Тарас СОБКО
АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Придурки, чи вороги?

А в Городенці до кризи додалася ще одна проблема. Діти, побачивши новий пам’ятник Степанові Бандері вночі не сплять, дуже плачуть аж заходяться іспинити їх ніяк не мож. Треба зливати на віск. Діти бояться того пам’ятника, бо він дуже страшний. Ну дуже-дуже! До дітей це дійшло, а до хрунів-можновладців не дійшло. Не дійшло, що не можна так знущатися над своїми ж героями, бо на площі стоїть не Степан Бандера, а щось подібне на казкового, російського дядька Чорномора з «Руслана і Людмили» – величезна, гуманоїдна голова з нездоровим і хижим блиском в очах, яка росте з землі. І така страшна-страшна!

Мабуть керівництву, вшановуючи наших героїв, треба, по можливості, думати головою і в серйозних речах не вдаватися до мистецького авангарду, бо скульптор може з нашого Бандери зробити і куб одноокий зі шмайсером, а потім творчо вмотивовувати народжене, та доводити, що ви усі не «в’їхали в естетику» та не розумієтеся на новітніх мистецьких течіях і тенденціях. А дітей не обдуриш. Вони налякані негроїдною потворою на довгій, товстелезній шиї і плачуть. Плачуть маленькі українці, що начальство на Прикарпатті пришелепкувате (та бізнесмени ж усі, що з них візьмеш). Ви думаєте після цього діти будуть любити Степана Бандеру? Тепер вже ним можна діточок лякати: «Не хочеш їсти кашку? То я тебе, нечемноту таку, зараз на площу, до Бандери відведу!»
Так само в Івано-Франківську, під синагогою поставили незрозумілий пам’ятник-страшилку, котра повинна символізувати розстріляних німцями оунівців. Але щось не символізує. Не хоче.

Поки не прочитаєш табличку, то ніколи не здогадаєшся, що воно таке, ота лінива, аморфна маса. Чи тут проблеми тупого керівництва, чи паскудного та збоченого художнього смаку, чи проблеми ідеологічні? Загадка.

Пам’ятник Степану Бандері в Івано-Франківську втулили десь на закапелках. Проведіть експеримент: за 15 хвилин порахуйте кількість людей, котрі в радіусі 100 метрів пройдуть біля пам’ятника, а потім те саме порахуйте в центрі міста, у місці, де б міг стояти пам’ятник, як просила сестра Степана Бандери. Різниця в кількості перехожих буде в сотню разів! Дурні не послухали стареньку. Пам’ятник Бандері поставили впритул до брудної, сірої багатоповерхівки і пам’ятник «не читається». Його не видно, бо сіре на сірому.

Будинок своєю масою «давить» той пам’ятник і він втрачає задуману величність. А тепер уявіть собі той же пам’ятник, тільки на фоні неба, чи дерев. Контраст пам’ятник-фон одразу надасть споруді польотність. Воно одразу буде кидатися у вічі. І ще: дурні поставили нашого героя на фоні трусів і ліфчиків, котрі висять на балконах.
Чи це не було зрозуміло ще до будови? Чи заборонити людям сушити білизну? Чи ставити на чергування снайпера, щоб відлякував усіх, хто хоче повісити свої шкарпетки?

До повного комплекту по сусідству з пам’ятником Степану Бандері гральні автомати. Клас! Комуністи до такого б не додумалися. Кажуть, що «Музей визвольних змагань» перенесуть у підземну споруду під пам’ятником. Добре, а що буде у приміщенні музею? Мало нам банків? Чи не це є головною причиною винесення пам’ятника на окраїну? Адже таку величезну споруду в центрі міста не дуже і прилаштуєш.

А от ще. В Івано-Франківську відбувся концерт до сторіччя Степана Бандери. Було весело. На самому початку хор заспівав колядку:

«Небо і земля, небо і земля
нині торжествують.
Ангели, люди, ангели, люди
весело празнують».

Одразу після цього на сцену виходить вертеп і пастушок каже: «Добрий вечір добрі люди, хай добро до вас прибуде. Бо здалека ми йдемо і новину несемо. Із Угринова – новина, щойно ємость Мирослава народила сина... »
...Ну що тут скажеш... Я думав, що городенківський пам’ятник Бандері – це вершина обласної дурості. А тут... У вертепному тексті Ісуса Христа легко замінили на Степана Бандеру. Для нормальної людини це є святотатством і дискредитацією національного героя. Навіть над ворогами так не знущаються. Над концертом працювала купа всілякого начальства і ні один хрунь не мав ось того вродженого, внутрішнього відчуття святого і величного. Бики не мають такого відчуття. За святотатство їх мали б наганяти з церкви, хоча, виходячи з того, що вони зморозили, то до церкви вони не ходять.

Прошу обласне керівництво, ну дуже-дуже прошу, щоб наступного разу не читали зі сцени молитву: «Стефку наш, ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я твоє, нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя...» Я не жартую, тепер від них можна чекати всього.
Коли дурні починають оспівувати великих, то великим на тому світі стає зле. Недарма народ вже тисячі років знає, що: «Застав дурня молитися, а він і лоба розіб’є». Якби Степан Бандера зі своїми хлопцями почув ті перекапущені вертепні тексти, то вуличні ліхтарі біля театру, де проходив концерт, мабуть би вгиналися від обласних дурнів. А що робити? Але дурні у владі знають, що їм за це нічого не буде. Бо судді хто? Такі самі дурні у владі! А може вони не дурні? Може вони просто наші вороги, які косять під дурнів і роблять свою чорну справу? Та так виходить, бо українську ідеологію довірили дурням.
Ви думаєте, що в Україні криза? Брехня це все! Просто кількість дурнів у владі перевалила за критичну відмітку, і дурні почали переливатися через вінця. Може це і є початок кінця світу?

До змісту Тарас СОБКО АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Далі