Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

121.
Не видавати безділля за діло. Одні все сприймають жартома, інші - надто серйозно: про все міркують з виглядом поважним, всяка дрібничка їх хвилює, скрізь ввижаються інтриги та підступи. А між тим у кожній неприємності шукати сенсу - заняття не варте сенсу. До серця брати те, що треба з душі геть, плутати частини тіла. Що здавалося важливим, як відвернешся від нього, часто обертається в ніщо; навпаки, інше ніщо, ставши предметом пильної уваги, розростається хто зна в що. З лихом образу покінчити легко; згодом-важко. Нерідко сама хвороба породжує ліки. Сподіватися на милість Божу - не з гірших житейських правил.

122.
Величавість у мові та справах. Хоч би де ти опинився, надасть тобі поважне місце й викличе до тебе повагу. Вона виявляється в усьому - в розмові, в молитві, навіть у ходьбі, погляді й, звичайно, в бажаннях. Полонити серця - велика перемога! її не одержиш ні безрозсудною відвагою, ні обридлою дотепністю - дається вона лишень благопристойною упевненістю, породженою норовом, і опирається на гідність.

123.
Людина напускної поважності. Чим більше гідності, тим менше напускного - воно одне накладає на всіх відбиток ницості. Неприємне для навколишніх, воно так само важке для чванька - воно стає мучеником своїх турбот, терзаючи себе дрібницями церемоніалу. Навіть високі гідності багато втрачають через пихатість - у них тоді вбачають лише плід нарочитих хитрощів, а не вільної натури - справжнє завжди приємніше від штучного. Людей пихатих вважають нетямущими саме в тому, чим вони похваляються. Чим краще вдалася справа, тим менше говори про свої труди, аби здавалося, що взірцевого досягнуто цілковито природно. Та, уникаючи нарочитої поважності, не впадай у нарочиту скромність - всіляко показуючи, що нічого не виставляєш напоказ.
Розсудливий вигляду не подасть, що свідомий своєї гідності, - і сама його байдужість викликає в довколишніх цікавість до нього. Подвійно великий той, хто, помноживши довершеність, про те сам не каже; до загального визнання він прийде з іншого боку.

124.
Бути бажаним. Небагатьом пощастило завоювати любов всенародну, а якщо лише в людей розсудливих - це теж щастя. Коли вже повернуло до схилу віку, тебе проводжають з похвалою. Є різні шляхи виявити прихильність: надійний - відзначитися ділами і гідністю, швидкий - догідництвом. У людині, гідної свого місця, завжди є потреба, і всі бачать, що посада потребувала її більше, ніж вона тієї посади: одних місце красить, а інші красять місце. І якщо нікчемний наступник і додає тобі ціну - невелика втіха; це не означає, що тебе любили, а лише те, що іншого ненавидять.

125.
Не бути зеленою книгою 29. Точна ознака власного занепаду - коли починаєш особливо помічати чужу ганьбу. Ганьблячи інших, багато хто норовить приховати, хоча й не змито, власні плями. Тим вони потішаються, але це потіха дурнів. Уста їхні смердять, бо вони - стічні канави для нечистот суспільства. Хто там бобрається, ще більше забруднюється. Правдою чи неправдою, в кожного віднайдеш родимі плями; нікому не відомі лише вади людей невідомих. Розумний нехай остерігається стати обліковцем чужих гріхів, усім ненависною хронікою, він може заживо погубити душу свою.

126.
Не той дурень, хто дурість вчинив, а хто, вчинивши, не приховав. В таїні тримай свої пристрасті, тим паче слабкощі. Помиляються всі, але ось у чому різниця: хитрі від содіяного відрікаються, а дурні ще не зробленим похваляються. Добре ім'я залежить більше від твого мовчання, ніж від поведінки; якщо вже грішний, будь хоч обережним. Похибки людей великих, як затемнення світил небесних, всім помітні. Не довіряй і другові помилок своїх, і навіть, якщо це можливо, краще б самому про них не знати. Та тут згодяться інші житейські правила - побільше забувати.

127.
Невимушеність у всьому. Вона підсилює гідність, надихає промови, оживлює діла, прикрашає все чудесне в людині. Інші гідності - прикраса натури, а невимушеність - прикраса самої гідності; навіть у судженнях її досить цінують. Переважно вона дається природою, зрідка - наполегливістю, бо вона вище будь-яких правил. Вона всюди постане невимушене і з вишуканістю всіх випередить; вона пропонує .внутрішню свободу й надає всьому довершеності. Без неї і краса мертва й чвари безсильні; вона буває притаманна доблесті, розуму, мудрості, навіть царській величі. Вона надає приємності відмові, вишукано виходить з будь-якого утруднення.

128.
Висота духа. Один із головних атрибутів героя, бо запалює любов до всього великого: надає витонченості смаку, широту серцю, простору думці, благородності характеру й підводить особистість до величі. Хоч би де вона з'явилася, відразу її помітиш: навіть коли заздрісний фатум її пригнічує, вона рветься вгору, поширюється в бажаннях, хоча скована в можливостях. Вона визнане джерело великодушності, благородства і всього героїчного.

129.
Ніколи не скаржитися. Скарга завжди приносить шкоду; вона швидше під'юджує злі почуття, ніж збуджує співчуття й чуйність; вона вкаже шлях до іншої такої ж образи, й виправданням для іншого ображеного послужить те, що він дізнався про першого. Дехто своїми скаргами на колишні образи дає підстави для майбутніх і, жадаючи на допомогу чи втіху, викликає зловтіху і навіть зневагу. Значно ліпше вихваляти за послуги одних, аби розбурхати інших; або твердити про люб'язність відсутніх, аби пробудити до неї присутніх - нібито наділяючи інших щедрістю перших. Чоловік застережливий не стане говорити ні про свої образи, ні про хиби, але не забуде згадати про приємне -тим самим збереже друзів і стримає недругів.

130.
Робити діло і показувати діло. Все цінується не за суть, а за вигляд. Мати гідність й уміти показати її - подвійна гідність: чого не видно, того нібито й немає. Сам розум не зустріне поваги, якщо вигляд у нього нерозумний. Бо тих, що обманюються, - більшість, ніж тих, які проникливі; обман переважає, бо про все судять за зовнішністю, і багато що на ділі зовсім не таке, яким видається. Благородна зовнішність - найкраща рекомендація гідності внутрішньої.

131.
Краса поведінки. І душа має свої тонкощі, певну вишуканість духу - краса вчинку приносить немалу насолоду серцю. Не всім дана вона, в ній виявляється велич душі. Перша її ознака - про ворога відгукуватися добре, поводитися з ним іще краще. І найяскравіше виявляється вона в тому разі, коли чекають помсти: вона не просто відмовляється від помсти, але й все закінчує по-доброму - в ту мить, коли здається, що ось зараз станеться помста, вражає нежданою великодушністю. Вона корисна й у політиці, прикрашаючи навіть державний резон. Ніколи не похваляючись перемогою, бо взагалі не похваляється, вона, одержавши перемогу заслугою, приховує її простодушністю.

132.
Сім разів обдумати. Завше надійніше перед справою оглянутися, особливо якщо успіхи не очевидні. Відтягуй час. або щоб відмовитися, або щоб утвердитися, коли на думку спадуть нові докази на користь твого рішення. Якщо справа йде про те, щоб дати, то вище оцінять дане за порадою розсудливості, ніж на догоду пристрасті; чим довше бажають, тим більше цінують. Якщо ж треба відмовити, встигнеш обдумати, як пом'якшити гіркоту "ні"; до того ж, коли запал бажання минає, прохач, охолонувши, менше розчаровується відмові. Тому, хто просить нетерпеливо, давай, трохи зволікаючи: тим самим охолодиш чекання.

Далі