Василь ШУКАЙЛО
АПОЛОГІЯ СМІХУ

МЕТАМОРФОЗИ
(Ну, не так, щоб уже аж зовсім геть за Овідієм)

1. МОДНИЙ РОЗПРОДАЖ

Іще між нами
точаться дебати,
як ринкові стосунки
будувати,
а хтось давно вже
зорієнтувався
і до стосунків тих
пристосувався.

Ні, не продукти,
не взуття, не одяг,
а красномовство
він пускає в обіг.
Йде в продаж не хурма
і редька рання,
а погляди, думки
й переконання.
Учора - сталініст,
а нині - руку
він радо простягає
хлопцям з Руху.
До слова рідного
зневага з нього перла -
а це вже, бач, гундосить
"Ще не вмерла…"

О, як іде
торгівля швидко й жваво!

Який товар!
Народ, закон, держава…
Увага -
свіжоспечена реформа!
Добротна
передвиборна платформа!
Гей, налітай -
державна самостійність!
(Почім сьогодні
ціниться партійність?)
Консенсус!
Розмели за півгодини.
Йде з молотка
розпродаж прав людини.
Здоровий глузд
та інша аникварність -
за дешевеньку,
тільки б популярність.
Де мітинги які
чи семінари -
скрізь пройда розкладе
свої товари.
І все частіш
засідання сесійні
нагадують
базари комісійні.
І той частенько
там стриже купони,
хто наплював
на совість і закони,
і той нерідко
грає першу скрипку,
хто нас із вами
обідрав, мов липку.
А так собі
на вигляд - бідолашка,

його бува
і розпізнати важко…

Мораль?..
Вона йому не на заваді:
при всякім ладі
і при всякій владі -
він під крильцем
у керівного дяді!

Коли ж
кивать облишим на епоху
та почнемо
мудрішати потроху,
аби не купуватися щоразу
на театральний жест
і пишну фразу,
сумнівного
не братимемо краму
та й витуримо
торгашів із храму?!.

 

2. КРАВЧИСЬКО
Портрет з натури

Були кравцями батько його й дід -
завзято шили кожухи і свити, -
а він подався у широкий світ,
а він добувся вищої освіти,

пробився десь у сфери керівні,
від когось там в науці захистився -
і вже від непрестижної рідні,
немов святий од пекла, відхрестився.

Старі зв'язки порвав, завів нові:
всі друзі в нього - знатні та чиновні, -
і все ж, буває, риси родові
нема-нема та й виткнуться назовні.

Ще змалечку у нього звичка ця -
із голкою та швайкою возитись, -
отож бо папірець до папірця
підшиє так - аж любо подивитись.

Бо то для вас - звичайні папірці,
для нього ж - вірні сходинки нагору:
він тими папірцями
у руці
тримає цупко всю свою контору!

В житті верхів бува чимало змін,
та він
при всякім дяді виживає:
до того ж ловко цей кравецький син
хвалу начальству шиє-вишиває!

На тих же, хто не лізе в холуї,
хто не згина перед тузами шию, -
явивши кращі здібності свої,
кравців нащадок хутко справу шиє.

І поки розберуться, врешті-решт,
що все те шито білими нитками, -
то можна загриміти й під арешт
з пришитими кравчиськом ярликами!

Міняються часи… То й він мерщій
із модних фраз пошив собі обнову,
став пізнавать старих товаришів,
згадав, ледащо, материну мову,

набрався незалежницьких ідей,
кругом веде дискусії культурні…
Але дарма старається: людей
уже так легко не пошити в дурні.

Та він - еге ж! - не йде з високих сфер:
кліщем уївся в пост відповідальний!
Шкода його: можливо, в нім помер
кравецьких справ маестро геніальний.

О, скільки б він корисного зробив -
і довго тим люб'язний був народу,
що гідно жив
і честі не ганьбив
трудящого шанованого роду!

Хоча… Буває всякою рідня
і всяким фах - усе це мало значить.
Казав мій дід:
- Якщо воно свиня,
то, вибачте, й в хоромах насвинячить!

 

3. РОЗДУМИ НАД УРНОЮ

Нам давались без мороки
демократії уроки:
вліво крок чи вправо крок -
цок! - і скінчено урок.

Але час собі іде,
віхи помінялися,
всі колишні нині де-
мократизувалися.

Звав себе Омелько Чхун
партії солдатом,

а теперка він її
поливає матом.

З тої ж партії не мав
жодних благ Омелько,
лиш в заказнику відтяв
добрий шмат земельки

та й куріньчик там воздвиг,
на тому плацдармі...
Полк солдатів, точно, б зміг
жить у тій казармі!

Ну, й все інше, як в людей,
що страждали від ідей:
дві квартирки, дві машинки,
шубка норкова у жінки,
штучки-дрючки електронні
і поїздки закордонні.

Правда, й він, бач, натерпівсь
від того застою:
якось мало не вдавивсь
чорною ікрою!

Засилали, і не раз:
то у Крим, то на Кавказ…
Як він там живим лишивсь,
з горя в морі не втопивсь?..

Через теє Омелян -
нині в демократах,
через рік леліє план
бути в депутатах.

Агітує земляків,
щоби висували,

щоб за нього, як один,
проголосували.

Обіцянки мимохідь
роздає гарячі,
бо… набридло вже сидіть
на старенькій дачі,

бо давно уже пора
мати іномарку,
та… і жінка вже стара -
треба б секретарку:

молоденьку і стрункеньку -
не якесь страховище…
Люди! Виберіть Омелька,
увійдіть в становище!

Бо все 'дно ж, за всіх умов,
вгору буде лізти,
і, як треба вам, то знов
вступить:
в кагебісти,
чи в капіталісти,
а чи то в нудисти,
чи в якесь іще лайно, -
Омеляну все одно,
в що, куди б не влізти, -
тільки б чорні ікри знов
їсти, їсти, їсти!!!

4. АКТИВІСТ-РЕЦИДИВІСТ

Був ти партії солдат...
Якби в руки автомат
та інструкцію стріляти -
не вблагав би й рідний брат.

А тепер ти - демократ…
Якби в руки автомат -
враз примусив би забути,
чий колись ти був солдат!

5. ПРОГРЕСИСТ-ПРИНЦИПАЛ

Ні, він не проти кардинальних змін,
та як настане час рішучих звершень,
негайно в нірку заповзає він:
- Чого це я - обов'язково перший?!.
Коли ж нове в борні перемага -
в кутку нову вивішує ікону
і з галасом: "За мною!" вибіга,
аби мерщій очолити колону!

 

ПРИМАТИ

Ох, сучасні ті малятка!
Де не кинь - акселерат…
Запитав синок у батька:
- Тату, хто такий - примат?

Тато лисину почухав:
- Це - людини менший брат…
- Ти диви! Як наш Андрюха?
Я й не знав, що він - примат!

- Ні, Андрійко - немовлятко,
він - людина. А примат -
то наш предок, - каже татко.
- А-а! Це дід у нас - примат?

- Ні, примат, - нервує татко, -
звідки ми пішли усі…
- Значить, мама в нас - приматка,
тітусі і бабусі?

- Тьху ти, ну ти… Ну й запарка! -
тато світові не рад. -
Бачив мавпу в зоопарку?
Так ото вона - й примат!

- Гм, - зітха акселератко,
не дає й на мить спочить, -
та яка ж вона приматка,
як вона весь день мовчить?

Мабуть, то не ті примати…
Он у Вови старший брат
на всю вулицю пре мати, -
так ото таки - при-мат!..

НЕСТАТКИ

Чом це ми такі нужденні?
Тільки й чути зойки ці:
віє вітер у кишені,
ні копійки в гаманці…

Від скиглінь нема рятунку,
всяк мотивчик свій веде:
от, мов, порожньо у шлунку,
в гардеробі і т.д.

І під зойки ці тривожні
запитання виника:
чом на голову порожню
в нас
н і х т о
не наріка?!

САМОКРИТИЧНЕ

Я дурня дурнем обізвав -
і викликав потік обурень:
на мене дурень в суд подав,
щоб довести, що він - не дурень.

Наклав на мене штраф суддя, -
але ж чи варто ображатись?
Хіба ж не дурень, справді, я
що з дурнем дурість мав зв'язатись?..

 

ПРАВДА ЖИТТЯ

Вже давно в культурних колах
люди ображаються,

що дівчат все більше голих
в пресі зображається.

Мов, який журнал не купим -
аж кишить наядами,
котрі світять голим пупом
й іншими принадами.

Ті журнали "просвіщають"
і діток малесеньких,
що очиці витріщають
на тіток голесеньких.

Чи ж вони повірять "тюльці"
з бузьками й капустою,
як годують їх ще в люльці
сексом і розпустою?

Всі америки, європи
вже давно з цим борються,
а у нас на голі попи
іще й досі моляться.

Як не визнати цю ваду?
Факт, а не фантазії:
вже лишили нас позаду
африки і азії!

Там кортить жінкам, дівулям
хвастонути модою,
а ми й досі світ дивуєм
голою природою.

Так чому ж, немов сказились,
ми ті знімки множимо?
Бо знімати - вже навчились,
а вдягнуть - не можемо!

 

РІЗНІ ЗВИЧКИ

Ой, була колись у хлопців звичка -
задивлятись на дівочі личка,
а як личко гарне, то вже далі
і на інші глянути деталі.
А тепер у хлопців - інша звичка:
коли геть усе, що нижче личка,
виставляє напоказ дівиця -
то на личко можна й не дивиться…

 

МОДНІЙ КРАСУНІ

Безжурно плинуть дні твої,
солодкі ловиш ти моменти,
і упадальників рої
тобі джерґочуть компліменти.

Це ж ти їх і від мене ждеш?
скажу один, і з тебе досить:
ти все цвітеш, ти все цвітеш,
а вже пора б і плодоносить!

До змісту