ЖИТТЯ І ПРОРОЦТВА ДОКТОРА НОСТРАДАМУСА

Мішель де Нотрдам, більш відомий під латинізованим ім'ям Нострадамус, народився 14 грудня 1503 року в провансальському містечку Сен-Ремі. Існує версія, що він походив із знаменитого роду єврейсько-італійських лікарів, що служили при дворі короля Рене Анжуйського та його сина, але насправді це не так: батько його, Жак де Нотрдам, був сином небагатого торговця зерном із передмістя Авіньйона. Оселившись у Сен-Ремі, він оженився на дочці місцевого збирача податків і продовжував родинну справу — торгівлю. Коли майбутньому Нострадамусові було дев'ять років, уся родина перейшла з іудаїзму до християнства. Іудейське походження є важливим для розуміння Нострадамусових пророцтв, на яких досить помітний вплив єврейської окультної літератури.
Уже в дитинстві Мішель дивував родичів своїм розумом, тож дід узявся навчити його латини, грецької, давньоєврейської, математики та астрології. Для продовження навчання його послали спершу до Авіньйона, а потім — до Монпельє, студіювати медицину. Уже в двадцять два роки він одержав звання бакалавра й ліцензію на працю лікаря. Залишивши університет, Нострадамус вирушає по навколишніх селах, де тоді лютувала чума.
Уже за рік-два широко розповсюдилися чутки про його лікарську майстерність. У 1552 році була видана книжка лікарських рецептів Нострадамуса, що стала дуже популярною.
Промандрувавши від одного враженого чумою міста до іншого близько чотирьох років, Нострадамус повертається до Монпельє й невдовзі захищає докторську дисертацію, витримавши при цьому серйозні дискусії з лікарями-ортодоксами через свої новаторські методи лікування й наживши кількох серйозних ворогів у наукових колах.
Ставши повноправним доктором, Нострадамус приймає запрошення знаменитого філософа Скалігера й оселяється в його домі в Адеані, жениться на дівчині «з багатої й шанованої родини» й продовжує успішну лікарську практику. Але тут починається низка нещасть. Від чуми, що прийшла до Ажана, помирають дружина та двоє дітей Нострадамуса. Той факт, що лікар не зміг врятувати свою власну родину, має фатальні наслідки для його практики. Крім того, він посварився зі своїм покровителем Скалігером, а родина покійної дружини розпочинає проти Нострадамуса судовий процес про повернення шлюбного посагу. Нарешті, фінальний удар: інквізиція звинувачує його в єресі через якусь необачну фразу, мовлену кілька років тому.
Аби уникнути суду інквізиції, Нострадамус знову вирушає у мандри, тепер більше схожі на втечу. Він живе то у Венеції, то на Сіцілії, й повертається до Марселя лише через шість років. В Італії виникають перші чутки про дивовижні пророчі здібності Нострадамуса. Так, побачивши якось ченця, що гнав монастирське стадо свиней містечковою вуличкою, Нострадамус опустився на коліна й звернувся до пастуха: «Ваша святість!» За кільканадцять років цей чернець став папою Сікстом V.
Повернувшись до Франції, Нострадамус знову лікує людей у зачумлених містах та селах, навіть у таких, куди бояться поткнутися усі інші лікарі, чим завойовує собі знову великий авторитет. Потім оселяється в провансальському містечку Салон, вдруге жениться на багатій удові. Тепер він уже менше займається медициною, а в основному — окультизмом та астрологією. Виходять перші книги його пророцтв: щорічні «Альманахи» від 1550 року, а починаючи з 1554 року — «Прогностикації». Успіх цих книг надихнув Нострадамуса на головну працю життя — всесвітньовідомі нині «Пророцтва».
Нострадамус писав у своїх «Пророцтвах», що окультні та магічні книги, які служили йому за джерело при укладенні власних пророцтв, були спалені ним після завершення праці. Втім, це не схоже на справжнього вченого, тим більше у ті часи, коли книга була неабиякою цінністю. Очевидно, Нострадамус говорив про це, аби приспати пильність церковників, що й досі ставилися до нього з великою підозрою. Перша книга «Пророцтв» з'явилася в 1555 році. Термін «Центурії», що ним Нострадамус позначає великі блоки своїх чотиривірші в-пророцтв, означає не «століття», а просто — сотні (сто катренів у кожній центурії). Нострадамус збирався написати десять центурій, але сьома через якісь невідомі причини так і залишилась неповною.
Катрени складено у дещо незграбному, затемненому стилі, із використанням не лише старофранцузької, а й провансальської, італійської, давньогрецької та латинської мов. Аби уникнути нових звинувачень у чаклунстві та єресі, Нострадамус заявив, що навмисне переплутував часову послідовність у своїх пророцтвах, так, щоб їхні секрети не могли бути виявлені людьми, які цього не заслуговують.
Перша книга пророцтв містила лише три центурії, але вже вона стала дуже популярною серед вищих верств французького суспільства (адже книги були тоді предметом розкоші). Невдовзі королева Катерина Медічі запросила Нострадамуса до двору, й він вирушив до Парижа. Завдяки королівському запрошенню, за яким коней міняли в першу чергу, подорож до Парижа тривала лише місяць замість звичних тоді восьми тижнів. Після королівської аудієнції Нострадамус складає гороскопи для усіх синів Катерини — й вони переважно справджуються. Принаймні так запевняють біографи Нострадамуса. Отримавши від королеви винагороду, Нострадамус квапливо повертається до Салона, бо паризькі судовики тим часом виявляють нездорове зацікавлення його окультною та астрологічною діяльністю.
У рідному місті його зустрічали як вельми шановану особу.
Після цієї подорожі він уже не займався нічим іншим, окрім укладання гороскопів для багатих клієнтів та писання дальших «Пророцтв». Втім, Нострадамус не дозволяв розповсюджувати більш як кількадесят примірників своїх книг, бо «надто багато пророцтв уже справджуються й недобре буде, коли люди це стануть помічати».
1564 року королева, що стала на цей час удовою, здійснює велику подорож по Франції, в якій її супроводжує зведений до «мінімуму» (вісімсот придворних!) почет. Ясна річ, вона вирішила завітати в Салон і відвідати Нострадамуса. Цього разу знаменитий астролог отримує значно коштовніші подарунки й титул придворного лікаря з належною платнею. Між іншим, саме під час цього візиту Нострадамус начебто напророчив одному хлопцеві з королевиного оточення, що той стане королем. Хлопцем був майбутній Генріх IV Наваррський.
Через два роки після цього, у червні 1566 року, давно вже хворий Нострадамус помирає, залишивши дітям чималий, як на той час, спадок у три з половиною тисячі золотих.
Поховали знаменитого астролога також у незвичайний спосіб: навстоячки замурували тіло в церковний мур. Під час Французької революції поховання було розкрите (отже, існує давня традиція руйнування могил «реакціонерів»!), але згодом тіло перепоховали в іншій салонській церкві, де й зараз можна побачити надгробок з портретом славетного Нострадамуса.

Бенедикт Ірюк, 1991.

«Всесвіт» N10, 1991