КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Василь ВАСИЛАШКО

Народився в с. Куражині Новоушицького району на Хмельниччині. Закінчив Кам’янець-Подільський культ-освітній технікум, факультет журналіс-тики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працював у пресі, видавництвах, нині — у Товаристві «Знання» України. Член НСПУ, автор кількох книг поезії та публіцистики. Лауреат літературної премії ім. Лесі Українки, заслужений журналіст України.

Не всі

Коли ти кажеш, що усі крадуть,
Коли ти кажеш, що всі люди п’ють,
Коли ти кажеш, що нечесні всі, —
То й ти такий. Ти — ні? Тоді не всі.

«Пожежник»

Він сам підпалював і сам таки й гасив,
Палив тихенько, а гасив —
щоб люди бачили.
І от — свого домігся, сучий син:
Вже палія — пожежником призначили!

Такий дійде!

«Дійшов до ручки й далі йде» —
Так Єжи Лєц підмітив влучно.
Такий, додам, і в рай ввійде —
Була б лишень на дверях ручка...
ахілЛесова п’ята
Щоб мати ахіллесову п’яту,
Не конче Ахіллесом бути мусиш —
Для цього досить в п’ятку ту
Від переляку заховати душу.

СТЕРЕЖИСЬ...

Як злий в обійми буде лізти,
Не піддавайтесь на спокусу,
Бо він наблизиться на відстань
Не лиш цілунку, а й укусу.

УСТИГНУТИ Б!

З далеких сіл в село ідуть на празник,
Але на прощу спершу в церкву йдуть.
Чи піп гріхи відпустить своєчасно?..
Таж по хатах столи святкові ждуть!

ПОКИ НЕ ПІЗНО...

Нагинай галузку, поки низько,
Вчи, допоки ходить під столом.
Як очима до дівчат заблискав,
Не припнути до стола, де книжка,
А припнеш — то піде зі столом.

НЕХАЙ БУДЕ ГРЕЧКА...

І прорік чоловік: — Не кажу й словечка... —
І сказав чоловік: — Нехай буде гречка...—
І у гречку стрибнув, потім — у капусту,
Звідти бусол несе щось рожеве в хустці.
любов — не без умов...
Як поливають, легко так цвісти:
Ти пишна, ніжна, ще не стала злючкою.
А спробуй, люба, у пісках рости —
Цвісти й не стать верблюжою колючкою.

Нежить

— Чого це вранці пчихати, — дивись,
Невже схолов від сонячного літа?
— Це я від тебе, жінко, простудивсь,
Бо зранку ти — немов північний вітер...

Не перестарайтеся...

Як є у завойовники охочі,
Хай завойовують серця жіночі...
Вчиняйте опір, та недовго, милі,
Щоб завойовники, дивись, не відступили.

Вільному — воля...

— Ал-ло! Спізнюся, жінко, в святі річ...
— Ал-ло! Під ранок жди — не йдуть чомсь ноги...
— Гуляй, мій любий, далі, хоч всю ніч,
Якщо тебе тримає хтось за роги...

Хоч плач, хоч смійся

Вдягнув спідницю клоун і — дива:
Забув народу рідного слова.
Під регіт п’яний суржиком співа.
І нескінченне бачимо кіно:
не він і не вона, а лиш — в о н о !

ЯК НА УСТАХ БУЛА ПЕЧАТЬ

1.
Як на устах була печать,
То чули навіть, як письменники мовчать.
Тепер, як є свобода критикнути,
То є свобода й критики не чути.

2.
Як на устах була печать,
В шухляду нам доводилось писать.
Тепер, коли у нас свободи більше,
За звичкою в шухляду пишем вірші.

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів