КАВА З
ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів
Валентин
НЕГОДА
Народився на Донеччині. З відзнакою закінчив
Кримський сільськогосподарський інститут. Після закінчення аспірантури
і захисту дисертації був запрошений на кафедру плодівництва і
овочівництва Української сільськогосподарської академії. Кандидат
сільськогосподарських наук, доцент. Працював у Кримському державному
аграрному інституті, директором Кримської помологічної станції
у Севастополі. Обирався депутатом Нахімовської райради Севастополя.
Заслужений працівник сільського господарства України.
Як ми з батьком полювали
Бувальщина
Пішли якось ми із батьком
Вполювати лося,
З нами єгер — дужий дядько,
Тож не боїмося!
Єгер каже: «Лось — тварина
Велика і ловка,
Всяку забива звірину,
Та навіть і вовка.
Як розгніваєш його —
Атакує зразу,
Навіть кинувся якось
На важкого КРАЗа»…
Єгер все нам показав —
Як і до стояти,
На прощання побажав
Лося вполювати…
Я у засідці сиджу,
Батько — наганяє.
Серце тільки — стук та стук,
Як воно буває…
Весь напружився й дивлюсь,
У стволах набої,
Сам з собою бадьорюсь:
«Хай біжать хоч троє…»
Раптом чую — тупотить,
Аж земля трясеться…
Тіло все як затремтить,
Серце як заб’ється!
Бачу — крізь чагарники
Сіре, волохате
Так і суне навпрошки…
Велике, горбате!
Приціляюсь — бах-бабах!
Зразу б’ю дуплетом.
Звір упав у чагарах
Й не здригнувся… Де там!
Кричу батькові: «Ідіть
Білувати лося,
Ніж з собою прихопіть, —
Мисливство вдалося!».
Вибіг я — і остовпів:
Не вузькій дорозі
Помирає рудий кінь,
Дід сидить на возі…
Віз із лісу дрова він.
Сидить, з горя білий…
«Що ж ти, — каже, — сучий син,
Гнідка мого вцілив?!»
Випрягли коня, самі
Із батьком впряглися
Та так воза й потягли
З дровами із лісу…
Ведмідь-танцюрист
Ведмідь незграбно із ноги на ногу
У зоопарку тупцював,
За це, до харчу на підмогу,
Цукерок із десяток мав.
Чи варто клишоногого судити
Суворим надто вже судом?
Погляньте, як в парламенті бандити
Танцюють перед паханом!
Легше стригти
Сидить Рябко в перукарні,
А навпроти нього
На екрані — живодерня,
Й деруть шкіру з когось.
Так шматують ідоляки,
Так же рвуть на дрібки,
Що у Рябка з переляку
Шерсть устала дибки.
Перукар йому: «Сидіть,
Не зривайтесь бігти:
Коли шерсть сторчма стоїть,
Нам вас легше стригти…»
До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків
і гумористів