КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Ростислав ДОЦЕНКО

Народився 1931 р. у Києві. Перекладач, критик, письменник, замолоду пройшов добру життєву школу, десять з гаком років будувавши концтабірний комунізм на неісходимих просторах від Тихого океану до Мордовії і філософськи осмислюючи суть тоталітарного режиму. Закінчив Київський університет. Доробок — кількадесят перекладних книжок (О. Вайлд, В. Фолкнер, Ч. Дікенс, Марґерит Мітчел тощо, збірники ірландського та англійського фольклору і т.д.), понад сотню літературних і мовозавчих статей (зокрема студії про репресованих письменників — Л. Гребінку, Ю. Литвина, Г. Соколенка та ін.), а також понад тисячу напівафористичних «Думок проти ночі» (друкованих з кінця 80-их років у Києві, Торонто, Львові та ще десь).

ДУМКИ ПРОТИ НОЧІ

Афоризм — це не так «від великого до смішного», як «від великого до сумного».

Язик найжвавіший, коли йому не заважає розум.

Платон мені друг, та їсти щось же треба!

Лиже, лиже, а там і до горла добереться!

Усе найкраще — дітям, а ще краще — еліті!

Хочеш зберегти обличчя — не втрачай голови!

Найкращий спосіб убити свято — це організувати його.

Скалькована мова на скалки й розсипається.

Чим більше од, тим одіозніша поезія.

Ювілейна творчість ювелірної обробки не потребує.

Більшість голосів — це добре, але що, як та більшість безголоса?

Обмеженість меж не знає.

Не дивися на людей згори вниз, бо опинишся у них під ногами.

Часто брак нової думки компенсується новими словами.

Найважче позбутися того, чого не може бути.

На краю прірви — це так, зате ж який краєвид!

Сумнівний поступ, якщо все життя поступатися.

Розумному чоловікові й у дурнях побувати не страшно.

Не всяка щирість до лиця — особливо, коли щирять ікла.

Усі ми браття по крові — і ті, що кров свою проливали за спільну справу, і ті, що кров їхню пили.

Найбільша вада українських демократів — замало патріотизму й забагато партіотизму.

І що це за державна мова, коли нею і матюкнутись не можна без сусідської допомоги?

Хто високо сидить, того найважче посадити.

Стережіться спокуси! Вона — кусюча.

А чи можна оваціями дати по мармизі?

Сміятися і авансом не завадить.

У товаристві дзеркала ще самотніше.

Рука руку миє, та от з ногами як бути?

Скільки байдики не бий, лінощів із себе не виб’єш.

Україна з імперії таки вийшла, але імперії з себе досі ніяк не відпустить.

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів