1. Добрість це різновид чемності. От чому діти є такі безсердечні.
2. Події та обставини скрізь пристосовуються до характеру людини, з якою мають справу.
3. Фізична праця теж може правити за засіб самосп’яніння...
4. Віра є брак довіри.
5. Є придатні до виховання породи тварин, проте людей можна лише дресувати.
6. Війна (з її неодмінною картковою системою) – найліпший розповсюдник вегетаріанства, отже якоюсь мірою і пацифізму.
7. Що охочіше хто зважає на чужі погляди, то менш охоче вникає в чужі мислі.
8. Якщо вища чемність полягає в тому, щоб не помічати чужих нетактовностей, то найвища – либонь у тому, щоб... взагалі уникати нетактовних людей.
9. Справедливо, що скрізь і завсіди хліб дешевший за вино, бо радість дорожча за життя.
10. Найбільше схильні вірити чужим обіцянкам ті, хто ніколи не додержує своїх власних...
11. Немає відразливіших людей, ніж ті, що сприймаються нами, як живе дзеркало наших власних недоліків і криве дзеркало наших власних вальорів.
12. Найпростіше мірило культурного рівня людей та народностей це – наскільки вони, розмовляючи, обходяться без допомоги рук.
13. Справжній учений – не той, хто здатний займатись своєю наукою, а той, хто зовсім нездатний займатись абичим іншим.
14. Вміння сполучати приємне з корисним слушно сприймається, як душевна ницість і нахил до подвійної бухгалтерії в усьому.
15. Цікава річ, як міцно зачіпає нас усне висловлювання таких опіній, які в писемному або друкованному вигляді викликали б саму лише посмішку та благодушну іронію.
16. Недобре чоловікові бути самому – говорить біблія; але ж добре – побути самому!
17. Кому нема чого робити з власним знанням – викладає; хто не знаходять ужиття для власних ідеалів – виховує; хто не сподівається успіху в особистих справах – вдається до суспільних; хто свідомий власної нікчемності – живе заради своїх дітей.
18. Щоб мати тривалий успіх у першій-ліпшій галузі, конче треба вмілого користування з власних свідомо культивованих недоліків.
19. Бережливість щодо громадського майна рідко обходиться без надії заощадити з нього щонебудь на власну користь.
20. Лише страх перед лихом виправляє – аж ніяк не саме лихо, яке діє, радше, навпаки...
21. Виховання може зробити все, але робить звичайно протилежне тому, чого прагне.
22. Книжки завсіди розбігаються: їхні ноги це руки читачів.
23. Щоб розуміти людей, треба вміти нічого й нікому не прощати. Якщо все зрозуміти, значить усе простить...*
24. Люди менш боялися б старості, якби знали, що надзвичайне довголіття означає можливість побачити відродження мод та ідей своєї ранньої юності.
25. Елементарна справедливість вимагає, щоб одні здобували й раділи зі своїх набутків, а зовсім інші споживали набуте першими й тішились споживанням.
26. ...Наколи правда, що ризик – річ шляхетна, то сучасні нарікання на так звану спекуляцію свідчать лише про крайній занепад душевної шляхетності.
27. Конформістська етика гордовито відкидає гедонізм із тієї причини, що понад усі насолоди ставить задоволення особистої пустославності, іменуючи її мудрістю, або й чеснотою.
28. Новітні форми війни (повітряна, ґазова, підводна) найшляхетнішим способом виключають можливість безпосереднього грабунку та особистого самозбагачення...
29. Морально люди діляться в основному на дві катеґорії: ті, що, образивши когось, прощають йому це, і ті, що не прощають йому цього.
30. Інтелектуально люди діляться в основному на дві катеґорії: ті, що від злості розумнішають, і ті, що від злості дуріють.
31. При решті рівних умовин перемагає той, хто спромігся завдати противникові спокусу зручного й почесного відступу.
32. Як правило, інтелігентна людина зазнає невдач і розчарунь насамперед через те, що занадто поспішає та забігає наперед... (розчаровується в родинному житті, одружившись у віці двадцятьох – тридцятьох років, тим часом як одружуватись слід у сорок – п’ятдесят років, озброївшись життєвим досвідом; безуспішно силкується зробити кар’єру в тридцяти – сорок років, замість вичікувати в слушній певності, що в п’ятдесят – шістдесят років кар’єра сама собою прийде; марно прагне в сорок – п’ятдесят років відомости та слави, які однаково не проминуть з’явитися в шістдесят – сімдесят років; нарешті розчаровуються в житті та поспішає передчасно сконати в п’ятдесят – шістдесят років від випадкової застуди абощо, хоч була цілковита рація прожити до вісімдесятьох років, і довше.*
33. Як бачити насамперед з жіноцтва, постійне спілкування з дітьми або знижує інтелектуальний рівень (якщо доросла дитина піддається під їх вплив), або ж псує нерви та вдачу (якщо не піддається).
34. Якщо жінка після деякого періоду шлюбного добробуту починає закидати свому партнерові холодність і брак уваги, то йому залишається тільки негайно кинути її; бо це значить, що вона сама охолола до нього...
35. ...Кохання й зневага до жінки – це те саме, позаяк фізичний потяг до жінки усвідомлюється психічно в характері зневаги до неї?*
36. ...Не зневажай жінку за те, що вона тобі подобається.
37. Чоловіків упевняють і переконують, а жінок умовляють і переговорюють.
38. Жінка скрізь схильна вважати свого дружину за розумного (навіть коли зраджує його), а свого коханця за дивака; чи не тому, що, з її погляду, найрозумніше, що може зробити чоловік, це – одружитися з нею?
39. Жінки це ті самі дівчатка, лише більш-менш пристарілі.
40. Справжня дружба між чоловіком і жінкою можлива лише після взаємного сексуального переситу. Але й це останнє спостерігається не часто, а перше й поготів.
41. Щасливий, хто виховувався в чисто жіночому родинному оточенні: він привчався робити все сам (і краще).
42. Яке явне божевілля – закохатися в жінці, ще жадного разу не випробуваній, про яку навіть невідомо, як саме вона пеститься! Ні, хай жінка сама мною зацікавиться і доведе свою зацікавленість на ділі – а тоді я подивлюсь, чи варт її кохати.
43. Поетичність місячного світла походить із того, що при місяці навіть абияке жіноче обличчя видається гарним.
44. ...Посилання на громадський (національний, суспільний, релігійний тощо) обов’язок – це останній засіб саморятунку для чоловіка, як от для жінки – сльози.
45. ...Не личить джентельменові соромитись власних емоцій.
46. Коли доросла людина тимчасово падає в дитинство, то в чоловіка це зветься героїзм, в жінки – істерія.
47. Людина навчається цінити дружбу лише тією мірою, якою втрачає надію знайти її в стосунках між чоловіком і жінкою.
48. За весь час свого існування людство з подиву гідною впертістю відкидає єдину можливість такого виховання, яке змалку робило б людей культурними: доручити виховання хлопців жінкам, а дівчат – чоловікам.
49. ...Цнотливість є штучно підтримувана інфантильність.
50. Основна статева різниця між чоловіком і жінкою полягає в тому, що кожна жінка вже з дитинства інстинктивно й непомильно знає, якого саме чоловіка їй треба; а чоловік доходить відповідного знання про потрібну йому жінку лише з великим трудом, здебільшого пізно, або й занадто пізно.
51. ...Найщасливіший чоловік – той, для якого всяка жінка є жінка, та й усе.
52. Краса органічної природи є ілюзійна силою своєї органічності. Метелик це не що інше, як тарган на крилах.
53. ...Що вищий театр, то нижча драматична література.
54. Жоден філософ не спромігся б утворити свою систему, якби почав з неухильного виконування моральних імперативів.
55. Рубіж літературної творчості: письменник не може створити персонажа розумнішого за самого автора.
56. При читанні масовий читач прагне уявити собі, як усе це відбувалося б у дійсності; справжній аматор і цінитель літератури намагається уявити собі, що почував і думав автор речі, творячи її.
57. Історія літератури є історія літературних жанрів...
58. Пародія – це та гостра зброя, якою естетична свідомість еліти борониться проти надмірного абсурду та свавілля чергової моди.
59. Жоден дикун, жоден кубіст не вигадає такого абсурдного й несмачного вбрання на голову, яке здатна спорудити перша-ліпша модистка...
60. Професійне завдання критика – порожніми фразами характеризувати змістовний мистецький твір; бо лише отак критик може уприступнити той твір для публіки.
61. Критик-артист обминає найслабші твори мистця, а критик-публіцист – найліпші.
62. ...Власна маніра ліпша за чужу маніру...
63. Плоть людська є фактично розколота на чоловічу і жіночу стать, що вічно жадають метафізичного – в фізичному акті – новоєднання. В подібний спосіб і душа людська є розсічена на інтелект і моральність, що емпірично зовсім незалежні одно від одного.
64. Симулювати реальну залежність істини від добра – лицемірство релятивізму; симулювати реальну залежність добра від істини – ницість утилітаризму; симулювати реальну єдність істини й добра – бестіяльна тупість конформізму.
65. На відміну від української літератури, літературна Україна починається з Лесі Українки.
66. Легкість засвоєння мов дітьми пояснюється виключно балакучістю: мовчазні діти засвоюють мови аж ніяк не легше за дорослих.
67. Парадокс у науці це наче метафора в поезії: такий самий специфічний, мало не обов’язковий, принципово продуктивний, а мірою своєї новизни ненависний конформістам усіх ґатунків.
68. ...Змисл людини – в тому, що вона мислить.
69. ...Сум є біль, що сумарно відчувається цілим тілом і через те відчувається неясно.
70. Діалектика є методою хибного мислення. Хто мислячи помиляється, той тим самим мислить діалектично.
71. Якщо суб’єктивний ідеалізм Фіхте вирозуміти можна, але не варт, а трансцендентальний ідеалізм Шеллінґа вирозуміти варт було б, та ніяк не можна, то діялектичний ідеалізм Геґеля і врозуміти не можна, і якби можна було, то не варт.
72. Немає епохи, яка не здавалася б сучасникам перехідною...
73. Єдина можливість навчитись мислити самостійно це – систематично думати про речі якнайнеприємніші (бо думати про приємне значить не мислити, а мріяти).
74. ...Політична організація незрідка набирає закінченої форми якраз напередодні свого падіння; воно бо вичерпала цим свої останні сили.
75. Велич національної ідеї є зворотно-пропорційна дійсній величі даної нації за даної доби і має на меті надолужити її нестачу.
76. Політичні погляди індивіда значною мірою залежать від його конституційних (психофізіологічних) властивостей...
77. ...Держава, що є багатша за своїх громадян, є ворожим культурі чинником.
78. Не надія рухає революцію, а ненависть і жадоба пімсти, що міцніші за закон самозбереження.
79. Демократія і диктатура співвідносні, бо диктатура повинна спиратись на щось таке, що є неспроможним її контролювати – а це і є демос.
80. Демократія не утворює диктаторів, а сама утворюється претендентами на диктаторські повноваження.
81. Конституційна монархія (якщо тільки вона не обернулась на фікцію) – єдиний режим, який тим слабший, що довше триває влада його носія...
82. Здорова людина не думає про своє серце, а здоровий чоловік – про свою мужність; отак і здоровий народ – про свою національність.
83. Національною є скрізь не інтеліґенція, а еліта.
84. Щоб бути чистим, треба не тільки митися, скільки не мазатись об щось брудне...
85. Демократичний принцип: щоб усім було добре. Аристократичний: щоб ліпшим було ліпше, а гіршим гірше. – Демократичний принцип: закони пишуться про всіх. Аристократичний: та не про кожного. –  Демократичний принцип: усяке бажання маси є правне. Аристократичний: жадне бажання мас, само з себе, не заслуговує на увагу. – В усіх випадках, аристократичний погляд ближчий до реальності.
86. Кожен режим гине насамперед через самоотруєння власною пропагандою, яка була первісно призначена для мас...
87. Дві відміни національної пихи: західні нації пишаються з своїх лихих прикмет, а східні – з своїх уявних.
88. Політик є людина, що уявляє, начебто протидія буде тим слабша, що міцніша є дія. Політикан є значно скромніший: він лише сподівається, що встигне полагодити власні справи, заки протидія розгорнеться.
89. Лиха недоля – назавсіди кинути рідний край, та ще гірша – зовсім не мати права кинути його.
90. ...Нація є насамперед ідея, і тільки в цьому її сила і слабість.
91. Є два сорти аристократів: ті, що знають усе, нічого не навчившись, і ті, що всього навчившись, нічого не знають. А демосові притаманен один лише сорт людей – тих, що нічого не навчались і нічого не знають.
92. Основне призначення соціальної політики... полягає в тому, щоб певна еліта тримала масу на поводу...
93. Що миролюбніша є людність, то більше воєн на її терені...

Володимир ДЕРЖАВИН