|
Євген ДУДАР
"СВОЛОКАЙТЕСЬ" І НЕ
ВЕРТАЙТЕСЬ!..
До питання про походження "сволочі" в Україні й поза Україною
сущій
Доводять, що слово й понятгя "сволочь" в росiйськiй мовi з'явилося за
таких обставин. Iван Грозний, коли "покорял" народи, давав наказ "вырезать
всех". А хлопчикiв до 15 рокiв "сволочь". I виховувати з них головорiзiв.
Потім i те "войско" називали "сволочь". Воно було найжорстокiше. Бо виховане
ненавидiти рідну землю, своїх предкiв, свою мову, історiю, звичаї i традиції.
Тi часи канули в Лету. А "сволочь" жила. Плодилася. Перевтілювалася
у синiв, онукiв, правнукiв. I поверталася на землi, звідкіля грозниє колись
"сволокли" їхнiх пpeдкiв. Та вже поверталися "сволочью"...
А ми дивуємося, чого в Українi так багато "громадян", якi ненавидять
i саму Україну, i її мову, iсторiю, культуру. Бо повернулися до нас не
лише "свої". Приблукала на нашу благодатну землю й "сволочь", "сволочена"
з iнших земель. "Царське право" дозволяло їй селитися, де захоче.
Дивишся на людину - нiби вчена, нiби й талановита, й нiби iнтелiгентна.
А крiзь усi цi достоїнства пробивається "сволочь". I заляпує собою все.I
нiби вченiсть, i нiби талановитість, i нiби iнтeлiгентнiсть.
Кажуть, злодiй випробовується коштовностями. Здається, на чуже й не
гляне. А підстав якусь блискiтку - рука механiчно пoтягнегься. "Сволочь"
подражнюють цiнностi духовнi. 3 вигляду нормальна людина. Гостює у твоїй
хатi. П'є твою горілку. Чемно цілує руку твоїй господинi... А наситив утробу
- виповзає "сволочь".
- Да нет такой нации "украинец"! Да и земля чья? Левобережье было дикое
поле. Заселял, кто хотел...
Можна було б "побити" поганця його ж зброєю.
Мовляв, Сибір - також "дикое поле". I заселяв, "кто не хотел". Аж до
дев'яностого року. А факт - "покорение Ермаком Сибири" - юридичне
підтвердження цьому. На всi часи i на всi вiки. Та й Кавказ досi - "дикое
поле". Покоряють новоспеченi Єрмаки. То чи є така нацiя "русский"? Та й,
взагалi, що таке "русский"? Францiя - француз, а не французький. Англiя
- англiєць, а не англiйський. То, може, "русский дурак"? Бо нормальний
росiянин i вдома - нормальний, i в гостях - вихований... Звiсно, уподiбнюватися
до нього ви не будете.
I... "сволочь" живе. Чужа i своя. Далека i близька. Велика i маленька.
Буйна i тиха. Жирує на щедрiй землi України. І поганить цю землю. Одна
з трибуни Верховної Ради Держави паплюжить цю Державу. Iнша - вже сповiдується
Мocквi, як "...жил по Москве", свободу сповна брав "по Москве" i незалежну
Україну "будує" "по Москве"! Ще iнша у виконавчих органах потаємно виконує
волю "грозных" - розвалює Державу. А ще iнша наплодила в Українi чужорідних
бульварних листків. I з їхнiх сторiнок обливає брудом усе нацiональне.
Нема, мовляв, української лiтератури, нема культури. Звiсно, блоха, яка
сидить пiд крилом орла, орла не бачить. Та їй i не потрiбна орлова краса
чи сила. Їй потрiбне орлове тепло i насмоктатися його кровi.
Лише справжня людина здатна бути справжнiм цiнителем не лише свого,
а й чужого. "Українцi та французи належать до двох давнiх европейських
нацiй, що мають мiцне корiння на власнiй землi, пишаються своєю iсторiєю
i плекають самобутню культуру. Це француз. Жак Ширак. "Пишаються своєю
iсторiєю i плекають самобутню культуру". Це достойна людина сказала про
достойних людей. Бо лише достойнi люди здатнi i пишатися, i плекати. "Сволочь"
здатна лише топтати i руйнувати. Така її природа. Таке її призначення.
I коли "сволочь" у парламенті незалежної України пiднiмає червоний прапор
та репетує про відродження "союзу", не треба дивуватися. Сучаснi росiйськi
"грозные" дали команду "сволочи" духовно "вырезать" все нацiональне. I
"сволоктись" знову пiд крило Москви...
А нормальнi люди в Українi думають. Господи! Якби-то дiйсно настала
та хвилина, щоб вся ота "сволочь" і своя, i чужа виволоклася б із нашої
землi. I "сволоклася" б собi десь там - далеко, далеко. Та більше нiколи
до нас не поверталася...
до розділу "Смішного!" |
|