Нострадамус
ЦЕНТУРІЇ

Переклад зі старофранцузької і коментарі Оксани ЗАБУЖКО

Свиня — символ Туреччини, ведмідь — Росії, отже, Росія з Туреччиною спільно витворять якусь «кару» в Саксонії (Німеччина) — un monstre de Sахе, тимчасом як у Перській затоці розгортатимуться морські бої (злива, потоп — див. вище коментар до катрена IX, 99). Нічна райдуга під Нантом (Франція) — схоже, аварія на хімічному підприємстві. Можна зрозуміти, що з Перської затоки «моцарство Фезьке» (арабське) наступатиме в двох напрямках — морем (Середземним) — на Балканський півострів (Мітилен — антична столиця о. Лесбос) і на Північну Африку (Фато — стародавня назва Дум'єту, притоки Нілу — див. вище про підкорення Єгипту в катрені V, 25), і сушею — на Трапезунд, у Туреччину. Відтак, театр воєнних дій перенесеться до Західної Європи:

З-за моря Чорного, з Татарії широт
Державця шлях на Францію направить,
Попри аланів та вірмен пролігши; й от
Він встромить у Царграді стяг кривавий.
(V, 54)

Те, що Антихрист зі Сходу окупує Париж, повторюється Нострадамусом у численних катренах; останній рядок — про підкорення Царграда-Стамбула, тобто Туреччини,— в світлі всього вищесказаного також зрозумілий. Цікавий тут кавказький маршрут Антихриста, «попри аланiв та вірмен» (алани — кочове сарматське плем'я, що займало на початках нової ери Приазов'я й Північний Кавказ, предки сучасних осетинів). Вірменії Нострадамус узагалі відводить особливу роль в Армагеддоні (див. нижче). Привертає увагу також «стяг кривавий» (червоний?), що, можливо, свідчить про комуністичні симпатії мусульманського диктатора, надто в порівнянні з наступним катреном:

Америка того, хто Лондонський уряд
Очолить, підопре; Шотландія льодом скута.
Антихрист буде у Червоного царя
Такий лихий, що всіх їх в бійку трутить.
(X, 66).

Таким чином, у війну з Антихристом виявляться втягненими й Великобританія та СШA («l'Аmerich» — нагадаємо, що за часів Нострадамуса колонізація ледве що відкритої Америки ще й не починалася; між тим «Америка» як могутня держава згадується в «Центуріях» досить часто). Найбільшого клопоту завдає коментаторам у цьому катрені таємничий «Червоний цар»), в оригіналі «Rоу Rеb» — можливо, від лат. rоеbus, червоний, хоч не виключено, що це якесь зашифроване, ще не знайоме нам ім'я).
В Європі тим часом виникне нова антимусульманська коаліція:

Новий союз утворить і скріпить Люд
Польщі, Англії, Богемії та Даків,
Аби пройти крізь Геркулесові стовпи,
Тирани й варвари готові страх завдати.
(V, 51)

Дакія — давньоримська провінція, нині складова Румунії, Богемія — давня назва Чехії, Геркулесові стовпи — протока Гібралтар. Різні тлумачення пропонуються дослідниками з приводу «тиранів і варварів» (в оригіналі «Ваrсіns, Туrrаns»: Ваrсіns — Карфагенська династія, закляті вороги Риму; так Нострадамус позначає ворогів Римської церкви — мусульман), але більшість годиться на тому, що йдеться-таки про армію східного деспота, котрій протистоятиме в Гібралтарській протоці «новий союз» Великобританії, Польщі, Румунії й Чехословаччини.
Втім, попри все багатство подробиць, Нострадамусова есхатологія не відбігає від канонічної християнської. Навіть та обставина, що Антихрист «кінця часів», кінця тисячоліття, має з'явитися зі Сходу, не є оригінальною,— першим, хто провістив народження «звіра» у Вавілонії, отже, на Близькому Сході, був Блаженний Августин. Нострадамус строго зберігає і біблійну хронологію — там же, де він наважується ввести якісь дати на власний розсуд, вони маскуються недомовками й двозначностями:

Антихрист у війні найшвидше знищить трьох;
Всіх років двадцять сім минеться до замир'я.
Єретиків — у гріб, в екзиль, в тюремний льох,
Кров води зчервонить, труп вкриє землю в вирвах.
(VIII, 77)

Полишаючи на боці таємничих «трьох» (три держави? три лідери? три партії?), вкажемо на цілковиту безужитковість названої Нострадамусом цифри — 27 років,— скоро невідомо, від якої дати починати відлік: адже війни, за Нострадамусом, триватимуть і до безпосередньої з'яви «з неба» «Князя Жаху» в липні 1999 р. — власне, як показали недавні події в Перській затоці, вже тривають...
Згідно з Об'явленням Івана Богослова, термін Антихристового правління та страхітливих гонінь на «єретиків», себто тих, хто відмовиться йому вклонитися,— сорок два місяці (13, 5), отже, три з половиною роки. Нострадамус подовжує цей термін ще на місяць:

Всевладдю двох судивсь короткий вік,
Війна гряде в сім місяців, три літа,
Збунтуються лише васалки дві;
В Вірменії, відтак, прийде на світ побіда.
(IV, 95)

«Всевладдя двох», дуумвірат (Антихриста й Червоного царя?) періоду «останньої війни» згадується і в кількох інших катренах. Щодо третього рядка існують різночитання — «deux vassales» (васалки) чи «deux vestales» (весталки), але в обох випадках маємо справу з образом, що персоніфікує республіку; не виключено, що така двозначність — республіки-васалки комуністичної орієнтації (жриці Вести носили червоні плащі!),— виникла наслідком аглютинації двох слів в одному, була спеціально запланована Нострадамусом. Схоже, наче мова йде про якісь дві радянські республіки,— але Вірменію поставлено осібно: в неясний поки що спосіб на її землі народиться «побіда» Христового воїнства.
Страх, що його почував Нострадамус перед порогом тисячоліття, також типово середньовічний,— є рація згадати, що прихід Антихриста очікувався й тисячу років тому, наприкінці X ст. Проте, незалежно від того, наскільки поважно ставитися до Нострадамусових есхатологічних пророцтв щодо кінця епохи Риб, погодитися з ним у тому, що 90-і роки XX ст. несуть із собою бурхливі й непередбачувані події, все-таки доведеться. Вже зараз, у 1991-у, сповнюють тривогою ті рядки провіщень, де згадано «Месопотамію» (Ірак) та Перську затоку; особливо сприймається і часто цитований у нас пасаж із «Великого Апокаліпсису», де мовиться про жахливу революцію жовтня,— через неї постане новий Вавілон, запанує велика мла, огидна розпуста та всілякі інші страхіття, «і тривати сеє все буде сімдесят три роки й сім місяців». Ми нервово загинаємо пальці — до травня? до червня? Суспільність, змучена непевністю, загнана сіпаниною урядових віжок, збита з плиту й запалена передчуттям нагальних перемін, вишукує все нових і нових провидців, відунів, пророків і лжепророків — аби тільки хто-небудь пообіцяв певне й тривке завтра...
А тим часом історія вершить свій хід — і хто знає, чи правильно розуміємо ми Нострадамусові провіщення, а чи, може, давно втратили потрібний до них культурний код, і завтрашній день, обернувшись чимсь цілком новим, проллє на них світло геть несподіваного смислу.

Перекладено за виданнями: Les Ргорhetiе dе Nostradamus. — Ed. Ваudlairе, Раris, 1967. Тhе Рrophecies оf Nostradamus. — Соrgі books, London, 1973.
При складанні коментарів використано розробки Ліз Грін (Великобританія), Ж.-Ш. де Фонбрюна (Франція) та Еріки Чітмен (Великобританія).
© Оксана Забужко, 1991, переклад українською мовою, коментарі.

Бенедикт Ірюк
ЖИТТЯ І ПРОРОЦТВА ДОКТОРА НОСТРАДАМУСА

«Всесвіт» N10, 1991