КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Ігор АРТЕМЧУК

Народився 18 листопада 1937 року в с. Ладижинці Уманського району на Черкащині. 1959 року закінчив факультет романо-германської філології Чернівецького університету.
Працював учителем, служив у Збройних Силах (Німеччина, Чукотка, Україна). Згодом — на творчій роботі.
Видав книжки: «Цікаві бувальщини» (1966, 1969, 1974); «Навколо Парнасу», «Веселий антракт» (1989), «Усмішки в антракті» (1991), «На якому поверсі небо?» (жарти дітей та великих людей, 2004); переклади: Гюнтер Герліх. «Знайти компас!» (1978), Г.-Е. Лессінг. «Байки» (2004).
Упорядкував для серії «Шкільна бібліотека» книжку «Слово до слова — весела розмова» (1994, 2002, 2004).
А ще ж не вечір!

ДУМКА

Велику посаду Матвієві треба:
Він дуже великої думки про себе.
Ту думку плека черепна порожнина,
Бо в тій порожнині та думка — єдина.

МЕТАМОРФОЗА

Читали п’єсу ми.
Ну, драматург —
Мастак!
Отак же треба
Здивувати світ:
Герой спочатку
Все робив не так,
А от в кінці
Усе зробив як слід!

ДО ПИТАННЯ ПРО МОВИ

Базіці інші мови зась вивчати:
Йому і рідної буває забагато!

ПОЕТ І РЕДАКТОР

— Увесь вогонь
Я вклав у ці рядки…

Зітхнув редактор:
— Краще б — навпаки!

ВОДА, ВОДА…

Роман наповнений водою:
Там читачеві — з головою!

«КНИГОЛЮБАМ»

Всюди — книголюби!
Що робить мені?
Взяти книжку — люблять,
Віддавати — ні!

ОЦЕ ЗІГРАВ!
(Сценка в кафе, де збираються актори)

Офіціантка
Пита офіціантку:
— Чому клієнтові
Ти не несеш сніданку?
Й відповіда їй
Подруга сердито:
— Бо він у кінофільмі
Був бандитом!

«АРТИСТ»

Сказав Павло:
— Подамся в місто.
Село мені — отут… давно!
Там, може, вивчусь на артиста
Та ще й зніматимусь в кіно.

Літа спливли…
Що ж поробляє
Тепер колишній тракторист?..
Двори у місті підмітає,
У цьому ділі він — артист!

П Е Р Е К Л А Д И

З е с т о н с ь к о ї

Якоб ТАММ
СВИНЯ
Байка

В кориті у свині — добірна їжа,
— Така ж то добра, — плямкає Вона. —
Але ж чому, така смачна і свіжа,
А в горло більш не лізе? Дивина!..
(Природа влаштувала недарма,
Що повний шлунок їжі не прийма!).
Свиня ізнов до їдла підійшла,
Та… проковтнути й ріски не змогла.
І сумніви важкі свиню обсіли,
Бо навіть, щоб лежав отут калач,
То і його зжувать не мала б сили:
Такий тягар у шлунку, що хоч плач!
І раптом її наче осінило:
«Це ж їжа нікудишня!» — і притьмом
Свиняче рило
Корито підвалило
І перекинуло догори дном!

Якщо комусь від тебе чогось треба —
Тебе хвалитимуть до неба!
А як потреба відійшла,
То де й поділася хвала!

З п о л ь с ь к о ї
(Сучасна польська фрашка)
Тадеуш ПОЛЯНОВСЬКИЙ
МАЛЕНЬКА, ТА ЗАМАШНЕНЬКА

Фрашка — зброя. В тім моя віра.
Фрашкою звалиш великого звіра.
У змозі сатира розчистить дороги,
Хай лиш суфлери не лізуть під ноги.

Стефан ГЖЕСЬЛЯК
ДВІ ВЛАСТИВОСТІ ГОРІЛКИ

Має горілка дві звички шалені:
Цілиться в голову, б’є — по кишені.

НАД КОРЕКТУРОЮ

— За таку ось коректуру
Я б з роботи виганяв!
— Наш коректор тут не винен:
Він над текстом задрімав!

Анджей ДОЛЕНГОВСЬКИЙ
ДАЛЕКЕ І БЛИЗЬКЕ

Мета, здається, за рікою,
Нема лиш мосту під рукою.

ЗАКОН МИСТЕЦТВА

Кожна муза
Шука собі туза.

НЕДРУГОВІ

Справитись з тобою не кожному під силу,
Хто мав з тобою справу, той до смерті зна,
Що, навіть вже ногою ставши у могилу,
Ти другою ще можеш дати стусана.

АВТОЕПІТАФІЯ ОДНОГО ПОЕТА

Скажи, перехожий, братам по перу,
Вітчизні, дружині й рідні,
Що я заблукав у книжковім бору
Й загруз у словеснім багні.

Єжи ЄСИНОВСЬКИЙ

МОЛОДИЙ КРИТИК

З презирством критикує світ
З вершини двох десятків літ.

Лєх КОНОПІНСЬКИЙ
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ БАРАНАМ

«Від отари, — кажуть пастухи без жарту, —
Навіть вожакові відставать не варто».

Вітольд ЛЕНДЗІОН
СУПЕРЕЧНІСТЬ

Сміх, як нам відомо, —
Здоров’я запорука.
От тільки жертва сміху…
аж кулаками грюка.

ВІТЕР ІСТОРІЇ

Вітер історії
Лютий бува:
Злетів капелюх —
То й летить голова.

Антоні МАРІАНОВИЧ
РЕАКЦІЯ

Чом це Ікс на мене люто позира?
Я ж ніколи не робив йому добра...

РОЗДУМ

Брехня чи правда —
Хто вгадає? І хто зна!
У брехні короткі ноги,
Але правду обганя вона!

Казімеж НОВАК
АСТРОНАВТ

Про політ не раз плекав він думу
І нарешті астронавтом став:
Викравши астрономічну суму,
З швидкістю космічною пропав.

ПРИЧИНА

Двотомник видав без труда
І читачам дарує.
Чому двотомник? Бо біда
У парі лиш мандрує!

ВОРОГ

Пусте, як, бува, він свій погляд спиня
Не раз на мені шалено,
Та зло розбирає, коли свиня
Дивиться вовком на мене.

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів