|
УКРАЇНСЬКА АФОРИСТИКА
Феофан
ПРОКОПОВИЧ
Філософ, поет;
1681 – 1736
Як
воїну дав вождь меча, то побіди
*
Сама слава кличе кожного з вас передати
своє ім’я нащадкам.
*
Найвишуканіші страви стають огидними
для нас, якщо ми переїлися.
*
Гравець не так досконало володіє м’ячем,
як оратор душею людини.
*
Всього не можна охопити навіть думкою.
*
Той, кого долають, закону прохає в побідника.
*
Що квітне – зів’ядає.
*
Надто шкідлива та розкіш, яку за страждання
купують.
*
Коли якась одна річ гине, то на її місце
виступає інша цієї самої природи.
*
Чиста совість є правдивою та єдиною
радістю.
*
Коли ми радіємо, багато людей плаче.
*
Хвилям незнаним не варто вітрила давать.
*
Як кривда заскаче, невинність заплаче.
*
Що нам із чужого: ясного чи злого?
*
Хто закохався, полум’ям хутко згорить.
*
Хай не шукає, щоб когось любити,
Як не бажає він зітхать.
*
Чеснота, якщо її хвалити, збільшується
і росте не лише в душі однієї людини,
а й інших закликає до наслідування.
*
Чим допоміг би нам розум, коли б ми
не могли висловити нашої думки?
*
Крім чесноти, немає такого доброродного
дару, щоб ним не могли зловживати безпутники.
*
Полишене на забуття є таке значне, що
здатне затьмарити найбільшу славу.
*
Бажаним є лише добро.
*
Краще б дурному не подавати меча, аби
собі ганьби не зажити.
*
Найбільшою шкодою з усіх є лінощі учнів,
котрі вагаються взяти на себе труд,
рівний справі, якої вони прагнуть.
*
Холодний стиль – це мертва думка під
виглядом багатослівності.
*
Це ж велика дурість – хотіти говорити,
а не хотіти бути зрозумілим.
*
Якщо вади хочуть завжди бути прихованими,
то чеснота, навпаки, радіє, коли її
бачать.
*
Душа людини є така потаємна й мінлива,
що жодною силою її не можна ні розгадати,
ані зрозуміти.
*
Кого любить Отець, того й карає.
*
Він нечесний, тому що спілкувався з
нечесними.
*
Заздрість спричиняє для людини страждання
з приводу чужого добра.
*
Ледарі байдужі до щедрих дарів природи.
*
Більше очікуймо майбутнього добра, ніж
біймося прийдешнього лиха.
*
Більше лихо зловживати обдаруваннями,
ніж їх не мати.
*
Володіння тим, чого бажаєш, є найвищим
щастям.
*
Всі прагнуть навчати інших, а самі не
хочуть вчитися.
*
І від добрих вчителів не всі добре вчаться.
*
Силами красномовства допомагаємо друзям,
відбиваємо зазіхання ворогів, захищаємо
невинних, засуджуємо нечесних, відкриваємо
засідки, перешкоджаємо розладам безпутників,
відвертаємо шкоди й небезпеки.
*
Наша Батьківщина благає допомоги красномовства,
бо так багато її преславних подвигів
поминається глибокою мовчанкою.
До змісту книги "Українська
Афористика"
Бібліотека "Українського життя в Севастополі"
|
|