Першу оборону Севастополя очолювали двоє родовитих українців - військовий керівник адмірал Павло Степанович Нахимів і духовний провідник отець Арсеній Лебединцев.

 Саме про останнього і його братів слід згадати. Бог покликав до себе Петра Гавриловича Лебединцева, українського історика, археолога, церковного діяча, журналіста, автора низки праць з стародавньої історії та археології Києва. Він обіймав посаду голови Київської консісторії і брав найактивнішу участь в роботі Церковно-історичного і археологічного товариства в Києві, досліджував архіви і зробив низку наукових доповідей, 15 років був редактором “Киевских епархиальных ведомостей”. Петро Лебединцев брав активну участь в спорудженні багатьох нових церков, а також реставрації старих, сприяв відкриттю та діяльності церковних шкіл у Києвській єпархії. В травні 1861 року отець Петро в Києві на Подолі в церкві відслужив панахиду над труною Тараса Шевченка, а потім  написав спомини про поета, якого він добре знав.

    Видатним українським істориком був і брат Петра Лебединцева Феофан  (1828-1887) - засновник, перший видавець і редактор журналу “Київська старовина”. У цьому журналі за роки його існування (1882-1906) було опубліковано чимало цінних історичних пам’яток і статей з історії України. Феофан Лебединцев прислужився вивченню життя і творчості Тараса Шевченка, з котрим він, як і його брат, був знайомий. У своєму журналі він опублікував багато матеріалів, що стосувались поета, значну частину його листів, листи до нього Михайла Максимовича. Жоден журнал тодішньої Росії не зробив такого внеску в шевченкознавство, як цей.

    Феофан Лебединцев був професором Київської духовної академії, працював у Церковно-історичному та археологічному товаристві в Києві.

Андрій Лебедицев був священиком у м. Корсуні і в Києві, друкувався в “Київській стьаровині”. Данило Лебединцев понад 50 років вчителював в Кишинівській духовній семінарії, надрукував чимало історичних спогадів в “Київській старовині”.
    Членом цього наукового товариства був також старший з п’я тьох братів Лебединцевих Арсеній (1818-1898), життя і діяльність якого були пов’язані з Севастополем. Як відомо, військовим керівником оборони Севастополя в 1854-1855 рр. був адмірал Нахимів. Але в часи, коли всі вірили в Бога, особливе значення мало церковне керівництво. Духовний провідник оборони Севастопіля в літературі атеїстичного Совєцького Союзу ніколи не згадувався. Був ним протоієрей Арсеній Гаврилович Лебединцев - благочинний Севастопольської округи, настоятель Петропавлівського собору, духовник Хрестовоздвиженської громади сестер-жалібниць у Севастополі. В 1859 р. він освятив відновлену після Кримської війни церкву Всіх Святих (1822).

    Брати Лебединцеви були нащадками осавула Війська Запорозького Семена Лебединця, котрий згадується в одному з документів Коша Запорізького під 1752 р. Його син Григорій прийняв сан священика, і відтоді духовне звання в родині Лебединцевих стало спадковим. Отака славна українська козацька родина!

До змісту книги "УКРАЇНСЬКИЙ СЕВАСТОПІЛЬ"