Василь СИМОНЕНКО
Поет 1935 – 1963
Не заколисуй
ненависті силу
*
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
*
...Ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
*
Можна прострелити мозок,
Думки ж не вбить!
*
Той ніколи не доскочить слави,
Хто задля неї на землі живе.
*
Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!
*
Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.
*
Запізніле каяття завжди схоже на позерство.
*
Найогидніші очі – порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі вельможні,
Найпідліша – брехлива сльоза.
*
На світі той намудріший,
Хто найдужче любить життя.
*
Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не
знаю.
*
Благородна брехня возвеличує правду.
*
Це страшно, коли прижиттєва слава і обожествлення стають
посмертною ганьбою.
*
Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках
обмеженої людини.
*
В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем
перлів.
*
Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову
стелю, вона, однак, занизька.
*
Поезія – це прекрасна мудрість.
*
Що то за простір, коли в ньому не можна рухатись?
*
Як простір немислимий без руху, так поезія немислима
без думки.
*
Формалізм починається там, де кінчається думка.
*
Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не
розчарується в ньому.
*
Живе той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
*
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.