ЦІКАВІ БУВАЛЬЩИНИ-2

АЛІГ'ЄРІ ДАНТЕ
1265-1321

У вирі боротьби

Великий італійський поет Данте жив у Флоренції, де були надзвичайно складні політичні умови. На вільні Флорентійську республіку гострив зуби папа римський. У нього були прихильники, так звані "чорнії". Дайте належав до групи "білих", одверто ненавидів і папу, і "чорних". З метою підкорити собі Флоренцію, папа Боніфацій ввійшов у спілку з братом французького короля Філіппа Красивого Карпом Валуа - людиною без честі й совісті, здатною за гроші на все. Папа дав йому двісті тисяч флоринів, величезну суму на ті часи.
Налякані флорентійці з партії "білих", що були при владі, вирішили йти на переговори з папою і Карлом.
Останній запевнив, що хоче тільки помирити "чорних" і "білих", і він, і папа присягалися, що конституцію Флоренції не буде порушено. Як і слід було сподіватися, Карл зламав своє слово, як тільки легковірні керівники міського врядування впустили його з військом до Флоренції.
Захопивши місто, Карл і його підручні - "чорні" і випущені з тюрем кримінальні елементи - жорстоко розправилися із своїми противниками.
27 січня 1302 року Данте, який боровся проти "чорних" і радив вчинити Карлові збройний опір, був оштрафований на п'ять тисяч лір і висланий на два роки за межі Флоренції. Йому, крім того, наказали з'явитися протягом трьох днів до верховного судді, авантюриста й пройдисвіта. Данте не пішов, він покинув Флоренцію, не сподіваючись більше побачити рідне місто. Тоді подеста (міський голова) видав наказ про спалення на вогнищі Данте і його друзів. Будинок поета був зруйнований, майно пограбоване.

Любов до ближнього

Данте втік до Верони, де був прийнятий при дворі князя. Той більше шанував свого блазня, ніж поета. Коли Данте сказали про це, він відповів:
- Кожний більше любить подібного до себе.

Дантові пригоди після смерті

Після довгих блукань Дайте оселився в Равенні. Тут він завершив великий подвиг свого життя - створив геніальну "Божественну комедію". Працював з таким величезним нервовим напруженням, що це відбилося на його здоров'ї. Невдовзі він захворів і 14 вересня 1321 року помер.
Його поховали у невеличкій капелі при церкві Сан Франческо в Равенні.
За життя він бажав, щоб його поховали у рідній Флоренції. Коли поет став відомим на всю Італію, флорентійці порушили клопотання про перевезення труни з прахом Дайте з Равенни до Флоренції. Та не так легко було це зробити. 1520 року другий великий флорентієць Мікеланджело Буонарроті умовив папу Льва Х підтримати клопотання Флоренції. Коли нарешті саркофаг привезли у Флоренцію, виявилося, що він порожній.
Довгі роки тривало розслідування, поки з'ясувалося, що францисканські монахи, не бажаючи розлучатися з дорогоцінною реліквією, вдалися до хитрощів. Вони пробили стінку капели, біля якої стояв саркофаг, і забрали прах Дайте. Народ про це нічого не знав, і багато людей приходило в Равенну, щоб вклонитися гробниці поета.

Останки Данте випадково знайшли тільки 27 травня 1865 року, коли робили ремонт у сусідній капелі монастиря. Частину стіни зняли й на місці закладених дверей побачили дерев'яну скриню з написом, що тут поховано Данте. Прах великого поета, як виявилося, приховав у цьому місці Фра Антоніо Санті, який був тоді монастирським канцлером.

ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА
1304-1374

Матеріал для пісень

Петрарку запитали, чому він не одружиться з Лаурою, якій присвятив уже чимало ніжних пісень.
- Де ж я тоді братиму матеріал для своїх ніжних пісень? - відповів поет.

ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ
1452-1519

Художник і вчений

Про Леонардо розповідали, що коло його інтересів було необмежене. Він дуже вирізнявся з свого оточення.
Любив музику, грав на лютні й добре співав. На людях був завжди веселим, та більше полюбляв самотність. Гуляв по місту й околицях, і люди часто бачили, як він довго дивиться за польотом птахів, за хмарами або, глибоко задумавшись, сидить десь на дорозі. Швидко працювати він не вмів, а тому бідував. Його володар Лоренцо Медічі і гадки не мав, що цей бідняк був найбільший художник і вчений свого часу.

Іграшка Леонардо

Коли французьким королем став у 1515 році Франціск, він запросив до себе у Францію старого Леонардо да Вінчі. Останній супроводив короля з Болоньї до Мілана. Леонардо зробив тут механічного лева, який урочистим кроком підійшов до Франціска, і, коли наблизився зовсім, розкрилися його волохаті груди, і звідти посипались лілеї - геральдичні квітки французьких королів. Вважаючи овій винахід дрібницею, Леонардо не зберіг його креслень. Секрет лева так і лишився невідомим.

ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ
1467-1536

Шлунок - лютеранин

Еразмові Роттердамському, письменнику доби Відродження, не раз дорікали, що він їсть у піст скоромне і п'є.
- Що робити? - відказував він. - Сам я католик, та мій шлунок - лютеранин.

МІКЕЛАНДЖЕЛО БУОНАРРОТІ
1475-1553

Розпис Сікстинської капели

Однією в найвидатніших праць геніального митця Мікеланджело справедливо вважається розпис плафона Сікстинської капели в Римі. З травня 1508 до жовтня 1512 року він майже не виходив з приміщення капела. Працював гарячкове, з великим нервовим напруженням. Наказав нікого не пускати до капели, поки роботу не буде закінчено. Коли ж папа Юлій II усе-таки прийшов, розлючений Мікеланджело почав кидати зверху дошки, аж поки грізний папа не вибіг надвір. Після цього Юлій II викликав митця до себе й запитав:
- Коли буде закінчено розпис?
- Коли зможу.
Папа вилаяв митця і побив його своєю палицею. Мікеланджело покинув роботу 1 пішов складати свої речі. Бачачи, що непереливки, Юлій II послав до Мікеланджело свого придворного просити пробачення в митця і додав велику суму грошей.
Чотири роки праці далися взнаки.
Мікеланджело довго не міг дивитися вниз: нічого не бачив, а коли читав, то мусив підіймати папір або книгу вище голови.

ФРАНСУА РАБЛЕ
1494-1553

Справа з отрутою

Одного разу великий французький сатирик Франсуа Рабле не мав чим заплатити за проїзд з Ліона до Парижа. Трохи поміркувавши, він узяв три паперових пакетики, насипав туди цукрового піску й зробив написи: "Отрута для короля", "Отрута для королеви", "Отрута для дофіна". Пакетики поклав на вікні.
Служниця готелю, прибираючи кімнату Рабле, прочитала написи й розповіла про них своєму господарю. Рабле затримали й під конвоєм одвезли до Парижа. Прокурор показав йому пакетики. Рабле, проковтнувши "отруту", розповів про свою вигадку"

ГАЛІЛЕО ГАЛІЛЕЙ
1564-1642

Вино чудове

Відомо, що Галілей наповнював винайдені ним термометри не ртуттю і не спиртом, а вином. Якось один з таких приладів великий Італієць надіслав своєму другові-вченому в Англію. разом з термометром він послав записку, в якій описав призначення приладу. В дорозі записка, мабуть, загубилася, а можливо, друг Галілея не зрозумів її змісту. Через деякий час Галілей одержав таку відповідь: "Вино було справді чудове. Будь ласка, надішліть мені ще один такий прилад".

ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР
1564-1616

У ролі завойовника

Лондонський юрист Джон Меннінтем у 1602 році записав у своєму щоденнику:
"Коли Бербедж грав Річарда III, він так сподобався одній дамі, що вона призначила йому побачення. Після вистави актор мав прийти до неї додому i назватися Річардом III. Шекспір, підслухавши цю умову, пішов до дами раніше, видав себе за Бербеджа, був прийнятий нею i мав змогу втішатися ще до того, як прийшов Бербедж. Коли ж дамі доповіли, що Річард III чекав під дверима, Шекспір наказав передати йому, що Уїльям Завойовник був попередником Річарда III"'.

* Уїльям Завойовник жив у XI віці, а. Річард III - у XV.

ЖАН ЛАФОНТЕН
1621-1695

Важкі перешкоди

Якось дружина французького байкаря Жана Лафонтена застала свого чоловіка в сльозах. Він ридав, сидячи біля письмового столу. Коли вона запитала його, в чому річ, Лафонтен замість відповіді прочитав їй розділ із своєї повісті, в якій герой ніяк не міг здолати перешкод і побратися з своєю коханою.
Жінка Лафонтена також розплакалась і почала благати чоловіка:
- Тож з'єднай його з коханою.
- Не можу! - відповів Лафонтен.- Ще тільки перший том пишу.

ЖАН-БАТІСТ МОЛЬЄР
1622-1673

Задоволений

При якійсь нагоді король запитав Мольєра, чи задоволений він своїм домашнім лікарем.
- Чому б ні? - відповів Мольєр. - Ми часто гомонимо про всякі всячини, він приписує мені ліки, я не приймаю їх, і завжди здоровий.

Масове самогубство

В останні роки свого життя славетний артист і драматург Мольєр жив в одному будинку із своїм другом Шепейлем. У того щодня збиралися друзі, пиячили, читали вірші, вели розмови, співали, іноді сперечались, лаяли один одного Мольєр здебільшого не брав участі в цих зборищах і тільки прислухався до того, що діється в сусідній кімнаті. Одного разу він почув розпачливий вигук свого п'яного друга:
- Усе життя - це сум, несправедливості й нещастя, що валяться на нас з усіх боків. А коли життя така чорна яма, треба йти з нього. Друзі мої, бачите - за вікном річка. Вона кличе нас. Ходімо топитись.
- Ми всі підемо! - закричали п'яні друзі й підвелися, щоб іти.
У цей час на порозі з'явився Мольєр.
Шепейль, прощаючись з ним, сказав, що всі вони йдуть топитися. Мольєр відповів:
- Це гарна річ. І я з вами піду. Не гаразд тільки топитися після вечері. Люди сміятимуться з п'янюг. Ходімо зараз спати, а годині о десятій у пристойному вигляді підемо топитись.
Усі миттю пристали на це і полягали спати. А вранці чомусь ніхто не згадав про те, що треба йти топитись.

ДЖОВАННІ-ДОМЕНІКО КАССІНІ
1625-1672

Цікаве явище

В Паризьку обсерваторію до астронома Кассіні приїхала компанія світських франтів і дам, бажаючи подивитись у телескоп затемнення сонця.
- Але затемнення вже минуло, - розвів руками вчений.
- Сподіваємося, - статечно заявив один франт, - що професор буде настільки люб'язний, що повторить перед дамами таке цікаве явище.

ДЖОН ДРАЙДЕН
1631-1700

Найкращий стиль

Англійський письменник Драйден бував іноді у своїх високих покровителів - герцога Букінгема, лорда Рочестера і лорда Дорсета. Одного разу вони розмовляли про англійську мову і про те, як треба висловлюватись нею стисло, змістовно і в той же час елегантно. Кожен з присутніх вважав себе знавцем цієї справи. Суперечка була палка. Зрештою дійшли згоди, що кожен напише щось на папері, а Драйден судитиме, чий стиль кращий. Герцог 1 Рочестер довго марудились - дивилися в стелю, гризли пера і багато писали, тоді як Дорсет дуже швидко і недбало накидав кілька рядків. Коли зразки потрапили на суд до Драйдена, він звернувся до Букінгема і Рочестера:
- Мілорди, ваш стиль сподобався мені надзвичайно, але стиль лорда Дорсета дав мені справжню насолоду. Слухайте і міркуйте самі: "Першого наступного травня я сплачую Джону Драйдену чи його повіреному п'ятсот фунтів стерлінгів. Лондон. 16 квітня 1686 року. Дорсет".
Вукінгем і Рочестер змушені були погодитись, що Дорсет справді написав "стисло, змістовно й елегантно".

ІСААК НЬЮТОН
1642-1727

Куховар

Під час роботи Ісаак Ньютон завжди замикався у своїй лабораторії. Туди мав право заходити лише його старий слуга. Якось уранці, коли слуга прийшов запитати Ньютона про сніданок, він побачив, що його господар сидить перед каміном і про щось зосереджено думає. Помітивши старого. Ньютон сказав:
- Дивись, я ніяк не можу зрозуміти, в чому справа: ось уже близько години я варю яйце, а воно й досі не зварилося.
Слуга зазирнув у горщик: там варився годинник, а яйце Ньютон тримав у руці.

Найкоротша промова

Ньютона за наукові заслуги було вшановано званням лорда; двадцять шість років нудьгував він на засіданнях палати лордів. Тільки одного разу великий фізик попросив слова,
чим дуже здивував усіх присутніх.
- Панове,- урочисто звернувся він до зборів,- якщо ви не заперечуєте, я попросив би зачинити вікно. Дуже дме, а я боюся застудитися.
І з гідністю сів на своє місце.

ОЛЕ РЕМЕР
1644-1710

Запитання на лекції

- Чи не змогли б ви, пане професор, сказати, куди я потраплю, якщо я з цього залу, припустимо, пробуравлю отвір через усю Землю? - запитав одного разу на лекції студент видатного німецького геолога Ремера.
- Можу,- відповів професор.- Ви потрапите прямо до психіатричної лікарні.

Далі