Лукінюк Михайло Васильович

Лукінюк Михайло Васильович народився 17 лютого 1950 року в селі Черепківцях, що на Буковині, в родині залізничника, ветерана війни. Закінчив сільську восьмирічку, потім - Чернівецький залізничний технікум. Працював колійним робітником на будівництві залізниці в Кольському Заполяр'ї, а відтак - бригадиром на залізничних коліях Західного Сибіру. В 1969-73 рр. проходив строкову службу на кораблях військово-морського флоту, старшина команди радіометристів артилерійських.
Після демобілізації працював у Чернівцях на заводі "Гириконд" налагоджувальником електровакуумного устаткування. Закінчивши 1980 року факультет хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту, працював за направленням у Всесоюзному НДІ нафтопереробної та нафтохімічної промисловості. З 1983 р. - на кафедрі автоматизації хімічних виробництв Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут": науковий співробітник, викладач спеціальних технічних дисциплін. Автор багатьох винаходів у галузі приладо- та апаратобудування, нагороджений знаком "Изобретатель СССР".
Є автором десятків науково-технічних публікацій, історико-публіцистичних статей, збірки поезій "Сполохи серця" (1996), книги "Україна - Крим - Росія: сучасне на тлі минулого, або старі міфи і нова реальність взаємин" (2000), редактор-упорядник альманаху поезій викладачів, студентів і випускників Київського політехнічного інституту "Щирого серця слова: З політехнічного Парнасу", виданого до столітнього ювілею НТУУ "КПІ" (1998). Засновник і голова літературно?історичного клубу НТУУ "КПІ" "Поліпарнас" (існує з 1998 р.), головний редактор літературно-художнього альманаху "КРИЛА" (виходить з 2001 р.).
Одружений, має двох дочок і внучку Лесю.

До розділу "Просвіта"