|
УКРАЇНСЬКА АФОРИСТИКА
Юрій МУШКЕТИК
Письменник, громадський діяч; р. н.
1929
Своєю правдою чужу
макітру не наллєш
*
Націю творять сукупно всі, навіть великі лиходії.
*
Братам не варто рахуватися, хто кому приніс більший дарунок
на храмове свято.
*
Все під сонцем минуще, тільки влада лишається вічно молодою.
*
Декому здається: найважче – допастися до булави, і мало
хто розуміє, як важко ту булаву втримати.
*
Силою криницю копать – води не пити.
*
Не ми обираємо путь, нас ставить на неї Бог.
*
Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння.
*
Світ гарний, і сотворений нам на втіху, тільки треба вміти
брати його в душу.
*
Брак бажань – найкращий засіб проти страху.
*
Нас найдужче вабить та тривожить те, що не збулося.
*
Влада – це вогонь, яким можна спопелити інших і який пече
власну руку.
*
Коли тебе штовхають у калюжу, найкращий спосіб не стати
посміховиськом – потягнути за собою нападника.
*
Щоб шукати істину, треба спочатку мати тихий куточок.
*
Якщо дуже довго думати, ворог встигне відрубати думки разом
із головою.
*
Хоробрість не завжди мудра, а мудрість не завжди хоробра.
*
Смерть ми бачимо лише перед собою, а вона ж, значною частиною,
– вже позаду.
*
Відповідальність людини росте відповідно до її возвеличення.
*
У мудреця багатство відіграє службову роль, а в дурня –
панівну.
*
Серед людських справ немає хисткішого і скороминулішого,
ніж могутність, що опирається на силу іншого.
*
Пізно заощаджувати, коли вже проглядаєш дно.
*
Причина страху смерті криється не в ній, а в тому, хто помирає.
*
Навіть найкраща коханка не подарує того, що дарує муза.
*
Людина таке створіння, що виправдається перед усіма судами
світу.
*
Ті, що йдуть на нашу землю з мечем, не думають про справедливість.
До змісту книги "Українська
Афористика"
Бібліотека "Українського життя в Севастополі"
|
|