Аннa Полiтковськa
Друга чеченська

ЧАСТИНА ПЕРША

ВИПАЛЕНИЙ ХРЕСТ ЦОЦАН-ЮРТА

Влада, використавши для цього загальнодоступне обличчя помічника президента РФ Сергія Ястржембського, відповідального за "формування правильного образу війни", оголосила про "безсумнівний успіх спецоперацій", проведених у грудні-січні 2002 року в Чечні. "Обличчя" запевнило наш багатомільйонний народ, що там застосовувалася тактика "багатомісячного" видавлювання бойовиків з гір і з декількох населених пунктів у селищі Цоцан-Юрт, де на Новий Рік останні були блоковані в кількості не менше ста осіб, тривали сильні бої зі "щільним вогнем з будинків, перетворених у фортеці", у результаті яких велику кількість бойовиків упіймано і знищено...

З новим горем!

У Цоцан-Юрті все почалося 30 грудня - того дня, коли вже майже весь світ за святковим столом.
- "З Новим роком!" - так я сказала солдату, що першим увійшов у мій двір, - розповідає старезна бабуся, шепелявлячи й присвистуючи двома зубами, що залишилися в роті. - І солдат відповів мені: "З новим горем, бабусю!"
Камера починає нервово блукати по її хаті. Бабуся щось збиваючись невиразно пояснює, знову з дуже поганою вимовою. Але, власне, слова вже не потрібні. Шифоньєр перевернутий і всередині все виламано.
- А речі де?
- Забрали. Вони прийшли і сказали, що в мене бандити ховаються. І відразу взялися грабувати. Нещодавно мені подарували старі калоші - так вони їх забрали. Я запитала: "Годинник не можете залишити? У мене більше немає годинника". Солдати відповіли: "Бандитів підгодовуєте - годинника залишити не можемо".
Посуд?
Розбитий, розколотий і скинутий на підлогу.
Подушки й матраци?
Розпороті.
Мішки з борошном?
Теж - ножами, хрест-навхрест. Борошно - на підлогу, щоб з нього вже ніхто, ніколи і нічого не приготував.
- У мене в сараї було 200 тюків із сіном, - розповідає сусідка бабусі "З новим горем". - Військові притягли в мій сарай хлопця з іншого кінця села, поклали між тюків і все спалили.
Довгобородий дідусь у білій папасі - він буквально "завис" на своєму ціпку - ледве стоїть на ногах. І від старості, й від горя:
- Вони увійшли й кажуть: "Де паспорт на магнітофон?" А магнітофону - 30 років. Який у нього "паспорт"? Якщо нема "паспорта" - забирають. Або гроші плати, щоб залишили. Картоплю в мене всю забрали. Весь зимовий запас. Якщо мішок із борошном їм був не потрібний - рвали його і борошно висипали. Кукурудзу - корм для худоби - всю спалили. У мене було три пари штанів - усі три забрали, і всі шкарпетки, що були. А хто давав викуп - 5-6 тисяч рублів із двору - не чіпали. За людину викуп менший, щоб не забирали, - 500 рублів. А ті, хто в селі бойовики, - тих не чіпали... Потім автобус підігнали, людей туди повантажили, і дітей - теж. Дітям у руки лимонки давали і батькам кричали, що коли не принесуть грошей, то дітей підірвуть. У будинку Солталатових федерали тримали молоду жінку з однорічною дитиною на руках на вулиці доти, доки її мати оббігала сусідів і зібрала суму, яку вони зажадали. Забирали з хат навіть одяг для немовлят. Мою невістку, погрожуючи зброєю, змусили написати заяву, що вона дякує їм за вчинене і дарує їм двох баранів на Новий рік. Пообіцяли повернутися й спалити дім, якщо потім вона напише іншу заяву... Три дні й три ночі так знущалися з нас: прийдуть - підуть. Хіба порядок у такий спосіб наводять?
Мечеть, звичайно, найкраща споруда в селі. Відремонтовані стіни, красива свіжопофарбована огорожа. Солдати пішли в мечеть, а може, це були й офіцери. І там, у мечеті, взяли й напаскудили. Стягнули на купу килими, начиння, книги, Коран, звичайно, - і свої "купи" зверху наклали.
- Це що, вони, називається, - культурні люди? А ми - середньовіччя, по-вашому? Російські матері! Ваші сини поводилися в нас як свині! І зупинити їх на цьому світі нікому! - волають жінки у збитих набік хустках, ті жінки, які потім, через шість днів після цоцан-юртівського погрому, відшкрібали в мечеті це людське лайно. І ще кричать:
- Прокляття на вас, росіяни! Не забудемо ми вам цього! Хто ті матері, що народили цих нелюдів?
Хлопчики поруч стоять, прислухаються. І мовчать. Один не витримує, різко розвертається і йде геть: його возили разом із дорослими чоловіками "на поле", у тимчасовий фільтропункт, допитували, били. Іншому, років дев'яти, дорослі велять розповісти, що він бачив.
- Я заліз у якийсь підвал від страху. Солдати всіх били. Ганялися за всіма. Я й поліз. А там чоловік убитий, я злякався й вибіг...
- Я, бачиш, бабуся вже, - це ще одна жінка говорить, зовсім не така стара, з кріпким голосом, поставою, бойова. Та однаково ж бабуся. - А вони мені: "Сука! Блядь!"
- І нам так само, - скорботно кивають інші бабусі. З па-личками, на кривих, ущент розбитих подагрою ногах вічних трудівниць.
- Я - "сука"? - плаче та, що весь час мовчала. - Я сорок років дояркою пропрацювала, надоїв рекордних досягала. А мені солдат кричав: "Ми вас доведемо до того, що ви самі в Сибір будете проситися". Але я там уже була, в Сибіру було краще...
- А я - їм: "Як же вам не соромно, хлопці!" - продовжує найперша бабуся. - "Якби твою бабусю сукою обізвали? Що б ти робив?" А солдат мені у відповідь: "Мою би не обізвали, тому що вона - росіянка".
До 3 січня в Цоцан-Юрті тривала звичайна каральна операція. Погроми, підпали, мародерство, арешти, вбивства.

Хрест на снігу

Хрест, випалений на снігу, - до самої землі. Темний ґрунтовий хрест на білому снігу. Це місце, де федерали спалили молодого цоцан-юртівця на ім'я Бувайсар, спершу розстріляного. Дідусь у білій папасі розповідає:
- Військові нам навіть не дали молитву над ним прочитати, коли розстріляли, - відразу взялися палити.
Від Бувайсара нічого не залишилося, крім хреста.
За інформацією правозахисного центру "Меморіал", у ході "зачистки" селища Цоцан-Юрт (30 грудня 2001 р. - 3 січня 2002 р.) представниками федеральних сил були жорстоко, з катуваннями, вбиті Ідріс Закрієв, 1965 р. н. (забрали на БТРі № А-611 із власного дому по вул. Степовій 30 грудня о 7.45 ранку) і Муса Ісмаїлов, 1964 р. н. (батько п'ятьох дітей, старшому з яких 14 років; Мусу також забрали федерали з власного дому). Ще після "зачистки" й після зняття блокади 7 січня цоцан-юртівці знайшли на околиці села останки як мінімум трьох чоловіків - тіла були підірвані. Серед них вдалося упізнати останки Алхазура Саїдселімова, 1978 р. н. А як же спалений Бувайсар? На жаль, не залишилося навіть кісток, тому він не може бути "підтверджений".
- Справді, список неповний, - погоджуються "меморіальці". - Це лише ті, що перевірені.
- Військові забирали людей десятками. Тих, чиї родини не змогли відкупитися, - свідчать цоцан-юртівці. - Але ми будемо мовчати, доки є шанс їх повернути. Якщо назвемо прізвища, їх точно вб'ють і де-небудь таємно закопають.
Дідусь в окулярах із товстими далекозорими скельцями, що роблять його очі величезними й беззахисними, запитує, розводячи руками:
- Куди нам скаржитися? Де влада? Де цей Кадиров?
А інший дідусь, у сірій папасі, сухий, як ціпок у його руці, відповідає:
- Кадиров - гірший, ніж росіяни. Усе знає - нічого не робить.

Влада

У "спецоперації", згідно з офіційною інформацією, брали участь:
- бійці внутрішніх військ МВС РФ і ФСБ (постійно дислоковані в Ханкалі, на головній військовій базі в Чечні);
- співробітники спецназу ГРУ МО РФ (так звані "летучі загони", або "ескадрони смерті");
- представники Курчалоєвської районної військової комендатури і тимчасових районних відділів внутрішніх справ;
- особисто генерал-лейтенант Молтенськой, командувач Об'єднаним угрупованням військ і сил.
Цікаво, що офіційно зафіксовано присутність у Цоцан-Юрті й співробітників прокуратури, як і належиться, згідно з наказом Генпрокурора Росії. Але цього разу, як військові священики, прокурори лише благословляли кривавий воєнний безум і погроми, не противлячись нічому.
Але є й інша частина "влади". І це про неї говорили цоцан-юртівські дідусі. То де ж був "цей Кадиров", глава адміністрації Чеченської республіки? Куди подівся Тарамов, глава адміністрації Курчалоєвського району?
Протягом усіх новорічних свят усі ті, хто є цивільною владою в Чечні, виїхали з Чечні на канікули - відпочивати. Цивільна влада залишила свій народ на "з'їдання" військової влади. Кинула свій народ. Я не вірю, що вони не знали про те, що готуються "новорічні спецзаходи". Або хоча б не довідалися про них уже 30 грудня. Але, довідавшись, не повернулися, щоб захистити тих, кого покинули. А трохи пізніше, коли свята минали, Кадиров був явлений своєму народу лише по телевізору - картинкою з Кремля, де він сердечно тисне ручку президенту.

На завершення - декілька штрихів.
Перший - про виплачені напередодні новорічних свят зарплати і пенсії. Під час цоцан-юртівської "зачистки" федерали знищили по хатах усе зерно, яке співробітники радгоспу одержали як зарплату за літню працю. А також "зачистили" усі пенсії в старих, включно з інвалідними виплатами, виданими напередодні. А також зруйнували все устаткування меблевої майстерні, що почала працювати в селі.
І - другий штрих. Він демонструє не випадковість цоцан-юртівських подій, а їхню системність і спеціальний ідеологічний підхід військової влади. "Практика", подібна до цоцан-юртівської, продовжилася і в Аргуні, куди, як відомо, перебралися "зачищувачі" з-під Цоцан-Юрта і де "спецоперація" тривала вже з 3-го по 9 січня. Там військові, приміром, розгромили цукровий завод, який теж уже запрацював. Тепер, звичайно, завод припинив роботу: військові забрали верстати. А мішки з цукром - готову продукцію, теж "зачищену", - пізніше продавали в сусідніх селах по 180 рублів за мішок, коли ринкова ціна на цукор у Чечні рази в три вища... І ті, хто це побачив, не змогли докликатися прокурорів для арешту "продавців" на гарячому.
У цьому матеріалі немає жодного прізвища тих цоцан-юртівців, які погодилися свідчити про те, що сталося в їхньому селі. Занадто часто федерали знищують тих, хто "відкриває рота".