Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

109.
Не бути хулителем. Є люди грізного норову: всюди бачать злочини, і не тому, що запальні чи пристрасні, а за природним нахилом. Усіх осуджують - одного за те, що зробив, іншого за те, що зробить. Це ознака душі не тільки жорстокої, а гірше того - підлої. Осуджуючи, вони так перебільшують, що з атома колоду сотворять і очі їм виколють. На будь-якому місці злісні наглядачі, вони й Елізіум28 перетворять на галеру. А якщо домішається ще й пристрасть, стриму їм немає. Наївність, навпаки, все пробачає - і не те, що зумисно, а через недорозвиненість.

110.
Не чекати, поки станеш сонцем на заході. Правило розсудливості - відійти від справ раніше, ніж відкличуть тебе самого. Вмій і кінець свій обернути на тріумф - саме сонце іноді в повній силі ховається за хмари, аби не бачили його заходу; нам залишається лише міркувати - зайшло воно чи ні. Зарані відійди від суму, щоб не страждати від терзань. Не жди, поки повернуться до тебе спиною, похоронять, і, ще живий для прикрощів, ти вже труп для поважання. Прозірливець зарані відпустить на спочинок баского коня - аби не впав кінь посеред поля, а вершника не взяли на сміх. І нехай красуня розумно й вчасно розіб'є дзеркало - не чекаючи, коли воно розгніває її гіркою правдою.

111.
Придбавати друзів. Дружба - друге буття. Всякий друг для друга свого добрий і розумний; між друзями все ладиться. Людина коштує стільки, наскільки інші її оцінять, а шлях до їхніх вуст лежить через серце. Нема сильніших чарів для друга, як добра послуга. Найкращий засіб заслужити дружбу - виказувати її. Більша й краща частина того, чим ми багаті, залежить від інших. Жити доводиться серед друзів і ворогів, а тому кожного дня обзаводься приятелем, нехай не близьким, а прихильним.
Витримавши випробування, дехто з них із часом стане твоїм вірним побратимом.

112.
Шукати віддану любов. Навіть Верховна Першопричина у найвеличніших своїх ділах передбачає її й дає припис на неї. Через почуття любов проникає в переконання. Дехто, покладаючись на свої гідності, не намагається її завоювати, та розсудливість знає, який довгий шлях треба пройти заслугами, якщо не допоможе доброчинність. Все полегшить, всім обдарує самовіддана любов; нагороджує не завжди за достоїнства, частіше сама їх передбачає - доблесть, шляхетність, вченість, навіть розум; недоліків не бачить, бо бачити не бажає. Породжує її здебільша спільність життя матеріального - звичаї, стан, спорідненість, батьківщина, заняття. Для спільноти ж духовної потребується значно більше - обдаровання, зобов'язання, репутація, заслуги. Вся трудність в тому, щоб таку відданість завоювати, зберегти ж її легко. Знайти її можна - і треба навчитися нею користуватися.

113.
У дні благоденства готуватися до чорних днів. Мудрий, хто влітку запасається на зиму; можна не квапитися, милості дістаються дешево, друзів безліч. Добре зберегти на чорний день, коли все дорожчає і в усьому нестача. Май про запас друзів і боржників: прийде день, і дуже до речі виявиться те, що нині не цінуєш. Підлість же не має друзів - у дні благополуччя вона їх не признає, в дні бідування не признають її.

114.
Не загрузати в суперництві. Де змагання, там на шкоду будь-яка претензія: один одного ганьбить, щоб себе утвердити. Мало хто веде боротьбу чесну. Супротивник швидко знайде недоліки, про які забула чемність; багато хто перебував у пошані, доки не з'явився суперник.
Жарота розладу розпалює, воскрешає поховав ну ганьбу, викопує бридкі нечистоти, давні й забуті. Починається викриття вад, застосовується все можливе, нехай і не обов'язкове.
Іноді, навіть достеменно завжди, образа - не найкраща зброя, та суперництво злісно потішає нею свою помсту і так агресивно потрясає зброєю образи, що з гріхів колишніх злітає курява забуття. Доброчинність завше миролюбна, а добропорядність милосердна.

115.
Змирятися з дурним норовом навколишніх, як. змиряєшся з неприємною особою, надто ж якщо пов'язаний узами залежності. Є люди норову буйного, і жити з ними важко, і піти від них неможливо. Треба розсудливо й поступово до цього звикати, як до негарного обличчя, аби буйність не вразила тебе несподівано. Спершу це лякає, але першопочатковий страх минає, а обережність навчає попереджувати спалахи або терпляче їх переносити.

116.
Спілкуватися з людьми порядними, їм можна в:рити в борг і самому в них позичати, їхня порядність - вірна запорука в справах, навіть у суперечках, бо вони чинять, як велить їхня совість. Краще з порядним боротися, ніж підлих перемагати. З підлістю не домовишся, вона не визнає правил; тому-то між підляками нема щирої дружби, а прихильність їх ница, не на честі заснована. Від людини без честі - втікай світ за очі; хто честі не має, не має й ніякої доброчинності. Честь - престол чесності.

117.
Ніколи не говорити про себе. Доведеться або себе вихваляти, а це марнославство, або хулити, а це малодушність; про себе говорити - проти розсудливості грішити, та й слухачам надокучати. Уникай цього і в дружньому колі, та особливо - на високій посаді, де доводиться говорити перед багатьма й де подібна слабкість зробить тебе посміховиськом. Нерозсудливо говорити й про присутніх: тобі загрожує небезпека наскочити на один із двох рифів - або лестощі, або образу.

118.
Заслужити репутацію людини шанобливої. Їй достатньо, щоб прихилити серця. Шанобливість - головна риса культури, приворотне зілля, що вселяє довколишнім любов, як нікчемність - зневагу й невдоволення. Якщо нікчемність породжена пихою, вона нестерпна; якщо дурістю - ганебна. Для шанобливості краще більше, ніж менше, але вона не зі всіма рівна - то було б несправедливо. Між ворогів вона - обов'язок і достойний взірець їхньої доблесті. Коштує вона небагато, а цінується дорого: шанобливого поважають. Перевага люб'язності й честі - вони залишаються з тим, хто роздає першу й виявляє другу.

119.
Не шукати ворожнечі. Уникай викликати до себе неприязнь, вона й без твоєї волі вирветься вперед. Багато хто ненавидить просто так, не знаючи, за що й чому. Зловорожий випередить порядного. Злоба ще старанніше квапиться до зла, ніж користолюбство до користі. Дехто навіть вихваляється тим, що ні з ким не ладить, що легко і ображаються й ображають. Оволодіває ненависть душею, її, як дурну славу, нелегко витруїти. Людей проникливих побоюються, зловтішних не люблять, марнославних стороняться, насмішніків бояться, а достойних залишають у спокої. Отже, виявляй повагу, аби тебе поважали; хочеш жити мирно, тримайся смирно.

120.
Жити у згоді з часом. Навіть знання добрі в ходу, а де їм нема ходу, ліпше прикинутися нікчемою. Міняються роки, міняються судження й люди, не розмірковуй по-старому і в смаках тримайся сучасного. Смак загальноприйнятий бере гору в усіх галузях. Треба його триматися - і по можливості його облагороджувати; нехай тіло твоє призвичаїться до сучасного, хоча минуле тобі краще - і в убранстві тіла, і в убранстві душі. Лише в сфері моральній це житейське правило не годиться - тут добродійність понад усе. В наші дні не заведено - і здається старомодним - правду говорити, слова додержати; добропорядні люди мовби з добрих старих часів постали; їх і тепер похваляють, та нема в них ні шанувальників, ні наслідувачів. О, велике лихо нашого часу! Добродійність незвична, зате підлість - справа досить буденна! Нехай же розсудливий живе, як можеться, хоча й не так, як хочеться. Нехай буде задоволений тим, чим доля наділила, і не бідкається про те, чим обділила.

Далі