|
УКРАЇНСЬКА АФОРИСТИКА
Олександр ІЛЬЧЕНКО
Письменник; 1909 – 1994
Гріхи – то завжди минуле
*
Ксеноманія, чужебісся тобто, – це неміч смертоносна.
*
Кожне життя є наслідок солодкої любові, а кожна любов є початком
гіркого життя.
*
Робить народ наш усе, наче пісню співа.
*
Всі зрадники народу теж од його плоті – плоть!
*
Пісня до життя прив’язує народ наш – у неволі навіть.
*
Людині для польоту потрібна сила духу, а не пір’я.
*
Шукання – це єдиний шлях до істини!
*
Кохання не тільки підносить часом нашого брата до творчих
висот, а й скидає частенько в очевидну придуркуватість.
*
Життя є наука про смерть!
*
Краплина щастя – солодша від барила мудрості.
*
Страшнішого за власну совість – на білому світі нічого нема.
*
Безвихідь відважним додає снаги й звитяги, допомагаючи верх
здобути навіть там, де й натяку на перемогу не було.
*
Побазікати можна і з приятелем, а помовчати – лише з вірним
другом.
*
Без пісні жити... краще вмерти!
*
Скаржачись на вічний плин часу, ти гаєш його.
*
Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони –
проти будь-якого ворога дужчі.
*
В час війни й дівки – люди!
*
Краще вмерти в бою весело, ніж помирати сумно.
*
Мова – перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна.
До змісту книги "Українська Афористика"
Бібліотека "Українського життя в Севастополі"
|
|