1. Забудеш товариша, зоставиш у біді – даремно ти на світ рождався.
2. Життя народу – у жнивах ланів.
3. Ящірка не гірше за орла досягає найвищих гірських верховин.
4. Сама доброчинність стає пороком, коли застосовують її помилково.
5. Письменник, коли він щось пише, повинен почувати себе вповні на висоті найвищого політичного діяча, а не учня чи прикажчика.
6. Коли пристрастей немає, немає мистецтва...
7. Сучасне – завжди на дорозі з минулого в майбутнє.
8. Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.
9. Прославитись ми можем тільки смертю...
10. Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло.
11. Лише сильним дано право на безсмертя...
12. Одержавши крила, людина придбала якості не ангела, а сатани.
13. У вашій любові до життя... я бачу звичайнісінький страх смерті.
14. Людська душа – це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.
15. Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!
16. Мистецькі твори треба складати в пам’ять мертвих і в ім’я ненароджених.
17. Як тяжко, і болісно, і страшно бути бездітним в житті і в творчості.
18. Навчіть поважати, шанувати й любити людську особистість, виховайте у молодих повагу до старших, хоча б до батьків, і кладовища самі прикрасяться.
19. Кладовище – це дзеркало людських взаємин.
20. З усіх пристрастей людських етична пристрасть – єдина достойна і справжня пристрасть.
21. Прощаю всіх, хто заподіяв мені зло. Не хочу носити в душі зла.
22. Щастя, щастя... Є речі набагато значніші, ніж щастя, набагато глибші і, якщо хочете знати, набагато достовірніші.
23. Борись в ім’я честі. Якщо доведеться ще раз бути пораненим, проливай свою кров, як благотворну росу, і усміхайся.
24. О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями.
25. Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.
26. Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зорі. Що кому.
27. Там, де виховують рятуватись, не перемагають.
28. Краще загинути в бою, ніж конати в животінні другорядного пасинка історії.