Нема народу –
то пощо життя?
*
Ми віримо в магію небес, але не віримо в манну небесну.
*
Хто сумнівом битий, той не може вести.
*
Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи.
*
Вірші не потрібні нікому, саме тому вони – найголовніше.
*
Хто спить на землі – не боїться упасти.
*
Лиш Деміург владно змісить Ніщо, а вимісить Щось.
*
Тим скоріше, митцю, ти повернеш додому,
*
Чим вище у небо, у небо злетиш.
*
Формалізм завжди був дальтонік.
*
Вітер – це час, де нуртує біда.
*
Совість іржавіє – помста тужавіє.
*
Орлині очі – для дня,
Совині очі – для ночі.
*
Кожен українець – це “троїсті музики”: одне – думає, друге – каже, третє – робить.
*
Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
*
Скільки українців, за давньою традицією, шукали таланту у розбудові чужих держав?!
*
Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!
*
Щастя – це те, що було,
Щастя – це те, що буде,
Щастя – це те, що минає.
*
Україно, дозволь мені серед твого безголов’я
Головою тривожною прорости!..
*
Травень – вічний єретик.
*
Хто славу кидає на вітер,
Хто на мармур кидає слова!
Лише Любов одна не знає міри
Й тримає нас руками обома!
*
Національна безтактність дуже часто виростає на добре угноєному ґрунті великодержавного російського шовінізму.
*
Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам’яті народу.
*
Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.