Євген ТОВСТУХА
Фітоетнологія українців

Розділ XIII

Звичаєве право як основа формування спадкоємних традицій
фітоетнології праукраїнців та українців

Мати, батько, діти

Народження дитини – це щонайбільша радість для батька-матері, діда-прадіда, всієї родини, родоводу. "Діти – то божа роса", – проголошує народна мудрість. Народні звичаї для вагітної жінки передбачають великий почуттєвий і раціональний кодекс поведінки, вчинків як вагітної, так і особливо тих близьких людей, які її оточують щодня, щомісячно до народження – у вік немовляти (дитина першого року життя).

Вагітна жінка в останні місяці та тижні повинна рухатися помірно, не квапитись, не братися за важку роботу, не носити тягарів, не приймати гарячих купелів. Не їсти гострих приправ, особливо хрону, перцю, гірчиці, оцету. Не вживати алкогольних напоїв. Не пити настоїв та відварів материнки, шавлії, оману високого, полину гіркого тощо. Так закарбовує в матрицях спадкоємної історичної пам'яті звичаєве право. А ми розтлумачимо: гострі приправи та перелічені рослини сприяють значному припливу крові до тазових органів, а, отже, можуть негативно впливати на перебіг вагітності: кровотечі, відшарування плаценти, не передбачене відходження навколоплідних вод тощо.

Фізична навантаженість, коли вона надто значна, як помітили наші пращури, також не сприяє гармонійному перебігу вагітності та нормальним пологам. З гігієнічних порад зазначимо такі: вагітній жінці необхідно перебувати на свіжому повітрі, віддалено від курних шляхів, смітників, гноєсховищ, скотомогильників, закомарених драговин, ставків з цвілою водою тощо. Довго не затримуватися на пекучому сонці, хоч незначна засмага обличчя, шиї, рук та ніг вважається у народі ознакою здорового тіла.

Вагітній не годиться відмовляти, коли вона щось просить, особливо садовину та городину: вишень, слив, яблук, смородини, огірків, капусти, моркви тощо. Народ вважає, що то просить не майбутня мати чи взагалі вагітна, а її дитина, яка перебуває у материнському лоні. Якщо ж скупий господар чи господиня пошкодує дати вагітній чого вона забажала, то садовину та городину поїсть гусінь. А якщо це стосується матерії, краму, то останні з'їсть ненажерлива міль. Отже, прохання майбутньої матері сприймається як поклик добрих духів, і за невиконання чи ігнорування цих покликів чекає покарання, яке накликають (насилають) злі духи на скупердягу, ненатлого торговця, міняйла тощо. Народна етика забороняє також з вагітної брати гроші, коли йдеться про десяток яєць, мірку сиру, глечик молока, склянку меду, кошик садовини та городини.

Особливого значення народна медицина надає стану душі вагітної; її не годиться сварити (навіть тоді, коли вона цього заслуговує), не оповідати для неї страхітливі історії про пограбування, убивства, травми, катастрофи, пожежі. Щоденно свекрусі належить підтримувати оптимістичний і бадьорий настрій та впевненість, а саме: все відбудеться добре, і невістка народить дитину, якої родина, сусіди, вулиця хутір чи село чекають та ніяк не дочекаються. Вважається великим гріхом повторювати християнський постулат, що вагітна, особливо первістка, як проклята богом Єва, народжуватиме у тяжких муках своїх давно очікуваних нащадків. Народна етика взагалі суворо забороняє вживати під час розмови з вагітною такі слова: страх, біль, кровотечі, корчі, запаморочення, зомління тощо. Звичаєве право неписаними законами зобов'язувало багатодітних матерів відвідувати вагітних первісток, особливо в останні місяці та тижні вагітності. Їхня лагідна мова, стримана оптимістична розповідь і особистий приклад (троє, четверо чи навіть десятеро дітей) вельми позитивно діяли на вагітну первістку. Вселяли до її свідомості тверду впевненість, що і вона, як тітка Марія, Євдоха, Мавра, Олександра чи Галина... народить здорову дитину і сама залишиться здоровою.

І, нарешті, почалися пологи. Як правило, запримітивши перейми, односельці посилали за бабусями-сповитухами, пупорізами, народними лікарками чи багатодітними матерями, які спадкоємно передавали знання про перебіг пологів, ті ускладнення, які вірогідно очікувати, та приймали пологи. Вони першими повідомляли породіллю та рідних про те, що знайшовся син чи дочка. Схильні до утаємниченого гумору усміхаючись, розголошували, що дитинку з далекого краю приніс лелека чи її знайшли у капусті. Коли народжувався син – особливо раділи, коли дочка – радість ставала меншою. Спрацьовувала народна споконвічна прагматичність: "Готуй сина для себе, а доньку – для людей".

Баба-пупорізка, сповитуха, лікарка чи особа, яка спадкоємно зналася на таємницях пологів, шептала замовляння біля породіллі та пуповини, обрізала її. Обробляла пуповину, ареоли, соски, перса для профілактики маститу. При розривах пологових ходів проводила спринцювання, промивання та примочки з відповідних настоїв, відварів та настоянки. Для пологів готували і відповідні тканини. Конопляні, з льону у заможних класів – шовкові, пізніше – бавовняні. Прали їх, попередньо кип'ятили, змочували у відварах, настоях, настоянках і використовували для бинтування пуповини, а також для породіллі.

Які ж лікарські засоби використовує фітоетнологія для догляду за немовлям та породіллею у цей складний післяпологовий час?

Наведемо суміші рослин:

1. Бруньки тополі чорної 200 г
Корені перстачу прямостоячого 100 г
Корені медунки лікарської 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Дубові гали 100 г
Кореневища герані лучної 100 г
Плоди горобини звичайної 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Корені цикорію дикого 100 г

Відвар.

Приготування відвару.

Суміші подрібнюють, ретельно розмішують. Для лікування беруть 1-2 столові ложки, заливають склянкою води (200 мл), кип'ятять на малому вогні 5 хв., настоюють 4 години.

2. Бруньки тополі чорної 400 г
Бруньки берези бородавчастої 400 г
Плоди шипшини коричної 200 г
Відвар.

3. Бруньки тополі чорної 400 г
Бруньки осики 400 г
Плоди горобини звичайної 200г
Відвар.

4. Бруньки тополі чорної 500 г
Бруньки берези бородавчастої 400 г
Бруньки осики 100 г
Відвар.

Перелічені відвари як композиції, що діють на патогенний стрептокок, стафілокок, бактерії синьо-зеленого гною, широко застосовуються у народній медицині для обробки свіжих та гнійних ран, післяпологових розривів тощо. Для профілактики гнійних уражень ділянки пупа, профілактики маститу, профілактики гноячкових захворювань немовляти. При перших ознаках підвищення температури у породіллі названі композиції доцільно вживати матері для попередження виникнення запалень легень та післяпологових запалень сечостатевих органів.
Вживають відвари по 50-80 мл 3 рази на день за 30 хв. до їди. Вживають до нормалізації температури та клінічного видужання, але не менше ніж 7-12 днів. Краще діють спиртові настоянки. Найоптимальніше співвідношення частин може бути таким:

5. Настоянка бруньок тополі чорної 4 ч.
Настоянка бруньок берези бородавчастої 2 ч.

6. Настоянка бруньок тополі чорної 3 ч.
Настоянка коренів з кореневищами гравілату міського 2 ч.

7. Настоянка бруньок тополі чорної 2 ч.
Настоянка бруньок берези бородавчастої 2 ч.
Настоянка бруньок осики 1 ч.

8. Настоянка бруньок тополі чорної 2 ч.
Настоянка календули 2 ч.
Настоянка цикорію 1 ч.

9. Настоянка бруньок берези бородавчастої 3 ч.
Настоянка календули 1 ч.
Настоянка цикорію 1 ч.

10. Настоянка бруньок осики 3 ч.
Настоянка коренів ехінацеї пурпурової 2 ч.

11. Настоянка коренів ехінацеї порпурової 2 ч.
Настоянка бруньок тополі чорної 2 ч.
Настоянка квіткових кошиків нагідок лікарських 1 ч.

12. Настоянка бруньок осики 1 ч.
Настоянка бруньок берези бородавчастої 1 ч.
Настоянка бруньок тополі чорної 1 ч.
Настоянка календули 1 ч.
Настоянка коренів ехінацеї пурпурової 1 ч.

Композиціями обробляють пуповину, соски, ареоли, перса 2-3 рази на день. При підвищенні температури вживають усередину по 30-40 крапель на ложку води 3-5 разів на день за 30 хв. до їди. Дитині – по 1-3 краплі. Курси лікування – як зазначалось раніше.

У цей надто важливий період, коли відбулися пологи, можуть виникнути три грізні ускладнення: маткові кровотечі, мастит та відсутність материнського молока.

Маткові кровотечі діагностуються не вельми складно. Для боротьби з ними народна медицина спадкоємно використовує такі надійні лікарські рослини: актинідію коломікта, алтею лікарську, барбарис звичайний, буквицю лікарську, вовчуг польовий, гравілат міський, герань лучну, грицики звичайні, деревій звичайний, еспарцет піщаний, звіробій звичайний, калину звичайну, кропиву дводомну, стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної, медунку лікарську, омелу білу, очанку лікарську, перстач прямостоячий, перстач гусячий, перстач сріблястий, первоцвіт весняний, родовик лікарський, самосил гайовий, скумпію звичайну, спориш звичайний, цмин пісковий, шипшину коричну. Найпершими і найраціональнішими вживають ті рослини, які сприяють згортанню крові та скорочують м'язи матки. Наводимо кілька рецептів для цієї мети:

13. Листки омели білої 200 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 400 г
Плоди шипшини коричної 400 г
Відвар.

14. Кореневища перстачу прямостоячого 400 г
Листки омели білої 200 г
Плоди актинідії коломікта 200 г
Корені кропиви дводомної 200 г
Відвар.

15. Корені з кореневииуїми гравілату міського 400 г
Корені медунки лікарської 200 г
Дубові гали 200 г
Плоди горобини звичайної 200 г
Відвар.

16. Корені герані лучної 400 г
Кора дуба звичайного 200 г
Корені барбарису звичайного 400 г
Відвар.

17. Кореневища бадану товстолистого 400 г
Плоди шипшини коричної 400 г
Плоди горобини звичайної 200 г
Відвар.

18. Трава еспарцету піщаного 400 г
Трава медунки лікарської 200 г
Трава деревію звичайного 200 г
Настій.

Приготування настою

Суміші подрібнюють, розмішують. Для лікування беруть 1-2 столові ложки, заливають склянкою окропу (200 мл), настоюють 30 хв.

19. Трава кропиви дводомної 400 г
Листки барбарису звичайного 200 г
Трава буквиці лікарської 400 г
Настій.

20. Трава грициків звичайних 400 г
Трава самосилу гайового 200 г
Листки скумпії звичайної 400 г
Настій.

21. Листки первоцвіту весняного 400 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 200 г
Трава очанки лікарської 400 г
Настій.

22. Квіткові кошики цмину піскового 400 г
Трава перстачу сріблястого 200 г
Трава звіробою звичайного 200 г
Корені алтеї лікарської 400 г
Трава споришу звичайного 400 г
Трава самосилу гайового 200 г
Настій.

23. Листки скумпії звичайної 200 г
Трава медунки лікарської 100 г
Трава еспарцету піщаного 100 г
Листки кропиви дводомної 100 г
Листки первоцвіту весняного 100 г
Трава деревію звичайного 100 г
Листки барбарису звичайного 100 г
Квіткові кошики цмину піскового 100 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 100 г
Настій.

Відвари та настої вживають охолодженими по 50-70 мл 3-6 разів на добу через 2 години після їди.

Забороняється вагітній рухатись, приймати гарячі купелі, гарячу їжу На живіт кладуть грілку з холодною водою, лід чи сніг, якщо це взимку. Дають пити узвари з сушених груш, чорної смородини, шипшини, горобини звичайної тощо.

Дуже часто кровотечі поєднуються з запальними процесами (аднексити, ендометрити, вагініти тощо). Тоді вживають суміші такого складу:

24. Бруньки тополі чорної 400 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 400 г
Листки омели білої 200 г
Відвар.

25. Бруньки тополі чорної 200 г
Плоди актинідії коломікта 100 г
Кореневища перстачу прямостоячого 400 г
Листки омели білої 300 г
Відвар.

26. Бруньки осики 200 г
Бруньки тополі чорної 100 г
Бруньки берези бородавчастої 100 г
Корені барбарису звичайного 400 г
Кореневища бадану товстолистого 200 г
Відвар.

27. Бруньки тополі чорної 200 г
Дубові гали 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Корені медунки лікарської 100 г
Корені кропиви дводомної 100 г
Кореневища перстачу прямостоячого 200 г
Відвар.

Відвари вживають до нормалізації температури та зупинки кровотеч 4-6 разів на добу по 50-70 мл впродовж 10-20 діб.
Поряд із застосуванням сумішей рослин у фітоетнології досить популярні та ефективні спиртові (на 40° спирті) або горілчані настоянки лікарських рослин. Поєднання їх залежить від клінічної картини кровотеч, а також різних супутніх недуг жіночої статевої сфери. Найоптимальніше поєднання спиртових на-стоянок автор пропонує у таких композиціях:

28. Настоянка родовика лікарського 2 ч.
Настоянка листків кропиви дводомної 2 ч.
Настоянка деревію звичайного 1 ч.

29. Настоянка кореневищ перстачу прямостоячого 2 ч.
Настоянка листків подорожника великого 2 ч.
Настоянка листків омели білої 1 ч.

30. Настоянка кореневищ бадану товстолистого 2 ч.
Настоянка еспарцету піщаного 2 ч.
Настоянка трави грициків звичайних 1 ч.

31. Настоянка гравілату міського 2 ч.
Настоянка коренів барбарису 2 ч.
Настоянка листків скумпії звичайної 1 ч.

32. Настоянка коренів герані лучної 2 ч.
Настоянка квіток та листків гречки посівної 2 ч.
Екстракт стовпчиків з приймочками кукурудзи звичайної 1ч.

33. Настоянка квіткових кошиків цмину піскового 2 ч.
Настоянка листків скумпії звичайної 2 ч.
Настоянка листків подорожника великого І ч.

34. Настоянка листків омели білої 3 ч.
Настоянка родовика лікарського 1 ч.
Настоянка листків кропиви дводомної 1 ч.

35. Настоянка еспарцету піщаного 3 ч.
Настоянка листків подорожника великого 1 ч.
Настоянка кропиви дводомної І ч.
Настоянка листків та квіток гречки посівної 1 ч.
Екстракт стовпчиків з приймочками кукурудзи звичайної 1ч.

Композиції вживають по 40-50 крапель на ложку холодної води 5-6 разів на добу через 2 години після їди в залежності від клінічних показань.

Коли поряд з кровотечами діагностують запальні захворювання статевої сфери, тоді в настоянках домінують компоненти, спрямовані на боротьбу з кровотечами та лікування запальних захворювань. Звичайно, народ не знав у тонкощах післяпологового ендометриту, параметриту, сальпінгоофориту, але його давні засоби для лікування засвідчують доцільність та значну ефективність переліченого комплексу засобів.

36. Настоянка родовика лікарського 2 ч.
Настоянка бруньок тополі чорної 2 ч.
Настоянка коренів цикорію 1 ч.

37. Настоянка коренів перстачу прямостоячого 2 ч.
Настоянка бруньок берези бородавчастої 2 ч.
Настоянка звіробою 1 ч.

38. Настоянка коренів з кореневищами гравілату міського 2 ч.
Настоянка бруньок осики 2 ч.
Настоянка чебрецю 1 ч.

39. Настоянка родовика лікарського 1 ч.
Настоянка кореневищ перстачу прямостоячого 1 ч.
Настоянка бруньок тополі чорної 1 ч.
Настоянка бруньок осики І ч.
Настоянка листків кропиви дводомна І ч.

40. Настоянка кореневищ бадану товстолистого 2 ч.
Настоянка бруньок тополі чорної 2 ч.
Настоянка листків скумпії звичайної 1 ч.

Композиції приймають, як і попередні, впродовж 10, 15 або 20 днів, до нормалізації температури і повного припинення кровотеч. Показані для цього часу страви з садовини та городини, а також салати зі свіжих дикорослих рослин, багаті на вітаміни та мікроелементи (подорожник великий, первоцвіт весняний, листки барбарису, трава яглиці звичайної, листки гравілату міського, стебла медунки лікарської тощо).

Лактаційний мастит

Народ знав, що названий мастит, як правило, трапляється в нечепур, жінок неохайних, кволих здоров'ям, виснажених, які не доглядають за своїм тілом, а в останні місяці і тижні вагітності – за персами, зокрема ареолами та сосками. Тепер ми знаємо, що збудниками маститу є стафілококи, стрептококи, бактерії синьо-зеленого гною, протей тощо. Діагностувати мастит народ навчився давно: як правило, недуга започатковується аж надто гостро: породіллю морозить, температура підвищується до 38-39°С. Неймовірні болі у молочних залозах. Перса збільшені, набряклі, вимальовуються підшкірні вени внаслідок застою крові, на сосках болісні тріщини. Загальний стан породіллі – тяжкий. Ми намалювали картину, характерну для перебігу недуги, яку спостерігаємо і зараз досить часто. Але якщо оглянутися назад на 50-100 років чи на кілька століть, то ні у наших матерів, ні у бабусь та прабабусь, як правило, не реєструвались такі грізні ускладнення, які дуже часто закінчуються у наш час хірургічним втручанням чи навіть сепсисом. Мастити пригнічують лактацію, дитину переводять на штучне годування, що вельми негативно впливає на формування імунітету, травних ензимів, її зростання та розвиток.

Уже зазначалося про надто рідкісні прояви маститів у породіль минулого. А причина цього у пильнуванні звичаєвого права. Старші жінки, які народили 3-4 чи більше дітей, спадкоємно передавали свій особистий досвід догляду за тілом, персами і особливо сосками вагітної, а також дотримання загального режиму, харчування. Насамперед наші далекі і близькі пращури не носили бюстгалтерів. Одяг, зокрема сорочки, – полотняні, лляні, просторі давали повну можливість аерації персів чи, інакше кажучи, створювали оптимальні умови для повітряних ванн. Блуз улітку та навесні вагітні не носили. Отже, широкі розрізи давали можливість для ультрафіолетового опромінення обличчя, шиї, частини молочних залоз. В останні місяці вагітності і особливо тижні, старші жінки чи доброзичливі свекрухи наполегливо формували плоскі соски: проводили масаж, відтягували, протирали водними розчинами названих раніше відварів, настоїв чи композицій.

При наявності тріщин сосків їх також додатково обробляли названими способами до повного загоювання. В останні місяці, перед пологами, вагітна жінка повинна була 1-2 рази на день обмивати перса відварами перелічених рослин, а по народженні дитини – після кожного годування. Майже щоденно породілля (за народними традиціями) повинна міняти сорочку, користуватися чистими ковдрами, наволочками, рушниками. Пелюшки міняти за потребою.

На Чернігівщині (Козелець, Остер, Носівка, Лосинівка) вважається вельми доцільним лляні пелюшки після прання виварювати у корі дуба, листках скумпії, шавлії, бруньках тополі чорної. Наводимо суміші рослин для виварювання пелюшок та білизни породіллі:

41. Бруньки тополі чорної 200 г
Кора дуба 100 г
Листки скумпії звичайної 100 г
Листки шавлії лікарської 100 г

Суміш подрібнюють, розмішують. На 3 л води беруть 200 г загальної суміші, кип'ятять 10 хв., настоюють 4 години. Проціджують і замочують випрані пелюшки на 1-2 години. Потім сушать і використовують для сповивання немовляти. Цим же розчином мати миє руки, обливає перса, протирає соски, полоще ротову порожнину

Це той природний світ, який діє на патогенну мікрофлору і, по суті, є поряд з кип'ятінням та спиртовими композиціями надійним асептичним засобом для запобігання виникненню численних гноячкових процесів як у немовляти, так і в породіллі.

Порушення функції молочних залоз.

Гіпогалактія

Гіпогалактія – недостатнє утворення молока внаслідок дисфункції молочних залоз. З основних причин такого стану медична наука називає токсикози вагітних, психогенні фактори, післяпологову недостатність гіпофізу – синдром Шихена загальні тяжкі екстрагенітальні захворювання.

Для попередження та лікування токсикозів вагітності фітоетнологія використовує такі суміші рослин:

42. Трава вересу звичайного 400 г
Трава м'яти перцевої 100 г
Трава медунки лікарської 100 г
Трава кропиви дводомної 100 г
Настій.

43. Трава споришу звичайного 400 г
Трава собачої кропиви серцевої 200 г
Листки первоцвіту весняного 100 г
Трава деревію звичайного 100 г
Настій.

44. Трава вересу звичайного 400 г
Листки бобівника трилистого 100 г
Трава вероніки лікарської 100 г
Трава м'яти польової 100 г
Настій.

45. Трава вересу звичайного 500 г
Корені медунки лікарської 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Корені цикорію дикого 200 г
Відвар.

46. Трава споришу звичайного 500 г
Корені кульбаби лікарської 200 г
Корені з кореневищами синюхи блакитної 100 г
Плоди горобини звичайної 100 г
Відвар.

47. Трава вересу звичайного 300 г
Трава собачої кропиви серцевої 100 г
Корені цикорію дикого 100 г
Трава підмаренника справжнього 100 г
Відвар.

48. Трава вересу звичайного 200 г
Трава споришу звичайного 200 г
Трава ехінацеї пурпурової 100 г
Листки первоцвіту весняного 100 г
Настій.

49. Плоди актинідії коломікта 400 г
Корені ехінацеї пурпурової 200 г
Корені цикорію дикого 200 г
Корені з кореневищами гравілату міського 200 г
Відвар.

50. Плоди шипшини коричної 400 г
Корені цикорію дикого 200 г
Плоди глоду колючого 100 г
Корені ехінацеї пурпурової 100 г
Відвар.

Вживають відвари та настої в залежності від клінічних показань, але не менше ніж 1,5-2 місяці.

Для лікування гіпогалактії народ використовує замовляння, попередження токсикозу вагітності, загальні профілактичні заходи і засоби: підготовку сосків, догляд за персами і тілом вагітної та породіллі; достатнє перебування її на свіжому повітрі, різноманітне харчування, багате свіжою садовиною та городиною для забезпечення вітамінами та мікроелементами. З молокогінних засобів спрямованої та ефективної дії належить назвати такі суміші:

51. Корені кульбаби лікарської 400 г
Плоди шипшини коричної 200 г
Плоди горобини звичайної 200 г
Плоди глоду колючого 200 г
Відвар.

52.Листки кропиви дводомної 400 г
Листки первоцвіту весняного 200 г
Листки подорожника великого 200 г
Трава деревію звичайного 200 г
Настій.

53. Корені кульбаби лікарської 500 г
Плоди шипшини коричної 500 г
Відвар.

54. Корені кульбаби лікарської 400 г
Плоди глоду колючого 400 г
Плоди горобини звичайної 200 г
Відвар.

55. Трава деревію звичайного 400 г
Насіння кропу запашного 400 г
Трава материнки звичайної 200 г
Настій.

Вживати при відсутності кровотеч.

56. Листки кропиви дводомної 500 г
Трава деревію звичайного 400 г
Трава буркуну лікарського 100 г
Настій.

Вживають відвари та настої по 50-100 мл 3 рази на день за 30 хв. до їди. Курс лікування – 2-4 тижні.

Вельми популярні в народі і відвари на молоці. Використовують у переважній більшості козяче молоко. Нижче подаємо найпоширеніші молокогінні відвари:

57. Корені кульбаби лікарської 40 г
Насіння вівса посівного 40 г
Плоди актинідії коломікта 40 г
Трава медунки лікарської 30 г
Молоко козяче 1 л

58. Корені кульбаби лікарської 40 г
Плоди шипшини коричної 40 г
Насіння вівса посівного 30 г
Листки кропиви дводомної 30 г
Молоко козяче 1 л

59. Корені кульбаби лікарської 40 г
Плоди смородини чорної 40 г
Насіння кропу запашного 40 г
Трава материнки звичайної 30 г
Молоко козяче 1 л

60. Корені кульбаби лікарської 40 г
Плоди горобини звичайної 40 г
Трава деревію звичайного 30 г
Плоди глоду колючого 20 г
Молоко козяче 1 л.

Відвари і настої на воді чергують з відварами на молоці потижнево: перший тиждень вживають відвари на воді, другий – настої, третій – відвари на молоці. Приготованими відварами та настоями годиться користуватися не більше однієї доби.

Виховання

Етнопедагогіка і догляд за дитиною з перших днів її народження йшли поруч: "Учи дитину змалку, бо як не навчиш – виросте, тебе навчить", "Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках".

Народна педагогіка вимагає дуже чуйного ставлення до дитини: заохочує її до праці, любові до природи, зокрема рослин, тварин, комах. Разом з тим застерігає: видереш ластівчині яйця – обличчя посядуть веснянки, зруйнуєш лелечине гніздо – згорить хата, плюватимеш на вогонь – болітиме голова і на губах утворяться виразки, зірвеш огудиння огірків – за чуба вхопить залізна баба.

Народна мораль вимагає від дітей великої пошани до батьків, дідів, старших сестер та братів, взагалі літніх людей; пошани до праці, хліба; бережливого ставлення до одягу, ремісничих та сільськогосподарських знарядь; худоби: коней, волів, корів тощо. Особливого шанування пам'яті померлих, догляду за могилами родичів та рідних. Недаремно ж на могилах у нашому краї садять червону калину, барвінок, пижмо, шовкову траву, любисток тощо. Біля могил батьки та матері розповідають дітям про чесноти пращурів. А вони були різними: звитяжними та господарськими. На селах особливо цінувались теслярі, ковалі, стельмахи, кравці, хлібороби чи взагалі майстри на всі руки: лицедії, співаки, музики, плугатарі, дотепники, оповідачі, ворож-бити, знахарі, відьми, ясновидці тощо.

Основним вихователем дитини виступала родина. "Яка мати і татко, таке й дитятко", "Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина". Ця глибока спадкоємна мудрість була і залишається наріжним каменем в оцінці покоління.

Народна мудрість покладає найбільшу відповідальність на батьків за виховання дітей і виведення їх в люди. Якщо батьки не турбуються про виховання дітей, коли вони неуважні та байдужі до цього найважливішого процесу, то народ оцінює таких людей вбивчими критеріями: "Живемо не батьками, помремо не людьми".

Залучення дітей до посильної праці входить як важлива галузь етнопедагогіки до звичаєвого права. Народ залучає дітей до праці з огляду на стать та вік. Як правило, від дня народження і до трьох років діти перебували на повному догляді у матері-батька. Опіка батьків була вельми пильною та обов'язковою. Але і в цьому надто ранньому віці пропагувались високі чесноти, необхідність праці як основного критерію добробуту. Загадки, ігри-розваги розвивали кмітливість. Казки, легенди, пісні формували уяву, художнє бачення світу, бажання боротися за правду, стати героєм, долати таємні, злі сили тощо.

Ігри у піжмурки, у "квача", у цурки, у "короля" розвивали у дітей фізичну та розумову спритність, витривалість, тренували м'язову систему та опірно-рухливий апарат. І все це відбувалося на свіжому повітрі, серед луків, левад, галявин, що мало по-справжньому оздоровчий характер.

Особливо спонукають до майбутньої чесної діяльності малюків колискові пісні, в яких закладена глибока і мудра виховна та філософська функція, якщо можна так висловитись:

Ой ну люлі, люлі,
Ой ну, котику, котусю,
Займи нашу телюсю,
Та поженеш на пашу...
Ой люлі, люлі,
Ой котику сірий,
Та вимети сіни,
А ти, кішко,
Вимий ложки –
Погуляєш трошки.
Не вчись, котику, красти,
А вчися робити –
Черевики шити.
Та й не дорогії –
По три золотії.
Будуть люди купувати,
Будуть тебе шанувати.

Наступна вікова група дітей – від 3 до 14 років. Тут уже за етнопедагогікою йде розподіл дітей за статево-віковими особливостями. Хлопчики пасуть телят, овечок, дівчатка пасуть гусей, доглядають меншеньких братів та сестер. З дванадцяти років дівчатка пряли, ткали, білили полотно, жали збіжжя, гребли сіно; допомагали матерям доглядати хату, варили їсти, мили ложки, тарілки, доїли корову, козу тощо. Хлопчики працювали погоничами волів під час оранки, боронували чи скородили поле, допомагали батькам складати копиці сіна, пасли череду.

Після 15 років як хлопчиків, так і дівчаток готували до активної праці, допомоги батькам. У 17-18 років хлопці та дівчата вже працювали нарівні з батьками.

Але не лише до корисної праці привчав наш народ своїх дітей, а й до грамоти. Починаючи з 6-7 років дитину вчили абетки, читати та писати, арифметики – чотирьом арифметичним діям. Вчили народних вагових вимірів, а також як обрахувати площу орної землі, сіножатей, скільки збіжжя насипом у коморі, гамазеї; скільки складометрів дров треба на зиму, скільки полукіпків, кіп у скирті тощо.

З великою святістю народ ставиться до вчителя. Чоловіки завжди знімали шапку перед його особою, як перед світочем знань, жінки низько кланялись і прищеплювали цю повагу дітям. Народ заохочував дітей до ремесел: чоботарства, кравецтва, ковальства і до ужиткового мистецтва: гончарства, виготовлення дверей, вікон, ослонів, лав, скринь, іграшок з різноманітним художнім оздобленням. Особливе пошанування діставалось музикам: бандуристам, скрипалям та майстрам гри на численних народних інструментах. Їх вважали носіями Божої іскри, яка здатна зворушувати і кам'яне серце.

З появою початкових, середніх та вищих навчальних закладів чи не кожна родина в Україні прагла вивести своїх дітей в люди та дати їм високу освіту. Заможніші верстви прагнули одержати її для своїх дітей навіть за кордоном.

У 17-18-річному віці дівчину і хлопця народ вважав дорослими і шанував за працю та культуру як дорослих. Традиції дозволяли молодятам "ставати на рушник" і створювати нову родину. В цьому віці діяли закони звичаєвого права, яких народ дотримувався століттями і тисячоліттями. Молодих благословляли на подружнє життя і самостійну працю.

Надто слушно тут навести повчання з "Повісті минулих літ", яке є справжнім духовним скарбом нашого народу з сивої давнини: "Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі. Старих шануйте, як батька, а молодих, як брата. Премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові. Ні їжі, ні питтю не віддавайтесь без міри, ні солодкому сну. Брехні остерігайтесь, і пияцтва, і облуди – від того душа гине і тіло. Хворого навідайте, небіжчика проведіть в останню дорогу. Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою. На світанні, по-бачивши Сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: "Гос-поди, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав своє життя. І не лінуйтесь, а щиро трудіться...". Ось моральний кодекс нашого народу, писаний ще з раннього середньовіччя.

Особливо застерігала народна мудрість молодих людей від пияцтва. Тут діяли численні замовляння, "демонстрація" серед здорової громади гультяїв, п'яниць, їхньої мови, одягу, хати, обійстя, вкрай занедбаного господарства, яке було у всіх на видноті. Особливого значення набували пісні:

Втопила голівку в бездоннеє море.
Вийшла заміж – тепер мені горе...
Втопила голівку в бездонну криницю –
Вийшла заміж за гірку п'яницю.

Або ось ще незрівнянний зразок справжньої трагедії:

Шинкарка носить, носить і носить:
Ллє горілочки, ллє вина.
Не пийте, діти! – Вкраїна просить, –
Не пийте, рідні! Я в вас одна, –

волає Вітчизна до одурманених зеленим змієм, покалічених питущих дітей, уже вустами сучасного поета.

Народна мудрість, етика, звичаєве право, спадкоємні традиції благословляли молодих людей до чесної праці, повнокровного та захоплюючого життя; виховували у молодих серцях співчуття до знедолених, скривджених, зневажених; лагідність у слові, правдивість та чесність у вчинках. Засуджували злодійство, брехню, оббріхування, підступність, а також чорні та прикрі вади і вчинки.

Догляд

Догляд та виховання дитини ідуть завжди поруч, часто доповнюють одне одного. Арсенал народної мудрості у названій царині – надто багатий. І в ньому ми знаходимо в історичній пам'яті народу безліч вагомих раціональних порад (висловлюючись сучасною мовою) широкого спектра дії.

Догляд за дитиною після народження починається з обробки пуповини новонародженого. Народна медицина добре знала, що пупочна рана є надто вразливим місцем для тяжкої недуги, часто невилікованої – зараження крові, по-сучасному – сепсису. Перед обробкою пуповини народний лікар, баба-пупорізка, знахар чи інша посвячена в таємниці пологів особа, миє ретельно руки, протирає їх горілчаними розчинами бруньок тополі чорної, осики, берези тощо. Протирають цими розчинами і пуповину. Дезинфікують на вогні ніж, а як він охолоне, протирають його названими настоянками. Відрізають пуповину перев'язують ниткою, яка перебувала або в розчині названих настоянок, або в розчині (5%, 10%) прополісу на перваці, а той кінчик, що залишився, також обробляють настоянками. Пупочний залишок бинтують тканиною, змоченою у названих розчинах. Щоденно проводять огляд залишків пуповини до повного її відпадання. При виявленні ознак запалення прикладають до ураженого місця тертий хрін, цибулю, часник, чорну редьку з розрахунку 1 частина названої городини на 20 частин настоянки. Ці засоби використовують щоденно впродовж 1-2 хвилин. Чергують по днях: часник, цибулю, хрін, редьку. А потім знову починають з часнику, якщо це потрібно.

Великою святістю вважається перше прикладання дитини до персів. Старші, літні жінки формують соски, протирають ареоли, соски згаданими раніше спиртовими настоянками і, як вони висохнуть, тоді ще обмивають перса водними настоями і аж потім прикладають дитину для першого годування. Як все це проходить добре, тоді мати і бабуся проводять замовляння, спо-вивають дитину і кладуть спати.

При відсутності чи малій кількості молока у персах матері проводять стимуляцію його утворення та виділення названими попередньо рослинами. При хворобі матері чи її смерті шукають "мамку" – сусідку, родичку, знайому чи так добру жінку-породіллю. Годування дитини молоком матері вважається обов'язковим і прирівнюється у народній свідомості до святості буття.

Обов'язкові також у догляді за дитиною і купелі. Купелі ніколи не проводяться лише водою. Набір рослин для цього численний, але використовують, в основному, такі: м'ята, материнка, чебрець, листки тополі чорної, осики, берези, трава звіробою, листки подорожника великого, трава череди трироздільної, листки та квітки алтеї лікарської, листки дуба звичайного, корені та кореневища: родовика, гравілату, бадану, перстачу прямостоячого; корені кульбаби, лопуха, цикорію, листки шавлії лікарської тощо. Купелі для дітей готують у такому співвідношенні вагових частин окремих рослин:

61. Трава м'яти перцевої 25 г
Листки подорожника великого 25 г
Трава чебрецю звичайного 30 г
Трава звіробою звичайного 35 г
Настій.

62. Листки тополі чорної 25 г
Листки та квітки алтеї 30 г
Листки шавлії лікарської 25 г
Трава чебрецю звичайного 30 г
Настій.

При гноячкових захворюваннях шкіри новонародженого застосовують такі купелі:

63. Листки осики 30 г
Листки берези 35 г
Трава м'яти перцевої 25 г
Трава материнки звичайної 40 г
Настій.

64. Бруньки тополі чорної 25 г
Кореневища перстачу прямостоячого 30 г
Листки подорожника великого 35 г
Листки підбілу звичайного 40 г
Відвар.

65. Бруньки осики 40 г
Корені з кореневищами родовика 25 г
Листки шавлії лікарської 30 г
Трава деревію звичайного 25 г
Відвар.

66. Бруньки берези бородавчастої 35 г
Корені герані лучної 30 г
Трава материнки звичайної 30 г
Трава парила звичайного 40 г
Відвар.

67. Бруньки тополі чорної 30 г
Бруньки осики 25 г
Бруньки берези 35 г
Плоди шипшини коричної 25 г
Відвар.

68. Кореневища перстачу прямостоячого 30 г
Корені з кореневищами гравілату міського 35 г
Корені герані лучної 25 г
Бруньки тополі чорної 25 г
Відвар.

Для немовлят та старших дітей при діатезах, алергійних захворюваннях, вазомоторних ринітах, ядушних бронхітах, ядусі, набряках Квінке, нейродермітах, екземах тощо застосовують такі настої та відвари. Насамперед проводять вивчення дії моно-препаратів:

69. Корені цикорію дикого 150 г
Відвар.

70. Кореневища пирію повзучого 200 г
Відвар.

71. Корені лопуха великого 150 г
Відвар.

72. Корені кульбаби лікарської 100 г
Відвар.

73. Плоди горобини звичайної 150 г
Відвар.

74. Корені шоломниці байкальської 150 г
Відвар.

75. Корені медунки лікарської 150 г
Відвар.

76. Корені ехінацеї пурпурової 100 г
Відвар.

77. Корені з кореневищами синюхи блакитної 100 г
Відвар.

78. Квітки та листки глоду колючого 150 г
Настій.

79. Квітки ромашки лікарської 150 г
Настій.

80. Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 100 г
Настій.

81. Квіткові кошики цмину піскового 100 г
Настій.

82. Трава медунки лікарської 100 г
Настій.

83. Трава собачої кропиви серцевої 100 г
Настій.

84. Трава вересу звичайного 100 г
Настій.

85. Листки бобівника трилистого 100 г
Настій.

86. Трава сухоцвіту багнового 100 г
Настій.

87. Трава споришу звичайного 150 г
Настій.

Беруть зазначену дозу названих рослин, готують відвари або заливають окропом в об'ємі 3 л води, настоюють 2 години і доливають до загальних купелів. Такі купелі проводять упродовж 3-4 днів. Визначають, які рослини усувають алергійні стани, і залишають їх для монопрепаратів та композицій. Ті, які процес не зупиняють, а погіршують, вилучають з арсеналу лікування.

Вживають названі препарати і всередину. Беруть 2 чайні ложки суміші, заливають склянкою окропу, кип'ятять 5-10 хв., або настоюють 2 години. Вживають немовлята по 3-4 краплі на чайну ложку води 3-4 рази на добу за 30 хв. до годування. (Для старших дітей див. дози, які відповідають віковим групам).
Монопрепарати поєднують у композиціях по 2-3 і застосовують як для купелів, так і для вживання всередину. Курси лікування тривають 2-8 місяців. Іноді до 2-3 років.

Годиться також пильно слідкувати за охайністю та чисто-тою кімнати, у якій перебуває дитина, її ліжком, одягом, іграшками. Усувати оточення старих речей, лікарських препаратів, хатніх рослин, старих книжок, речей, які збирають побутовий порох, акваріумного корму, що, як правило, викликають виник-нення тривалих алергійних процесів, які надзвичайно проблематично лікувати і які призводять до виникнення вельми тяжких ускладнень, формуючи постійні симптомокомплекси алергійних захворювань.

Подаємо окремі найбільш перевірені суміші лікарських рослин для лікування алергійних станів:

88. Корені цикорію 25 г
Кореневища пирію повзучого 25 г
Корені медунки лікарської 30 г
Плоди горобини звичайної 35 г
Відвар.

89. Корені лопуха звичайного 30 г
Плоди глоду колючого 35 г
Корені з кореневищами синюхи блакитної 25 г

Корені з кореневищами гравілату міського 25 г
Відвар.

90. Корені кульбаби лікарської 35 г
Корені шоломниці байкальської 25 г
Корені ехінацеї пурпурової 20 г
Плоди глоду колючого 40 г
Відвар.

91. Кореневища пирію повзучого 30 г
Корені цикорію дикого 25 г
Корені кульбаби лікарської 35 г
Плоди глоду колючого 35 г
Відвар.

92. Корені лопуха великого 50 г
Плоди глоду колючого 30 г
Корені ехінацеї пурпурової 20 г
Відвар.

93. Корені цикорію дикого 50 г
Плоди глоду колючого 30 г
Корені з кореневищат синюхи блакитної 20 г
Відвар.

94. Кореневища пирію повзучого 50 г
Плоди глоду колючого 30 г
Корені медунки лікарської 35 г
Відвар.

95. Квітки глоду колючого 30 г
Трава медунки лікарської 35 г
Трава вероніки лікарської 20 г
Трава собачої кропиви серцевої 25 г
Настій.

96. Квіткові кошики цмину піскового 30 г
Трава майорану садового 20 г
Трава вересу звичайного 40 г
Трава споришу звичайного 25 г
Настій.

97. Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 30 г
Листки бобівника трилистого 15 г
Трава сухоцвіту багнового 25 г
Трава вересу звичайного 35 г
Настій.

98. Квітки глоду колючого 35 г
Трава вересу звичайного 25 г
Трава вероніки лікарської 20 г
Трава собачої кропиви серцевої 30 г
Настій.

Вживають усередину та застосовують для купелів, як зазначено вище.

Особливої уваги, крім годування, купелів, надає народна медицина загартуванню дитячого організму Після купелі кладуть дитинку на підлогу, лаву, на різні дошки на спинку – щоб вирівнювався хребет і дитина зростала стрункою. Проводять масаж ручок, ніжок, живота ніжним погладжуванням – пестуванням материнської руки.

Після купелі, якщо це було влітку чи у натопленій хаті взимку, дитину не витирали і не сповивали. Клали на полотняне ряденце, щоб вона чеберяла ручками і ніжками і їх розвивала. Коли минали 10-15 хв., дитину сповивали і клали до колиски.

Для пришвидшення стояння і ходіння дитині майстрували різні стоячки, візочки, ходунці-візочки, за допомогою яких фіксувався хребет, дитина не падала, а стояла на своїх ногах.

Коли дитина починала ходити, це відмічали, як велике і радісне свято для родини. Як правило, дитина ходила подвір'ям навесні та влітку голою та босою, і це вельми сприяло загартуванню.

Заохочували дітей ходити босими ногами влітку після дощу та бродити у калюжах. У сонячну погоду старшенькі збирали колоски, купались. Селянських дітей ніколи не утушковували і не перегрівали. З ранньої весни і до пізньої осені, навіть при невеликих вересневих морозах вони бігали босими, пасли гусей, худобу. Свіже повітря, праця, сонячна засмага, рослинна їжа, багата вітамінами, молочні продукти сприятливо позначались на формуванні органів та систем і зростанні дитини.

З раннього віку особливе значення надавала родина формуванню у дитини мовних навичок. Спочатку літер, складів, окремих слів, словосполучень, речень. Етнопедагогіка має у своєму арсеналі величезну кількість дидактичних лічилок, примовок, швидкомовок, які розвивають у дитини артикуляцію, виразність мови, формують мову, а з нею ставлення дитини до навколишньої природи, праці, рідних. Народні примовки, як правило, поетичні, відповідають віковому розвиткові дитини і посильні для повторень та засвоєння. Коротенько познайомимося з деякими з них:

Коваль кував коня,
Кінь коваля копитом,
Коваль коня – канчуком.
* * *
Чук, чук, чук, чук,
Наловив дід щук,
А баба – карася,
Сіла – надулася.
* * *
Кую, кую чобіток –
Подай, сину (доцю), молоток,
Не подаси молотка,
Не підкую чобітка.

А ось розмаїта народна фантазія у загадках:

Сам куценький, з борідкою,
Йде не в двері, а діркою,
Він над нашою скарбницею
Завідує таємницею,
(Ключ)
* * *
Який корінь, який цвіт
Любить кожний в світі кіт?
(Кореневища та корені валеріани)
* * *
Маленьке, кругленьке, на столі не бувало,
А весь світ згодувало.
(Перса)
* * *
Що воно за штука,
Що день і ніч стука?
(Серце)
* * *
Коли росло – було, як куля,
Вітер дмухнув – куля полетіла.
(Кульбаба)
* * *
Без рук, без ніг, без черева –
Злізе на будь-яке дерево.
(Хміль)
* * *
Виходило дванадцять козаків,
Випускало п'ятдесят два соколи
На триста шістдесят п'ять лебедів.
(Місяці, тижні, дні року)
* * *
Що можна бачити з заплющеними очима?
(Сон)

У 5-7-річному віці дітей брали на весілля, іменини, свята і вони засвоювали пісні, примовки, елементи обрядового дійства. Часто допомагали дорослим у їхніх клопітких ділах і діяннях.
Далі починалася школа. Але вона була чужа і далека нашому народові мовою, культурою, етносом, загальним укладом, бо готувала до життя не українця, а інородця, малороса, перевертня. Особливу роль в цьому відіграла Московська церква, яка ще в 1680 р. піддала анафемі українську мову. Царі династії Романових разом зі своїм протомонгольським державним устроєм забороняли українську мову численними указами та циркулярами 1720, 1786, 1826, 1828, 1863, 1876, 1914 років.
До цих бузувірських заборон "на державному рівні" додавались тисячі тисяч заборон зграї зажерливих чиновників різного рангу – генерал-губернаторів, жандармів, поліцейських. Здійснювались гласні і негласні нагляди, доноси, наклепи на людей, в лексиконі яких проступали українські слова. Отже, якщо підрахувати відтинок часу з 1680 року до 1990 року, то наша мова, етнос, звичаєве право, культура, пісня, фітоетнологія перебували під тотальною забороною понад три століття. І треба віддати належне не перевертням, гнучкошиєнкам та пристосуванцям, а народові, який своїм родинним вихованням справжніх дітей, а не пасинків, навчав їх мови, культури, національним ремеслам і народній медицині. Колись К. Д. Ушинський – видатний український педагог – зазначав; "Заспіває школа – заспіває народ". Школа співала: "Боже, царя храни!" Але народ не заспівав цього великодержавного загарбницького гімну

Зараз ми пожинаємо вельми гіркі плоди більш як трьохсотлітнього колоніального іга, і кожен порух у збереженні та відновленні споконвічних національних традицій годиться оцінювати досить пильно. Відновлення традицій фітоетнології входить у контекст загального відродження української культури та нації.

Проноси (діарея)

Народ спадкоємно знав, що проноси новонародженої дитини – надто тяжка і небезпечна недуга. Безперечно, у народній свідомості переважає гадка, що причиною проносів є погана їжа, засіяна мікробами, або зіпсована брудними руками чи комахами (мухами). Деякі елементи знань народ має і щодо нестравності – недостатності секреторної функції шлунка, коли призначають для дітей та дорослих висушені та спорошковані слизові оболонки пупків курей, індиків, гусей та інших птахів. Проте основними лікарськими засобами для лікування проносів у дітей є фітопрепарати. Ось основні композиції сумішей:

99. Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава медунки лікарської 30 г
Трава чебрецю звичайного 15 г
Відвар.

100. Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Трава вересу звичайного 30 г
Квіткові кошики цмину піскового 20 г
Відвар.

101. Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Трава м'яти перцевої 25 г
Трава вероніки лікарської 25 г
Відвар.

102. Корені герані лучної 50 г
Плоди глоду колючого 30 г
Плоди шипшини коричної 35 г
Відвар.

103. Корені герані лучної 50 г
Корені з кореневищами синюхи блакитної 15 г
Трава споришу звичайного 35 г
Відвар.

104. Кореневища перстачу прямостоячого 30 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 40 г
Трава вероніки лікарської 30 г
Відвар.

105. Корені з кореневищами родовика лікарського 25 г
Кореневища перстачу прямостоячого 25 г
Плоди глоду колючого 25 г
Плоди горобини звичайної 25 г
Відвар.

106. Корені ехінацеї пурпурової 25 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Дубові гали 25 г
Бруньки тополі чорної 25 г
Відвар.

Вірусна діарея, викликана ротавірусом

Для дітей першого року життя готують відвари так: беруть 1 чайну ложку суміші, заливають 100 мл води, кип'ятять 10 хв., настоюють 4 години. Дають пити дітям по півчайної ложки 4-5 разів на добу за півгодини до годування. Курс лікування – 10-15 днів. Обов'язкове лікування також матері, батька і всіх членів родини, як можливого осередку інфекції та для превентивних заходів.

Для дорослих беруть 2-3 столові ложки суміші, заливають 200 мл води, кип'ятять 10 хв., настоюють 4 години. Вживають по 50 мл 3-4 рази на день через 2 години після їди. Названі засоби показані при лікуванні так званих інфекційних проносів, які проявляються при дизентерії, сальмонельозах, харчових токсикоінфекціях, вірусних недугах, амебіазі тощо.
Додамо ще кілька рецептів настоянок, які також вельми ефективні при лікуванні проносів інфекційної етіології:

107. Настоянка кореневищ перстачу прямостоячого 2 ч.
Настоянка м'яти перцевої 2 ч.
Настоянка квіток та листків глоду колючого 1 ч.

108. Настоянка коренів з кореневищами родовика 2 ч.
Настоянка меліси лікарської 2 ч.
Настоянка листків кропиви дводомна 1 ч.

109. Настоянка коренів з кореневищами гравілату міського 2 ч.
Настоянка листків подорожника великого 2 ч.
Настоянка квіток та листків гречки посівної 1 ч.

110. Настоянка коренів герані лучної 2 ч.
Настоянка квіткових кошиків цмину піскового 2 ч.
Настоянка м'яти перцевої 1 ч.

111. Настоянка коренів з кореневищами родовика 3 ч.
Настоянка коренів ехінацеї пурпурової 1 ч.
Настоянка бруньок тополі чорної 1 ч.

Діти до одного року життя вживають композиції по 3-5 крапель на півчайної ложки води 3-5 разів на добу за 30 хв. до годування. Дорослі – по 1-2 столові ложки 4-6 разів на добу через 2 години після їди.

Як правило, перед їдою руки миють гарячою водою з ми-лом, обробляють переліченими композиціями. Коли для дітей застосовують штучне годування та догодовування, то обов'язково їжа повинна бути свіжою, доброякісною, багатою вітамінами, смачною, поживною. При проносах значно збільшується вживання рідких страв як дорослими, так і дітьми. Дотримання відповідної дієти – обов'язкове.

Дитячі інфекційні недуги

З дитячих інфекційних недуг народ знає вітряну віспу, скарлатину, кір, кашлюк, дифтерію. Діагностувати ці недуги, крім дифтерії, було нескладно. Усі перелічені недуги бувають вельми небезпечні своїми численними ускладненнями, особливо дифтерія. До винайдення протидифтерійної сироватки основними засобами для лікування цієї недуги було видалення дифтерійних плівок та комплекс лікарських рослин:

112. Бруньки тополі чорної 20 г
Кореневища перстачу прямостоячого 25 г
Корені цикорію дикого 15 г
Плоди шипшини коричної 30 г
Трава м'яти перцевої 10 г
Корені з кореневищами валеріани лікарської 15 г
Відвар.

113. Бруньки берези бородавчастої 30 г
Корені кульбаби лікарської 25 г
Листки первоцвіту весняного 15 г
Трава медунки лікарської 10 г
Трава підбілу звичайного 15 г
Корені з кореневищами синюхи блакитної 10 г
Відвар.

114. Бруньки осики 35 г
Корені лопуха великого 20 г
Плоди горобини звичайної 15 г
Трава собачої кропиви серцевої 25 г
Листки подорожника великого 10 г
Трава материнки звичайної 15 г
Відвар.

Для лікування беруть по півчайної ложки відварів дітям до 1 року; по чайній ложці – дітям 2-4 років; по 2 чайні ложки – дітям 5-6 років; по 1 столовій ложці – дітям 7-8; по 2 столові ложки – дітям 9-10 років. Зазначеною дозою діти спочатку полощуть ротову порожнину 2-3 хв. і не ковтають відвар, а випльовують. Після того, як мине 20-30 хв., вживають названі відвари всередину у зазначених дозах 3-5 разів на добу.

Полощуть ротову порожнину також – 3-5 разів на добу.
Перелічені відвари лікарських рослин проводять детоксикацію хвороб дитини, знижують температуру, запобігають ускладненням (бронхіт, пневмонія, враження міокарду, периферійної та вегетативної нервової систем, захворювання нирок, наднирників тощо).

Курси лікування дифтерії (поряд з уведенням дифтерійної сироватки у залежності від форм дифтерії) тривають близько 2 місяців; скарлатини, кору, вітряної віспи – близько 2 тижнів. При вітряній віспі проводять купелі, як при ураженнях гноячковими захворюваннями шкіри. Змазують також везікули компо-зиціями, які застосовуються при діареї, що викликається ротавірусом. Обробку везікул проводять 2-3 рази на добу впро-довж тижня.

Кашлюк

Кашлюк – гостра інфекційна недуга дітей, яку відносить медична наука до повітряно-крапельних антропонозів. Вхідні ворота недуги – верхні дихальні шляхи, де вегетує кашлюкова паличка. Внаслідок метаболізму кашлюкова паличка виділяє токсин, який обумовлює подразнення слизової оболонки дихальних шляхів і проявляє загальну дію, переважно на нервову систему, внаслідок чого поступово виникає і розвивається спастичний компонент: бронхоспазм, схильність до спазму периферійних судин, спастичний стан діафрагми, а у немовлят – клоніко-тонічні корчі скелетних м'язів. При тяжких формах кашлюк може викликати гіпоксію.

Найбільш загрозливий стан для здоров'я дітей настає тоді, коли минає катаральний період недуги (близько 2 тижнів). Перехід до спастичного періоду відбувається поступово. З'являються напади спастичного чи конвульсивного кашлю. У кінці нападів дуже часто виникає блювота. Упродовж доби напади недуги можуть повторюватись 30-40 разів. При тяжкій формі перебігу хвороби, на висоті нападу кашлю, можуть виникати клонічні або клонікотонічні корчі, а у дітей першого року життя – навіть зупинка дихання. Як ускладнення недуги діагностують пневмонії, ателектази легень, енцефалопатії, емфіземи середостіння та підшкірної клітковини тощо. При розробці засобів лікування кашлюку фітотерапія передбачає два напрями: лікування катарального періоду та лікування спастичного періоду.

Під час лікування катарального періоду ми пропонуємо такі засоби:

115. Бруньки тополі чорної 40 г
Листки підбілу звичайного 20 г
Квітки бузини чорної 10 г
Трава звіробою звичайного 20 г
Відвар.

116. Бруньки осики 40 г
Трава медунки лікарської 20 г
Листки подорожника великого 25 г
Квітки календули лікарської 10 г
Відвар.

117. Бруньки берези бородавчастої 40 г
Трава парила звичайного 20 г
Листки первоцвіту весняного 15 г
Листки подорожника великого 10 г
Відвар.

Під час лікування спастичного періоду кашлюку застосовуємо такі засоби:

118. Трава вероніки лікарської 40 г
Трава меліси лікарської 20 г
Липовий цвіт 25 г
Трава вересу звичайного 30 г
Настій.

119. Трава чебрецю звичайного 40 г
Корені алтеї лікарської 20 г
Трава буквиці лікарської 25 г
Квітки та листки глоду колючого 30 г
Настій.

120. Трава материнки звичайна 40 г
Листки та квітки алтеї лікарської 25 г
Листки первоцвіту весняного 15 г
Трава деревію звичайного 20 г
Настій.

121. Трава вересу звичайного 40 г
Квітки дивини скіпетроподібної 15 г
Трава собачої кропиви серцевої 20 г
Трава чебрецю звичайного 25 г
Настій.

122. Трава миколайчиків синіх 40 г
Трава м'яти перцевої 20 г
Листки первоцвіту весняного 25 г
Липовий цвіт 15 г
Настій.

123. Трава огірочника лікарського 40 г
Трава росички круглолистої 15 г
Трава материнки звичайної 20 г
Листки подорожника великого 25 г
Настій.

124. Листки омели білої 40 г
Корені оману високого 15 г
Кореневища перстачу прямостоячого 25 г
Настій.

125. Корені з кореневищами синюхи блакитної 40 г
Листки омели білої 20 г
Плоди глоду колючого 40 г
Відвар.

126. Корені з кореневищами валеріани лікарської 40 г
Корені цикорію дикого 35 г
Кореневища пирію повзучого 25 г
Відвар.

127. Корені кульбаби лікарської 40 г
Трава лаванди вузьколистої 45 г
Корені з кореневищами синюхи блакитної 25 г
Відвар.

Лікування катарального періоду кашлюку проводять упродовж 2 тижнів такими дозами. Дітям 1 року життя – по півчайної ложки; дітям 1-2 років – по 1 чайній ложці; дітям 3-4 років – по 2 чайні ложки; дітям 5-6 років – по 1 столовій ложці; дітям 7-9 років – по 2 столові ложки 3-5 разів на добу за 30 хв. до їди.
Лікування спастичного періоду проводять упродовж 1-2 місяців, дозами, які зазначені раніше.

Далі

До змісту Євген ТОВСТУХА Фітоетнологія українців