|
УКРАЇНСЬКА АФОРИСТИКА
Григорій
СКОВОРОДА
Філософ,
поет; 1722 – 1794
Що
вподобав, на те й перетворився
*
Всякому городу нрав і
права,
Всяка імієт свій ум голова.
*
Що може бути шкідливіше
за людину, котра володіє
знанням найскладніших
наук, але не має доброго
серця?
*
Не шукай щастя за морем.
*
Хто соромиться визнати
недоліки свої, той з часом
безсоромно виправдовуватиме
своє невігластво, яке
є найбільшою вадою.
*
Хто швидко приліплюється
до нової думки, той швидко
від неї і відпадає.
*
Хто добре запалився, той
добре почав, а добре почати
– це наполовину завершити.
*
Посудина для води, а не
вода для посудини. Через
те й душа моя, думки та
серце мої кращі за моє
тіло.
*
Світло бачиться тоді,
коли світло в очах є.
*
Визначай смак не за шкаралупою,
а за ядром.
*
Воістину, моя самотність
відкрила мені небо!
*
З видимого пізнавай невидиме.
*
В собі самому шукай справжніх
благ.
*
Копай всередині себе криницю
для тієї води, яка зросить
і твою оселю, і сусідську.
*
Тоді лише пізнається цінність
часу, коли він утрачений.
*
Як нерозумно випрохувати
те, чого можеш сам досягти.
*
Коли не можу нічим любій
Вітчизні прислужитися,
в кожному разі з усієї
сили
намагатимуся нікому ні
в чому не шкодити.
*
Тілом ми ніщо, але думкою
щось, та ще й велике.
*
Без ядра горіх ніщо, так
само, як і людина без
серця.
*
Коли риба спіймана, вона
вже не потребує принади.
*
Коли зерно добре, добрими
насолоджуєшся плодами.
*
Не тіло, а душа є людиною.
*
Серце тоді насичується,
коли освічується.
*
Світ ловив мене, та не
спіймав.
*
Кожен є той, чиє серце
в нім: вовче серце – справдешній
вовк, хоч обличчя людське;
серце боброве – бобер,
хоч вигляд вовчий; серце
вепрове – вепр, хоч подоба
бобра.
*
Чи може щось ширше розлитися,
як думки!
*
Хіба може говорити про
біле той, котрому невідоме,
що таке чорне?
*
Не може не блудити нога
твоя, коли блудить серце.
*
І ніхто не може вбити
в собі зло, коли не втямить
спершу, що таке зло, а
що добро.
*
На новий путівець шукай
нові ноги.
*
Невже ти не чув, що сини
віку мудріші від синів
дня?
*
Істинна слава, шукання
істинного набутку, свята
пристрасть – це наречені
високого духу, які осоло-джують
у своїх обіймах чисту
душу.
*
Чи не дивина, що один
у багатстві бідний, а
інший у бідності багатий?
*
Не розум від книг, а книги
від розуму створилися.
*
Яка користь бачити, не
маючи смаку!
*
Без бажання все важке,
навіть найлегше.
*
Зрозумій одне тільки яблучне
зерно, і досить тобі.
Коли в нім сховалося дерево
з коренем, гілками, листям
та плодами, то можна в
ньому віднайти незчисленні
мільйони садів, осмілюся
сказати, і незчисленні
світи.
*
Годі побудувати словом,
коли те саме руйнувати
ділом.
*
Роби те, до чого народжений,
будь справедливий і миролюбний
громадянин, і досить із
тебе.
*
Життя наше – це подорож,
а дружня бесіда – це візок,
що полегшує мандрівникові
дорогу.
*
Чисте небо не боїться
блискавки та грому.
*
Насіння лихих справ –
лихі думки.
*
Хіба коли-небудь була
дружба поміж скупими?
*
Бачиш, що світло премудрості
тоді входить у душу, коли
чоловік два єства пізнає:
тлінне та вічне.
*
Коли зачинається курча,
тоді псується яйце.
*
Частки розбитого дзеркала
всі однаково лице відбивають.
*
Не буде тверезий той,
хто перевантажує себе
їжею, хоча б він і не
пив вина.
*
Як хто посіє в юності,
так пожне в старості.
*
Найкраща помилка та, якої
допускаються у навчанні.
*
Коли є червінець, навіщо
бажати, щоб і гаманець
був золотий?
*
Плаває нещасливо той,
хто не вміє досягти гавані.
*
Не той дурний, хто не
знає... але той, хто знати
не хоче.
*
Що швидко запалюється,
те раптово гасне.
До змісту книги "Українська
Афористика"
Бібліотека "Українського життя в Севастополі"
|
|