Як розум чоловічий нічого пізнати
Не може, що є поруч, навіщо бажати
Заховане взнавати?

Царство світу все таке: в усьому нестійне
І нічого в нім нема, щоб стало надійне.
У світі цім широкім немає твердого,
Що годі сокрушити...

Розум власнеє серце завжди прикрашає,
Світлом сяє, хоч сумом вмитеє буває.
З кожним ближнім не раджу надміру дружити:
Хоч не будеш радіти – не будеш тужити.
*
Той погибний, що, бува, брата осуджає.
*
Любов, не страх – у світі є знаком багатства.
*
Хто скипетром жорстоко в царстві управляє,
Той страханих страшиться, себе ж погубляє.

Тримай, що маєш, твердо, нехай не маліє,
Щоб голим не лишитись, як щастя одвіє.

Ті, хто нас лає, нам користь уділяють,
До подвигів належних вони нас надихають,
Бо ті, котрі у вічі приємно похваляють,
Нас ласкою своєю у праці послабляють.

Як добре діло твориш – це друг тобі укаже,
А чиниш зле у світі – то ворог тобі скаже.

Як хочеш життя і світ пізнати,
То ворога і друга старайся придбати.

В добрий час і друзі є, їх знайдеш багато,
Хоч одного у лихий спробуй відшукати.

Коли білу свою честь ти встиг почорнити,
Забагато треба вод – її відбілити.
*
Шукати досконалість найвищу – безум’я!
*
Беріть мене, глибини, бо вас не збагнути!

До змісту книги "Українська Афористика"