Тарас СОБКО
АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Лихварі

«… і позичайте, не чекаючи назад нічого…»
(Лука 6:35)

В Україні банки – як гриби після дощу. Навіть в нашому місті не дорахуєшся. Величезні, блискучі, шикарні… Правда, архітектура важкувата, фортечна. І живеться їм – нівроку. А гроші звідки? Я так розумію, що гроші є еквівалентом праці, показником виконаної роботи . Скільки працював, скільки випустив продукту – стільки й маєш. А банк нічого не створює, у нього свій, древній промисел – лихварство. Гроші з повітря. А нам що до того? Наша хата, традиційно, скраю і нас це особисто не стосується. Якщо хтось бере позику, то хай собі і платить відсотки. Це його проблеми! Якби воно так. Справа в тім, що в ціні товарів, котрі ми купуємо, закладені відсотки для повернення кредиту, узятого для їх виробництва кимсь іншим. Тобто, ми платимо відсотки за чужий кредит! В розвинутих країнах ця сума складає біля 50% від вартості будь-яких товарів чи послуг. Шановний читачу, у Вас з вуст зірвалася нечемна фраза? Дуже добре! Це свідчить про те, що ви успішно вникаєте в суть проблеми. Навіть в бджолиному світі є рої-злодії, котрі не хочуть збирати медок на квітах, а крадуть його у чужих вуликах.
Дещо з європейської статистики: 80% населення більше платять по відсотках, ніж одержують. Ще 10% одержують трохи більше, ніж платять, а останні 10% одержують у два рази більше, ніж платять. 1% населення отримує з відсотків десятикратний дохід, а 0,1% – сторазовий! Це ті грошенята, котрі витиснули з гаманців згадуваних 80% населення.
Система виплати відсотків не тільки запускає в хід механізм патологічного розвитку економіки, суспільних відносин і особливо суспільної моралі, але і діє, як пише Дітер Зур, проти прав людини: «Якщо конституція гарантує однаковий доступ громадян до всіх державних послуг, а грошова система може розглядатися в якості такої, то ситуація, коли 10% населення постійно одержують більше, ніж платять, за рахунок інших 80% населення, є незаконною.»
Німецький позичковий капітал має, приблизно, 255 мільярдів. І цій величезній сумі протистоїть виробничий капітал всієї німецької промисловості у, всього-навсього, 12 мільярдів. Той хто працює і випускає продукцію – в програші. Промисловий капітал починає грати за «правилами»: такі фірми, як «Сіменс», «Даймлер-Бенц» і «Крупп», німецька преса називає банками з виробничими фасадами, тому, що вони мають значно більше від лихварства, ніж від виробництва. Працювати стає невигідно!
 Зрозуміло, що борги і відсотки по кредитах у державній господарці ростуть швидше, ніж доходи, що рано чи пізно приводить до фінансового обвалу, навіть у високорозвинених країнах (дуже скоро ми відчуємо і на своїй шкірі). На думку багатьох науковців трильйонні біржові крахи останніх років – це легкий дотик в порівнянні з потужним ударом, що очікує людство у випадку повторення всесвітньої економічної депресії у найближчі роки, якщо людство не зможе докорінно змінити існуючу фінансову систему.
Давайте поглянемо на фінансові обвали з іншого боку: на заводах зіпсувались станки, чи вселенський потоп розпочався? Може землетрус? Ні, просто хтось банально обікрав народ. Штучна грошова піраміда заплановано впала, придушила народ, а найбагатші стали ще багатшими – і все це згідно законодавства, демократично і ніякого криміналу.
За данними Міжнародного Банку Реконструкції і Розвитку, сума всіх грошових операцій у світі перевищує ту суму, котра необхідна для товарообміну. Ось і виходить так, що на один долар, витрачений у ході товарообміну приходиться п’ятнадцять(!) доларів, задіяних у фінансових спекуляціях. Як Вам ця циферка?
У середні віки люди вважали, що їм погано живеться через те, що вони зобов’язані виплачувати феодалам, або окупантам «десятину», тобто 10% від своїх доходів. Сьогодні у світі більше 30% від кожного долара, тугрика чи гривні, легально і надурняка, попадає в кишені паразитів-банкірів. А як Вам ця циферка?
Відсотки на позику, за словами американського фахівця з історії економіки Джона Л. Кінга, є «невидимою машиною руйнування». Держава, котра потрапила в лихварські тенета, навряд чи колись звільниться від цих пут. Міжнародні паразити світового класу дають позику для хворої держави завжди з причепом. У причепі – руйнівна ідеологія. Духовна кабала. Чужі ідеї, чужі релігійні секти, чужі організації, чужий спосіб життя, сексуальні революції, пропаганда збоченства і т.д. Суцільна, тобі, демократія. Що ми і бачимо в «українських» ЗМІ, котрі перетворилися в механізм нав’язування чужого і збоченого.
Нація, котра не бажає залізати в борги – бісить лихварів, а тут чекай «подарунків» на міжнародній арені. Тут тобі і права людини згадають, і права різних меншин, і свободи бродячих собак, і хартії непідписані, і демпінгові процеси організують, і в канібалізмі звинуватять. Ну спробуйте потім довести, що у вас в державі людей не їдять, навіть ні одного зайшлого туриста не спожили.

 Народна оповідка.
Прийшов Іван до лихваря, щоб позичити 100 злотих на рік. Той радо погодився, з умовою виплати 100% річних і передачі в заставу сідла. Віддав Іван сідло, одержав гроші. По дорозі додому подумав і вирішив, що за один раз віддати 200 злотих йому буде важкувато. Повернувши з півдороги він віддав лихвареві першу половину відразу. Йде Іван додому і дивується: «Грошей нема, сідла нема і ще 100 злотих винен». І все ж по закону...
 
З місцевої газети 1883 року:
«...В Надвiрнянських пiдгiрських сторонах дуже використовують лихварi народ через так звану спiлку. Наприклад, лихвар дає селяниновi на спiлку пару бикiв, якi купив за 30 злотих. Селянин зимує, пасе, за 2-3 роки продає за 100 зл. Тепер лихвар вiдбирає собi 30 зл, як тi бики коштували, а 70 зл. ділить межи собою i селянином. Отже селяниновi прийде разом 35 зл. Тих 35 зл. селянин не дiстає, бо лихвар вiдраховує у нього за торiшню позику 10 зл., яку вiн займав на закупiвлю сiна, що йому не вистачало дозимувати лихварського бика, а ще взяв муки за 10 злотих i так вийде 20 злотих. Вiд тих же 20 злотих обчислить селяниновi відсотки лихви, а в додатку це i за перший тиждень відсотки, що винесе разом лихви 32%. Таким чином лишиться селяниновi з цього гешефту 3 злотих...»

Трошки з історії.
Арістотель пише в своїй «Природі»: «Лихваря всі ненавидять абсолютно справедливо, бо гроші в нього стали джерелом доходу, а не використовуються для того, для чого були винайдені. Виникли вони для обміну товару, а проценти роблять з грошей ще більше грошей. Звідси і їх назва (народжені). А народжені подібні до батьків. Але проценти – це гроші від грошей, тому вони найбільш бридкі природі, із всіх родів занять».
Нікейский собор 325 року, заборонив стягувати відсотки. Папа Лео I в 443 році видав вже загальну заборону на збір відсотків. В 1139 році Другий Латеранський собор постановив: «Хто бере проценти, той повинен бути відлучений від церкви і його заборонено хоронити на християнському кладовищі». Затятими ворогами лихварів були святий Фома Аквінський (1225-1274), святий Бернардин Сієнський (1380-1444), святий Антонін Флорентійський (1389-1459). Заборонив лихварство у 1254 році і Людовік IX .
Еразм Роттердамський: «Лихварі швидко пускають корені навіть у маленьких селах, і, якщо вони позичають п’ять флоринів, то вимагають застави в шість разів більше. З відсотків вони стягують відсотки і з усього цього ще раз відсотки, так що бідний втрачає усе, що він мав. Усе це перевершує всі межі, і далі терпіти це неможливо.»
Реформатор Ульріх Цвінглі також оголошує проценти безбожними і антихристиянськими. «Майно вдів і сиріт – перше, на що зазіхають лихварі»,– говориться в «Магна Карта», чи не найважливішому політичному документі середньовічної Англії.
Тепер, більш лірично, від Мартіна Лютера: «...І тому лихвар – це не людина; він і грішить не по людськи. Він, мабуть, вовкулака, гірше всіх тиранів, убивць і грабіжників, майже така ж скверна, як сам диявол. Сидить він не як ворог, а як друг і громадянин, але бридкіший він, ніж будь-який ворог і убивця-підпалювач...»
В 1769 році папа Бенедикт XIV в буллі «Vix pervenit» підтверджує стародавні заборони на лихварство. Хіба цю буллу відмінили?
Лише в середині ХІХ століття всі обмеження на паразитування відсотків були відмінені. Банки пішли в атаку з відкритим забралом. Особливо це відчулося в механізмах 1-ї світової війни. Генрі Форд ще в 1920 році дав рецепт, як зупинити війни: «Піддайте контролю 50 найбільш багатих жидівських фінансистів ...». Але це окрема тема. До речі, Форд у 1920 році спрогнозував Другу Світову війну і чітко показав пальцем на ініціаторів – банки.
«…Тоді диявол вивів його(Ісуса) високо, показав в одну мить усі царства світу, і сказав до нього диявол: «Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її кому захочу. Тож коли ти поклонишся передо мною – вся твоя буде» (Лука 4:5). Ісус відмовився, а диявол ту «славу і владу» своїм роздав. І українським перепало, а ті – свої партії почали плодити. А в партіях рядовими іноземці? Та ні, це українці служать на задніх лапках, за «крихти зі столу». Таки поклонилися…
Історія з 30-ма срібняками повторилася, але фінал Юди ми знаємо. Шановні партійці різноманітних $-партій! На кого працюємо? А ще демонстративно до церкви ходите? Як заходите до церкви, то не виштовхує Щось звідти? Один монах казав, що за кожен рік перебування в $-партіях належиться 100 років пекла. Ще монах радив затятим партійцям кожного ранку обмацувати свою голову і своє нижче спини. Бо «по по ділам їхнім» – належиться мати і роги, і хвіст. У найактивніших уже все в порядку – проросло. Монах пожартував? Та ні, серйозними речами не жартують. Ось у Біблії простіше сказано: «Не служи Мамоні!» Та вони чомусь не по тюрмах – частіше слухайте трансляції з Верховної Ради, класне шоу за участю 350-ти мільйонерів. Особливо весело, коли $-партії про народ піклуються. Таке вже лепечуть, що складається враження, ніби вони усіх слухачів за ідіотів мають. Але є ще смішніше! Це коли по локальних TV виступають місцеві активісти тутешніх $-осередків, «Аншлаг» хай сховається. У мене вдома вже і кіт Грицько сміється. Не витримує тваринка такого інтелектуального натиску. Дружня порада для $-партійних босів: не катуйте себе хлопці, говоріть під фонограму. Який тиждень потренуйте артикуляційний апарат – і в студію. Будете розумний вигляд мати, а заодно моєму Грицькові не буде загрожувати ні гикавка, ні розрив серця від сміху. Бо шкода кота. На відміну від $-ораторів він мишей ловить.
Ой, як же хочеться підпанкам поставити знак рівності між поняттями «розумний» і «багатий». А воно…теє... Отож бо, панове ! Отож бо !
Дещо про рятівні інвестиції від багатих і щедрих. На капіталовкладення для створення сонячної батареї очікується одержання 3% доходу, а відсотки на вклади в банках приносять 5%, то з погляду сучасної економіки дана інвестиція недоцільна. Це – про енергозбереження. А ось про чисте повітря: чи вигідно інвестувати винахід електромобіля, чи двигуна на екологічно чистому паливі? Фінансисти, котрі торгують бензином цього не допустять. Хто ж купуватиме бензин? Та вони скуплять усі електромобільні лабораторії світу разом з винахідниками і їхніми сім’ями до сьомого коліна, лиш би дохід від бензину не впав. А хто спробує пручатися – вистріляють, як собак. На кону ж мільярди! Покажіть мені в світі хоч одну фірму, яка серйозно займається цим глобальним, для нашої цивілізації, питанням. Хай хтось, хоч би й на державному рівні, спробує вкласти кілька мільйонів у розробку екологічно чистого двигуна – через пів року піде з торбами і він, і його капітал. Я не вірю в те, що людство, котре освоює космос, неспроможне винайти альтернативне джерело енергії для автомобілів. У нафтових фінансистів в цьому питанні сателітів достатньо: якщо в містах повітря стане чистішим, то люди стануть менше хворіти, а це – фантастичні втрати для фармакологічних фірм. То фінансисти-фармакологи не будуть гальмувати винахід? Ото ж бо!
Головною перешкодою для змін в грошовій системі є те, що далеко не всі розуміють суть лихварського паразитизму, і ще менше знають, що існує і рецепт ліків.
Ліки від цього всесвітнього педикульозу винайшов німецький економіст Сільвіо Гезель. У 1890 році він сформулював ідею «природного економічного порядку», при якому гроші стають державною(!) послугою, за яку люди платять державі, тобто, вводиться заборона на приватні банки і весь дохід від проценту іде в кишеню держави! Занадто просто, але це – вирішення маси проблем, викликаних паразитизмом відсотків. Плюс: земля не продається, зміни в системі оподаткування і т.д. (Детальніше – занудно, тільки для спеціалістів і на 500 сторінок.)
Ідеї Гезеля, по боротьбі з фінансовим паразитизмом, підтримали і розвинули Джон Кінг, Гейзела Хендерсон, Джон Мейнард Кейнс, Клаус фон Донані, Вернер Розенбергер, Ентоні Гресхем, Герман Ляйстнер, Дітер Зур, Генрі Джордж, Йошіто Отані, Дуглас, Содді, Кітсон, Орідж, Авільяно, Веблен та багато-багато інших науковців. Що ж буде, якщо провести реформування світової грошової системи по Гезелю? Послідовники Сільвіо Гезеля знають, що бідні стануть удвічі багатшими, не буде прибутку без праці (щезне клас паразитів), зникне інфляція, ціни і податки понизяться. Але чи захочуть цього багаті, адже саме в їхніх руках зосереджена політична влада? Зрозуміло, пересідати у фольксваген після мерседеса, ніхто не схоче і тому ідеї Гезеля майстерно дискредитовані і глибоко-глибоко закопані. Але найголовніше те, що для багатих втілення ідей Сільвіо Гезеля не є питанням втрати грошей, престижу чи комфорту. Це питання втрати найсолодшого відчуття – «відчуття бога», вершителя доль.
На початку 20-го сторіччя послідовники теорії Гезеля провели кілька експериментів, котрі довели правильність цієї думки. В Австрії, Франції, Італії, Німеччині, Іспанії, Швейцарії і США починалися локальні спроби впровадження чесних грошей, але як тільки експеримент набирав обертів і показував правильність теорії, якась закулісна сила його зупиняла, висуваючи масу аргументів в його «помилковості, недоцільності і шкідливості». Отож бо, панове! «І шкідливості»!
Один з науковців-реформаторів, Д. Батра, в своїй книзі пише: «Фахівці банківської справи, з якими я розмовляв, признавалися, що раніше нічого не чули про існування альтернативи сучасній грошовій системі. Після того, як я викладав її суть, нерідко висловлювалося побоювання, що гласне обговорення цієї проблеми може бути небезпечним для їхньої подальшої діяльності в цій якості.» Коротко і ясно: «раніше нічого не чули», але на питання журналіста про ідею безпроцентних грошей усі банкіри дають відповідь: «Утопія, дурня, популізм, профанація, нереально, казки для дітей». Історія пам’ятає, як один астроном також «казку для дітей» видумав, про те, що Земля крутиться. Дивні ці люди – банкіри, економісти. Вони науково(!) боронять свою злодійську систему і думають, що цього ніхто не помічає. Всі науки мають стабільну систему одиниць виміру– кілограми, градуси, вольти, герци. А економіка? Курс валют – як гумовий метр. 2 + 2 = ну, не більше 5. От вам і вся науковість. Професор Генрі Робертсон якось спитав поважних учасників поважного економічного форуму: «Сучасна економіка – це наука, чи спосіб заклинання стихій?»
Після закінчення Першої світової війни економіст Сильвіо Гезельу 1918 році передбачив початок нової війни. Коли у всьому світі співали і писали про мир, він написав видавцеві берлінської газети «Цайтунг ам міттаг» лист наступного змісту: «Не дивлячись на те, що народи дають священну клятву затаврувати війну на всі часи, не дивлячись на заклик мільйонів «Ні війні!», всупереч всім надіям на краще майбутнє, я повинен попередити: якщо нинішня грошова система збереже процентне господарство, то я зважуся стверджувати вже сьогодні, що не мине і 25 років, і ми стоятимемо перед лицем нової, ще більш руйнівної війни». Іншими словами, Гезель привселюдно показав пальцем на авторів воєн, а в даті промахнувся лиш на 2 роки.
Рано чи пізно людство скине з себе цього паразита-лихваря, хоча зараз його розгледіти не може. Мабуть розгледить аж після Третьої Світової Війни, коли залишиться від людства відсотків 10. Банк – це чорне божество. Банк – це паразит, який інтегрувався в тіло суспільства і суспільство не спроможне бачити в паразиті паразита! Суспільство вже не може без нього обійтись. Банк – аксіома! Мабуть скоро введуть карну відповідальність за заперечення банків. Захисників багато. Вони розсіяні по усьому світі і фінансовим зашморгом глобалізаційно вирішують долі мільйонів. Але лихварська святая святих довго не встоїться. Людство струсить з себе «князя світу цього» – це питання часу.
Гроші в нашій цивілізації не є чисто економічним поняттям, а скоріше політичною, релігійною і моральною проблемою. Ще в 1919 році Готфрід Федер, а за ним багато інших науковців довели, що без заборони лихварства про матеріальне, а особливо духовне процвітання держав і націй говорити безглуздо. Тому: дійсно українські(!) партії повинні вимагати заборони приватних банків. А якщо цього пункту в програмі нема, то … Отож бо, електорате ! Отож бо !
Не треба бути пророком, щоб передбачити через кілька років, коли матеріальний стан українців почне підніматися, «українські» приватні банки влаштують нам «велику козу» і українці опиняться знову біля розбитого корита. Що ж, у кого хата скраю, той завджи у прольоті...

 СобкоТарас. 2002 p.

P.S.
Вже у 2008-му році, перед початком кризи, у деяких світових ЗМІ дуже скромно і тихо вийшла стаття «Папа Римський прокляв банкірів». В цій статті оповідається про щорічне мирне звернення Папи Римського, де він закликав глобалізований світ до «загального морального кодексу» і констатував, що: «Світова фінансова система, поставивши себе в рамки короткостроковості, стала небезпечною вже для всіх». Ось так! Звернення Бенедикта, що традиційно відправляється главам держав, урядів і міжнародним організаціям, стало аналізом банківської системи перед початком світової фінансової кризи. Але в українських ЗМІ цього звернення не було. А хто у нас володіє ЗМІ?

Плювати хотіли банкіри-лихварі на Папу і його мораль.

До змісту Тарас СОБКО АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Далі