Нам пора для України жить
*
Поетичне слово, сказане в щасливій хвилі при якій одній нагоді, як золота монета, не тратить своєї вартості і по році, і по ста роках.
*
Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, – той твердить лож.
*
Не ридать, а добувать
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
*
Лиш боротись – значить жить.
*
Або смерть, або побіда!
Се наш оклик бойовий!
*
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
*
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю.
*
Хто з злом не боресь, той людей не любить.
*
Ніщо так не деморалізує чоловіка, як похвала його краси.
*
Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.
*
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя – жіноча краса.
*
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
*
Чому у нас відступників так много
І чом для них відступство не страшне?..
*
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
*
Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо.
*
Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченого народу.
*
Силу рукам дай, щоб пута ламати,
Ясність думкам – в серце кривди влучать,
Дай працювать, працювать, працювати,
В праці сконать!
*
Тяжко-важко вік цілий боліти,
А не знати навіть, де болить...
*
Рівень усякої драматичної літератури можна міряти головно тим, яких вона виводить жінок і яких євреїв.
*
Я боротись за правду готов,
Рад за волю пролить свою кров,
Та з собою самим у війні
Не простояти довго мені.
*
Пора, діти, добра поглядіти
Для власної хати,
Щоб ґаздою, не слугою
Перед світом стати!
*
Хто стане слово слухати невчене?
*
Не все ще той поет великий, чільний,
Хто вірші пише і слова римує...
*
Не все ще той святий, хто богомільний.
*
Радьте, розумні! Рятуйте, могучії!
*
Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку
Стоїть, як дуб посеред бур і грому,
На згоду з підлістю не простягає руку,
Волить зламатися, ніж поклониться злому.
*
Таж і в бурю не всі човни гинуть...
*
Найстрашніша клятьба – полюбити раба!
*
Де часть, там цілість.
*
За тим, що щезло, – безхосенні жалі.
*
Як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
*
Найщиріше цілуєшся мовчки.
*
Яким чоловік вродився, таким і згине.
*
Література кожного народу – це найкраще дзеркало його життя.
*
Лиш праця світ таким, як є, створила,
Лиш в праці і для праці треба жить.
*
Обставини і факти творять та викликають людей.
*
Помилки справжніх талантів більш повчальні для учнів, ніж здобуті ними непохитні істини.
*
Поет розширює зміст нашого внутрішнього “я”, зворушуючи його до глибини.
*
Чим менші таланти, тим більше роблять шуму.
*
Граматики – то грабарі живої мови. Вони не розуміють тої мови, а знають тільки свої правила.
*
Живий язик не має граматики.
*
Живий язик можна і треба студіювати, як живу рослину, але не можна і не слід засушувати і заковувати в мертві правила і формулки.
*
Література – се найвищий вицвіт людської цивілізації, найкраще її мірило.
*
Людство вибирає собі найсильніших.
*
Коли ранок думки такий довгий, – то сподіваємось, що сам день буде незрівнянно довший і величніший.
*
Саме знання нікому їсти не дасть.
*
Назад до народу!..
*
Братерство ситих з голодними – се попросту фраза, гірка насмішка та й годі.
*
А хто з приятеля перекинувся в ворога, той, значить, і раніше не був приятелем і не буде.
*
Іноді поступ людський виростає на могилах, як пшениця на зораній ниві!
*
Рівність, коли б яким чудом далося її зробити між людьми, була би для них найбільшим нещастям, бо довела би їх до цілковитої байдужості і закостенілості.
*
А де нема свободи слова, там ніщо й говорити про політичну поезію.
*
Героїзмом можна назвати тільки таке діло, де мука і терпіння одиниці здобуває або окуплює добро цілого народу.
*
Романтизм у літературі значив перевагу геніальної особи над масою, перевагу генія над талантом і працею.
*
Всяке добро має... й темний бік, а жодне лихо не буває без добра.
*
Гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.
*
Сама природа дбає за то, аби між людьми не було рівності.
*
Против рожна перти,
Против хвиль плисти,
Сміло аж до смерти
Хрест важкий нести!
*
Правда против сили!
Боєм проти зла!
Між народ похилий
Вольності слова!
*
Ще те не вродилось
Остреє залізо,
Щоб ним правду й волю
Самодур зарізав!
*
Слова – полова,
Але огонь в одежі слова –
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.