Василь ШУКАЙЛО
АПОЛОГІЯ СМІХУ

КАЗОЧКИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ

МУХА-ЦЕНТУХА
В. Солонькові

От жила собі муха-цокотуха.
В тої мухи була скромна житуха,
бо та муха цілі дні цокотіла,
а робити зроду геть не хотіла.
Ох!

Але якось мусі так пощастило -
ну, коротше, куди твоє діло!
Муха
полечком пішла,
муха
центика знайшла.
Ах!

Пішла муха на базар
та й купила:
самовар,
миску, ложку, помело,
праску,
гречки п'ять кіло,
три кавалки сала -
та й того ще мало:
по базару походила
і ще трошки прикупила:
масла горщечок,
сотню яєчок,
двійко овечок,
меду бідон,

імпортний магніто…
Хух!
Переведу дух…
Джинси добрячі,
ще й дали три гривні здачі.
Отакі діла:
ледве донесла!

Як пішов поговір між народу
про таку от мушину пригоду -
позлітались всі мухи щодуху:
п'ють, їдять і славлять муху-цокотуху.
Та й ніхто вже не кличе її цокотухою,
бо прозвали нашу муху -
цен-тухою-ю-ю!
Ех!
Ллються вина дорогі,
пиво піниться -
нині муха-центуха -
іменинниця!..

* * *
Лежить муха на дивані,
мов яка заморська пані,
позіхає,
черевце сите чухає -
сесію
Верховної Ради слухає.
А там речі якісь дивні:
про зміцнення гривні…
Ха!
Не було гріха…
Лежить собі наша муха, прислухається,
сама собі крізь дрімоту посміхається:

- Що за вибрики чудні,
нащо гривня та мені?
Не бачили б мої очі!..
Хай бере її, хто хоче,
а я полечком піду -
іще центика знайду,
іще центика знайду -
та й до банку покладу,
а на той мій центик
набіжить процентик -
та й не пропаду!

Муха полечком пішла,
а центика - не знайшла…
Не знайшла - то не знайшла,
не дуже й хотіла, -
до готелю дорогого
миттю полетіла.
А там стільки,
а там стільки
всяких іномарок,
і у кожній з них сидить
імпортний комарик.
І в кожного комарюги
щось там золотіє, -
от де муха-цокотуха
знов розбагатіє!

Ух!
Вилітали комари,
комари,
брали муху в номери,
номери,
пригощали дорогими сигаретами,
шоколадом, мармеладом
ще й галетами.

Пила муха віскі, бренді -
не водиченьку,
догоджала комарикам
цілу ніченьку!

А уранці брали муху
попід крилонька:
- Че-е-ши, звідки прилетіла,
люба-миленька!..
Не дали їй ані цента,
ані марочки,
лиш - жувачок пару пачок,
дві цигарочки…
Ходить-бродить муха зла
і похмура:
- А казали ж, ніби Захід,
культура!..

Але в тугу,
але в тугу
не вдалася,
а до діла ще прудкіше
взялася.
Порозвішувала муха оголошення,
оголошення -
шлюбні запрошення:

"Молода симпатична мушка -
цокотушка, чепурушка, реготушка -
хоче мати чоловіка
та ще й татка
для малого бідового мушенятка.
Воно, правда, трішки надто чорняве,
та таке вже ж кучеряве і жваве!

Тер-мі-ново потрібен комарик,
аби мав він земельки гектарик
і носив з того гектарика
нектарик.
Або просто комарець-молодець,
із маркетингу меткий фахівець, -
щоб горілочки не пив,
тютюну не нюхав,
інших мушок не любив,
одну мене слухав!"

Гей,
комарики-дударики,
налітайте!
Свого щастя, братці, не
пропускайте!
Бо як будете довго телиться,
перехопить нашу муху заґряниця!
А з якої ж це, скажіте, нам
рації
генофондом розкидатися
нації?
Га?!.

 

КУ-КУ!
Казочка про гарячу любов

Біля плоту, біля тину
вговоряв козак дівчину,
річ до неї вів таку:
- Вже давно тебе, Наталко,
я кохаю щиро й палко,
ти ж - мов вишня у садку!..

(А зозуленька - ку-ку!)

- Знаю, знаю, моя люба:
женихів у тебе - купа,
та невдатні всі вони:
брехуни, хвальки безбожні,
геть нінащо неспроможні,
та зелені пацани, -
ти подалі їх жени!
Ну, а я - хоч і худенький,
та уже й не молоденький,
але ж силою - Антей!
Будем, серденько, любитись,
будем Господу молитись -
та й пошле він нам дітей:
і хлоп'яток, і дівчаток -
життєрадісних маляток, -
може, трійко, може, й п'ять.
Ти їх будеш доглядати,
колихати і гойдати,
я ж вас буду годувать.
Дай мені п'ять років строку -
збагатіємо, нівроку,
заживемо, як пани!
А якщо тобі збрешу я -
сам у тебе попрошу я:
втришия мене жени,
і забудь, і прокляни!..

Вмолотив козак дівчину -
та й узявся без спочину
ощасливлювать її
в колі дружної сім'ї.
Тільки діла щось не видно:
у хатинці тихо й бідно,
кожен світиться куток:
ані меблів, ні діток.
Чоловічок десь гасає -

на прожиток позичає,
лає доленьку гірку…
А зозуленька - ку-ку!

Довго жіночка терпіла:
схудла, зсохла і змарніла,
обносилася украй.
Ось і п'ятий рік минає -
і Наталка натякає:
- Чоловіче, совість май!
Що казав ти - пригадай!..
Може, досить, нажилися?
Відпочинь та більш не пнися,
вік не той - побережись!
Поки ніг не простягла я -
може б, іншого знайшла я,
ти ж від мене відчепись!

- Що-о-о?! - невдаха наш аж свиснув,
грюкнув, хрюкнув, крикнув, писнув,
з носа бульби став пускать
та ще й ніжками сукать.
Розходився, розлютився,-
не на жарт, бач, сполошився:
де знайти ще на віку
робітницю отаку?
Хто йому голівку змиє,
хто у постілі зігріє
та подасть йому борщу?..
Загукав: - Не допущу-у-у!!!
Ця ж п'ять літ я тільки вчився,
та ледь-ледь ось наловчився
у сім'ї хазяйнувать,
а ти зразу - й виганять?!

Ні, так діло в нас не піде:
я - досвідчений вже лідер,
дай мені іще п'ять літ -
розцвітеш, мов маків цвіт!..
...І - повірила Наталя,
і нікчему терпить далі,
і невтішні сльози ллє,
а зозуленька - кує!
---
Вам сподобалася казка?
Тож послухайте, будь ласка,
нині правдоньку гірку:
політичні імпотенти
висувають аргументи
за любов до них палку...

Скоро - вибори,
ку-ку!

КАЗКА ПРО КОТИКА, ЯКИЙ НЕ ХОТІВ ЇСТИ ШКУРКУ

Увійшов до хати
котик волохатий.
Лащиться, муркоче, -
мабуть, їсти хоче.

Ой ти, коте Мурку!
Нб від сала шкурку!
Шкурочка м'якенька,
запашна, смачненька, -
сам би їв, так треба
дбати і про тебе!

Шкурку взяв коточок
і поніс в куточок.
Сів собі й дрімає,
шкурки не займає.

Що ж це ти, придурку,
не їси вже й шкурку?
Бач, добром гидує!
Тут народ бідує,
бо йдемо до ринку…
Я оту шкуринку
сам із'їв би краще…
Геть з очей, ледащо!

Пахощі від шкірки!
Вискочила з нірки
нерозумна мишка -
тут малій і кришка.

А хитрющий котик,
облизавши ротик,
переніс ту шкірку
вже під іншу нірку -
й знов чатує мишу…

У системі ринку
вмій знаходить нішу!

ПРИГОДА ДІДА МОРОЗА
Сучасна новорічна казочка

Дід Мороз аж розгубився:
де мішок його подівся?
Та не видно й кожуха…

Коли чує:
- Ха-ха-ха!..
То дружинонька Снігурка
від нього тікає
та вже з іншого придурка
кожуха знімає!

 

ЖИТТЯ СОБАЧЕ

РЕКС І СЕКС

Жив та був на світі Рекс,
він любив кров'янку й секс.
Не дали кров'янки Рексу -
стало Рексу не до сексу.

РОДОВА ГОРДІСТЬ

Мав якось Дог із Шавкою інтим -
і всі дворняжки запишались тим:
- Еге ж бо, ми - не шавки дворові,
а з пра-пра-прадіда - дворянки родові!

СВОБОДА

Бровко на прив'язі:
- Гав-гав! -
для себе волі вимагав.
- Затискують права собачі! -
рулади линули гарячі. -
Скаву-скаву! Гав-гав! Гав-гав! -
на тих правах наполягав.
Зірвався з цепу та й - у тічку,
де й протаскався цілу нічку.
А вранці з буди знов:
- Гав-гав! -
помий для себе вимагав...

ЗЕМЛЯЧКАМ-РАХІВНИЧКАМ

На сесіях Верховної Ради, по радіо, телебаченню з уст депутатів, вищих державних чиновників, адміністраторів, прем'єрів і президентів, замість: "я гадаю", "я думаю", "я вважаю", "я так собі міркую", мені здається" тощо, - тільки й чуєш: "я рахую!", "рахую!", "рахую!"… Що іще залишається рахувати у цій до цурки розікраденій державі, окрім боргів, - неясно. Але ж - "рахують"!

Чи не з того, добрі люди,
ми отак бідуємо,
що, ніж думати-гадати,
день і ніч рахуємо?
Пальцем ткни у земляка -
попадеш в "рахівника"!

Ось погляньте на туза -
на трибуну виліза.
Розбазаривши бензин,
очі звів до неба:
- Я рахую, що сівбу
починати треба!
А пального хай нам дасть
на це діло вища "власть"!

Той, розтринькавши валюту,
обгасав півсвіту -
й теж "рахує":
- Нам би ліків
імпортних купити!
За які такі шиші, -
уряд, голову чеши!

Ну, а цей доп'яв собі
півмільйонну ставку -

та й "рахує":
- Час до пенсій
нам зробить надбавку!
Звідки грошей взять? Мовчок…
Отакий рахівничок!

Без стида і без страху
продають-купують
і - раху-, раху-, раху-,
ах, раху-,
рахують!..

Гей, панове землячки,
землячки-рахівнички -
безрозмірний шлунок, -
чи не час вам ізійти
зі своїх трибунок
і з народом провести
повний розрахунок?..

 

ЯК НАПОВНИТИ БЮДЖЕТ

Аби міцніла наша держава,
аби цупкіш нас у лапах держала,
щоб мав чиновник білий манжет,
треба наповнить її бюджет.

А для бюджету потрібні гроші.
Є вони, звісно, у дяді Гоші,
у дяді Гори, у дяді Фіми,
у дяді Вови і всіх, хто з ними,
у дяді Жори, у дяді Саші, -
тільки ж то, бачте, люди все наші.
Чи ж то для того хвацько і жваво
тую вони обчищали державу,

спільні багатства дружно хапали,
щоб їх прибутки нині упали?
Але ж тріщить, бач, по швах бюджет,-
де взять чинуші на білий манжет?
Для презентацій, адміністрацій,
для міліцейських кийків і рацій,-
аби не лізло всяке повидло -
там, екстремісти та інше бидло -
слугам народним на ясні очі,
коли поїздки ідуть робочі
на полонини, на царські лови,
на шашлики, деруни і плови…
На феєрверки, білі скатерки,
преміювання Сердючки Вєрки* ,
для ювілеїв, інавгурацій,
імплементацій і фабрикацій,
на референдум і на фуршет -
треба наповнить державний бюджет!
А ще ж, крім рацій, імплементацій,
інавгурацій, кийків і рацій,
слід би знайти десь та щось для дотацій,
щось там для пенсій та для зарплат…
Лоскітно, брат!

Хоч воно, звісно, - й нещасні крихти,
та назбирати попробуй їх ти!
І хоч тих пенсій та тих зарплаток
не вистачає навіть для латок,
хоч з тих дотацій кури сміються,
але й вони, бач, не видаються:
поки настачиш для дяді Фіми,
для дяді Жори і всіх, хто з ними,
для дяді Саші, для дяді Гоші,

для феєрверків віднайдеш гроші,
кинеш чинуші на білий манжет,-
от тобі й весь державний бюджет!

Ну, а оті соціальні потреби -
чи вони й справді комусь там треба?
Нащо розтрачувать гроші на тих,
хто не зумів дорости до "крутих"?
Якщо не вмієш гарбати й красти -
то чи не краще б тобі пропасти?
Якщо дурити брата не вмієш -
чи ти на світі жити ще смієш?
Як ти не знаєш, що таке рента,
як у під'їзді "пришить" конкурента,
здерти з сусіда останню сорочку,
в друга зробити повією дочку,
сина - безвинно в тюрму засадить, -
нащо і жить?!
А щоб недовго ти мучився, бидло,
збільшимо плату тобі за світло,
і за житло, і за воду, й за газ, -
та ще й не раз!

Сплатиш податок ти ще й за Сонце,
і за повітря, і за той стронцій,
котрий ще й досі вдихаєш, лайдак,
і за сміттєвий запльований бак,
де розгрібаєш наші блювоти,
та ще й за те, що сидиш без роботи,
і що спадають з тебе штани, -
гривню жени!

Словом, уміло взявшись за діло,
можна бюджет нам наповнити сміло:
і на хороми, і на прийоми,
й на персональні аеродроми,

на "мерседеси", на феєрверки,
на підгодівлю Сердючки Вєрки, -
ну, а чиновник на білий манжет
сам нахапає…
Viva бюджет!

СТАБІЛІЗАЦІЯ

Ой, скрипів державний віз,
разом з батьком нації,
і нарешті доскрипівсь
до стабілізації.

Став стабільно у багні,
разом з батьком нації,
за десятки тисяч миль
від цивілізації.

А тепер з усіх коліс,
разом з батьком нації,
швидко котиться наш віз
до дебілізації...

***

Діждалась волі Україна-мати,
знайшла собі в достойники талант:
гнув лінію Москви й московські мати,
тепер він - Конституції гарант.

От лиш користі від таких гарантів -
як від отих чужинських окупантів…

ГОРДІСТЬ

ПишалисьУкраїною -
червоною калиною, -
спізнались з Україною -
бандитською "малиною"...

НАРОДОЛЮБЧИКОВІ

- Для народу! - ти кричиш.- З народом
ми майбутнє сонячне скуєм!..-
Ти народ поплутав із набродом,
у якого служиш холуєм.

І тому наброду на догоду
ноги витер ти об свій народ.
За усе, що вдіяв ти народу,
ще діждешся гідних нагород…

ДЕМОКРАТИЧНИЙ ВОВК
Байка

Віддаймо шану дідусю Езопу:
віки ідуть, а байка - все жива!..

…Вовкові закортіло у Європу -
тепер він лиш травичку спожива,
а зайчиків, зневажених і бідних,
віднині полюбив, неначе рідних.

От посланці з Європи прибули -
вже не впізнати вовчої породи:

лунають речі про права й свободи,
нові закони в лісі прийняли...

- А хто приймав? - цікавляться прибулі.
- Зайці й ондатри, білочки й косулі,
кроти і мишки, лосі й борсуки!
- Хто ж стежить за дотриманням?
- Вовки…
Бо ми тепер усім - найближчі друзі!

- А звірини чом меншає в окрузі?
До речі, Вовче, що у тебе в пузі?
Невже трава? А чом кістки навкруг?..

І тут завівсь природи кращий друг:
- Що в пузі?! - розляглось його гарчання,
аж у гаю замовкли солов'ї. -
Я - пр-р-ротестую!!!
Це - пряме втручання
у спр-р-рави внутр-р-рішні мої!!!

- Еге ж, еге ж,
пряме втручання гр-р-рубе! -
завили вкрай розлючені вовки,
заклацали їх гострі хижі зуби, -
ледь ноги винесли європредставники!
_____

Мораль ясна, либонь, і остолопу,
чи ж варт її нагадувать щораз? -
якщо й пускати вовка у Європу,
то лиш в залізній клітці -
напоказ!

До змісту