Павло ГЛАЗОВИЙ
БАЙКОГРАФІЯ

СВИНЯЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ  

ЕКСТРАВАГАНТНІСТЬ

В байках чудес і див багато.
У них тепер, як і колись,
тварини вміють розмовляти
і навіть гарно одягтись.
Одна свиня, гладка та біла,
штани вузесенькі наділа
і вихвалялась без кінця:
- Мені ця мода - до лиця!
Кабан хвалив: - Хороше діло!
Ти ще тісніші одягни.
Хоч гидко глянути на рило,
зате приємно - на штани.

Боюсь почути грубу лайку,
тому моралі не скажу.
Я часто згадую цю байку,
коли по вулиці ходжу.
 

САМООЦІНКА

Свиня сказала леву біля гаю:
- Собі ціну я дуже добре знаю.
Гуртом за мною ходять кабани,
у мене всі закохані вони.
Та не такого серце моє хоче,
за тебе заміж вийшла б я охоче!
Лев подивився з-під кудлатих брів,
сердито рявкнув і в кущі побрів.
Тепер свиня та скрізь і всюди хрюка:
- Ах, лев отой такий дурний звірюка!
Йому саме у лапи щастя йшло -
не оцінив його, мурло...
 

СВИНЯЧА НЕВДАЧА

У літню спеку, у обідній час
дрімає голуб, сівши серед двору.
Свиня до нього та зубами - клац!
А голуб - пурх! І полетів угору.
Дарма кирпату роздирає злість:
як Бог не видасть, то свиня не з'їсть.
 

СОБАЧИЙ КОНЦЕРТ

Свиня припхалася до гаю
і тиче левові конверт:
"Прошу вас, царю, і благаю,
щоб ви явились на концерт.
Нас ощасливить ваша явка.
Концерт відбудеться вночі.
Співати будуть бобик, шавка,
собачий хор і два сичі".
Кудлаті брови лев нахмурив:
- Це що за дика маячня?
Хто в нас очолює культуру?
- Я, - скромно мовила свиня.
- Хто склав програму цю собачу?
Свиня сказала тихо: - Я.
Але чому я тут не бачу
серед артистів солов'я?
Він перестав уже співати?
- Співає, - мовила свиня.
- Але тут всі лауреати,
а в солов'я нема звання.
- Що ж, - мовив лев, - якщо це так,
прийду послухаю собак.
Концерт сподобався.
Свиня тепер відома й знаменита,
бо їй присвоєно звання:
Діяч помийного корита.
 

ТУПОРИЛІ ДАМОЧКИ

У теплий день погожий навесні
зустрілися у полі дві свині.
Умилися, присівши над струмочком,
понатирали ратиці пісочком,
нафарбували рила буряком,
підмалювали брови кізяком,
на бігуді щетину накрутили
і рохкотіли, тобто, говорили:
- Ах, кабани, противні кабани !
Усі вони гуляки й джигуни,
обманщики, кривляки й брехуни -
усі однакові вони...
А біля тих свиней крутилися кабанчики,
з якими свині завели романчики.

Мораль яка? Легка задача.
Кому не ясно, що свиняча?
 

ХВАЛА

Був у хазяйстві кабанець.
Хазяїни його хвалили.
Коли ж він виріс - обсмалили
і з'їли з сіллю. Та й кінець.

Яка ж то радість, благодать,
коли тебе шанують, хвалять!
Та не радій, бо ще обсмалять
і несолоного з'їдять.
 

БУНТАРСТВО

Оточили ситі свині велике корито,
їдять, сопуть та хрумкають смачно, працьовито.
І підсвинок до корита хотів би пролізти,
але свині не пускають, не дають поїсти.
Поштовхався він позаду, відбіг до загати
і став свиней ненажерних гостро викривати:
- Дармоїди безсоромні! Кендюхи! Барила!
Та коли ж почервоніють чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим головний кнуряка:
- Пустіть його до корита, нехай не патяка.
Розступились, пропустили крикуна малого.
Час минув - і нині страшно глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло - куди твоє діло!
Молоденьких бунтариків десятьох заїло.

Тож, буває, дехто правду чеше всім відкрито,
лиш для того, щоб пропхати рило у корито.
 

ЗАХРЕБЕТНИКИ

У кнуряки саж хороший, дороге корито.
Він по горло нажереться й рохкає сердито:
- Нікудишні в нас корита і брудні помиї.
Хто завів такі порядки? Дать би їм по шиї!
Розплодили ми подібних кабанів чимало.
Поживають розпрекрасно, наганяють сало.
В них квартири, мов купецькі дорогі палати.
Мають дачі і добрячі премії й зарплати.
А проте останнім часом узяли за моду
представляти інтереси простого народу.
Майже кожен захребетник корчить демократа...
Любить лізти в гуманісти братія мордата!
 

РАДІСТЬ

Запитала свиня дика кабана старого:
- Ти чого це ходиш радий, мов хильнув спиртного?
А той каже: - Посварився вчора із ведмедем.
Не згодився глитаюга поділитись медом.
Так сьогодні він уранці спав іще в барлозі,
а я своїх поросяток підняв по тривозі.
Працювали до обіду, аж тріщали рила,
і зарили у барлозі клятого бурмила.
Навернули гору глини, влаштували танці:
запечатали в барлозі, як в консервній банці.

Отак дехто і з двоногих трудиться і діє:
свого ближнього зариє - ходить і радіє.
 

СИТІСТЬ

Зустрілись якось кабани.
Один пузатий, аж розлогий,
другий худий та довгоногий.
Були знайомими вони,
тому й спитав кабан гладкий:
- Скажи, чого це ти такий?
Чого ти рило відвертаєш?
Чом про життя не розпитаєш?
Худий вказав: - Чого питать,
коли і так усе видать:
живіт товстий і пика сита -
дорвався, значить, до корита.
Гладкий обурився на це:
- Не пика в мене, а лице.
І не завидуй, що жирію,
бо я сердечник, я хворію.
- Ну так тоді до нас іди.
Ти із калюж поп'єш води
та похарчуєшся травою -
хворобу зніме як рукою.
Ще більш обурився гладкий:
- Ти сам з калюжі воду пий!
У ній бацили та мікроби,
та інші збудники хвороби,
ехінококи та глисти
до смерті можуть довести.
Схопити можна там гастрита
або хронічного коліта,
або ангіну й геморой...

Стрічаєш часом і людину,
що сильно знає медицину,
але явля таку картину,
як байки нашої герой.

До змісту Павло ГЛАЗОВИЙ БАЙКОГРАФІЯ