Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

133.
Краще бути божевільним із усіма, ніж розумним наодинці, - кажуть люди політичні. Якщо божевільні всі, ніхто не осудить. Та мудреця самотнього оголосять божевільним за те, що не пливе за течією. Інколи краща наука - не знати або прикидатися, що не знаєш. Жити доводиться з людьми, а люди здебільшого нікчеми.
Щоб жити в самотності, треба багато в чому бути схожим на Бога або в усьому - на тварину30. Та я поміняв би афоризм і сказав би: "Краще бути розсудливим із більшістю, ніж божевільним у самотині". Декому ж подобається бути винятковим у своїх дивацтвах.

134.
Подвоювати опори життя - подвоювати життя. Нехай у тебе буде не один заступник, ніколи не обмежуй себе чимось одним, нехай і незвичним: всього нехай буде по двоє, особливо джерел вигоди, милостей, насолоди. На всьому виявляється зміна місяця, символ непостійності, тим паче на справах, які залежать від суєтної людської волі. Проти змінності допоможе запасливість: пам'ятай про найважливіше правило житейське - мати по два джерела благ і зручностей. Як природа подвоїла иайпотрібніші й пошкодженням піддатливіші члени нашого тіла, так нехай вчинить розсудливий із заступниками.

135.
Не висловлювати духу протиріччя, бо набудеш слави дурня і буркотуна. Протистав йому розваженість. Заперечувати, звичайно, можна, особливо коли дотепно, але упертість завжди нерозумна. Вічні суперечники перетворюють приємну бесіду в сутичку, вони більше вороги своїм близьким, аніж тим, хто з ними не спілкується. Що кісточки гострі в ласому шматкові, те дух протиріччя для ваших веселощів. У цих зловредних дурнях поєднується тупість тварини з лютістю звіра.

136.
Знатися на предметі: у будь-якій справі зразу впіймати суть. Багато хто розтікаються по гілках безплідного мудрування або по листі нудотного багатослів'я і ніяк не доберуться до сутності; по сто разів кружляють навколо чогось одного, стомлюючись і стомлюючи, але так і не доходять найважливішого. Причина цього - туман в умах, який не дає вибратися на дорогу. Час і терпіння пішли на те, чим варто було б знехтувати, а на головне уже й не вистачає.

137.
Мудрий не залежить ні від чого 31. Все його надбання - він сам, і все своє він несе з собою. Коли друг універсальний може замінити Рим і світ, будь сам собі таким другом - і ти зможеш прожити в самотині. Хто тобі іще потрібний, коли в поглядах і смаках ніхто тобі не указ? Ти залежиш лише від себе самого, а бути схожим у цьому на Вище Створіння - вище блаженство. Хто зуміє жити ось так один, ні в чому не уподібнюючись тварині, багато в чому схожий на мудреця і в усьому - на Бога.

138.
Мистецтво не втручатися. І перш за все тоді, коли море суспільне чи сімейне розбушувалося. У взаєминах між людьми ті ж самі вихори, бурі пристрастей; о такій порі розумніше заховатися в надійній гавані, перечекати. Від ліків хвороба нерідко загострюється, тут нехай діє сама природа, там - норови; мудрий лікар стільки ж повинен знати, щоб виписати ліки, скільки - аби не виписати, і часто мистецтво його в тім, щоб обійтися без ліків. У час непогоди життєвої краще всього скласти руки і виждати, доки буря втихомириться; відступиш нині - переможеш потім. Струмок і од вітерця скаламутиться, і вода стане прозорішою не твоїм" зусиллями, а коли від неї одійдеш. Немає кращих засобів од незгод як надати можливості іти всьому своїм звичаєм - як-небудь уладнається.

139.
Знати свій чорний день - пам'ятати, що він бува є. У такий день ніщо не вдається; як не міняй гру, доля незмінна. Із двох ходів потрібно такий день розпізнавати - і відступитися, тільки помітиш, світить тобі чи не світить. Навіть для розуму є свій час, ніхто не був розумним завжди. В добрий час і розмірковуєш добре і листа напишеш вдало. Всякому достоїнству своя пора, сама краса не завжди в честі. Розум інколи сам собі зраджує - то нижче себе, то вище; будь-якій справі її день. В одні дні нічого не вдається, в інші удається все і з меншими зусиллями, наче робиться само собою: розум ясний, настрій рівний, зоря твоя сяє. Тоді лови її, не пропускай ні крихти. Але муж розважливий не буде з одного випадку робити висновок, що день лихий чи сприятливий, - невдача ще може обернутися добром, а удача - лихом.

140.
Діставатися в усьому кращого - щаслива доля гарного смаку. Бджола зразу добирається до солодкості - для меду, а гадюка до гіркості - для отрути. Такі ж і смаки людей - одні тягнуться до кращого, інші до гіршого. Немає речі, в якій не знайшлося б чогось путнього, особливо у книзі, творінні мислі32. Але у декого такий бридкий норов, що серед тисячі довершеностей наткнуться на один-єдиний недолік, і давай його гудити та неславити; у пристрастях і судженнях збирачі відходів, вони лише про дурне тлумачать - заслужена покара за відбір поганого, за неварте розуму проникливого заняття. Сумне в них життя - живляться гіркістю, насиченою бридотою. Щасливіший смак тих, що серед тисячі недоліків відразу знайдуть одну-єдину вдачу, яка наче з кеба до них упала.

141.
Не слухати лише себе. Що з того, що подобаєшся собі, коли іншим не подобаєшся; самовдоволення звичайно карається громадським презирством. Собою захоплений - усім осоружний. Говорити і слухати лише себе - не випадає; і коли говорити із самим собою - безумство, то слухати лише себе, розмовляючи з іншими, - безумство подвійне. Поважні особи мають кепську звичку примовляти, немов костуром стукати: "Правильно я сказав?" або "Адже так?"; кожним словом вибивають вони собі схвалення або лестощі, ніякого терпіння на них не вистачить. Так само і у спесивців набундючених - порожні їхні слова вимагають гучної луни, мова шкандибає на ходулях, і через те кожне слово має потребу в підтримці недорікуватого "славно сказано!".

142.
Не хапатися через упертість за гірше - тому, що твій противник, тебе випередивши, вибрав краще. Будеш уже з самого початку переможений, і доведеться потім з ганьбою відступати. Не бачити тобі успіху, коли позиція твоя невдала. Супротивник виявився хитрішим, він раніше зайняв кращу позицію, і кепсько, затримавшись, рушити проти нього з гіршої. Уперті в справах гірші, ніж уперті в мові, - настільки, наскільки дії звичайно небезпечніші від слів. Глупота норовистих: через пристрасть протирічити не бачать істини, через жадобу сперечатися не помічають вигоди. Поміркований завжди в стані розуму, а не пристрасності, він або перший туди поспішить, або потім помилку виправить. І якщо супротивник дурний, то, дивлячись на таке, також змінить позицію, перейде на протилежний бік, чим і погіршить своє становище. Щоб дурного відвернути від кращого, потрібно самому там закріпитись: дурість звідти супротивника прожене і норовистість його погубить.

143.
Цураючись минулого, не впадати в оригінальність. Обидві крайнощі негожі. Усяка справа, розумом серйозним осуджена, - нерозумна справа. Нарочита оригінальність - це якийсь самообман, спочатку приємний, який спокушує новизною і пряною гостротою, але потім, коли нічого хорошого не вийде і ти прозрієш, - досить прикрий. Це якась мана, а в справах політики - пагуба для держави. Хто не може, хто не дерзає іти до великого стезею доброчесності, повертає на стежку нарочитої оригінальності, захоплюючи дурнів і невдачею доказуючи правоту розсудливих. У таких рішеннях панує свавілля, вони далекі від здорового глузду. І якщо інколи основа у них і не хибна, та все ж ненадійна, і що важливіша справа, то небезпечніший провал.

144.
Починати на чужий лад, щоб закінчити на свій. Це тактика успіху; навіть у матеріях божественних учителі християнства схвалюють цю святу хитрість. Тут важливо прикинутися і пожадливою приманкою спокусити і полонити волю: їй здається, що вона переслідує свої вподобання, а насправді її ведуть - до чужої мети. Не починай нерозважливо, не кидайся сторч головою у ковбаню. З особами, у яких перше слово завжди "ні", потрібно, аби вони не злякалися труднощів, ховати справжню мету, особливо коли знаєш, що мета ця для них противна. Порада ця з розряду правил другого наміру - квінтесенції обходження.

Далі