Щоб мати авторитет – треба мати силу!
*
Українські герої – це висловники туги і праці багатьох поколінь.
*
Будь приготовлений до власної історії!
*
Найвищий вислів влади – це отаман, коли ж він є й господарем душ, – це батько.
*
Злу акцію ще можна скерувати на добре, брак акції дасть тільки зле.
*
Ми – нація, сузір’я мільйонів, ми – серце воль, ми – буйна кузня сили.
*
Добре виконувати та добре наказувати – однаково важне в обличчі справи. Хто не вміє
одного – не вміє й другого.
*
Це ж така нормальна річ – визначати свій край за середину світу.
*
Свій світ – мірило, критерій для інших світів.
*
Одиниця тоді лишень чогось варта, коли висловлює хоч трохи духу своєї збірноти.
*
Власна раса є джерелом, і мірилом, і правом.
*
Ви чуєте ці кулі, це народ промовляє.
*
Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психології й традиції, стають не засадами, а засудами.
*
Для українців найголовніший меридіан світу – це той, що проходить через Україну.
*
Кожен народ складається із щоденних виявів активності і мовчазності.
*
Нема ніяких так званих об’єктивних перешкод до вивищення і утвердження нового великого народу, який мав поразку.
*
Вся історія людства – це боротьба держав віри з державами сумніву – в ім’я перемоги віри.
*
Як можна інакше дивитися на світ, як не з нутра власної нації?
*
Власний терен, власна місія і почування нехіті до чужих – ось що є найважливіше в окресленні слова “нація”.
*
Призначення України є тільки в ній самій, її доля є в її людях.
*
В обличчі Держави людина має таку вартість, яку має ідея, висловлена в ній.
*
Мало мати догідні путі, ще треба мати відповідний характер, щоб використати ті путі.
*
Зв’язок з минулим є підставою віри в будуччину і запорукою перемоги будівничих ідеалу національного.
*
Єдина доцільна дорога для української одиниці до висловлення себе й розвою є лишень в українській духовності.
*
Тільки віра вища
І чеснота в будові
Вирве душу з грища
І правду – з крові.
*
Чин хвалить не людина.
*
Там, де є українці, там завжди є мистецтво.
*
Історія нашого духу і крові – то історія наших провідників, нашої еліти.
*
Хто може дати право українцям? Воно в них самих.
*
Безнадійним є бунт одиниці, що не хоче прийняти расових традицій.
*
Коли тепер існує втеча від України, то вона має характер втечі в хаос, в істерію одиниць.
*
Велика ціль – річ більша від людини.
*
Каже кров: з’єднаю! Каже любов: пробачу! Каже віра: веду!
*
В серці кожного українця повинна бути його почуттєва Україна, заселена постатями і почуваннями.
*
Все, що рідне, то – рідне, вороже – ворожим зостане, йди без вагань і без схибу і вдар там, де треба.
*
Большевизм не розпочав нічого, чого б не провадив або не пробував впровадити царизм.
*
Єсть тільки довічна боротьба за власне “я” і “Я” моєї раси…
*
Слинна перспектива – “з ворогом по правді жить”.
*
Ім’я будуччини – чин, хто спинився – той служить тьмі, хто в поході – звитяжить він.
*
А що ж є більше понад віру?
*
Пам’ятай, коли треба, шапку здійми, коли треба, дукатом дзенькни, а коли, то й на шаблю гостру зоприся.
*
Найсолодшою смертю є смерть за Отчизну. Вона ж дає зміст життя.
*
Доцільне господарювання кров’ю – це є перша прикмета державності...
*
Людину визволити – велика річ, нарід – свята!
*
Втеча від суспільного життя – це зменшення себе.
*
Місія письменника в суспільстві – провідництво.
*
Все є доцільне, що служить силі українського орга-нізму.
*
Тільки доцільність фізичного збереження раси може бути підставою розуміння державності.
*
Мова ніколи не створиться бюрократією.
*
Погляд зсередини свого національного “Я” – це єдиний шлях, яким можна вискочити з провінційності.
*
Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви, як столиці російської наддержави.
*
Сила є аргументом, але змістом України є справедливість.
*
Шукай у власних глибинах.
*
Вигнанцем може себе почувати українець і в самім осередку України.
*
Провідник – це той, хто узнає в кожному зі своїх підвладних “дитину”, “сина”.
*
Брат ворога – не брат є козакові.
*
Найважливіші здобутки людства зростали й зростатимуть в українській расі.
*
Одне святе є в світі – кров людей хоробрих,
*
Одні живуть могили – вірних Батьківщині!