Вмирати треба, але тоді, коли жертви життя й крові дають певну перемогу.
*
Наші предки дали нам життя, але не дали нам державної спадщини.
*
Вдивляйтесь і вслухайтесь у слова тих, хто засуджуюче вимовляє слово “отаманія”, і побачите, що власне в їхніх душах жевріє ота “отаманія”.
*
Повстанчих отаманів цінують лише в часі боїв.
*
Українська земля лише нас покохала, а ми – її.
*
У психіці москалів один крок від побожності до атеїзму, від кохання до ненависті, від жалості до садизму.
*
Найкраще з москалями балакати мовою гармат.
*
Войовничі мужі перш за все шукають чужої сили.
*
Коли вже на нас скаржитимуться “сусіди”, що ми – імперіалісти, окупанти, підбійники, їхні гнобителі?!
*
Вождь може постати лише з гущі нації.
*
Правдивий Вождь не потребує чужих зразків.
*
Коли б наші політики у своїх політичних акціях брали за підставу історію, то не було б стільки розчарувань і катастроф.
*
Що нам потрібно? Не губити зв’язку з предками і думати про своїх нащадків.
*
Повстанець не сміє марнувати пострілу: кожен постріл мусить давати жертву.
*
Хто вміє підлягати, той уміє й наказувати.
*
Кожний отаман добрий, коли матиме добрих помічників.
*
На вогні і камінь часами тріскає.
*
Зрада не є рятунком для здеморалізованих.
*
Тіло кожного зрадника рознесуть звірі і птахи.
*
Героїзм і смерть не завжди йдуть в парі з мудрістю.
*
Півзасобами в нападі ворога не переможеш.
*
Переслідувати треба ті сили, які ще можуть чинити опір.
*
Найскоріше заломуються красномовні ефектовці, найдовше витримують понурі “мовчки”, у яких лише очі блищать вогнем.
*
Щоб здобути свободу, нація мусить по горло скупатися в крові.
*
Сильні народи не святкують своїх поразок, лише – побіди.
 

До змісту книги "Українська Афористика"

Бібліотека сайту "Українське життя в Севастополі"