Тарас СОБКО
АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Кілька штрихів до питання моралі.

Кант колись сказав, що у світі є два чуда – зоряне небо у нас над головою і мораль усередині нас. З небом в Україні – порядок , а що ж там повинно бути всередині нас? Прості речі: не красти, не убивати, не брехати, шанувати родичів, Батьківщину, виконувати обіцянки, допомагати нужденним і т.д. Споконвік аморальним вважалося лицемірство, жорстокість, жадібність, злодійство, наклеп, боягузтво, зрадництво… До речі, про зрадників. На часі.
Прошу звернути увагу, як після Помаранчевої Революції легенько, ніжно і непомітно знівелювали поняття «зрадник». Дивишся цей телезвіринець, нервуєшся, а ведучий спокійно, закотивши очі до неба пояснює тобі, що гість студії – не зрадник, а просто людина з іншою партійною, суспільною, життєвою, чи ще якоюсь там, до дідька, орієнтацією відмінною від загалу. То де зрада? Добре. А хто ж тоді Юда? А що Юда, просто його точка зору і розуміння суспільних процесів в древньому світі не співпадали з точкою зору Ісуса Христа – Сина Божого. Юда вже тоді розумів, що таке справжня ліберальна демократія. І взагалі, чого ви до нього пристали! А що він такого злочинного зробив!? Підійшов і поцілував Учителя. І все! Срібняки? Е-е-е... ну... бізнес! Звичайний бізнес, оплата за послугу. Бізнес має свої закони. А в тих законах дохід понад усе. І ніяких зрад!
Подейкують, що Юда не повісився, а змінив ім’я і пішов у професіонали – лібералом став. А багато українських зрадників записалися у великомученики (опозицію). Паперті сльозами орошують, носиками шморгають – на жалість б’ють, дехто навіть тимчасово перестав красти! Інша частина зрадників – вже в помаранчевих кашне. І влітку носити будуть, і під душем не зніматимуть. Страус, коли ховає голову в пісок, також думає, що його не видно.
В людській свідомості важливе місце займає моральний ідеал. У нас – злодій і бандит з повадками гієни: вистежити здобич, тихенько напасти ззаду, задушити, нажертися і не забути ляжку для Лева принести. Царям ляжка належиться! Ми ж традиціоналісти. Такий «ідеал» непомітно став найвищим критерієм моральної оцінки. А що найгірше – у підлітків. Діти – наше майбутнє!
Суспільство вже не реагує на непросту фразу, що український капітал – кримінальний. Про це з захопленням говорять «незалежні» політичні оглядачі і запевняють нас, що це абсолютно нормально і в усіх державах так. Брешуть «незалежні», не вірте! Західним капіталам сотні років. Мільйонери англійці, німці, французи, італійці, іспанці та інші представники корінних(!) націй Європи не мали швидких грошей. Ті гроші, в основному, зароблялися кількома поколіннями і зароблялися розумними головами, мозолястими долонями і без зброї в руках.
Нашим-ненашим злодіархам (злодій-олігарх) невідоме швейцерівське: якщо у мене багато, то це означає, що у когось мало. Мало того, що злодіарх не знає різниці між Швейцером і швейцаром, то йому ще й готують амністію. Амністію кримінального капіталу. Добре. Най вже їм буде. Але тоді амністію всім злодіям і злодійчукам, а не тільки найбагатшим. Ті голодні хлоп’ята-кишеньківці, котрі роками мучаться по тюрмах за порізану сумочку, також повинні бути амністовані.
Амністію кримінальному капіталу ніяк не може зрозуміти старше покоління. Старше покоління – носії моралі. Тому-то і почалася «кравчуко-кучмівська самостійність» з точного, кумулятивного удару по стареньких, а особливо по селянах. Через який десяток років ми залишимось без взірця, як себе правильно вести в житті і якою повинна бути нормальна людина. Нормальна! Злодіархові політтехнологи вирішили, що ми не повинні цього знати.
Злодіарх за будь-яку ціну не допустить звичайну, людську мораль в суспільство, бо суспільство побачить, який голий, смішний і злодійкуватий паяц сидить в мерседесі. Тому вкладав і буде вкладати шалені гроші в ЗМІ, котрі безсоромно, на виду мільйонів свідків брешуть. Брешуть з милою посмішкою і не моргнувши оком.
На тлі тотальної відсутності національної основи в українській журналістиці злодіарх викохав ще одне аморальне явище – «незалежний журналіст». Незворушно обгадити мою Батьківщину, мою мову, мою Помаранчеву Революцію, мою Лесю Українку, мого Тараса Шевченка – запросто. Він же незалежний. Незалежний від честі, совісті, чи іншого морального гальма. В основному це безсоромні чужаки з манією величності. Хоча буває і свій, українець. Але якийсь інкубаторський, з синдромом безпородного дворняги, наглий і вічно заплаканий. Та що я Вам оповідаю – маєте телевізори, виписуєте газети…
«Незалежний», як реактивний ангел, ширяє над українським суспільством в пошуках звалищ і смітників. Пише в газетах, щебече з екрану що він побачив зверху, коли літав над чужою йому землею-Україною, разом з «об’єктивними» мутантами-орлами і ще «об’єктивнішими» крутіями-горобцями.
Такий піхвошко (і прізвища у них якісь гінекологічні) нагадує корову на сцені, у котрої продукти життєдіяльності випадають неконтрольовано, з піонерською безпосередністю Павлика Морозова. Антисанітарний продукт випадає в суспільство, а суспільство звикло до того процесу і запаху, та й вважає це за норму. Тому «незалежний» і впевнений в своїй безкарності – по писку не фраснуть, бо демократія. Ліберальна!
Тепер «незалежні» журналісти стали гордо називати себе опозицією (у котрої 95% ЗМІ). Деякі вже демонстративно одягли кайдани, тернові вінки і так по вулицях ходять.
Головне суспільне завдання «незалежних» – пропагувати неомораль. Маленький приклад на Інтері: патріот своєї Вітчизни – це погано. Ви ж подивіться, до чого патріоти з Гітлерюгенду довели! Бачите, куди заводить ваш патріотизм!? Та чомусь не додають, що патріотизм не властивий лиш тваринам, психічно хворим і бридким космополітам. Всі інші – патріоти своїх народів і держав.
А от ще один «захований» страус: «Я творець української культури! Яка вам різниця, на чиї гроші! Я творець! Ну, вступив я в ту партію! Але я їх не люблю, я чемний. Це просто так. Я знаю, що вони бандити, що вони все вкрали, що ті гроші криваві, але ж...Ну вийшов разок на мітинг, в чорних окулярах і дідовій куфайці, щоби не пізнали. Ну, покричав у приклеєну бороду, ну, плакатик потримав, ну, підписав якусь там відозву, ну... Ну були там мої студенти, ну то і що такого їм сталося (спробували б не бути), ну здали мені десяток-два відкріпних... А що, хіба були фальсифікації? Ти диви... А я й не чув… Люди! Це не я! Зате ж злодії мені гроші дали (на спектакль, оркестр, книгу чи комп’ютер). Я творець! Я – еліта!»
Ех, еліта, ти як Лоліта! Поки що не розжилася Україна на УПС (українську партію сатани), але якщо б була така партія, а ще й з грошима, то багато з Вас і під неї елітно лягли (є така древня вправа під корчем). І добра половина укр-професури демократично вступила би в УПС, і розробляли б для них чортячо-ліберальну ідеологію з людським обличчям та закамуфльованими рогами й хвостом. Чи ми не бачили щось подібне пів-року назад?
Чомусь прийшло в голову біблійне: «... То ж коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!» (Євангеліє від Луки 4:7).
Тисячі років тому людство усвідомило одну дуже важливу річ: підкорятися тваринним інстинктам – згубно. Суспільство, що не змогло виробити імунітету від цих інстинктів – загине.
Тварина живе інстинктами, тварина не знає законів моралі, тварина не може вчасно застрілитись.

січень, 2005 р.

До змісту Тарас СОБКО АНАТОМІЯ ХРУНЯ

Далі