословення перед статуєю на вівтарі немає в того, хто бачив її колодою в лісі.

199.
Прокладати собі шлях розсудливістю, а не нахабством. Вірний шлях здобути повагу - заслуги, і коли підприємництво єднається з доблестю, це до успіху шлях найкоротший. Мало бути лише чесним, але соромно бути набридливим - все, що тоді заслужиш, буде забруднено, заплямить добру славу. А досягається вона з сукупності заслуг і уміння виявити себе.

200.
Завжди чогось бажати - аби не стати нещасним від перенасичення щастям. Тіло дихає, дух бажає. Володіли б ми усім, нам усе було б немилим, нудним; навіть розуму належиться приберігати щось йому невідоме, що збуджує зацікавленість. Надія надихає, перенасичення губить. Навіть нагороджуючи, не задовольняй повністю: коли нічого бажати, чекай зла; щастя це - злощасне. Кінчаються бажання, починаються побоювання.

201.
Дурні всі, хто дурнями здаються, і половина тих, що не здаються 46, Світ заполонило безглуздя, а якщо на землі і зустрінеш крихітку мудрості, проти мудрості небесної вона - безумство 47. Але дурень найбільший той, хто себе таким не вважає, лише інших дурнями обзиває. Щоб бути мудрим, недостатньо мудрим здаватися - тим паче самому собі; знає той, хто розуміє, що не знає; і не розуміє той, хто не розуміє, що інші розуміють. Світ повен дурнів, але ніхто глупоти своєї не помічає, навіть не підозрює, що вона є.

202.
Слова і діла витворюють мужа досконалого. Хай будуть виповнені добром і честю твої слова - твої діла: перше говорить про досконалість розуму, друге - про досконалість душі; і те, і інше витікає із піднесеності духу. Мова - тінь вчинків; мова - жіночого роду, вчинки - чоловічого. Достойніше сприймати хвалу, ніж самому хвалити: говорити легко - діяти важко. Діяння - сутність життя, розмови - його прикраси; високі діла залишаються, високі слова забуваються. Діяння - плоди розумного старання; одні люди - мудрі, інші - діяльні.

203.
Знати кращих, що дав твій вік. Їх не так уже багато: в усьому світі - один фенікс, один великий полководець, один незрівнянний оратор, один мудрець на один вік, один славетний монарх на багато віків. Посередність і знайти легко, і оцінити неважко, велич - рідкісна в усьому, бо вона верх доконалості, а що вище ранг, тим недоступніша вершина. Багато хто запозичував у Цезаря й Олександра звання "великий", але даремно, знання без діянь - порожній звук. Мало було Сенек, і лише одного Апеллеса прославив поголос.

204.
За легку справу берись як за важку, а за важку - як за легку. У першому випадку, аби впевненість не перейшла у безпечність; у другому, невпевненість - у боязкість. Найвірніший спосіб не здійснити справу - заздалегідь вважати її завершеною. І навпаки, старанність звершує неможливе. Великі починання навіть не варто обдумувати 48, потрібно взятися за діло, бо інакше, помітивши трудність, відступиш.

Далі