Бальтасар ГРАСІАН
КИШЕНЬКОВИЙ ОРАКУЛ,
або
НАУКА РОЗСУДЛИВОСТІ, ДЕ ЗІБРАНІ АФОРИЗМИ, ВЗЯТІ 3 ТВОРІВ ЛОРЕНСО ГРАСІАНА

ПЕРЕДМОВА

Від дня народження і до останнього подиху людина мережить своє буття по канві приписів і моральних настанов того середовища, в якому судилося жити. Кожна цивілізація, кожна людська спільнота виробляє свій кодекс гідностей і передає досвід, життєву мудрість від покоління до покоління.
Чим афористичніша форма настанови, тим вагомішого звучання набуває думка, в ній закладена.
Знаємо короткі, мов спалахи блискавки. Десять Заповідей Божих. i стільки ще нев'янучих, відточених житейським досвідом скарбів мудрості, без яких важко навіть уявити людську цивілізацію.
Політики, видатні вчені, письменники всіх часів і епох полишали дітям і внукам свої знання, своє розуміння практичної філософії, - вчили доброті, повазі до особистості, вселяли впевненість, що за найтяжчих обставин кожен може вплинути не тільки на власну долю, а й на події, що відбуваються у світі.
І чим непевніші часи переживає суспільство, тим настійніший інтерес до духовного надбання предків, до розгадування його кодів. Може, тому з такою увагою перечитуємо нині і Повчання Володимира Мономаха, і афоризми римських філософів, і настанови мудреців Сходу.
Серед творів цього афористичного жанру справжньою перлиною є "Кишеньковий оракул або Наука розсудливості" Бальтасара Грасіана. Триста правил-порад видатного іспанського письменника, філософа-мораліста, що жив чотири століття тому, і сьогодні читаються з непослабним інтересом. Бо дихають надією і мужністю, вірою в людину.

Лариса КОПАНЬ

1.
Усе вже сягло зрілості, і найбільше - особистість. Нині від одного мудреця більше вимагається, ніж у давнину від сімох1, і в поводженні з однією людиною за теперішнього часу потребується більше мистецтва, аніж колись із цілим народом.

2.
Натура і культура - два стержні, на яких ґрунтуються всі цноти. Одне без одного півсправи. Освіти замало, треба ще обдарування. Та лихо нікчеми в тому, що він помиляється щодо свого покликання в житті, у виборі занять, місця в краю рідному, в колі друзів.

3.
Діяти приховано. Несподіваність - запорука успіху. Від гри відкрито - ні користі, ні радості.
Не оголошуючи своїх замірів, збудиш інтерес, особливо там, де висота становища породжує загальне очікування, оточує задуми таїною й самою цією загадковістю вселяє благоговіння.
Навіть коли хочеш бути зрозумілим, остерігайся відвертості і не дозволяй будь-кому проникати в твою душу. Мовчазна стриманість - святилище розсудливості. Оголосити задум - загубити його: тоді в ньому заздалегідь знаходять недоліки, а зазнає невдачі - виявиться бідолашливим удвічі. Отож, у діяннях бери за подобу божественне, аби завжди вабити до себе напружену увагу.

4.
Мудрість і відважність - основа величі. Безсмерті, вони дарують безсмертя. Скільки людина знає, настільки вона людина; знаючий - всемогутній. Для нікчеми світ - тьма.
Розум і сила - очі й руки; без відважності мудрість безплідна.

5.
Нехай тебе потребують. Не різьбяр творить кумира, а той, хто його обожнює. Нехай ліпше тебе просять, ніж дякують. Покладатися на підлу подяку - обкрадати благородну надію: наскільки перша забудькувата, настільки друга пам'ятлива. Залежні корисніші від люб'язних; вгамувавши спрагу, від джерела відвернуться, вичавлений апельсин викинуть із золота в болото. Кінець нужді - кінець дружбі, а з нею й службі. Отож.нехай буде першим твоїм житейським правилом - підтримувати потребу в тобі, не задовольняти її повністю, нехай постійно потребують тебе, навіть вінценосний патрон. Але не варто занадто великою прихованістю вводити в оману, себто завдавати ближньому зло заради особистого блага.

6.
Зрілість людини. Зрілими не народжуються, але день у день вдосконалюють свою особистість, дістаючи вишкіл у своїй справі, людина досягає вищої зрілості, повноти гідності й переваг - це виявляється у вишуканості смаків, у витонченості розуму, в вагомості суджень, в бездоганності бажань. Іншим так і не вдається досягти довершеності, їм завше чогось не вистачає; інші досягають її пізніше. Добродій досконалий у усьому, мудрий в речах, розсудливий в діях - завше приємний людям поміркованим, вони бажають спілкування з ним.

7.
Уникати перемог над вищим. Перемогти - означає викликати неприязнь, перемогти ж свого володаря - нерозумно, а то й небезпечно. Перевага ненависна, тим паче особам ясновельможним. Свої переваги при бажанні можна приховати, як красу - неохайністю одягу. Багато хто, особливо ж сильні світу сього, охоче згоджуються й поступаються іншим в удачі, в будь-яких обдаруваннях, окрім розуму: розум панує над всіма дарами, найменша образа розуму - образа його ясновельможності. Хто стоїть високо, бажає царювати і в найвищому. Ясновельможностям догідливіша поміч, а не перевага; їм потрібно, щоб порада була лише нагадуванням про те, що забуто, а не поясненням того, що йому самому незрозуміле. Показовий урок подають нам зорі: світлозорі діти сонця, вони ніколи не осмілюються затьмити його променіння.

8.
Владарювання над своїми пристрастями - ознака найвищої величі духу. Сама ця велич відгороджує дух чужих йому ницих впливів. Нема вищої влади, ніж влада над самим собою, над своїми пристрастями, ніж перемога над їхнім свавіллям. I якщо пристрасть все-таки заполонить особистість, не давати їй доступу до сану, тим-паче високого: ось гідний засіб уникнути розчарувань, ось найкоротший шлях до доброї слави.

9.
Позбавлятися недоліків, які притаманні землякам твоїм. Вода набуває гарних чи поганих якостей від грунту, в якому струменить, а людина - від краю, в якому народжується. Одні зобов'язані країні більше, ніж інші, бо народилися під ласкавішим небом. Кожному народові, навіть вельми освіченому, притаманний якийсь природний недолік; сусіди, бува, зауважують його зі сміхом або зловтіхою. Виправити або хоча б приховати ці родимі плями - неабияке мистецтво: така людина вславиться як виняток серед своїх земляків, - а що виняткове, те коштовне. Бувають ще вади родинна станові, посадові, вікові, і якщо всі вони збіжаться й не буде людина прагнути їх уникнути, то почварою стане нестерпною.

10.
Щастя й слава. Наскільки перше непостійне, настільки друга незмінна. Те - для життя цього, а ця - для посмертного; те перемагає заздрість, ця - забуття. Щастя бажають, іноді досягають; славу заслуговують. Жадобу доброї слави породжує мужність. Слава завжди була й пробуватиме сестрою велетів, вона - супутниця крайнощів: диво чи страховисько, предмет захоплення або гидування.

11.
Спілкуватися з тими, від кого можна навчитися. Нехай буде твоє спілкування з друзями школою знань, а бесіда - вишукано приємним навчанням: дивись на друзів як на наставників і задобрюй користь від навчання насолодою від розмови. Дружба розумних взаємно вигідна: хто говорить, тому прибуток у похвалі слухача, а хто слухає, в того розуму додається. Та завше ми про це забуваємо, бо марнославність заслоняє вигоду. Розсудливий відвідує славних мужів, чиї помешкання - осередок доблесті, а не оселя суєтності. Вельможі освічені не лише самі подають словом і ділом приклад величі, а й їхнє найближче оточення створює мовби академію добрих і вишуканих звичаїв.

12.
Природа і мистецтво, матеріал і творчість.
Навіть красі треба допомагати: навіть прекрасне постане почварним, якщо не ушляхетнене мистецтвом, що усуває вади і вияскравлює краще. Природа кидає нас напризволяще - вдамося ж до мистецтва! Без нього й досконала натура залишиться незавершеною. У кого нема культури, в того й гідності наполовину. Від людини, яка не пройшла доброї шкоди, завше віддає грубістю: їй треба шліфувати себе, прагнучи в усьому довершеності.

Далі