Проблема правдивого відтворення історії України привертає увагу вже не одного покоління дослідників. Використовуються літературо- і мистецтвознавчі, філософсько-соціологічні та інші засоби вивчення української історії. Поряд зі звичайними існує ще одне джерело, яке сконцентрувало в собі значний потенціал знань про історію, спосіб життя, традиції українського народу, – афористичну мудрість.
Українська афористика – це не тільки джерело народної мудрості, а й духовна субстанція, яка зберігає оцінки діянь визначних особистостей, взаємин соціальних верств і груп в українському соціумі, ставлення українців до своїх сусідів поза межами країни і в самій Україні.
Та, як не дивно, до цього часу українська афористика для суспільних наук і публіцистики в значній мірі була tabula rasa.
Засновуючи серію праць з історії української та світової афористики, ми виходимо з необхідності осмислення української думки в контексті думки світової.
Український афоризм – це витвір нашого історичного буття і національної свідомості. В ньому осмислення минулого, полеміка з сьогоденням, апеляція до майбутнього, а іноді і пророцтво.
Афоризму часто притаманні категоричність і тенденційність. Це пов’язано з його жанровою специфікою, а також вказує на глибинний зв’язок із традиціями.
Думка, позбавлена тенденційності, як вищого прояву творчої суб’єктивності і категоричності, як невід’ємної властивості волі і характеру, стає аморфною, безбарвною, відкритою для сторонніх небажаних впливів. Тенденційність є ефективною формою захисту особистості і народу від нівеляції, а категоричність є дієвою формою самоствердження.
Афоризм – це концентрат традиції, квінтесенція національної екзистенції. Афоризм – це одночасно форма раціонального і художнього осягнення головних тенденцій суспільного часу.
Афоризм, як правило, пильний і справедливий і є суддею історії. Тому хотів би підкреслити ще одне значення афоризму – як засобу ідеологічної і політичної боротьби чи дискусії. Моя багаторічна політична практика свідчить, що влучний, своєчасний афоризм може сприяти перемозі у складній законотворчій чи політичній дискусії, в прийнятті доленосних документів. Афористично висловлений аргумент важко спростувати.
Наші політичні і громадські діячі, на мій погляд, не достатньо усвідомлюють значення афоризму як знаряддя полеміки, як засобу донесення своєї позиції. Звідси – демагогічне багатослів’я та аморфність думки.
Афоризм – це дисциплінована думка, яка пройшла вишкіл серйозної інтелектуальної культури. Здатність до афористичного мислення відрізняє високорозвинену людину.
Для афоризму характерна глибока змістовність, сформульована естетично бездоганно. Скільки важливих ідей не дійшли до людей лише тому, що були нез-грабні і багатослівні. Думка повинна прокладати шлях справам. Хай афоризм стане тим місточком, який єднає два береги – дисципліну думки і дисципліну справи.
У книжці “Українська афористика” ми спробували вирішити триєдине завдання: вперше в нашій історії зібрати під одним дахом палітурки цікаві думки цікавих людей, висловлені у цікавій афористичній формі.
Ось вони, перед тобою, карбовані на скрижалях історії афоризми – скарби нашої національної культури.