Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

181.
Не брехати, але і всієї правди не говорити. Ніщо не вимагає такого обережного поводження, як правда, - це кровопускання із самого серця нашого. Немале потрібне уміння, аби й правду сказати, і щоб про неї промовчати. Один раз збрешеш - і пропала твоя слава людини чесної. Одуреного вважають простаком, ошуканця - негідником, що набагато гірше. Не всяку правду сказати можна: про одну промовч ради себе, про другу - ради іншого.

182.
Зерно відваги в усьому - важливий заповіт розсудливості. Про людей суди стримано, не став їх так високо, щоб їх боятись, - не давай уяві залякати серце. Одні здаються бог знає чим, поки їх не узнаєш; близьке знайомство частіше викликає розчарування, ніж повагу. Нікому не дано вийти із тісних кордонів людського; у кожного є своє "але" - у одного в таланті, у другого в характері. Посада надає, достоїнство зовнішнє, з яким лише зрідка співпадає достоїнство особистості: за високе місце доля звичайно мстить ницістю душі. Уява наша любить забігати наперед, малювати все в перебільшеному вигляді: схоплювати не тільки те, що є, але й те, що б могло бути. Нехай же навчений досвідом розум внесе поправки. Але невідання хай не обернеться зухвальством, а доброчесність - боягузтвом. І якщо простодушності помагає віра в себе, то ще більше поможе вона заслугам і знанням.

183.
Не упиратися. Усі дурні - вперті, усі вперті - дурні, і чим невірніша думка, тим дужча впертість. Навіть у випадках очевидних непогано поступатись - правота твоя і так зрозуміла, твоя чемність заслуговує визнання. Від упертості в суперечці більше втратиш, ніж вигадаєш, перемігши, - ти не істину відстоюєш, а свою невихованість. Є мідні лоби, їх не переконаєш; а кали упертість поєднувалася із самодурством, до них неодмінно приєднається глупота. Упертість має бути рисою волі, а не суджень. Бувають, щоправда, винятки: коли потрібно себе рятувати, не дати двічі себе перемогти; один раз у суперечці, вдруге - у справі.

184.
Не бути церемонним. Навіть у монарха манірність була висміяна як дивацтво 44. Набундючений нестерпний, і є цілі народи, які страждають на цю слабість. Із гонору зіткані убори глупоти. Ідолопоклонники своєї честі являють світові, наскільки вона в них нетривка, - всяка дрібниця для неї небезпечна. Домагатися поваги - похвально, але набути репутації церемоніймейстера - незавидна честь. Звичайно, тому, хто може обходитися без церемонії, необхідні високі доброчесності. Не варто ні перебільшувати чемність, ні нехтувати нею. Хто чутливий до дріб'язковості, з'являє дріб'язкову душу.

185.
Не обмежуйся однією спробою: адже якщо вона не вдалася, ти з бідою не впорався. Один раз, особливо перший, легко помилитися: не завжди людині везе, всьому своя пора , через те й говориться: "як пора, то вгору". Отож, до першої спроби додай ще одну - і якщо ця вдасться, перша буде викупом за другу. Завжди прагни до кращого, добивайся більшого. Будь-яка справа залежить від багатьох обставин, успіх - нечасте щастя.

186.
Бачити недоліки, не зважаючи на особи. Від чесних очей хай не сховається порча, навіть прикрита парчею; хай на пороку золотий вінець, але і золоту не сховати зла. Раболіпство буде ницістю, хоча предмет його був би високим. Пороки можна підмалювати, але ніколи вони не прикрашають. Тлумачать, що такий-то герой допустив те і те, але не думають, що саме в цьому він і не був героєм. Одначе приклад того, що стоїть вище, такий промовистий, що і недостойне робить привабливим: раболіпство наслідувало велике навіть у потворстві обличчя, забуваючи істину - що у великих пробачливо, то у мізерних бридко.

187.
Що полонить серця, робити самому, що відштовхує - через інших. Перше притягне до тебе любов, друге відведе ненависть. Для високих душ вдаватися до благодіянь приємніше, ніж зазнавати їх, - в цьому їх блаженство. І рідко буває, щоб, завдаючи прикрощів, ми самі їх не випробували або із співчуття, або через муки сумління. Дії вищих причин неминуче викликають і вдячність і ремство - хай же вони добро чинять безпосередньо, а зло - непрямо. Тоді незадоволення матиме мішень для стріл ненависті і ганьблення. Оскаженіло, мов-та собака, чернь накидається, не аналізуючи причин, на знаряддя і, хоча головна провина не в ньому, йому, знаряддю, дістануться удари.

188.
Вихваляти хвали гідне. Прикмета смаку, вихованого на кращому, здатного його поцінувати. Лише той, хто вже бачив досконале, зуміє його відрізнити. Така людина пропонує предмет для бесіди і наслідування, заодно повідомляючи приємні відомості, - це також політичний спосіб віддати належне шляхетності присутніх. Інші, навпаки, схильні лише засуджувати і лестити присутнім, ганьблячи відсутніх; такі лестощі їм удаються з людьми поверховими, які не помічають хитрощів, - говорити з ними недобре про тих і навпаки. Дехто політичне підносить нинішні посередності над учорашніми світочами. Але далекоглядний розгадує прийоми лукавців, його не здивує перебільшена похвала одного, не засліплять лестощі іншого, він зрозуміє, що ці люди так само поводять себе з його ворогами, - лише там говорять усе навпаки, завжди підлаштовуючись до місця.

189.
Користуватися чужою нуждою. Коли вона приходить доречно, це краща відмичка в будь-якій справі. Філософи мали нужду за ніщо, політики шанують її понад усе, і саме вони розуміються на ній. Щоб досягти своєї мети, одні люди роблять собі сходинкою бажання інших. Вони користуються випадком і, якщо бажання важковиконуване, розпалюють його. Вони більшого чекають від палкого устремління, ніж від холодного володіння, - в міру того, як похітливе віддаляється, бажання лише розгоряється. Хочеш здійснити замисел, не поривай пута нужди в тобі.

190.
У всьому своя утіха. Нікчеми і ті знаходять її в тому, що вони довговічні. Немає лиха без добра, дурням у потіху удача - недарма кажуть: "дурням щастя". Багато проживеш, коли небагато вартий; посудині з тріщиною немає зносу - та дивитися на неї прикро! Схоже, сама Фортуна заздрить людям видатним, бо нікчемам дарує довговічність, а великим - короткий вік. Люди потрібні швидко відходять, зате вік животіє нікчемний - або тому,, що таким здається, або тому, що такий насправді. Йому, бідному, інколи здаєтеся, що, вступивши в змову, забули про нього і щастя, і смерть.

191.
Не довіряти перебільшеній чемності. Це один із видів обману. Дехто вміє чаклувати без фессалійських трав45 - одним помахом капелюха причаровують непутящих, сиріч, марнославних. Вони самі визначають ціну твоєї честі і платять вітром улесливих слів. Обіцяти все - не обіцяти нічого; обіцянка - пастка для простаків. Справжня чемність - борг; удавана, тим паче надмірна, - ошуканство: заклопотана не пристойностями, а власними відзнаками. Улесливий не тобі лестить, а фортуні твоїй: підносячи твої достоїнства, - думає про свою вигоду.

192.
Миролюбний - довговічний. Хочеш жити, давай жити іншим. Миролюбні не просто живуть, вони блаженствують. Потрібно все бачити, все чути і - мовчати. День без сварки - міцний сон. Жити довго і жити відрадно - жити за двох, і це плід миру. Хто не побивається тим, що його не стосується, - всім насолоджується. Із усякої дрібниці справу робити - наймарніша справа. Однаково безглуздо всією душею тужити за тим, що для тебе не має значення, - і пальцем не поворухнути в тому, що для тебе суттєве.

Далі