Євген ТОВСТУХА
Фітоетнологія українців

Першим з січневих радощів віддає наш народ пошану богині неба – Коляді. Як твердять легенди, у далекому Вирії, зачувши потуги Змія-Дракона, який намагався знищити Білобога, в останнього з очей упали дві чисті, як кришталь, сльози. З них народився Перун, озброєний вогненними стрілами, та молода чарівна жінка – Коляда. І заповів їй Білобог після того, як молода красуня скуштувала молодильних яблук і стала безсмертною, що вона буде народжувати Божича-Сонце, золотеє коло для подолання вічної пітьми. Вічну пітьму, недуги, неміч, зневіру, смерть несе, як відомо, Чорнобог, Мара та її дочки.
Отже, 7 січня богиня неба Коляда у неймовірних радощах народжує свою любу дитину – Божича, Сонце, власне новий рік (на противагу християнським догматам і, зокрема, прокляттям Єви, якій написано на роду народжувати дітей у неймовірних муках).

Святкували Різдво Сонця як значну подію наші далекі пращури майже два тижні (з 24 грудня по 6 січня).
Шануючи Сонце, додаючи кволому небесному світилу у цей час і свою посильну людську потугу, наші далекі пращури запалювали обрядовий вогонь. Вогонь (за віруваннями) не лише відновлював сили дитини Сонця, а й надто негативно і потужно діяв на Мару, вічну темноту, яка смертельно боялась Сонця, світла, власне вогню. Запалювали, як правило, три свічки (триєдність світу); земля, вода, вогонь. Обов'язковим було посипання сусідів, родичів і так добрих людей житом-пшеницею та всякою пашницею. Готували кутю, співали, танцювали, водили танки, спалювали колоди (Мару). Ця ритуальна дія пильнувалась особ-ливо і була обов'язковою. На багатьох сонячних святах палили багаття і спалювали людиноподібні опудала. Спалювання символізувало знищення потвори-Мари, смерті, нещасть, лихоліття, страшної долі, моровиць тощо. Ці ритуальні спалювання стануть у майбутньому рятівними у буквальному розумінні цього слова, коли вогонь пануватиме як основний дезинфекційний фізичний чинник для боротьби та профілактики чуми, холери, висипного тифу, сибірки тощо. Але Коляда не лише народжує Сонце, вона ще й видатний творець-винахідник. Саморуч змайструвала колесо і навчила виготовляти його наших далеких пращурів – оріїв. Шанування богині неба Коляди ніколи не відбувалося відрубно чи автономно. Воно перепліталося перманентно (неперервно) зі святом Нового року та Водосвяттям. Про це згадується і в пісенному фольклорі:

Застеляйте столи та все килимами
Та печіть калачі з ярої пшениці,
Бо ідуть у гості три великих свята:
Щонайперше свято – Коляда із Сонцем,
А вже друге свято – Новий рік бажаний,
А вже третє свято – Водосвяття чисте.

На свято Коляди, Нового року, перед Водосвяттям готують кутю. Звичайно, кутю годиться розглядати не лише як харчовий продукт чи звичаєву страву. Кутя, взагалі збіжжя – це символ достатку. Йому на перелічені свята люди поклоняються, моляться. Вона (кутя) у ці святі дні та вечори виступає, за переконаннями праукраїнців, як магічна, ритуальна, цебто, свята стра-ва. Та й готують її не лише як харчовий продукт, але й як оберіг, як звичаєву страву для пошанування родичів, сусідів, кумів, добрих людей, для замовлянь тощо. Пошанування злакових культур, зокрема збіжжя, йде від дуже давніх хліборобських звичаїв і сягає тисячоліть. Отже, кутя...

Як же готують цю ритуальну страву? Добірну пшеницю висушують у печі, попередньо провіюють, очищають від бур'янів та інших домішок. Потім кроплять джерельною водою, зав'язують у торбинку і б'ють макогоном, поки не стане лущитися шкірочка. Пшеницю промивають кілька разів і, коли вона стає позбавленою зовнішньої оболонки, заливають водою та залишають на всю ніч. Ранком варять упродовж 3-4 годин на малому вогні до повної готовності. Багато разів помішують дерев'яною ложкою, щоб запобігти пригоранню спідніх шарів куті.
Мак ошпарюють два - три рази окропом, також із джерельної води, і ретельно розтирають у макітрі до одержання однорідної і запашної білуватої маси. Зварену пшеницю заправляють маком, узваром, медом, лікарськими запашними рослинами і з особливою урочистістю подають до столу на споживання.

Що ж означала кутя для праукраїнця та українця? Дуже і дуже багато. Виходячи з прадавньої філософії оріїв (землеробів), "сонячних людей", вона символізувала реальний, а не уявний достаток родини, нагадувала, що наблизилось велике свято. А що наші прапращури вважали себе не лише мешканцями Землі, а й їхнє глибоке переконання та особливо філософська гадка сягала космічних, зокрема, сонячних величин, то вони так і думали-гадали: людина, працюючи на землі, як "дитя сонця", "внук Даждьбога", здіймає руки до неба, Сонця, хреститься рівнора-менним хрестом, посилає сонячним потужним силам свої щед-ротні духовні і фізичні благословення-замовляння, єднається зі світом та Всесвітом. Ушановує всім серцем та душею безмежні небесні дії та події у таємничих високостях. А вже небо, як подяку за визнання та суголосне єднання, посилає на землю дощ і сонце – вологу та тепло. Благословляє збіжжя, яке підростає, набираючись життєдайних соків землі і дає людині (плекає) урожай для життя, щастя, добра, достатку, вічності людського роду та родоводу. Збіжжя як ритуальне (святе), як сонячна субстанція приховує (акумулює) в собі тепло, Вогонь, власне Сонце і гнітюче та смертельно діє на різноманітну темінь: Чорнобога, Мару-смерть та її нікчемних дочок-недуг – маренят. А отже, виступає надійним оберегом від численних лихих та заздрісних сил, які оточують добрих людей і ладні будь-якої миті завдати добрим людям зла чи й проковтнути родину, рід, родовід, плем'я, село, вулицю, хутір "зі всім зуздром". Аналізуючи детально давню філософію життя та буття праукраїнців, ми (у соті рази!) переконуємося, що вона виступала не поверховими розуміннями багатьох складнющих процесів, які поставали щоденно і щорічно, а вражає навіть нас, людей XXІ століття, своєю глибиною і доцільною тямковитістю пояснень світових проблем. Вона ще у ті надто далекі часи пильнувала та виступала носієм екоетносистеми та переслідувала споконвічні і надто сучасні світові заповіді: не дай, Боже, заподіяти Небу, Землі, Воді, світові та Всесвіту бодай найменших прикростей та шкоди. Тоді всі сили світу та Всесвіту своїм нестримним обуренням пошлють на землю страшні прокляття-катаклізми: пожежі, смерчі, суховії, землетруси, повені, градобої, сніговії, моровиці, румовища грабіжників-завойовників, руйнації та нестримний біль серця і душі...

Та від уламків давньої філософії повернемося знову до складових частин ритуальних страв. Осягнувши та засвоївши, хоч досить побіжно, окремі елементи символічних переконань праукраїнців, хочемо звернути особливу увагу на нашу деформовану та скалічену душу. Ми розгубили та втратили величезну, світового значення духовність не лише культурну (хоч це досить поверхове і неповне визначення); ми втратили духовність ритуальну (священну), оберегову. І спроквола, працюючи щелепами, їмо іноді кутю (як архаїку), як звичайнісінькі обивателі-споживачі для наїдку, ні на хвилю не уявляючи себе оріями-сіячами збіжжя-добра, дітьми Сонця, мешканцями-творцями світу та Всесвіту в отій неперервності століть, епох, тисячоліть.

А північний "старший" брат, також доклавши за три століття, певно, щонайбільше зусиль для замордування нашої душі і тіла у свою монголоїдно-державну вуздечку, ображаючи нашу національну гідність мало не щомиті (колись і зараз), перебуваючи у повному етнічному невігластві, усталено називає нас "хахлами". Не розуміє, що повторює не своє, а тюркське слово, не маючи щонайменшого поняття про його глибокий зміст. А тюрки, хоч і були в певні періоди нашими ворогами, етнічно найточніше визначили нашу спадкоємну сутність. Образливе назвисько українців, яке вживають так уперто росіяни, "хохол" означає тюркською мовою "Син Сонця".

Отож, готуючись до споживання куті у свят-вечір, ми повинні перебувати в особливому святковому настрої. Вважати себе справжніми синами і дочками Сонця, Світу, Всесвіту, Землі нашої Матінки-годувальниці. Вважати себе сіячами-оріями в отій перманентності, неперервності складнющих біологічно-космічно-соціальних та екоетнопроцесах, як вважали це, пильнували та заповідали нам прапрапращури з далеких та близьких тисячоліть...

Та й не годиться забувати про приготування куті, маку, особливо узварів та драглів. Про останні дві страви наголошуємо особливо (!!!). Це незвичайний собі наїдок, а насправді речі надто високі, звичаєві, корисні, суголосні з рівнем сучасної науки про забезпечення людського організму комплексом найнеобхідніших вітамінів, власне полівітамінів, мікроелементів, окремих вельми важливих речовин, зокрема дубильних, амінокислот і таких надзвичайно потрібних органічних кислот, як бурштинова, цикорієва, кавова, оксикорична, токоферолів, полісахариду інуліну та циклічного шестиатомного спирту інозиту. Останні сполуки попереджують жирове переродження печінки, поліпшують її глікогеноутворюючу та антитоксичну функцію, що має чи не найважливіше значення для нормального функціонування органів та систем живого організму та окремих і складних ланок обмінних процесів.
Отже, спочатку про узвари. Рецептів народна пам'ять зберігає дуже багато. Ми наведемо їх кілька десятків. Вони складаються з різноманітних сухофруктів та лікарських рослин. Неодмінною умовою їхнього приготування чи, правильніше, основою узварів виступають цукрові буряки, їх використовують як солодке середовище. Ми згодимося з цим етнічним твердженням, але додамо: в буряках наявна значна кількість сахарози, а також глюкози та фруктози, органічні кислоти: яблучна, цитринова, бурштинова тощо. Пектини понад 1%, каротин та аскорбінова кислота, а також сполуки калію, магнію, заліза, міді, ванадію, бору, йоду, марганцю, кобальту, літію, молібдену, рубідію, фтору та цинку. Отже, солодке середовище постає ще й коморою окремих цукрів, вітамінів, органічних кислот, мікроелементів. Готують узвари давніми способами: першого дня буряки миють, ріжуть на дрібні часточки, заливають водою у співвідношенні 1:1. Ставлять у піч, варять 2-3 години і залишають у печі на всю ніч. Наступного дня виварені буряки виймають, додають п'ять частин води, а також сушену садовину та лікарські рослини, кип'ятять 10 хв., настоюють 4 години і вживають або як третю страву, або як відвар лікувального призначення. Коли нема цукрових буряків, тоді (після кип'ятіння та охолодження відвару до 25-30°С) додають 500-600 г меду з високим діастазним числом.

Рецепти січневих узварів

1. Плоди груші дикої 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди сливи 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди агрусу 150 г
Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава материнки 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

2. Плоди груші дикої 100 г
Плоди малини 100 г
Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Плоди сливи 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

3. Плоди груші дикої 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди шовковиці 100 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Трава м'яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

4. Плоди груші дикої 100 г
Плоди калини звичайної 100 г
Плоди смородини чорної 100 г
Трава чебрецю звичайного 50 г
Трава деревію звичайного 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

5. Плоди груші дикої 100 г
Корені цикорію дикого 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди суниць 100 г
Плоди васильків евгенольних 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

6. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди горобини звичайної 100 г
Плоди абрикосу 100г
Трава меліси лікарської 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

7. Плоди абрикосу 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Плоди лісової черешні 100 г
Трава м'яти польової 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

8. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

9. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди вишні 100 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

10. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди ожини сизої 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Кореневища пирію повзучого 100 г
Корені з кореневищами гравілату міського 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

11. Плоди груші дикої 100 г
Плоди маслинки вузьколистої 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава материнки звичайної 50г
Відвар цукрових буряків 5 л

12. Плоди чорниці 100 г
Липовий цвіт 50 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди агрусу 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

13. Плоди агрусу 100 г
Плоди бузини чорної 25 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

14. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди суниць 100 г
Квітки гадючника шестипелюсткового 50 г
Плоди маслинки вузьколистої 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

15. Плоди інжиру (смоковниці) 100 г
Плоди абрикосу 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Трава м'яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

16. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Плоди лимонника китайського 50 г
Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

17. Плоди черемхи звичайної 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Трава материнки звичайної 50 г
Липовий цвіт 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

18. Плоди персика 100 г
Плоди груші дикої
Плоди калини звичайної 100 г
Трава деревію звичайного 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

19. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди смородини чорної 100 г
Кореневища аїру тростинового 50 г
Трава васильків евгенольних 50 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

20. Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Трава материнки звичайної 50 г
Трава чаполочі запашної 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

21. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди маслинки вузьколистої 100 г
Плоди терну колючого 100 г
Трава меліси лікарської 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

22. Плоди груші дикої 100 г
Плоди суниць лісових 100 г
Плоди черешні лісової 100 г
Трава хамеріону вузьколистого 50 г
Листки первоцвіту весняного 50 г
Трава м'яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

23. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Трава меліси лікарської 50 г
Плоди костяниці 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л

24. Плоди калини звичайної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Плоди журавлини чотирипелюсткової 50 г
Трава чаполочі запашної 30 г
Відвар цукрових буряків 5 л

25. Плоди горобини звичайної 100 г
Плоди дерену справжнього 100 г
Плоди суниць лісових 100 г
Квіткові кошики пижма звичайного 25 г
Трава материнки звичайної 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

26. Плоди бузини чорної 25 г
Плоди буяхів 100 г
Квітки гадючника шестипелюсткового 25 г
Відвар цукрових буряків 5 л

27. Плоди груші дикої 100 г
Плоди сливи 100 г
Плоди черешні лісової 100 г
Плоди брусниці звичайної 100 г
Трава васильків евгенольних 30
Відвар цукрових буряків 5 л

28. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди смородини чорної 100 г
Плоди суниць лісових 100 г
Плоди барбарису звичайного 100 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Трава м'яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

29. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Плоди обліпихи крушиноподібної 100 г
Трава деревію звичайного 50 г
Трава чаполочі запашної 30 г
Відвар цукрових буряків 5 л

30. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Плоди актинідії коломікта 50 г
Плоди брусниці звичайної 100 г
Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава материнки звичайної 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л

Ящо проаналізувати склад старовинних рецептів узварів, побачимо, що народ, готуючи ритуальні напої, віддає перевагу дикій садовині, а також окремим цілющим рослинам, якими користується впродовж тисячоліть для лікування та запобігання численних недуг. Велику групу рослин народ називає живильними. Він глибоко переконаний, що ці рослини живлять занепале і занапащене серце і душу, взагалі нутрощі, які заховують у собі лише загадки для ока і здорового глузду. Живильні рослини, переконаний народ, проганяють нудьгу, безнадію, сум. Цебто запобігають стресовим станам, нормалізують процеси збудження та гальмування центральної нервової системи, а також холестериновий обмін, кров'яний тиск, діяльність печінки, підшлункової залози та величезної і потужної сили – напругу ендокринних залоз, які формують стать і роблять з чоловіка та жінки батьків.
А до живильного зілля народ залучає такі поширені і надто відомі в Україні цілющі рослини: алтею лікарську, гравілат мі-ський, глід колючий, барбарис звичайний, валеріану лікарську, бобівник трилистий, деревій звичайний, кропиву дводомну, кульбабу лікарську, конвалію травневу, лопух великий, медунку лікарську, мелісу лікарську, материнку звичайну, оман високий, парило звичайне, підмаренник справжній, пирій повзучий, сідач коноплевий, самосил гайовий, синюху блакитну, собачу кропиву серцеву, хамеріон вузьколистий, цикорій дикий тощо.

Чи ж і насправді вони живильні, чи, може, це лише вигадки давньої уяви, легенд-казок, поетичні метафори? Безперечно і беззастережно живильні! Маючи у своєму складі комплекс вітамінів, мікроелементів, вуглеводів, зокрема, такого важливого полісахариду, як інулін, а також великої групи органічних кислот та ензимів, названі рослини поліпшують діяльність травної та видільної систем, енергетичний обмін на молекулярному рівні і додають людині фізичної та моральної витримки, снаги, як при окремих та численних недугах, так і при тяжкій виснажливій фізичній та розумовій праці. Вони ж є і тривким запобіжним муром для профілактики численних недуг як давніх, так і сьогочасних, "радіонуклідних".
Обов'язковими ритуальними стравами названих трьох свя-тощів пильнувалося у нас на Чернігівщині приготування куті, узвару, драглів та лікувально-алкогольних напоїв.

Отже, драглі. Драглі готували з дуже великої кількості рослин. Спочатку робили настоянки з численних плодів квіток та листків. Восени – з пізніх плодів, а також коренів з кореневищами. Рецептура їхня не вельми складна.
Беруть одну частину сировини на п'ять частин 40° спирту чи горілки, настоюють 15-30 діб. Надалі настоянки використовують для приготування драглів. В останніх проступає не лише кулінарна, а й лікарська, фармакотерапевтична майстерність нашого народу. Бо вже драглі пропонуються на святвечір чи майже впродовж усього місяця не лише третьою солодкою стра-вою, а й прадавнім фітопрепаратом аптеки живої природи.
Авторові іноді навіть бачиться, як у майбутньому такі страви будуть обов'язковими і в рекомендаціях дієтологів взагалі, а також на харчоблоках лікарень, санаторіїв та для великої кількості людей, потерпілих від чорнобильської катастрофи тощо.

Нижче перелічимо ті настоянки, якими найбільше користувалися наші матері, бабусі та прабабусі, заготовляючи їх упродовж весни, літа, ранньої та пізньої осені, готуючись до величних січневих урочистостей:

31. Абрикосова настоянка
32. Аґрусова настоянка
33. Аїрова настоянка
34. Акацієва настоянка
35. Актинідієва настоянка
36. Бедринцева настоянка
37. Василькова настоянка
38. Вишнева настоянка
39. Глідово-ягідна настоянка
40. Гравілатова настоянка
41. Деренова настоянка
42. Журавлинова настоянка
43. Калинова настоянка
44. Костянична настоянка
45. Лавандова настоянка
46. Лимонникова настоянка
47. Малинова настоянка
48. Маслинкова настоянка
49. Материнкова настоянка
50. Мелісова настоянка
51. М'ятна настоянка
52. Обліпихова настоянка
53. Ожинова настоянка
54. Оманова настоянка
55. Перстачева (калганова) настоянка
56. Родовикова настоянка
57. Самосилова настоянка
58. Смоковнична настоянка
59. Чорносмородинна настоянка
60. Сунична настоянка
61. Тернова настоянка
62. Хамеріонова настоянка
63. Цикорієва настоянка
64. Чаполочна настоянка
65. Чебрецева настоянка
66. Черемхова настоянка
67. Черешнева настоянка
68. Чорнична настоянка

Примітка. Для перелічених настоянок беруть одну частину сировини на п'ять частин 40° спирту чи горілки (1:5), настоюють 14-30 діб, фільтрують. Бедринцеву настоянку готують з розрахунку 1:10.

Драглі

69. Абрикосові драглі.

Рецептура:
Абрикосової настоянки 850 мл
Цикорієвої настоянки 100 мл
Чаполочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Складові частини доводять до кипіння, розчиняють цукор, додають желатин, ретельно розмішують. Розливають у відповідні форми та охолоджують.

Застосування. Вживають пропоновані драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди при анацидних та гіпацидних гастритах, атонії кишечника у похилому віці. При серцевих набряках, загальному атеросклерозі, хронічній коронарній недостатності, для поліпшення апетиту, травлення та кровотворення.

70. Аґрусові драглі.

Рецептура:
Агрусової настоянки 850 мл
Хамеріонової настоянки 100 мл
Чапалочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Приготування цих драглів таке, як і попередніх.
Застосування. Пропоновані драглі доцільно вживати як жовчогінний та сечогінний засіб. Для нормалізації кров'яного тиску. При анемії, хронічних закрепах, а також при онкологічних захворюваннях стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. Для стимуляції обмінних процесів у людей похилого віку. При виснажливих та затяжних інфекційних захворюваннях; опроміненні та хіміотерапії онкологічних хворих, перебуванні у зонах з підвищеною радіацією. Для працівників АЕС, атомних реакторів, уранових рудників, лікарів-рентгенологів, осіб, які проводять досліди з радіоактивними ізотопами та обробляють збіжжя гербіцидами і пестицидами.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди і четвертий раз – перед сном. Протипоказано вживати драглі при загостреннях виразкової недуги шлунка та дванадцятипалої кишки. Курси лікування при онкологічних захворюваннях 1,5-2 роки. Перерви через кожні 1,5-2 місяці 5,7,10 або 15 днів.

71. Аїрові драглі.

Рецептура:
Аїрової настоянки 850 мл
Цикорієвої настоянки 100 мл
Чаполочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, гепатохолециститах, спастичних колі-тах, метеоризмі, печії, втраті апетиту, анеміях, обмінних поліар-тритах, занепаді фізичних сил, імпотенції.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

72. Акацієві драглі.

Рецептура:
Акацієвої настоянки (робінії звичайної) 850 мл
Гравілатової настоянки 100 мл
Василькової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях сечостатевих органів, зокрема нефролітіазі, запальних за-хворюваннях верхніх дихальних шляхів, стресових станах, діа-реї, недугах печінки. Для поліпшення сну, апетиту, при нудоті та блюванні, ендометритах, геморої, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах.
Вживають драглі по 40, 50, або 70 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди і четвертий раз перед сном.

73. Актинідієві драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів актинідії коломікта 850 мл
Бедринцевої настоянки 100 мл
Хамеріонової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при гіпо- та авітамінозах, маткових, легеневих, шлункових, кишкових та гемороїдальних кровотечах, підвищеній радіації; хронічних отруєннях гербіцидами та пестицидами, солями важких металів, етильованим бензином; нефролітіазі, обмінних поліартритах, онкологічних захворюваннях, особливо після проведеного опромінення та хіміотерапії; при головних болях, глибокому атеросклерозі та церебросклерозі, безсонні, мігрені; при хронічних бронхітах та кровохарканні. Як ефективний сечогінний засіб та при розладнаннях кровообігу.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди. При онкологічних захворюваннях курси лікування 1,5-2,5 років з перервами через кожні 2-2,5 місяців на 10-20 днів. При перебуванні в зонах з підвищеною радіацією вживають драглі щомісячно по 10-15 днів.

74. Василькові драглі.

Рецептура:
Настоянки васильків евгенольних 850 мл
Вишневої настоянки 100 мл
Чаполочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Василькові драглі показані при судомах, стресових станах, для поліпшення апетиту та кровотворення, при атонії кишечника, запальних недугах верхніх дихальних шляхів, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, обмінних поліартритах, анемії, серцевих неврозах.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

75. Глідово-ягідні драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів глоду колючого 850 мл
Настоянки гравілату міського 100 мл
Дернової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при гіпертонічній недузі, стресових станах, гіпотонії. При порушенні сну, серцевого ритму, нейроциркуляторній дистонії, стенокардії, кардіо- та церебросклерозах, обмінних поліартритах, гепатопанкреахолециститах, анацидних та гіпацидних гастритах.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

76. Журавлинові драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів журавлини 850 мл
Настоянки плодів калини 100 мл
Настоянки плодів костяниці 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях дихальних шляхів, загальному атеросклерозі, гіпертонічній недузі, гіпертензіях, зниженій та нульовій секреції шлункового соку; при обмінних поліартритах, гіпо- та авітамінозах, для відновлення розумової та фізичної працездатності.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди. При загальному атеросклерозі, нульовій секреції шлункового соку та обмінних поліартритах, курси лікування щоквартальні – по 1 -1,5 місяців впродовж 2-3 років.

77. Лавандові драглі.

Рецептура:
Лавандової настоянки 850 мл
Гравілатової настоянки 100 мл
Малинової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, нудоті, блювоті, істерії, гепато-панкреахолециститах, холангітах, ревматоїдних поліартритах; при анацидних та гіпацидних гастритах, для поліпшення сну, функції нервової та серцево-судинної систем, при стресових станах, значних травмах, нервовому виснаженні.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

78. Лимонникові драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів китайського лнмонника 850 мл
Настоянки плодів маслинки вузьколистої 100 мл
Настоянки плодів калини звичайної 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при астенічних станах, гіпотонії, імпотенції, для стимуляції імунних процесів, при хронічній дії на організм солей важких металів, гербіцидів, пестицидів та радіонуклідів. Драглі підвищують розумову та фізичну праце-здатність, загальну опірність організму до численних негативних впливів.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

79. Материнкові драглі.

Рецептура:
Настоянки трави материнки звичайної 850 мл
Настоянки плодів глоду колючого 100 мл
Настоянки гравілату міського 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних недугах верхніх дихальних шляхів, для лікування гіпацидних та анацидних гастритів, епілепсії; захворювань печінки, нирок, підшлункової залози, поліпшення сну. При стресових станах, захворюваннях серцево-судинної системи, зокрема при серцевих неврозах, порушеннях серцевого ритму, гіпертонічній недузі, загальному атеросклерозі, церебро- та кардіосклерозах.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди. При епілепсії та шизофренії курси лікування 2-3 роки з перервами на 10-20 днів щоквартально.

80. Мелісові драглі.

Рецептура:
Настоянки меліси лікарської 850 мл
Настоянки гравілату міського 100 мл
Настоянки м'яти польової 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані для вживання, як і попередні.

81. М'ятні драглі.

Рецептура:
Настоянки м'яти польової 850 мл
Настоянки плодів обліпихи 100 мл
Настоянки плодів ожини сизої 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при анацидних та гіпацидних гастритах, шлункових та кишкових коліках, авітамінозних станах взимку та рано навесні; при серцевих набряках, стенокардії, невротичних станах, остеохондрозі; холелітіазі, при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, для лікування та профілактики атеросклерозу, захворювань печінки та підшлункової залози.

Вживають драглі по 40-60 г 3 рази на добу за півгодини до їди. При лікуванні глибокого загального атеросклерозу курси лікування тривають 2-3 роки з щоквартальними перервами впродовж місяця.

82. Оманові драглі.

Рецептура:
Настоянки оману високого 850 мл
Настоянки материнки звичайної 100 мл
Настоянки плодів глоду колючого 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, для лікування недуг печінки та підшлункової залози, при нефролітіазі, ревматизмі, обмінних поліартритах, для відновлення та регулювання менструального циклу, при жіночій безплідності та естрогенній недостатності.
Вживають драглі по 40-60 г 3 рази на добу за півгодини до їди. Курси лікування жіночої безплідності та інфантильності 2-3 роки. При відновленні та регулярному перебігу менструального циклу за три дні до його початку, під час перебігу та три дні після закінчення драглі не приймають.

83. Перстачеві (калганові) драглі.

Рецептура:
Настоянки перстачу прямостоячого (калгану) 850 мл
Настоянки васильків евгенольних 100 мл
Настоянки актинідії коломікта 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при гострих та хронічних недугах дихальних шляхів, маткових, легеневих, шлункових, кишкових та гемороїдальних кровотечах. Анацидних, гіпацидних гастритах, гіпо- та авітамінозах. При захворюваннях печінки та підшлункової залози, капіляротоксикозах, васкулітах, тромбоцитопенії.

Вживають драглі по 40, 50 або 100 г 3-4 рази на добу за півгодини до їди. При васкулітах, капіляротоксикозах та тромбоцитопенії курси лікування 2-3 роки з щоквартальними перервами на 10-15 днів.

84. Родовикові драглі.

Рецептура:
Настоянки родовика лікарського 850 мл
Настоянки самосилу гайового 100 г
Настоянки плодів журавлини 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування та вживання, як і попередніх драглів.

85. Смоковничні драглі.

Рецептура:
Настоянки смоковниці звичайної 850 мл
Настоянки плодів смородини чорної 100 мл
Настоянки плодів глоду колючого 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні гострих та хронічних бронхітів, пневмонії; при закрепах, ішемічній недузі серця, пієлітах, пієлонефритах, нефропатії вагітних, набряках ниркового походження, неврастенії, порушенні серцевого ритму.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

86. Суничні драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів суниць лісових 850 мл
Настоянки меліси лікарської 100 мл
Настоянки гравілату міського 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при захворюваннях печінки, підшлункової залози, гастритах зі зниженою та нульовою кислотністю; нефро- та холелітіазах, обмінних поліартритах, метрорагіях.

Вживають драглі по 40, 50 або 100 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

87. Тернові драглі.

Рецептура:
Настоянки терну колючого 850 мл
Настоянки плодів глоду колючого 100 мл
Настоянки чорниці 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при алергічних проносах, неспецифічних виразкових колітах, кандидозах, порушеннях серцевого ритму, загальному атеросклерозі, церебро- та кардіосклерозах, харчових токсикоінфекціях.

Вживають драглі по 50-100 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

88. Хамеріонові драглі.

Рецептура:
Настоянки хамеріону вузьколистого 850 мл
Настоянки коренів цикорію дикого 100 мл
Настоянки трави чаполочі запашної 50 мл
Цукру 100 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні онкологічних захворювань стравоходу, шлунка та кишечника, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, недугах печінки та підшлункової залози, набряках ниркового походження, онкологічних захворюваннях шкіри.

Вживають драглі по 30, 50 або 70 г 3 рази на добу за півго-дини до їди. Курси лікування онкологічних захворювань 2-3 ро-ки з щоквартальними перервами на 10-20 днів.

89. Чебрецеві драглі.

Рецептура:
Настоянки чебрецю звичайного 850 мл
Настоянки материнки звичайної 100 мл
Настоянки гравілату міського 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, кашлюці, атоніях кишечника, поліневритах, остеохондрозах, недугах трійчастого нерва, грибкових ураженнях шкіри.

Вживають драглі по 30-50 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

90. Черемхові драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів черемхи звичайної 850 мл
Настоянки кореневищ перстачу прямостоячого 100 мл
Настоянки плодів глоду колючого 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні ентеритів, ди-спепсій різноманітної етіології, шлункових, кишкових, маткових та гемороїдальних кровотеч, капіляротоксикозів, тромбоцитопеній; хронічних колітів, дизентерії, сальмонельозу, пародонтозу, запальних захворюваннях ротової порожнини.

Вживають драглі по 40-50 г 5-4 рази на добу за півгодини до їди.

91. Черешневі драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів черешні 850 мл
Настоянки плодів калини звичайної 100 мл
Настоянки трави материнки звичайної 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при анацидних та гіпацидних гастритах, недугах печінки, порушенні сну, атонії кишечника внаслідок спайкової недуги, при загальному атеросклерозі та гіпертонічній недузі.

Вживають драглі по 40-50 г 3-4 рази на добу за півгодини до їди.

92. Чорничні драглі.

Рецептура:
Настоянки плодів чорниці 850 мл
Настоянки родовика лікарського 100 мл
Настоянки плодів обліпихи крушиноподібної 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, холе- та нефролітіазах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, бешисі; при гіпертонічній недузі, атеросклерозі, капіляротоксикозах, тромбоцитопеніях; маткових, шлункових, кишкових та гемороїдальних кровотечах, пародонтозах, кашлюці, онкологічних захворюваннях горла, стравоходу, ротової порожнини.

Вживають драглі по 40, 50 або 100 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

Ми звернули певну увагу на приготування ритуальних (читай священних) узварів, куті, драглів. Проаналізували їхнє значення не лише як оберегів, а й як лікувально-магічних страв. Адже у глибоку давнину уклад життя, його філософія, ідеологія, магічне лікарювання не розділялись і не виділялись, а плекались у руслі споконвічного звичаєвого права, етносу і були квінтесе-нцією спадкоємних традицій.

Шостого січня, на Святий вечір (багата кутя) готували давні українці дванадцять страв. Чому дванадцять? Тому, що це магічне число. Дванадцять місяців складають повний рік, який годиться прожити працюючи, піклуючись про здоров'я родини, її добробут. А також думаючи-гадаючи за врожай, живність та святу землю, на якій годиться, ой, як тяжко працювати. Освячувати і замовляти воду, бо без неї, якщо її обмаль, дуже скрутно, а якщо аж надто багато – вельми зле.

Отже, дванадцять страв. Найпершою стравою готують кутю. Її ставлять на найпочесніших місцях: на покуті, святковому столі. До неї додають мед, тертий мак, узвар, драглі. Останні як страву оберіг, ліки, ласощі, що заховують в собі значні магічні сили. Готують капусту з пшоном (капусняк), вареники, варену квасолю, смажену та тушковану рибу, риб'ячий холодець (драглі). Подавали також варену картоплю, але це вже порівняно недавно (XVIII ст.). Квашену капусту подавали або сирою, або тушкованою. Голубці начиняли пшоном, пироги пекли з вишнями, сливами, сушеними лісовими суницями, плодами глоду, з маком, яблуками, печеними буряками, сиром тощо. До тіста додавали настої м'яти, чебрецю, материнки та відвари коренів з кореневищами оману високого, гравілату міського.
Збиралися всією родиною. Вечеря тривала несуєтно і довго. Розмови виникали і тяглися без сперечань та конфліктів. Думали-гадали про прожитий рік, його успіхи та життєві невдачі. Мріяли та планували, як жити далі, що робити-чинити, куди їхати, скільки годиться мати тяглової сили та коштів, щоб поліпшити господарювання, доглянути святу землю, сади та городи, живність, садибу, господарські будівлі. Виростити і виховати, вивести в люди дітей, онуків та правнуків...
В особливій пошані виступав ритуальний хліб-корочун. Його пекли у вигляді сонячних паляниць до свята Коляди та Нового року. Прикрашали плодами калини, горобини, квітками материнки, рельєфними голубами з тіста, деревом життя.
Годиться ще навести кілька колядок, які не потребують особливих тлумачень, оскільки в їхній канві простежується чіткий зміст та основна ідея ритуальних святощів:

Радуйся, земле

Добрий вечір тобі, пане господарю!
Приспів:
Радуйся, Ой радуйся, Земле,
Ясен Світ засвітився!
(Повторюється після кожного рядка).
Вимітайте двори новими мітлами,
Застеляйте столи та все килимами,
Бо прийдуть до тебе три жадані гості.
Ой що першим гостем буде красне Сонце,
А що другим гостем Місяченько ясний,
А що третім гостем стане дрібен Дощик.
Ой як Сонце мовить – людей благословить,
Порадіє дуже дитятко маленьке.
А як Місяць мовить – живність благословить,
Порадіє дуже товар звеселілий.
Ой як Дощик мовить – поля благословить,
То зазеленіє жито і пшениця
Та й заколоситься всякая пашниця.
Добривечір!

* * *

Радуйся, земле, Коляда іде.

Радуйся, Земле, Коляда іде.
З Сонцем ясним, з посагом красним
Святий вечір,
Добрий вечір!
Коляда іде, всім дари несе,
Слово сонячне промовляє: Земле, наша мати,
Відчиняй двері кленовії!..
Відчиняй двері – твій господар їде,
Твій господар їде – молоду везе.
Молоду везе – обціловує...
Ми ж тебе, господарю, та й шануємо,
Дарунками щирими почастуємо!..

Колядування як ритуальний обряд світославлення заховує в собі багато і загальних гігієнічних прикмет. Це, насамперед, святкове прибирання хат, зокрема світлиць, дворів ("вимітайте двори новими мітлами") та духовної величі і втечі від сірого ритму буденності: налаштування центральної нервової системи на святість, величне піднесення, забуття гризот життя та буття, поринання особи в серпанок сугестії – самонавіювання оптимістичного настрою, дуже часто навіть примарного; приготування ритуально-лікувальних страв та напоїв. Колядки прославляють три святині, три джерела життя: Сонце, Землю та Воду. Коляда, як Різдво Сонця, започатковує свята сонячного кола січневих призабутих урочистостей праукраїнців. Щедрий вечір (Новий рік) несе нові сподівання на краще майбутнє. А Водосвяття (свято Ордани) поєднує два стародавні українські божества: бога світла Ора та богиню води – Дану.
На святій землі, думали-гадали наші далекі прапращури, не може квітнути надія, злагода, щастя та добробут, якщо не пануватиме суголосність світла та води. Народна філософія і поєднала згадані раніше два божества і "злила" їх та "одружила" на ку-пайлівські свята і назвала одним словом Орданою (Водосвяттям!). І над всім цим Людина, пан-Господар. Його екоетнопогляди, система життя та буття – суголосні з природою. Це наріжний камінь філософії, який так гранично і в багатьох випадках мистецьки досконало висвітлений у триєдності світу, навіть у троїстих музиках, чотирибічності геліовісі у стародавніх помешканнях наших далеких пращурів:

В одне віконце – ісходе сонце,
В друге віконце – в обіди сонце,
В третє віконце – в полудни сонце,
А й у четверте віконце - заходе сонце.

Екологічний тип свідомості праукраїнця єднав його з природою не лише міфопоетичними поглядами, а щоденним життям-буттям на землі впродовж століть, епох, тисячоліть. Власне життя його, фенологічні спостереження та висновки, господарювання, щоденна тяжка праця для добробуту стверджува-ли пріоритет екології.
Космогонічні міфи про походження Всесвіту, антропогоністичні міфи про походження людини, календарні (читай: міфи Сонячного кола) – ось передумови до розгадки, власне зародження, тужавіння та первісних витоків лікувальної магії праукраїнців.

Природа взагалі та її таємничі небеса, земля, вода у свідомості наших пращурів персоніфіковані та одухотворені. Вони, як люди, як живі істоти, зі своїм характером, обличчям, волею, працею, різнобічним впливом на людей, їхнє життя, долю, здоров'я тощо.

Чому ж так люблять, шанують, доглядають, плекають, оповивають легендами праукраїнці та українці рослини, особливо цілющі? Тому, що в їхній давній і навіть сучасній свідомості кожна рослина, її листки, квітки, плоди, стебла, корені та кореневища – це певний, визначений і загадковий символ. А ми тепер, знаючи фармакологічно актичні речовини лікарських та їстівних рослин, цебто хімічний склад останніх, і поділяємо їх за "символами": рослини, які лікують певно визначені недуги чи сприяють запобіганню визначених недуг. Вивчаючи надто від-далені епохи, не перестаєш дивуватися: архаїчне мислення на-ших прапращурів було досить конкретним. Воно заперечувало, забороняло, навіть проклинало дихотомію "Людина – Природа". Натомість могутній інтелект праукраїнців возвеличував, славив, поклонявся, молився Природі. Давня логіка праукраїнців Людина – Природа не заперечувала одна одну, а щонайтісніше єднала та об'єднувала.

Ще раз хотілося звернути увагу на триєдність світу у філософії пращурів та особливо у колядках, яка має глибоко-спадкоємні давні традиції та підвалини. Три свята, Троє гостей, Три дарунки, Три тереми. І це невипадково. Як стверджує астрономія, основною силою руху та існування Сонячної системи є мірність, яка за сучасними обчисленнями у центрі дорівнює 3.0017.

Зустріч Нового року – це також велике ритуальне свято для українців, яке в різні епохи відзначалось по-різному. Дуже давно новий рік починався навесні. Та й літочислення у нас було, як оглянутись назад, вельми загадкове. 2002 рік відповідає 7510 дуже давньому нашому року.

Російський цар Петро І, переслідуючи українство, нашу державність і перетворюючи Україну в руїни, відміняє старе літочислення і вводить римське. І тоді наші пращури стали жити не 7208 року, а 1700 року. Ось так і живемо до цього часу Та втручання до відзнаки нового року почав ще 988 року київський князь Володимир Святославович, який запровадив насильницьку християнізацію нашого краю за візантійською подобою. Ще у надто давні часи сумнівався римський поет Публій Овідій Назон (20.ІІІ 43 до н.е. – 18 н.е.): "Дивно, чому новий рік починається у холоднечу? Хіба не ліпше започатковувати його світлою і сонячною дниною?"

Саме для зустрічі нового року навесні наші прапращури створили та утвердили велику кількість обрядових дійств надто характерних та яскравих: веснянки, гаївки, водіння Тополі, Куста, Вільхи. Та експансивне християнство переносить свято Нового року з весни на осінь. А вже Петро І – з вересня на січень. Додали свою потугу і більшовики. Вони перенесли зустріч Нового року з 14 січня на перше. Та в народній пам'яті Новий рік, щедрий вечір, посівання залишились, як і колись, за старим стилем.

Безперечно, зустріч нового року в етнічних українців не зводилась до надмірного споживання алкогольних напоїв, переїдання та нестримних веселощів. Це свято родинне. Воно передбачає значну низку добропобажань і, як на свято Коляди (Різдво Сонця), пропонує для людей та природи численні замовляння.

Батько, дід чи старший син проводять замовляння нового року, потім беруть в пучечок стебла м'яти, материнки, чебрецю, підмаренника стелять на покуті. Мати, витягаючи з печі готову (зварену) кутю, заправляє її медом, готує узвар і ставить все це поряд. Щедра кутя, щедра і на добропобажання. Чоловік вітає дружину, дітей, коли є старші, літні члени родини – діда, бабу, прабабу, дядьків та тіток. Родина чекає дівчаток. Дівчатка цього часу бігали вулицями села чи хутора і бажали родичам, знайомим і так добрим людям добра, щастя, здоров'я. Защедровували гостинців.

Щедрівки – то особливі ритуальні дійства. Вони поєднують цього вечора виконання сольних, ансамблевих, хорових пісень-дійств, щонайяскравіших мелодекламацій та знову ж добропобажань.
Тисячі тисяч їх загубилося на крутих історичних шляхах етнічних нищень та справжніх геноцидів. Але багато і залишилось. Одна з них "Щедрик" в обробці геніального українського композитора М. Д. Леонтовича облетіла з хором О. Кошиця весь світ:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
"Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару –
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший –
Будеш мати мірку грошей"...

http://abetka.ukrlife.org/b1.mid
http://abetka.ukrlife.org/b2.mid
http://abetka.ukrlife.org/b3.mid

Це твір справжньої голосистої і витонченої краси, особливої гармонії з відтінками – перлами окремих голосоведень. І хоч взимку ластівку годі чекати, але народна метафорична уява разом з щедротними побажаннями посилає до господаря дивного, святого птаха-тотема, як провісника майбутньої весни, добра, лагідних високих почуттів і щасливої долі.

Та повертаємося до куті. Коли вона готова, тоді вичікують, щоб прохолола, але лишалася достатньо теплою, навіть гарячою. Умиваються, миють руки, а ще раніше приймають купелі. Пере-одягаються у святковий одяг, міняють ліжкову білизну, одягають на подушки нові наволочки, на ковдри – випрасувані і вишивані чохли. Батько, дід чи прадід (старійшина роду) назбирує у жмені м'яти, материнки, чебрецю, меліси, ретельно перетирає та перемішує потерть, підпалює клоччя, а в пізніші часи вату, але так, щоб мішаниця з клоччям чи ватою не утворювали полум'я, а лише диміли. Цим запашним димом старійшина роду обкурює світлицю, сіни, подвір'я, приміщення для худоби, льохи та комору. Вигнавши "злих" духів з обійстя, батько з матір'ю сідають на кожусі (щоб у хаті завжди було тепло і не промерзали стіни). Батько наливає чарку собі, дружині, одруженим дітям; неодруженим і підліткам – наливають узвар. Якщо нема старшого (діда, прадіда) чи вони надто немічні, тоді батько звертається до родини: "Добривечір, моя родино! Будьте здорові з Кутею та святим вечором! Дай, Боже, нашій родині і всім добрим людям щастя, здоров'я та усіляких життєвих успіхів! Хай родить наша щедра нива, а живність дає добрий приплід. Хай несуться курки-несучки, гуски та індики і стають такі завзяті, як пани великі! Роди, Боже, жито-пшеницю і всяку пашницю!" Батько запалював три свічки, вклонявся в усі чотири кути світлиці, що відповідало чотирибічності світу та рівнораменному хрестові, насипав собі три ложки куті і передавав миску матері. Споживаючи кутю, батько підкидав її в ложці до стелі "на приплід живності, врожай збіжжя та на кількість роїв у вуликах". Чим більше чіплялось варених зернин до стелі, тим більшими мали бути приплід, урожай та кількість роїв. Після цього ритуалу починали помірно споживати варене, тушковане та печене.

Оскільки з монолога батька, діда чи прадіда звучали замовляння Нового року і "проблемні" побажання, то окремі привітання проступали в залежності від конкретних успіхів та негараздів усієї родини.

Ритуальні напої у переддень Нового року – численні: калганівка, настоянки на меду, а також материнці, чебреці, підмареннику, коренях та кореневищах оману високого, гравілату міського, м'яти, пижма, а також плодах глоду, смородини, вишні, сливи, черешні, суниць лісових, маслинки вузьколистої.

Під кінець вечора батько, перш ніж підвестися з лави, промовляє: "Пошли нам, Боже та доле, здоров'я і нових сил, щоб ми (родиною) провели щасливо цю кутю та в злагоді, добрі і здоров'ї дочекалися нової. Хто в дорозі чи в москалях – хай їм легко гикнеться. Щоб ні вози не перекосилися, ні осі, шкворні та колеса не тріснули. Не занедужали ні воли чи коні, чи біля них наші родичі, сусіди та добрі знайомі чи чужі люди. Люди добрі! Дайте їм прихисток у теплій хаті та повечеряти. А на світанку покажіть дорогу, щоб вони не блукали манівцями, а питали у людей прямого шляху. Бо хто питає – той не блукає".
Повечерявши, не забувають і за померлих. Для них ставлять на покуті кутю з узваром, медом і тертим маком; в окрему чисту миску кладуть рядочком ложки. І стільки, скільки помер-лих душ. І чарки ставлять рядочком, а в них наливають запашні настоянки з узваром. За давніми народними віруваннями, як родина полягає спати, померлі душі (щоб не тривожити нині сущих) приходять вечеряти і оберігати хату, обійстя, сади та городи від зазіхань злих сил.

Хлопчики та й хлопці-підлітки укладались спати раніше, щоб вдосвіта бігти засівати до сусідів, родичів, добрих знайомих, хрещених батьків.

Дівчатка-підлітки також не залишались осторонь подій засівальників. Коли хлопець чи хлопчик дуже подобався дівчинці, то вона неодмінно прагнула його "причарувати". Коли батьки у клопотах та штовханині засівальників готували їм гроші, цукерки чи інші гостинці, дівчатка здійснювали прадавні ритуали: вони непомітно кидали на підлогу перетерті запашні листочки м'яти, материнки чи меліси і чекали тієї благословенної миті, щоб хлопець хоч одною ногою ступив на "чари". Хлопчики з того особливо гордилися, адже вони подобалися Галині, Марії чи Ользі, дівчаткам чарівним, слухняним, розумним та ще й добрих і пристойних батьків.
Годиться ще сказати про ялинку. Вона як атрибут новорічних свят зовсім недавня: її ввів до ритуалів уже згадуваний кат українців, російський цар Петро І.

З найдавніших часів українською символікою січневих свят виступав Дідух. Виготовляли його в різних регіонах по-різному Як лише починалися жнива, то перші снопи жита, пшениці та вівса ставали основою для формування Дідуха. І в цьому проступає вже в котрий раз триєдність філософії наших далеких прапрапращурів. Отже, поєднувалися у снопику три гатунки злаків та й внизу робили трійчасте розгалуження, щоб Дідух стійко тримався на покуті, столі чи лаві. Проте Дідух формувався не лише з колосків названих злаків. Його готували особливо урочисто. Прикрашали Дідух у нашому селі Макіївці і ягодами калини, і квітками материнки, нагідок, пижма, м'яти, чебрецю, і кольоровими стрічками. Приготування Дідуха вважалось особливо складною і навіть мистецькою вправністю. Тим важливіше, що в наших степових селах зовсім немає хвойних лісів – ні сосни, ні ялини ніде не дістанеш. У багатьох селах, у давнину, замість Дідуха ставили гілку вишні, її відрізали за 10-15 днів до старого Нового року, ставили у глечик з водою. Як починали згодом розбрунюватись листочки, тоді і прикрашали гілку колосками, лікарськими запашними рослинами, паперовими різноко-льоровими прикрасами та стрічками. Дідух символізує у переконаннях наших далеких пращурів спадкоємний землеробський родовід, поклоніння збіжжю, як святині, оберегу. Нарешті, як харчовому продукту, без якого не уявляли собі життя-буття наші пращури в сиву давнину та й ми не уявляємо його і зараз. Тут, певно, відгукується прадавнім відлунням отой тотем, тотемізм – первісна форма релігійних вірувань праукраїнців-оріїв, коли вони були глибоко переконані, що лікарські та їстівні рослини, зокрема і згадані нами, мають спільне походження та кровну спорідненість з їхнім родом та родоводом.

Після Нового року Дідуха виносили з хати на подвір'я, де він оберігав від темних зазіхань рід та обійстя господарів. На Водосвяття його знову заносили до світлиці і ставили на покуті як родоначальника та охоронця роду і родоводу. Окрім Дідуха, ліпили з тіста голубців, клеїли з паперу та соломи птахів, їжаків та павуків; розмальовували вікна, комини, груби. Настеляли соломою та запашним весняним сіном підлогу. Все символізувало господарську заклопотаність, працю щоденну в ім'я добра та добробуту. Бажання жити суголосно з живою і дивною природою: з кожною квіткою та стебельцем, з кожною пташкою та комашкою, з горами високими та долинами глибокими... Із Сонцем, Небом, Землею, Водою, світом та безмежним Всесвітом!

Напередодні Нового року пекли книші, калачі, коржики у вигляді сонця, зірочок, місяця та півмісяця. Оздоблювали їх калиною, плодами глоду, шипшини, горобини звичайної, ліщини, маслинки вузьколистої тощо.

Третьою і величною святістю, якою завершуються давні обрядодійства у січні, є Ордана – Водосвяття.
Вода. Водиця-сестриця, свята вода. Та, що падає з неба, і та, що тече в струмках, річках, озерах. А під землею наповнює криниці та свердловини. Без Сонця (тепла) і води нема життя на землі. На копання криниці дозвіл надавав волхв, а копав лише особливий майстер, знавець цього незвичайного ремесла. Криницю обов'язково освячували та проводили замовляння. Коли довго не падали дощі з неба навесні чи влітку і наближалася загрозлива всьому живому посуха, першими били на сполох жінки. Вони збиралися великими гуртами, ішли до польової криниці з пучками материнки, чебрецю, підмаренника, парила звичайного, роздягалися, набирали багато відер води з криниці, обливали свої тіла та кропилами з названих рослин зрошували місцевість навколо криниці. Посилали благання-замовляння до Неба, аби воно зглянулося і зросило спраглі вуста землі життєдайною вологою. На всі чотири боки світу жінки робили чотири рівно-раменні хрести своїми голими тілами, лежали на землі довго, щоб викликати в богині Води Дани співчуття і щоб з її очей скотилися рясні сльози густим дощем. На свято Великодня, і особливо Купайла, хлопці та дівчата обов'язково купалися в річках, струмках та озерах. Вода, глибоко вірили вони, очищає тіло та душу, вносить до спраглих сил потужний струмінь віри в життя, наснажує палке бажання творити добро та добробут.

Коли молодий приводить чи привозить молоду до своєї хати, то спочатку він переносить її через полум'я розгорнутого широкого шару соломи, а потім переливають їм шлях водою, обов'язково джерельною. Щоб молоде подружжя очистилось у вогні сущому і вогні життя метафоричному Та щоб родина творилася здорова і чиста, як свята вода. Багато ритуалів пильнує наш народ для новонародженої дитини та у вік немовляти у своєрідних купелях, зокрема і з цілющими рослинами. Коли людина йде у вічність, її тіло також обмивають перед тим, як покласти у домовину. Богиня води Дана зроняє з висотних небес свої сльози і живить нашу землю цілющою водою, – вірили праукраїнці не одне тисячоліття. Народ пошановує свято Купайла за його барвисті дійства, ритуали та виняткові події. Одна з них – щонайважливіша та найславетніша: цього дня богиня води Дана одружується з богом світла Ором. А в подальшому від спалаху шаленого кохання від цього шлюбу народилось аж четверо славних синів: Дніпро, Дон, Дністер, Дунай. Особливо пошановували богиню води на свято чарів, лікарських рослин, кохання, врожайного літа, достатку – Купайла.

Надто багато, якщо не переважну більшість свят, наші далекі та близькі пращури проводили як не на воді, то біля води. "То ж не маємо мольбищ (церков), а рядимо ото при студнях і криницях, де вода жива тече і там воля є і вовки хижі не чатують на тебе", – знаходимо гадки на дощечці 8 б "Велес книги".

19 січня (як ми не раз згадували) народ відзначає третє і за-вершальне свято січня – Ордану (Водосвяття). У далеку давнину на річках, озерах, глибоких старицях, сажалках, водяних глинищах прорубували наші пращури чотири ополонки у вигляді рівнораменних хрестів, проводили замовляння води і освячували її численними кропильцями. У кропильцях переважали колоски жита, пшениці, а також запашні лікарські рослини: материнка, м'ята, чебрець, пижмо; пізніше (V-VІІ ст. н.е.) – меліса, васильки, лаванда, шавлія тощо.

Пошановують Водосвяття аж три дні. Готують кутю, варять узвари, борщ, тушкують м'ясо, рибу. Коли несуть воду додому після освячення, то в лівій руці тримають запалену свічку, а в правій – посуд з посвяченою водою. Цей прадавній ритуал уособлює двоєдине божество, Ордану, яке завжди поєднане не лише шлюбом, а й у спільних прагненнях (дійствах) для блага та буйного цвітіння життя на землі. Посвячена вода зберігалася в кожнім помешканні: світлиці, мисники, столи, покуть, комори, господарські приміщення. Цією водою кропили житло, повітки з товаром, поля і лани, криниці, сіножаті, сади та городи. Вона виступала також універсальними ліками. Нею проганяли злих духів, хижого звіра, відьом, чортів'я, злодіїв, лихих людей, хво-роби душевні та тілесні, наші та заморські моровиці, шкідників полів, садів та городів. Недуги тварин та птахів як свійських, так і диких.

Та народні найрізноманітніші запаморочливі фантазії, нестримні прагнення і пристрасні сподівання дивних див – безмежні. Вони не заспокоюються і не зупиняються. І творять, окрім "святої" чи посвяченої Орданою води, ще й багато варіантів "живої води" та "води безсмертя" сонячного казкового птаха Матері-Птиці.

Далі

До змісту Євген ТОВСТУХА Фітоетнологія українців