Павло ГЛАЗОВИЙ
БАЙКОГРАФІЯ

ЗВІРЯЧИЙ ЦАР  

ПЛОДЮЧІСТЬ

З левицею зустрівшись у гаю,
свиня сімейку вихваля свою:
- Погляньте-но, які у мене паці!
Дванадцять штук, і гарні всі, як цяці.
А що у вас? Дитятко лиш одне,
та й те якесь кудлатеньке, чудне,
ну, їй же право, наче киця.
І відказала їй левиця: -
Воно то так, мадам свиня.
Ви народили більш десятка,
але усе то - поросятка,
а в мене - левеня.
 

БЛАГОРОДСТВО

За гаєм лев зустрів старого кабана і мовив:
- Добрий день! Вітаю, старина!
Левиця-мати запитала строго:
- Чому ти першим привітавсь до нього?
Забув, що ти - звірячий цар і пан?
Нехай би першим привітавсь кабан.
- Ні, - мовив лев, - я не бажаю, нене,
щоб був кабан культурнішим за мене.
 

НАХАБСТВО

- Лев дрімав - і злякався невідомо чого:
щось пробігло по спині і дряпнуло його.
Захихикали збоку дві лисиці старі:
- Уже й мишки злякався... Отакі-то царі!
Лев сказав їм спокійно: - Дорогі ви мої!
Я злякався не миші, а нахабства її.
І не треба хихикать, нерозумний то сміх.
Коли миша нахабна - їй начхати на всіх.
 

ЧИСТОПЛОТНІСТЬ

Свиня уздріла лева у гаю
і заявила, хрюкнувши зухвало:
- Ти грубіян, образив честь мою,
сказав, що я придатна лиш на сало
і що у мене черево рябе.
Я викликаю на дуель тебе.
- То брехні все, - сказав звірячий цар
і попросив: - З очей моїх іди ти!
Тебе розчавить перший мій удар.
а чим я потім буду лапу мити?

Читачу мій! І ти запам'ятай,
що є на світі осоружні душі.
Не всякий виклик у житті приймай,
бо можеш запаскудитись по уші.
 

НЕВМІЛІСТЬ

Розізлився лев на муху,
хоче капосну убить.
Ловить, скаче, ледь не плаче - не піймає,
Що робить? Він лютує, муху лає:
- Ах ти ж наволоч така!
Я не можу муху вбити?
Я ж недавно вбив бика.
А павук розставив сіті у кутку,
легкі, як пух,
і швиденько та легенько
упіймав десяток мух.
Лев, звичайно, правду мовить:
Може вбити він бика,
а коли на мух полює,
то не вартий павука.
 

ПІДЛІСТЬ

Спочивав недужий лев
десь над шляхом битим.
Мимо нього йшов осел
і огрів копитом.
Лев не вмер, на ноги встав,
Почвалав поволі
і зустрів того осла
у зеленім полі.
-Ігого! - гукнув осел.
- Я тебе вітаю! Ти здоровий? Ти живий?
Так поздоровляю!
Лев, звичайно, міг йому
перебити спину,
та бруднитись не схотів
об лиху личину.
Бо не тільки між ослів
є така порода:
В пику плюнув би йому,
але слини шкода.
 

ДОГІДЛИВІСТЬ

Лев попросив, коли у нього
боліла сильно голова:
- Скажіть, будь ласка, солов'єві,
нехай так гучно не співа.
Ведмідь штовхнув легенько вовка,
а той - лисицю, та - тхора.
А тхір схопився, завертівся:
- Все буде зроблено, стара!
Вночі він нищечком підкрався
і з'їв із пір'ям солов'я.
А потім всюди огризався:
- То ж лев звелів. При чім тут я?
 

БИТВИ

Скільки у лісі буває страхіть!
Оленя вбили лев і ведмідь.
Лев каже: - Мій!
А ведмідь каже: - Мій!
В лютому гніві затіяли бій.
Билися довго за здобич свою,
доки обоє упали в бою.
Бігли по лісу шакали зухвалі,
оленя з'їли й помчалися далі.
Лев простогнав:
- То за віщо ж ми бились?
Щоб ці шакали брудні поживились?
Він оклигав і побачив
недалечка кабана,
що хлебтав а калюжі воду,
рило всунувши до дна.
Зав'язалась бійка люта,
кров струмками полилась,
від прозорої водиці
залишилась чорна грязь.
Позліталися ворони,
наче хижа сарана,
їхнє каркання почувши,
лев гукнув до кабана:
- Вгомонися! Годі битись!
Хай це буде нічия,
щоб воронам не дістались
на обід ні ти, ні я.

До змісту Павло ГЛАЗОВИЙ БАЙКОГРАФІЯ