Нострадамус
ЦЕНТУРІЇ

Переклад зі старофранцузької і коментарі Оксани ЗАБУЖКО

ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ В РОСІЇ. СРСР

З невідомих нам міркувань Нострадамус не включив до «Центурій» написані в тій-таки віршованій формі провіщення, так би мовити, календарного характеру: строго пов'язані з певними місяцями й датами. Серед них одне з найславетніших, бо найясніших — провіщення числом 89 на Жовтень:

Се місяць зла — нема йому під стать!
Смерть, голод, чвари принесе червоний прапор.
Хто проти — проженуть; ніхто допильнувать
Великих сконів тайни не потрапить.

Дещо туманно звучить тут хіба ота тайна «великих сконів» в останньому рядку, її-бо можна тлумачити досить довільно (в оригіналі «grands, secrets, morts», що випадає розуміти рівночасно і як «таємниці загибелі великих» (світу сього), і як «таємниці великих (масових?) смертей»). Відповідно й діапазон прикладів, котрі загалом зручно сюди достосовуються, вельми широкий — від потайної розправи з царською родиною до незліченних — і донині безіменних — жертв ГУЛАГу. В унісон цьому провіщенню, немов розвиваючи його, звучить інше, числом 62, де вказано точний термін громадянської війни в Росії:

Атаки ЗВІДДАЛЯ — і неготовність до боїв;
Смутний почин, в повітрі — жах і згуба,
Що вразить владарів з усіх країв;
Сімнадцять — двадцять два напасть точитись буде.

Від 1917-го по 1922 рік, від Жовтневої революції («смутного почину»!—пор. II, 57) до утворення нової держави — Союзу РСР,— в цей часовий відтинок ввійдуть, за Нострадамусом, і іноземна інтервенція, і масовий терор («жах і згуба» «в повітрі»). Згадки про терор у Росії (себто, звичайно, майбутній Росії, оскільки сучасну йому Московію Нострадамус ніде не згадує, а грядущу суперімперію скрізь описує алегорично — Північний вітер, або тотемічно — Ведмідь) досить часті і в «Центуріях».

В підсонні, Вавілонському навпак,
Проллється море крові, не вбезпечать
Ні твердь, ні море, ні повітря; буде так:
Сектантство, голод, власті, хворість, колотнеча.
(І, 55)

У притаманній Нострадамусу багатозначній манері Росія визначається тут водночас географічно (клімат, «навпак» Вавілонському,— суворий, північний) і, в певному сенсі, політично — через алюзію до рабовласницької імперії Стародавнього Сходу. Цікаве також провіщення приходу до влади підступного тирана:

Без слова спротиву обраний буде Лис:
Святого вдасть, ченця, сам бувши живолупом;
Відтак тираном враз візьми та й обернись,
Й на горло дужих — чоботом наступить.
(VIII, 41)

Нагадаємо, що ХІІІ з'їзд РКП(б) в травні 1924 р. «без слова спротиву» обрав Сталіна генеральним секретарем ЦК, незважаючи на застережний ленінський «Лист до з'їзду»; попередньо (на Пленумі) Сталін давав слово врахувати Ленінову критику («вдавав святого»). Дуже промовиста згадка про вдаване «чернецтво» тирана — легенди про аскетичний, буцімто, спосіб життя радянського диктатора збереглися до наших днів. Останні два рядки коментарів не потребують, звернемо увагу лиш на те, що «дужі», «найдужчі» (в оригіналі «рles plus grands»), яким наступив чоботом на горло підступний тиран, можуть означати як його повержених соратників, так і правителів тих держав, котрі внаслідок II світової війни потрапили до сфери радянського впливу (див. про це нижче).

XX СТОЛІТТЯ: ВІЙНИ

Вознісшись двічі й двічі впавши в прах,
Схід все ж ослабить Захід непомалу;
Його суперник, по кількох боях,
По морю гнаний, піде злидням на поталу.
(VIII, 59)

Більшість коментаторів погоджуються на тому, що тут мова про геополітичне становище в XX столітті: дві хвилі піднесення «Сходу» (а в часи Нострадамуса це поняття обіймало й Росію, тогочасну Московію, нерідко згадувану ним і як «азійську», «варварську» державу) пов'язані з «боями», отже, світовими війнами. Надзвичайно прикметна згадка про море як про терен якихось вирішальних воєнних дій — вона повторюється практично в усіх катренах, присвячених катастрофам кінця XX ст.,— приміром, у 32-у катрені X центурії стверджується, що «останні два роки» «велика імперія» буде підтримуватися виключно «кораблями» (флотом?) і т. д.

Подумають: то сонце встало в ніч,
Як кабаном привидиться півмужа;
Вій в небі точиться: ґвалт, лемент, судний клич,
Чутна тварюк ревучих мова дужа.
(І, 64)

Змальована Нострадамусом картина повітряного бою в XX ст. дає змогу глибше проникнути в природу його візіонерства, переконливо засвідчуючи, що астролог таки навіть бачив картини майбутнього і, як умів, описував бачене мовою людини XVI ст. «Сонце вночі» — вибух у нічному небі, загадковий для давніх коментаторів «півмуж» в образі кабана (в оригіналі «lе роurceau demi-homme») — досить незграбний портрет сидячого пілота в протигазі або респіраторі, «дужа мова ревучих тварюк» — гул моторів.

ГІТЛЕР

В Європі Західній, на кресах, в світ прийде
Дитя батьків убогих; юрми люду
Своєю мовою облесною зведе;
Ще дужчий розголос в державі східній збудить.
(III, 35)

У Рейнськім краї, у підніжжі гір Норікських —
вродиться великий, та невчасний,
Сарматів, угрів підіб'є собі під двір,
Кінець його залишиться неясним.
(III, 58)

Великої Німеччини ватаг
Удаваною поміччю візьметься
Доскочить царства царств, підтриманий в Уграх,
І все це морем крові обернеться.
(IX, 90)

Гітлер — один з небагатьох історичних діячів, кого Нострадамус прямо називає на ім'я: Ніtlеr. Давніші коментатори вважали, що це якась таємнича анаграма, аж доки в 1939 р. дружина Геббельса, котра не на жарт цікавилась астрологією, не привернула до Нострадамуса увагу ідеологічного відомства, яке очолював її чоловік. Гітлерівське міністерство пропаганди спеціально вннайняло шведського астролога Б. Крафта для тенденційного тлумачення пророцтв Нострадамуса.
З трьох вищенаведених катренів фашистський диктатор дійсно постає більш ніж упізнаваним. Адольф Шікльгрубер народився 1889 р. в м. Враунау на австрійсько-баварському кордоні («на кресах»), у підніжжі Норікських Альп, що простягаються через Австрію до Середню-Дунайської низовини,— в немаєтній родині дрібного службовця. Орації перед «юрмами люду» немало прислужилися до його популярності як партійного лідера. Називаючи фашистського диктатора «великим, та невчасним», Нострадамус правдоподібно натякає на архаїчно-рабовласницький характер омріяної ним імперії, «великої Німеччини» (дуже характерний зворот, надто коли взяти до уваги, що єдиної Німеччини аж до XX ст. не існувало — вона розпалась була на окремі князівства ще до Нострадамуса, в XIII — XIV ст.). «Розголос у східній державі» надто загальний, щоб тлумачити його однозначно: це може бути й згадка про війну з СРСР, і алюзія до союзу Гітлера з Японією. Стародавня назва «сармати» охоплювала всі народи, що залюднюють територію від Балтики до Каспію; в цьому контексті (підбиття «собі під двір» «сарматів, угрів»), найімовірніше, йдеться про Польщу. Разюче Прозріння містить другий рядок останнього катрена: Гітлер дійсно-таки зайняв Польщу під приводом «надання допомоги». «В Уграх» його підтримали дещо пізніше, 20 листопада 1940 р., коли уряд Угорщини прилучився до військово-політичного пакту між Німеччиною, Італією та Японією.
«Кінець його залишиться неясним»,— Нострадамус і тут має рацію. На прес-конференції 9 червня 1945 р. маршал Жуков, на запитання про смерть Гітлера, відповів, що обставини її вельми загадкові й нічого не можна твердити з певністю, позаяк тіло Гітлера не вдалося ідентифікувати.

ФРАНКО

Той Франко з зібрання, з кастильських вийде стін,
Роздроченим гонцем сотворить фа[рбну] с[х]изму;
Ріберівці згуртують свій загін,
Але не спустяться у паділ, повний слізьми.
(IX, 16)

Блискучий катрен — приклад того, наскільки пронизливо-точним постає Нострадамус у своїх пророцтвах, коли достоту знати, що він має на оці. Ф. Франко був проголошений генералісимусом, а відтак і главою іспанського уряду (1 жовтня 1936 р.) військовою хунтою («зібранням») у Бургосі, центрі стародавньої Кастілії. Перед тим, у лютому 1936 р., коли на виборах здобув перемогу Народний фронт, його призначено було послом («роздроченим гонцем»!) на Канарські острови. «Сотворить фарбну схизму» — анаграма (в оригіналі «ferаscismе»), в якій зашифровано слово «фашизм». Прімо де Рівера «згуртував» своїх фалангістів ще в 1934 р., задовго до початку громадянської війни в Іспанії. Останній рядок стає зрозумілим, коли згадати, що, попри всю свою профашистську орієнтацію, генерал Франко зберіг у другій світовій війні нейтралітет, відмовившись не тільки виступити самому на боці Німеччини, але й дозволити німецьким військам зайти на територію Іспанії.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

Відлучений від міста, дог скипить,
Розлючений угодою чужою.
Загнавши в полі оленя, ведмідь
Із вовком стануть битись між собою.
(V, 4)

Вжиті Нострадамусом тотемічні позначення країн розшифровуються так: дог (в оригіналі «lе gros mastin») — символ Англії, пес англійської породи («британським бульдогом» називали й малювали на карикатурах воєнного часу прем'єра В. Черчілля); ведмідь, як уже зазначалося вище, символізує в Нострадамуса Росію, вовк — символ Німеччини, олень — Польщі. «Місто» без жодних пояснень і епітетів — завжди Париж. Розстановку сил на початок другої світової війни відображено в цьому катрені досить вичерпно. В першому рядкові неважко добачити і алюзію до певного відчуження у взаєминах між Лондоном та Парижем у 1939 р., і натяк на «відлученого» на той час від великої політики Черчілля (в 1939 р. він посів пост морського міністра — після десятилітнього перебування в опозиції й цілковитої неучасті в державних справах). «Чужа угода», що так розлютила скутого в своїх діях «британського дога»,— це, очевидно, укладений в серпні 1939 р. пакт Молотова — Ріббентропа, котрий і вирішив долю Польщі («оленя»). П'ятий поділ Польщі, здійснений німецькими та радянськими військами у вересні того ж року, став початком світової війни, що в ній, одначе, союзу «ведмедя з вовком» не судилося витривати довго,— 22 червня 1941 р. Німеччина напала на Радянський Союз.
Дальший перебіг воєнних дій — німецька окупація Парижа (червень 1940 р.), наступ гітлерівських армій на Східному фронті та відкриття в Європі Другого фронту наслідком висадки союзницьких військ у червні 1944 р. на нормандському (північному) узбережжі Франції — виразно передає наступний катрен:

У місто вступить вовк — а враг неподалік;
Чужинське військо буде руйнувати
Великий край, та Альпи і вали
Потраплять друзі-спільники здолати. (IIІ, 33)

«Великий край» — СРСР, «Альпи і вали», що їх належало здолати союзникам («друзям-спільникам»), аж ніяк не метафоричні: «вали» — прикмета славної фортифікаційними спорудами Нормандії, «Альпи» стояли на шляху тих союзницьких дивізій, котрі розпочинали наступ з півдня Франції та італійського узбережжя. Цим операціям присвячено окремий катрен, який цілком однозначно дається віднести до 1943 року:

Нову імперію, спустошену, труснуть
Одміни, котрі північ їй накине;
З Сіцілії також натиснуть, проженуть;
Філіпа-данника упевненість покине.
(VIII, 81)

«Нова імперія» — третій рейх — постала перед фактом переломових «одмін» у перебігові війни в 1943 р., коли під Сталінградом «північ» (в оригіналі «lе рolе аquilonnairе» «полюс північного вітру» — символ Росії) розгромила гітлерівську армію, змінивши дальший хід війни на користь антигітлерівської коаліції. В червні 1943 р. англо-американські війська зайняли Сіцілію, звідки розгорнулося їхнє переможне поступування на північ. Як француз, Нострадамус тримає в полі зору і внутрішньофранцузьку ситуацію: «Філіп-данник» — Анрі-Філіп Петен, що очолював маріонетковий профашистський «уряд Віші» й за час свого перебування на цьому посту виплатив окупаційним військам майже 632 млн. франків (після визволення Франції був засуджений до смертної кари, котру замінено на довічне ув'язнення) — таки мусив, у зв'язку з описаними подіями, почуватися неспокійно. «Уряд Віші» впав 1944 р.
Втім, Нострадамус не обминає увагою й участі в другій світовій війні далекої Японії, відзначивши її спілку з Німеччиною та Італією, укладену 1940 р., після проведених в Італії — неподалік од Венеції — переговорів:

Попід Венецію два можновладці чималі,
Азійський з африканським,— чутка піде,
На поклик Гітлера з-над Рейну прибули;
І Мальту й береги затопить плач обиди.
(IV, 68)

Катрен, виглядає цілком ясним, коли згадати, що Б. Муссоліні зробився «африканським можновладцем» після захоплення фашистською Італією Ефіопії в 1935—36 рр. Йдеться, отже, про підготовку німецько-італійсько-японського («азійського»!) пакту. Останній рядок стосується блокади Італією Мальти.
Нарешті, Нострадамус передбачив і моторошний фінал війни з Японією — атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі:

На два приморські міста упадуть
Удари два, не бачені до того,
Мов спалахне чума — і голод; тятий люд
Волатиме о помочі до Бога.
(ІІ, 6)

І Хіросіма, й Нагасакі, атаковані американською авіацією б й 9 серпня 1945 р. двома атомними ударами,— приморські міста. Цікаве порівняння з чумою — зайвий приклад, як Нострадамус мовою реалій XVI ст. дає собі раду з незрозумілими йому картинами XX ст.: при гострій променевій хворобі 1-го ступеня шкіра темніє так само, як за Нострадамусових часів у хворих на чуму. Не випадкова й згадка про голод серед зуцілілих жертв бомбардування.
Як бачимо, тема другої світової війни репрезентована у Нострадамуса досить широко — на завершення її наведемо ще один промовистий катрен, де мова йде про Нюрнберзький процес:

Багато люду приведуть на суд,
Як між державців згода запанує,
Та надто з них один завадить тут,
Тож збройна спілка довш не проіснує.
(ІІ, 38)

Перед Міжнародним військовим трибуналом, до складу якого входили представники чотирьох союзних краш-переможниць (СРСР, США, Великобританії та Франції), постали 24 головні воєнні злочинці та шість організацій і угруповань третього рейху. Трибунал засідав у Нюрнбергу від 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. — згода чотирьох таки не проіснувала довше: «з них один» — СРСР — вже на кінець 40-х рр., після соціалістичних «революцій» у ряді східноєвропейських країн та постання так званого «світового соціалістичного табору», виявився ініціатором створення «залізної завіси». Розпочалася «холодна війна».

БУДАПЕШТ: 1956

У життєсмертній грі впаде угорський вряд,
Лютішим од безправ'я право стане,
Плачі та лементи столицю сповнять; брат
На брата однокровного повстане.
(ІІ, 90)

Сучасні коментатори Нострадамуса одностайні в тому, що цей катрен напрочуд виразно передає події Угорської революції 1956 р., придушеної радянськими військами. Свою «життєсмертну гру» уряд І. Надя, що став до влади внаслідок повстання 23 жовтня, розпочав 1 листопада, оголосивши про вихід Угорщини з Варшавського договору (1955, див. нижче) та звернувшись до ООН з проханням офіційно визнати нейтральний статус країни. Однак міжнародне право виявилось «лютішим од безправ'я», бо вже 4 листопада радянська армія окупувала Угорщину, привівши до влади «лояльний» уряд Я. Кадара. Барикадні бої в Будапешті були особливо запеклими, 25 тис. чол. загинуло, 15 тис. депортовано, близько 150 тис. емігрували на Захід. Останній рядок відтворює типову для будь-якої громадянської війни ситуацію — щоправда, дехто з дослідників припускає, що під «однокровними братами» (точніше, за оригіналом, «Кастором і Полуксом», міфічними братами діоскурами) маються на увазі конкретні персоналії: Імре Надь (Кастор, за міфом, приборкувач диких коней) — своєрідна персоніфікація волі до миру) і Янош Кадар (Полукс, боєць навкулачки, завжди охочий спровокувати бійку).

ОРГАНІЗАЦІЯ ВАРШАВСЬКОГО ДОГОВОРУ І МАЙБУТНЄ СРСР

Над Захід запанують Терези,
На небі й на землі — одна планида,
Та міць азійську годі чимсь вразить,
Допоки гурт сімох ще держить піраміду.
(IV, 50)

Доволі загальниковий, без імен і дат, цей катрен, проте, гарно надається до характеристики геополітичного становища в Європі, почавши від 50-х і до початку 90-х рр. нашого століття. Терези — знак рівноваги, економічної та політичної стабільності, котрий правитиме західними демократіями; «азійська», «варварська» держава у Нострадамуса нерідко Росія; «гурт сімох», що підтримує «піраміду» ієрархічної влади (в оригіналі «lа hіеrаrсhіе»),— найвірогідніше, Організація Варшавського договору: укладений 1955 р., він, після виходу з нього Албанії (фактичного — в 1962 р. й офіційного — в 1968 р.), охоплював сім держав: Болгарію, НДР, Польщу, Румунію, СРСР, Угорщину й Чехословаччину. Це не єдина — хоча й найвиразніша — згадка про спілку сімох у «Центуріях». Наведеному катренові вторує інший, що також стосується XX ст.:

Новий закон займе терен новий,
До Сірії, Юдеї й Палестини;
Заки скінчиться цикл солярний віковий,
Велика варварська імперія загине.
(III, 97)

Дату зашифровано в третьому рядкові: «віковий солярний цикл» (в оригіналі «lе sіесlе de Рhаеbus», «вік Сонця») — це XX століття, кінець якого, за Нострадамусом, узагалі несе з собою грандіозні потрясіння й зміни політичної карти світу (див. нижче). «Велика варварська імперія» — єдина, заціліла на цей термін,— безперечно, СРСР. Прикметна також згадка про Юдею як про окрему, самостійну — в одному ряді з Сірією та Палестиною — державу, адже поява на карті Ізраїлю стала можливою так само лише в нашому столітті. Дещо туманно звучить «новий закон», котрому належить поширитися аж до Близького Сходу (чи не про вплив комуністичної ідеології на арабський світ тут ідеться?),— втім, маємо всі підстави сподіватися, що впродовж найближчих років історія остаточно з'ясує нам Нострадамусове пророцтво.

МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ: ПЕРЕГОВОРИ

Прибудуть вести балачки про мир
Між владців, що потугою найстарші,
Та не домовляться державнії уми,
Не згідливіш од інших показавшись.
(VIII, 2а)

Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі являла собою комплекс переговорів за участю 33 європейських держав, у тому числі СРСР, а також США і Канади. Переговори провадилися в 1973 — 1975 рр. у три етапи, причому «потугою найстарші» — глави держав і урядів — включилися лише на останньому з них, улітку 1975 р. в Хельсінкі, де й було підписано Заключний акт Наради. Нострадамус, проте, має рацію, стверджуючи, що «державнії уми» не домовляться, проявивши ту саму незгідливість, яка й раніше панувала в міжнародних взаєминах: час показав, що хельсінкські угоди не поклали край озброєнням,— СРСР, наприклад, досить довго не приступав до їх виконання й навіть не оприлюднив у себе їхнього тексту.

ПАПА ІОАНН ПАВЛО І

Як однайдуть великий Римський гріб,
Небавом оберуть нового папу;
Незгурт сенаторів сприйнять його могли б;
Отруйна папська кров святий потир заляпа.
(III, 65)

Як ревного католика, Нострадамуса вельми непокоїло майбутнє його церкви, тож присвячених Ватіканові провіщень у «Центуріях» чимало. Більшість із них, однак, розшифрувати нелегко, і то не тільки тому, що вони явно стосуються майбутнього (не було ще, приміром, ні папи-іспанця, ні військової окупації Ватікану, ні втечі папи з Риму, ні багатьох інших подій, про які Нострадамус говорить прямо, без недомовок), але також і тому, що часто-густо в них «виказуються» такі таємниці папського двору, які перевірити в наших умовах практично неможливо. Так і з наведеним катреном: за всіма ознаками, в ньому йдеться про понтифікат Іоанна Павла І — наприкінці 70-х Ватікан оголосив, що знайдено довгорозшукувану гробницю св. Петра («великий Римський гріб»), а в 1979 р. Іоанн Павло І, за чутками, вкрай непопулярний у священній колегії кардиналів («сенаторів»!), був обраний на папство — і через місяць знайдений уранці мертвим у власному ліжку. Останній рядок недвозначно говорить, що папу отруїли і що цей злочин плямує католицьку церкву («святий потир»),— більшість коментаторів у цьому зв'язку не вагається наводити темні чутки та плітки, котрими повнилася тодішня європейська преса з приводу надто поспішної кремації покійника; достовірним є лиш те, що в свій останній вечір папа вечеряв з кількома кардиналами і що Ватікан відмовився від запропонованої слідством автопсії — розтину трупа для встановлення причини смерті. З певністю, однак, нічого твердити не можна, отож і Нострадамусової прозірливості тут належним чином не оцінити.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА

В спекотний рік комети, як Сатурн і Марс
На повну міць горітимуть, однакі,
Великі землі спалить схований пожар,
Гарячий вітер, дрібен дощ, грабіжники й вояки.
(IV, 67)

Дату пророцтва зашифровано в перших двох рядках: «рік комети» (Галлея) в поєднанні з описаною конфігурацією Сатурна й Марса — це весна 1986 р. Тут, знов-таки, Нострадамус бачить увіч те, чого негоден порозуміти, тому, на його гадку, таємний вогонь, «схований пожар» («fеuх sесrеts») реактора знищить «великі землі» (точніше, «grand lіеu», велику місцевість) палом, теплом («d'аrdeur»), іншого-бо випромінювання, крім світлового, в XVI ст. не знали. Останній рядок, включно з «грабіжниками й вояками»,— на диво точний образ 30-кілометрової зони в гаряче літо 1986 року.

ПАДІННЯ БЕРЛІНСЬКОЇ СТІНИ, ВИВЕДЕННЯ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК ІЗ СХІДНОЇ ЄВРОПИ — ЩО ДАЛІ?

За Нострадамусом, кінець XX століття несе з собою безпрецедентні за масштабом та наслідками катаклізми — війни, перевороти, стрімке перекроювання політичної карти світу, соціальні потрясіння тощо: в таких муках породу має прийти на світ цілком відмінна від попередньої космічна епоха, новий двотисячолітній еон — Земля вступить у сузір'я Водолія. Як би там не було, але подієва перенасиченість останніх років очевидна: поки тривала праця над цим перекладом, ряд катренів устиг засвітитися цілком новим значенням, помалу проявляючи крізь млу загадкових натяків упізнавані обриси нової історичної реальності. Два перші рядки понижчого катрена сьогодні звучать уже абсолютно ясно:

Крізь мур шпурнувши попіл, тиньк і кур,
Північним вітром зніметься облога;
Та пастку їм потоп наготував таку,
Що впреться в рубежі остання допомога.
(IX, 99)

«Північний вітер» — символ Росії, так що «облога», яку вона зніме (в оригіналі «fera раrtіr lе siego») під час розвалювання «муру» (об'єднання Німеччини), стосується, без сумніву, виведення радянських військ з території колишньої НДР. Сміття («попіл, тиньк і кур»), брудний послід попереднього розмежування Німеччині ще належить вимести. А от останні рядки явно стосуються нас — потоп, або ж дощ, взагалі всякий рух води (чи не натяк це на прихід епохи Водолія?) може означати в Нострадамуса як революцію, так і збройний путч, в кожному разі, безперечний катаклізм, що наставить Росії «пастку», та ще й таку, «що впреться в рубежі остання допомога». Ймовірно, мова про допомогу Заходу, котра перестане надходити після військового перевороту й закриття кордонів в СРСР.
Не менше матеріалу для роздумів дає інший, ще «темніший» катрен, де йдеться про криваві події в Югославії:

В Далматії кров жаб з молочних рине рік,
Оружна сутичка, погром біля Баленни,
По всій Славонії стояти буде крик,
І бич прийде на світ неподалік Равенни.
(ІІ, 32)

Далматія (Далмація) — провінція на східному узбережжі Адріатики, здавна населена хорватами (з VI—VII ст. н. e.); належить до Хорватії. Славонія — назва давньоримської провінції, територія якої займала нинішню Словенію й частину Угорщини. Тобто, Нострадамус об'єднує спільним контекстом дві республіки — Хорватію й Словенію, які весною нинішнього року оголосили про свій вихід із югославської федерації і в яких непевна політична ситуація дійсно обернулася «оружними» сутичками. Все інше тлумаченню поки що не піддається — коментатори не дійшли згоди навіть щодо «Баленни», чи це німецький Балленштадт, чи Балієнзис біля Капуї,— не кажучи вже про загадкових «жаб» (цей символ має надто широку традицію за собою, аби бути з'ясованим однозначно) і про незрозумілий «бич», котрий має з'явитися в Центральній Італії.

90-і РОКИ: ВІЙНИ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ. АНТИХРИСТ

Баран, Сатурн, Юпітер — на чолі.
Безсмертний Боже, що за переміни!
По довгій сотні літ часи вернуться злі
І Францію й Італію поглинуть.
(І, 51)

Цей незвично емоційний для Нострадамуса катрен, правдоподібно, проголошує період воєнних струсів, що має припадати на другу половину 90-х років,— річ у тому, що від часу опублікування «Пророцтв» описана в першому рядку кон'юнкція Сатурна з Юпітером у сузір'ї Барана була лиш раз, 13 грудня 1702 р., й фатального впливу на долю Франції та Італії, як видно з майже трьохсотлітньої відстані, не мала. Залишається чекати наступного разу — 2 вересня 1995 р., аби справдити слушність чи неслушність цього пророцтва.
І ще одна дата — одна з небагатьох, які Нострадамус, з огляду на їхню історичну значущість, лишає незашифрованими:

Із неба в тисяч дев'ятсот дев'ятдесят
Дев'ятім році зійде серед літа
Князь Жаху — наче гунн з пожарищ і заглад,
І Бог війни посяде власть над світом.
(X, 72)

Чи не найславніше з-поміж усіх,— у кожному разі, найчастіше цитоване останнім часом,— це провіщення приходу в липні 1999 р. Антихриста («Князя Жаху»), чия авіація розпочне останню світову війну, дає ключ до цілої низки катренів, у яких в той чи той спосіб розвивається та обростає деталями тема Антихриста. Нострадамус не випадково називає його «гунном» (в оригіналі анаграма — lе grand Rоі d'Аngоlmois, себто Моngоlоіs, «великий цар моголів»): на його переконання, Антихрист мусить явитися зі Сходу, З мусульманського світу, в образі великого азіатського деспота:

Довгосподіваний в Європі більш повік
Не з'явиться, народиться тепер вже
Ув Азії, в одній з Гермесу вірних ліг;
І всіх владарів Сходу перевершить.
(X, 75)

Арабський принц — Марс, Сонце, Венус, Лев,
І море церкві правлячій — погибель;
Ледь не мільйон під Персію пошле,
Змій-вуж посяде Візантію та Єгипет.
(V, 25)

Мовою герметиків (а свою сотеріологію й есхатологію Нострадамус багато,в чому перейняв саме звідти, від пізньої античності) Гермес — представник Меркурія і Юпітера, а це символи ісламу. Цікавий «змій-вуж» (в оригіналі «vеr. sеrf.» — versus serpent, див. Об'явлення св. Івана Богослова, 12, 9: «І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені») — маємо пряму вказівку, що «арабський принц», котрий воюватиметься з Персією (Іраном), Візантією (Туреччиною) та Єгиптом і принесе по морю «погибель» західній цивілізації («церкві правлячій», що в даному контексті однаково, Нострадамус-бо вважав католицьку церкву становим хребтом західноєвропейського світу),— це і є одержимий «змієм-вужем» Антихрист. Дещо насторожує початок його кар'єри — кон'юнкція Марса, Сонця, Венери з Левом відбулася в серпні 1987 р., то чей же не Саддама Хусейна мав на оці Нострадамус?
Щодо географії Антихристових воєн, то їхній епіцентр (і першопоштовх!) має знаходитись на Близькому Сході — близькосхідні топоніми згадано в 110 (!) катренах.

Під Нантом райдуга спахне вночі, і от
Морське мистецтво зливу викликає;
Затоку Перську переповнить флот,
З свині й ведмедя в світ прийде саксонська кара.
(VI, 44)

Під Чорне море, із мечем, вогнем
Із Персії прийде, щоб Трапезунд посісти;
Тремтіть під сонцем, Фато й Мітилен,—
І Адріатику арабська кров забризка.
(V, 27)

Моцарство Фезьке царств Європи досягне,
Вогнем, мечем візьме міста; по морю й тверді
Великий Азіат могутню армію двигне,
Що християн блідих гонитиме до смерті.
(VI, 80)

Далі