КАВА З
ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів
Анатолій КАЧАН
Життєва
і творча дорога Анатолія Качана розпочиналася на півдні України. Народився
16 січня 1942 року в с. Гур’ївці Новоодеського району на Миколаїіщині,
дитячі роки минули в сусідньому селі Новопетрівському. Друкуватися почав
у студентські роки, під час навчання в Одеському університеті. Вчителював,
служив в армії, працював газетярем, на видавничій роботі. Автор багатьох
поетичних книжок для дітей, у яких поряд із лірикою широко представлені
ігрові та розважальні твори, зокрема безкінечні забавлянки. Лауреат літературних
премій ім. Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду ім. Я. Мудрого,
ім. Б. Нечерди та ін. Очолює комісію з дитячої літератури та творче об’єднання
дитячих письменників Київської організації НСПУ.
Безкінечні забавлянки
Летюча квітка
Загадка
На квітку квітка сіла,
Знялась — і полетіла!
Я квітку наздогнала,
Сачком її спіймала,
Як дорогу прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася —
І знову полетіла!
Я квітку наздогнала,
Сачком її спіймала
І знову, як прикрасу,
До плаття притулила.
А квітка та знялася —
І знову полетіла!
Я квітку наздогнала,
Сачком її спіймала...
І так далі,
доки не надокучить
(Розгадка: Метелик)
Вечір у степу
У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
— Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!
А слідом за бараном
Мекає ягнятко:
— А т е п е р у с і г у р т о м
П о ч н е м о с п о ч а т к у:
У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан.
Гупав, дзвоником дзвонив:
«Пане господарю,
Я овечок вам привів,
Відчиніть кошару!
Вже у полі гасне день,
Ходить сон-дрімота.
Дзень-дзелень!
Дзень-дзелень!
Відчиніть ворота!»
Тут прибігло стрімголов
Спритне козенятко:
— А т е п е р д а в а й т е з н о в
П о ч н е м о с п о ч а т к у:
— У ворота наш баран
Гупав, наче в барабан...
І так далі, досхочу.
Спати я не хочу
Спати я не хочу,
Що мені робити?
Буду до півночі
Думати про жито:
Буду уявляти,
Як воно хитається,
Як рум’яним сонцем
Колос наливається.
Спати я не хочу,
Знову, як і вчора,
Буду до півночі
Думати про море:
Буду уявляти,
Як воно хвилюється,
Як щасливі чайки
З хвилями цілуються.
Спати я не хочу,
Що мені робити?
Буду до півночі
Думати про жито...
І так далі,
аж поки не візьме сон.
На березі береза
На березі береза,
А на березі — шпак.
Сидить він і над плесом
Насвистує отак:
— На березі береза,
А на березі — шпак.
Сидить він і над плесом
Насвистує отак:
—На березі береза,
А на березі шпак...
І так далі.
Жаболов
Загадка
В жабуринні жаболов
Жабу упіймав,
До гнізда відніс і знов
Полетів на став.
Ось уже він біля верб,
Ось до рогози
Почалапав і завмер
На одній нозі.
Бац! — і знову жаболов
Жабу упіймав,
До гнізда відніс і знов
Полетів на став.
Ось уже він біля верб,
Ось до рогози
Почалапав і завмер
На одній нозі.
Бац! — і знову жаболов
Жабу упіймав,
До гнізда відніс і знов
Полетів на став...
І так далі, без кінця.
(Лелека— чорногуз— бусол).
Молодий місяць
На Дунаї із води
Сходить місяць молодий.
В нього ріжки золоті
На голівці пробиваються.
Поясніть мені тоді,
З ким він битися збирається?
Може, з дідом у човні?
Може, з нашим козенятком?..
Друзі, вибачте мені,
Можна — я почну спочатку?
— Можна!
На Дунаї із води
Сходить місяць молодий.
В нього ріжки золоті
На голівці пробиваються.
Поясніть мені тоді,
З ким він битися збирається?
Може, з дідом у човні?
Може, з нашим козенятком?..
Ще раз вибачте мені,
Можна — я почну спочатку?
— Можна!
На Дунаї із води
Сходить місяць молодий...
І так далі,
поки не надокучить.
Майстер Молоток
Цок, цок, цок, цок! —
Цокав майстер Молоток.
Цвяшок цокання злякався
І у дошку заховався:
Став маленьким, наче крапка,
Ледве-ледве видно шляпку.
Та із дошки по-ти-хень-ку
Цвяшок витягли обценьки.
Цок, цок, цок, цок! —
Знов зацокав Молоток.
Цвяшок цокання злякався
І у дошку заховався:
Став маленьким, наче крапка,
Ледве-ледве видно шляпку.
Та із дошки по-ти-хень-ку
Цвяшок витягли обценьки.
Цок, цок, цок, цок! —
Знов зацокав Молоток...
І так далі,
скільки вистачить
терпіння у майстра
Голка в сіні
Пришивала ґудзик Зіна,
Задивилася на ґаву
І впустила ґудзик в сіно:
От роззява так роззява!
Розпустила нюні Зіна,
Проклинає бідну ґаву,
Бо шукати голку в сіні —
Безнадійна, марна справа.
Але тут
м а г - н і т
мій ловкий
Покружляв орлом над сіном
І знайшов нещасну голку:
«Пришивай свій ґудзик, Зіно!»
Здивувалися всі діти,
Що знайшлася голка в сіні.
Зіна дякує магніту:
«Ой, який ти молодчина!»
Та невдовзі знову Зіна
Задивилася на ґаву
І впустила ґудзик в сіно:
От роззява так роззява!
Розпустила нюні Зіна,
Проклинає бідну ґаву,
Бо шукати голку в сіні —
Не така проста це справа.
Але тут
м а г - н і т
мій ловкий
Покружляв орлом над сіном
І знайшов нещасну голку:
«Пришивай свій ґудзик, Зіно!»
Здивувались знову діти,
Що знайшлася голка в сіні.
Зіна дякує магніту:
«Ой, який ти молодчина!»
Як навмисне, знову Зіна
Задивилася на ґаву
І впустила голку в сіно,
От роззява так роззява...
І так далі,
поки дівчинка не пришиє ґудзик.
Балакучий язик
Один Язик під час розмов
Дурниць три купи намолов.
Надвечір він опам’ятався,
По телефону вибачався:
Мовляв, пробачте за турботи,
Не буду більше я молоти.
А вранці знов під час розмов
Нових дурниць він намолов.
Та врешті-решт опам’ятався
І півгодини вибачався:
Мовляв, пробачте за турботи,
Не буду більше я молоти.
А вранці знов під час розмов
Дурниць ще більших намолов.
Та знов Язик опам’ятався
І аж годину вибачався...
І так далі.
Ліниві вареники
Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники.
Мурка з-під столу нявкнула: «Няв!» —
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось:
Мурка весь день по підлозі качалась,
Потім заснула біля дверей
І перестала ловити мишей.
Еники-беники, еники-беники,
Сестри зварили ліниві вареники.
Жучка знадвору гавкнула: «Гав!» —
Я їй лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нею сталось:
Жучка весь день на порозі валялась,
Потім заснула біля плити
І перестала двір стерегти.
Еники-беники, еники-беники,
Знову зварили ліниві вареники.
Я у вітальні друзів зібрав —
Миску лінивих вареників дав.
Боже мій милий, що з нами сталось! —
Ми цілий день по вітальні валялись:
Хто на дивані, хто на стільці,
Хто із виделкою в лівій руці.
Сном непробудним всі ми спимо,
В школу не ходимо й бурмотимо:
«Еники-беники, еники-беники,
Мама зварила ліниві вареники...»
І так далі, без кінця.
Через річку їхав грек
Че р е з р і ч к у ї х а в г р е к
І в п у с т и в у в о д у г л е к :
б у л ь к !
В річку грек пірнув з човна,
Потім ще раз, потім знов
То пірнав, то виринав,
Але глечика знайшов:
— С л а в а Б о г у !
Раптом з глека ... виліз Р А К ! —
І за р у к у грека — х а п ! . .*
— О й ! . .
* Рядок «І за р у к у грека — х а п ! . .» щоразу видозмінюється:
«за вухо», «за палець», «за чуба», «за губи» і таке інше.
З п е р е л я к у з н о в у г р е к
У п у с т и в у в о д у г л е к :
б у л ь к !
Знову грек пірнув з човна,
Потім ще раз, потім знов
То пірнав, то виринав,
Але глечика знайшов:
— С л а в а Б о г у !
Раптом з глека ... виліз Р А К ! —
І за в у с а грека — х а п ! . .
— О й ! . .
З п е р е л я к у з н о в у г р е к
У п у с т и в у в о д у г л е к :
б у л ь к !
І так далі,
аж поки не надокучить.
До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків
і гумористів