УСМІШКИ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ-11

***

У кабінеті Пауля Ерліха було таке безладдя, що сам учений називав його "мишачим раєм". Та міняти в цьому хаосі все ж нічого не хотів і лякав прислугу:
- Нічого не чіпайте, нічого не перекладайте, між книгами отрута!
- А як же ви, пане професоре?
- Не турбуйтесь. Я прийняв протиотруту.

***

У Альберта Ейнштейна спитали:
- Як з'являються винаходи в наші дні?
- Дуже просто! - відповів Ейнштейн. - Всі знають, що це зробити неможливо. Випадково знаходиться один невіглас, який цього не знає. Ось він і робить винахід.

***

Відомого математика Давида Гільберта спитали про долю одного з його учнів, що подавав колись великі надії.
- А, той, - згадує Гільберт. - Він став поетом. Для занять з математики у нього надто мало уяви.

***

Славетний хімік Деві одержав поштою від невідомого палітурника запис своїх лекцій з хімії в чудесній палітурці.
Захоплений ясністю і точністю викладу, Деві знайшов талановитого палітурника і запросив його працювати разом. Прізвище палітурника було Фарадей.
Пізніше Деві говорив:
- Найбільшим моїм науковим відкриттям було те, що я відкрив Фарадея!

***

1892 року Менделєєв прийняв запропоновану йому посаду вченого-хранителя Депо зразкових мір і ватів. Він провів велику і складну роботу по створенню точних еталонів мір ваги і довжини. З ініціатива Менделєєва в кінці XIX століття була створена Головна палата мір і вагів, де зберігалися еталони і виготовлені з них копії.
Але для всього цього вимагалося дороге устаткування, яке коштувало великих грошей. Домагаючись розширення лабораторії в Палаті мір і вагів, Д. І. Менделєєв організував відвідання Палати наступником на престолі Михайлом Романовим. Щоб високопоставлений візитер зрозумів, у яких важких умовах доводиться проводити наукову роботу, Дмитро Іванович вирішив посилити враження тісноти. Протягом двох днів із підвалів витягали непридатні важкі станки та залізні болванки.
- Під ноги! Під ноги! - командував Дмитро Іванович. - Адже не зрозуміють, що тісно, треба, щоб спотикалися, тоді зрозуміють.
Прибув великий князь, і почався огляд. Менделєєв повів його по будинку, весь час покрикуючи:
- Не туди-с! Ліворуч-с! Не зводьте оступитися! Тісно у нас.
Тільки так зумів він запевнити високого гостя в необхідності асигнувань. Гроші були одержані.

***

Зустрівшись із Ломоносовим, один із царських сановників уїдливо запитав:
- Скажіть, люб'язний, завдяки чому ви стали вхожі до царського палацу? У вас, мабуть, були знатні предки?
- Для мене предки необов'язкові, ваша ясновельможність, - відповів Ломоносов. - Я сам знатний предок.

***

Академік І. П. Павлов до глибокої старості зберіг небачену в історії творчу продуктивність і не знав ніяких недугів.
Однією з причин цього, поряд з чудесним умінням відпочивати, було його захоплення колекціонуванням.
Предмети мінялися: марки, мінерали, метелики і, нарешті, багаторічне збирання картин російських художників. У колекціонування будь-яких предметів Павлов прагнув внести дух змагання.
Одного літа він став змагатися з академіком Фамінциним: хто за один вихід у ліс більше "наколекціонує" білих грибів. Раз за разом Павлов залишався переможцем. Нарешті він став з презирством ставитися до супротивника. І раптом, мало не в день від'їзду Івана Петровича з сім'єю до Петербурга, академік Фамінцин прийшов і виклав на стіл рекордне число білих грибів.
Цього Іван Петрович стерпіти не міг. Він махнув рукою на квитки, залишився і зразу ж побіг у ліс. Фамінцин був переможений.

***

Одна дама спитала англійського метеоролога Едуарда Брака:
- Чи можемо ми бути впевнені у вашому прогнозі погоди?
- Безумовно! - відповів Брак. - Єдине можливе відхилення - це те, що передбачене не співпадає з указаною датою.

***

Наприкінці 20-х років у Копенгагені у славетного датського фізика Нільса Бора разів зо два на рік збиралися найвідоміші фізики-теоретики з усієї Європи. Вони збиралися для обговорення проблем, пов'язаних з інтенсивно створюваними теоретичними основами сучасної фізики.
При всій своїй заглибленості в науку більшість учасників цих семінарів були люди веселі, дотепні, з різноманітними інтересами. У вільний час вони вміли пожартувати. Якось великий фізик-теоретик Паскаль Іордан, гуляючи з приятелем, теж фізиком, на околиці Копенгагена, побачив невелику череду корів, що лежали на луці і жували жвачку.
Приятелі звернули увагу на те, що при жуванні декотрі корови рухають нижньою щелепою справа наліво, а інші - зліва направо. Вони підрахували право- і лівожуючих корів і впевнилися, що кількість тих і інших приблизно однакова.
Повернувшись додому, друзі вирішили посміятися з редактора відомого англійського наукового журналу "Нейчер" знаменитого фізика Астона і написали невелику статтю під назвою: "Про значення правого і лівого обертання в біології". Автори статті, оперуючи науковою термінологією, зберігаючи всі вимоги щодо зовнішнього оформлення наукової статті, З найсерйознішим виглядом міркували з приводу своїх спостережень над чередою корів і в кінці статті навели ряд зовсім фантастичних даних "математично-статистичного" аналізу.
В кінці статті з усією скромністю підкреслювалося, що поки ці спостереження мають відношення лише До корів датської породи.
Стаття була надіслана до редакції "Нейчер" і швидко надрукована в розділі "Листи до редакції". Один із одержаних відбитків автори з відповідною посвятою надіслали редакторові. У записці, між іншим, було зауважено, що бодай зрідка редакторові корисно заглядати в надіслані статті.
Типовий англієць, не позбавлений гумору, поважний редактор не образився і надіслав друзям-фізикам листа, в якому говорив, що хоча перечитувати всю надіслану нісенітницю досить нудно, але, мабуть, час від часу заглядати в неї все ж потрібно.

***

Відомий американський фізик Холл ще студентом відкрив ефект, названий його ім'ям. Через кілька років, коли цей ефект став надбанням підручників, Холла запросили на один з фізичних з'їздів. Багато з учасників з'їзду, представляючись Холлу, запитували:
- Скажіть, а ви, бува, не родич старого Холла?
На це завжди була відповідь, вимовлена без тіні посмішкки:
- А я і є старий Холл.

***

Жоліо Кюрі, вчений зі світовим ім'ям, говорив, що він був створений скоріше для життя горянина або професійного рибалки. Літо він проводив звичайно на північному узбережжі Бретані. Усі рибалки його добре звали, вели з ним довгі приятельські бесіди. Жоліо був пристрасним рибалкою і дуже пишався препарованою головою гігантської щуки, яку він одного разу піймав.

У 1950 році, під час Стокгольмської сесії руху за мир, йому сповнилося 50 років. Шведські прихильники миру піднесли йому спінінг. Жоліо радів, як дитина, хотів одразу подивитися, але соромився, а подивившись, захоплено вигукнув:
- Це особливий бамбук!
- Чому господь створив раніше мужчину, а тільки потім жінку? -- запитала одна дама у Бернарда Шоу.
- Тому, що він не хотів, щоб в час створення мужчини жінка давала йому свої поради.