|  | УКРАЇНСЬКА АФОРИСТИКА
                    
                      
                        
                          
                            
                              
                                
                                  
                                    
                                      
                                        
                                          Феофан 
                                          ПРОКОПОВИЧ
                                        
                                        
                                          Філософ, поет; 
                                          1681 – 1736 Як 
                                          воїну дав вождь меча, то побіди 
                                          *
 Сама слава кличе кожного з вас передати 
                                          своє ім’я нащадкам.
 *
 Найвишуканіші страви стають огидними 
                                          для нас, якщо ми переїлися.
 *
 Гравець не так досконало володіє м’ячем, 
                                          як оратор душею людини.
 *
 Всього не можна охопити навіть думкою.
 *
 Той, кого долають, закону прохає в побідника.
 *
 Що квітне – зів’ядає.
 *
 Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання 
                                          купують.
 *
 Коли якась одна річ гине, то на її місце 
                                          виступає інша цієї самої природи.
 *
 Чиста совість є правдивою та єдиною 
                                          радістю.
 *
 Коли ми радіємо, багато людей плаче.
 *
 Хвилям незнаним не варто вітрила давать.
 *
 Як кривда заскаче, невинність заплаче.
 *
 Що нам із чужого: ясного чи злого?
 *
 Хто закохався, полум’ям хутко згорить.
 *
 Хай не шукає, щоб когось любити,
 Як не бажає він зітхать.
 *
 Чеснота, якщо її хвалити, збільшується 
                                          і росте не лише в душі однієї людини, 
                                          а й інших закликає до наслідування.
 *
 Чим допоміг би нам розум, коли б ми 
                                          не могли висловити нашої думки?
 *
 Крім чесноти, немає такого доброродного 
                                          дару, щоб ним не могли зловживати безпутники.
 *
 Полишене на забуття є таке значне, що 
                                          здатне затьмарити найбільшу славу.
 *
 Бажаним є лише добро.
 *
 Краще б дурному не подавати меча, аби 
                                          собі ганьби не зажити.
 *
 Найбільшою шкодою з усіх є лінощі учнів, 
                                          котрі вагаються взяти на себе труд, 
                                          рівний справі, якої вони прагнуть.
 *
 Холодний стиль – це мертва думка під 
                                          виглядом багатослівності.
 *
 Це ж велика дурість – хотіти говорити, 
                                          а не хотіти бути зрозумілим.
 *
 Якщо вади хочуть завжди бути прихованими, 
                                          то чеснота, навпаки, радіє, коли її 
                                          бачать.
 *
 Душа людини є така потаємна й мінлива, 
                                          що жодною силою її не можна ні розгадати, 
                                          ані зрозуміти.
 *
 Кого любить Отець, того й карає.
 *
 Він нечесний, тому що спілкувався з 
                                          нечесними.
 *
 Заздрість спричиняє для людини страждання 
                                          з приводу чужого добра.
 *
 Ледарі байдужі до щедрих дарів природи.
 *
 Більше очікуймо майбутнього добра, ніж 
                                          біймося прийдешнього лиха.
 *
 Більше лихо зловживати обдаруваннями, 
                                          ніж їх не мати.
 *
 Володіння тим, чого бажаєш, є найвищим 
                                          щастям.
 *
 Всі прагнуть навчати інших, а самі не 
                                          хочуть вчитися.
 *
 І від добрих вчителів не всі добре вчаться.
 *
 Силами красномовства допомагаємо друзям, 
                                          відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо 
                                          невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо 
                                          засідки, перешкоджаємо розладам безпутників, 
                                          відвертаємо шкоди й небезпеки.
 *
 Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, 
                                          бо так багато її преславних подвигів 
                                          поминається глибокою мовчанкою.
  До змісту книги "Українська 
                    Афористика" 
                  Бібліотека "Українського життя в Севастополі"
 |  |