Документи і матеріали

До 70-х роковин національної трагедії

 

Указ Президента України

Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні

 

З метою вшанування пам’яті жертв голодомору в Україні 1932–1933 років, привернення уваги до цієї трагічної події та надання державної підтримки громадянам, які пережили голодомор, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

а) утворити Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні на чолі з Прем’єр-міністром України, включивши до складу Комітету представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій;

б) затвердити у двомісячний строк план заходів на 2002–2003 роки у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні, передбачивши, зокрема:

установлення пам’ятників, монументів, пам’ятних знаків у населених пунктах, що постраждали від голодомору, впорядкування місць поховання жертв голодомору;

покладання у День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій квітів до пам’ятників. монументів, пам’ятних знаків, місць поховання жертв голодомору, проведення траурних мітингів та інших заходів із вшанування їх пам’яті;

організацію виступів та інтерв’ю в засобах масової інформації очевидців трагічних подій 1932–1933 років, а також учених, керівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для висвітлення теми голодомору, оприлюднення невідомих фактів того періоду;

проведення міжнародної конференції у місті Києві, наукових конференцій і круглих столів в обласних центрах у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні;

проведення тематичних заходів у закладах культури;

організацію виставок архівних документів і матеріалів про голодомор 1932–1933 років;

в) забезпечити фінансування підготовки і проведення заходів у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору та вишукати можливості щодо надання матеріальної допомоги особам, які пережили голодомор 1921–1923 та 1932–1933 років.

 

2. Місцевим органам виконавчої влади посилити увагу до повсякденних потреб громадян, які пережили голодомор, поліпшення їх медичного, соціально-побутового обслуговування, сприяти у веденні присадибного господарства, вишукати можливості для надання матеріальної допомоги таким особам.

 

3. Міністерству освіти і науки України разом з місцевими органами виконавчої влади:

а) забезпечити проведення в навчальних закладах лекцій, уроків пам’яті, інших заходів на тему голодомору;

б) організувати залучення учнівської молоді до збирання документальних матеріалів, свідчень очевидців голодомору для поповнення фондів краєзнавчих та шкільних музеїв.

 

4. Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України забезпечити широке висвітлення у засобах масової інформації заходів у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні, організувати цикли тематичних теле- та радіопередач, публікацію документів і матеріалів про ці трагічні події.

 

5. Міністерству закордонних справ України забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів, пов’язаних із 70-ми роковинами голодомору в Україні, зокрема за участю представників української громадськості за кордоном.

 

Президент України    Л. Кучма

 

м. Київ

20 березня 2002 року

№ 275/2002

 

 

Постанова Верховної Ради України

 

Про 70-ті роковини голодомору в Україні

 

Засуджуючи політику геноциду, що проводилася на державному рівні керівниками тоталітарного радянського режиму проти громадян України, національного духу, менталітету та генетичного фонду Українського народу, та з метою вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні, а також привернення уваги вітчизняної й іноземної громадськості до цієї трагічної події та надання державної підтримки громадянам, які пережили голодомор, Верховна Рада України постановляє:

 

I. Провести спеціальне засідання Верховної Ради України у травні 2003 року за участю Президента України та членів Кабінету Міністрів України з метою вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років.

 

II. Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності забезпечити підготовку та розробити порядок проведення цього засідання.

 

III. Рекомендувати Кабінету Міністрів України розробити, затвердити та забезпечити виконання плану заходів щодо відзначення 70-их роковин голодомору 1932–1933 років в Україні. Зокрема, передбачити в цьому плані такі заходи:

1. Створити державний Центр з дослідження причин і наслідків голодів в Україні.

2. Підготувати й видати пам’ятні книги жертв голодомору 1932–1933 років із списками всіх жертв в областях, районах, селах України.

3. Провести конкурс на кращий проект Меморіалу жертвам голодомору в Україні 1932–1933 років для його спорудження у м. Києві.

4. Забезпечити спорудження пам’ятників жертвам голодомору, в тому числі і за кордоном, у співробітництві з українською діаспорою.

 

IV. Рекомендувати Міністерству фінансів України профінансувати підготовку й проведення всіх заходів, присвячених 70-им роковинам голодомору 1932–1933 років в Україні.

 

V. Рекомендувати Державному комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України:

1. Забезпечити висвітлення у засобах масової інформації заходів, що проводяться у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору 1932–1933 років в Україні.

2. Організувати цикли тематичних теле- і радіопрограм.

3. Сприяти створенню документального фільму українською, англійською, німецькою та французькою мовами про голодомор в Україні 1932–1933 років з метою його демонстрації за кордоном.

 

VI. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України забезпечити:

1. Проведення наукових досліджень, присвячених пам’яті жертв голодомору в Україні, та публікацію їх результатів.

2. Проведення у вищих, професійних та загальноосвітніх навчальних закладах щорічно, в День пам’яті жертв голодомору (23 листопада), уроків та лекцій, присвячених пам’яті жертв голодомору в Україні.

 

VII. Рекомендувати Міністерству закордонних справ України:

1. Здійснити міжнародні заходи, спрямовані на визнання голодомору в Україні 1932–1933 років державною політикою геноциду проти Українського народу.

2. Ініціювати визнання міжнародним співтовариством голодомору 1932–1933 років в Україні актом геноциду проти Українського народу.

3. Запропонувати Генеральній Асамблеї ООН вшанувати пам’ять жертв голодомору в Україні 1932–1933 років хвилиною мовчання перед початком одного з її засідань.

4. Сприяти створенню міжнародного музею голодомору під егідою ООН.

 

VIII. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

 

Голова Верховної Ради України  В. Литвин

 

м. Київ

28 листопада 2002 року

№ 258-IV

 

 

Постанова Верховної Ради України

 

Про Звернення до Українського народу учасників

спеціального засідання Верховної Ради України

14 травня 2003 року щодо вшанування пам’яті

жертв голодомору 1932–1933 років

 

Провівши згідно з пунктом І Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 258–IV «Про 70-ті роковини голодомору в Україні» спеціальне засідання з метою вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років. Верховна Рада України постановляє:

Схвалити Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років (додається).

Голова Верховної Ради України

В. Литвин.

м. Київ, 15 травня 2003 року.

№ 789–IV.

 

 

ЗВЕРНЕННЯ

до Українського народу учасників спеціального

засідання Верховної Ради України щодо

вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років

 

Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України, керуючись ідеалами гуманізму і соціальної справедливості, відстоюючи права людини і громадянина з позицій загальнолюдських цінностей, звертаємося до Українського народу — громадян України усіх національностей у рік трагічної дати у нашій історії — 70-річчя голодомору, організованого сталінським тоталітарним режимом.

Вітчизняна і міжнародна громадськість відзначають 70-ті роковини української національної катастрофи, коли, певно, вперше в історії людства конфіскація продовольства була застосована державою як зброя масового знищення її власного населення з політичною метою. Голодомор 1932–1933 років, що став нелюдським засобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної суті тодішньої влади.

Жорстоке вилучення урожаю 1932 року і вивезення його за межі України, конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктів харчування, руйнування святинь і храмів, масові репресії української інтелігенції та духовенства — все це спрямовувалося на підрив національного духу українства, викорінення його еліти, ліквідацію економічної незалежності селянства.

Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність. Трагедія голодомору 1932–1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників. Та спроби навіки замовчати і поховати у плині історичного часу правду про голодомор 1932–1933 років виявилися марними. Про цю катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 році офіційно визнав голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу, тоді ж це зробила Міжнародна комісія юристів.

Щодо громадян України, то для них істина про події 1932–1933 років стала відкриватися напередодні розпаду СРСР. Саме тоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні цих трагічних фактів історії.

Сьогодні можна з упевненістю твердити, що перші слова правди про голодомор 1932–1933 років відіграли помітну роль у національному відродженні, стали одним з важливих чинників здобуття незалежності України.

Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної України страхітливу правду про ті роки має офіційно оприлюднити держава, оскільки голодомор 1932–1933 років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду.

Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року, чинимо це сьогодні, визнаючи голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу за диявольським задумом сталінського режиму.

Ми вважаємо, що кваліфікація цієї катастрофи української нації як геноциду має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є важливим чинником відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного соціального стресу, незаперечним доказом незворотності процесів демократизації суспільства, суворим застереженням спробам встановити в Україні нову диктатуру, нехтувати найголовнішим правом людини — правом на життя.

Розглянувши питання про голодомор як акцію геноциду на спеціальному засіданні Верховної Ради України, ми певною мірою виконали свій громадянський, патріотичний обов’язок перед пам’яттю мільйонів людей, перед підростаючим поколінням.

Водночас ми глибоко усвідомлюємо, що лише після надання офіційної — на найвищому державному рівні і від імені усіх гілок влади в Україні належної політико-правової оцінки такій соціальній катастрофі в історії нашої Вітчизни, якою був голодомор 1932–1933 років, гідного щорічного вшанування його незліченних жертв, доведення факту цього голодомору як геноциду українського народу до світової громадськості — лише після цього ми можемо називатися повноцінною цивілізованою Нацією.

Не забуваймо минулого в ім’я майбутнього!

Голос України. — 2003. — 23 трав.

До змісту книги "Чорна тінь голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям"