Прадід великого композитора Федір Чайка був козаком Омельницької сотні Миргородського полку, брав участь в боях. Він мав двох синів. Петро, дід композитора, на честь якого той і був названий, народився в селі на Полтавщині, вчився в Києво-Могилянській академії. Там грунтовно вивчали латину, і це стало в пригоді Петру, коли він зацікавився медициною. Пройшовши практику в шпиталі в Петербурзі, він був зарахований помічником лікаря до війська, а за два роки склав іспити на полкового лікаря. Брав участь в російсько-турецькій війні 1768-1772 рр., після чого був призначений міським лікарем Кунгура, потім Вятки. Перейшовши на цивільну службу, був засідателем у вятському суді, а потім городничим міста Глазова. Отримав російське дворянство і з Чайки став Чайковським. Він мав п’ятеро синів, молодшим з них був Ілля – батько композитора.

Петро Ілліч Чайковський народився в м. Воткінську в Удмуртії, де його батько служив начальником заводів, але все своє життя любив Україну і українську музику. З 1864 року і до кінця своїх днів він майже щороку місяцями жив на Україні (в маєтку Низах на Харківщині, в Кам'янці, в с. Браїлові на Поділлі). Тут він частково або повністю написав понад ЗО творів: Другу і Третю симфонії, Перший та Другий  концерти  для фортепіано з оркестром, опери   «Коваль   Вакула», «Євгеній Онєгін», «Мазепа» та ін., балет «Лебедине озеро», а також пісню-романс «Вечір» («Садок вишневий коло хати») і дует «На городі коло броду» на слова Тараса Шевченка.

Чайковський бував також в Києві, Харкові, Одесі, де зустрічався  з діячами українського мистецтва. В роки жорстоких утисків української культури з боку царизму він домагався постановки «Тараса Бульби» Миколи Лисенка в Петербурзі.

Петро  Ілліч любив українські народні пісні і використовував їх в своїх творах  в операх «Черевички» і «Мазепа», в Другій Українській симфонії, тощо.

Коли світ відзначив 100-річчя з дня смерті великого композитора, виникла ідея встановити в Симферополі біля будинку музичною училища, яке носить його ім'я, пам'ятник Петрові Іллічу. Несподівано ця ідея зустріла активну протидію. Проти виступили навіть краєзнавці на своїй всекримській конференції. Ось що писала газета «Крымский комсомолец» 27.04.1991 року: «Краеведы четко высказали своє мнение:
он никогда в жизни не был в Крыму и не писал музыки о нашем крае”.

Ніхто з кримських краєзнавців не заперечив цьому. Те, що кримські краєзнавці на протязі довгого часу практично не вивчали українську та кримськотатарську культуру в Криму, нас уже не дивує. Але ж Чайковський був російським композитором! В чому ж справа, панове? Очевидно, коли в науці щось замовчується, у вчених виробляється такий загальний   стиль   браку сумління, який дається взнаки і на тому предметі, який вивчається...

Шанувальниками Чайковського добре знана його опера «Чародійка». Вона була створена в 1885 - 1887 р.р. Прем'єра відбулася восени 1887 року в Маріїнському театрі в Петербурзі. Диригував сам композитор.

Лібретто до цієї опери написав відомий тоді драматург Іполіт Васильович Шпажинський (1848-1917) за своєю одноіменною драмою на прохання Петра Ілліча, котрий прочитавши цю п'єсу, був нею захоплений. Коли Шпажинський писав лібретто, Чайковський доволі часто бував у нього вдома в Москві і познайомився з його дружиною Юлією Петрівною. Вона була непоганою піаністкою і дуже любила музику Чайковського. Петру Іллічу було навіть ніяково від її похвал, як особистих, так і в листах.

Та ось в кінці 1885 року, мешкаючи в маєтку під Клином, Петро Ілліч отримав чергового листа від Юлії Петрівни, з якого довідався, що її чоловік вирішив розлучитися  з нею. Всередині 1886 р. І.В.Шпажинський спровадив свою жінку з двома дітьми з Москви до Севастополя . Чайковський глибоко переживав цю драму.Він писав братові Модесту Іллічу:”Шпажинский  настолько упал в моем мнении(как человек, не как писатель). Насколько жена его все больше возростает. Превосходная и глубоко несчастная женщина”.

В листах до Юлії Петрівни до Севастополя Петро Ілліч втішає її і дуже радить за нятися літературною працею, бо за її листами він прийшов до висновку, що вона посідає літературний талант, крім того, це відволікало б її від гірких переживань, було б розрадою.

Влітку 1887 року Чайковський плив з Батума до Одеси, звідки мав прямувати далі, до Німеччини. 10 липня пароплав «Владимир» зупинився біля севастопольської пристані. Було біля дванадцятої, а пароплав відчалював о третій, і Петро Ілліч рушив шукати Юлію Петрівну Шпажинську, котра мешкала десь на околиці міста з матір'ю і дітьми. До тото він писав їй з Тифлісу, з Боржомі, а наступний його  лист до Севастополя прийшов вже з Аахену. В щоденнику Чайковський записав 10 липня. «Севастополь. Жара. Насилу нашел Шпажинскую. Она проводила меня». А в листі від 22 липня він писав їй: «Мое посещение Вас в Севастополе немножко похоже иа сонную грезу. Синее море, зной, раскаленные улицы, снование по всем севастопольским закоулкам, открытие таинственного Вашего убежища, четверть часа свидання с Вами, пароход -- все зто мелькнуло, как мгновение, й не знаешь, наяву это было или во сне».

Листування їх тривало і далі. Юлія Петрівна надсилала Чайковському свої літературні твори, він хвалив... Він писав до Севастополя по одному --два листи на місяць, регулярно, повідомляв про все, що було в його житті і праці. Всього збереглося 82 листи Чайковського до Юлії Петрівни, вони надруковані в 13-15 томах повної збірки творів композитора. Після Надії Філаретівни фон Мекк Юлія Петрівна займає друге місце серед жінок покількості листів отриманих від Чайковського.

Зв'язки П.І. Чайковського з Севастополем були й посередні. Брат його Іпполіт Ілліч Чайковський (1843- 1927) був морським офіцером і  генерал-майором від адміралтейства, служив  на Чорноморському флоті і значну частину свого життя провів у плаванні. В 1885 р. П.І. Чайковський написав на власні вірші Гімн на честь св. Кирила й Мефодія, котрі, як відомо, зиму 860 - 861 року прожили  в  Херсонесі Таврійському, що поклав початок нинішньому Севастополю. Чайковськпй приятелював з Л. Толстим, А . Чеховим та іншими видатними діячами культури того часу, котрі були в Севастополі. Композитор написав чимало романсів на вірші поетів, котрі бували в Севастополі – Пушкіна, Фета, Полонського, О.Толстого та інших.

Отже й твердження, що творчість великого композитора не була пов'язана і нашим краєм також невірне. Безперечно, Чайковський не був так повязаний з Кримом та Севастополем, як наприклад, Лев Толстой або Чехов, але стосовно таких великих людей як Чайковський, нам дорогий кожен день їх життя, кожна година.

А пам'ятник Чайковському в Симферополі все ж таки було встановлено біля будинку тамтешнього музичного училища, незважаючи  на таку “авторитетну” думку кримських краєзнавців.

Дивні люди, як на мене,  мешкають в Криму: виступають проти встановлення памятника Чайковському в Симферополі, проти памятника Рівноапостольному князю Володимиру в Севастополі, але пропонують поставити пам’ятники Сталіну і Катерині II...

До змісту книги "УКРАЇНСЬКИЙ СЕВАСТОПІЛЬ"