Василь ВОВКУН: “ПОЛІТИКА МІНІСТЕРСТВА —
ЄДНАТИ ДУХОВНО-КУЛЬТУРНІ ПРОСТОРИ УКРАЇНИ”

28 листопада 2008 року Севастополь відвідала група працівників Міністерства культури і туризму України на чолі з міністром Василем Вовкуном.
Як розповів Василь Володимирович журналістам на прес-конференції в Українському культурно-інформаційному центрі (УКІЦ), традицією є проведення наглядових рад в національних закладах культури, у даному випадку — в Національному історико-археологічному музеї-заповіднику “Херсонес Таврійський”. Головна увага приділялась питанню землевідведення, яке необхідно провести для того, щоб у 2010 р. Херсонес був занесений до списків ЮНЕСКО. Столичні гості оглянули хори, інші об’єкти, заїхали в Балаклаву, зустрілись з керівництвом Севастопольської міської державної адміністрації.

Міністерство культури — для Севастополя і Криму
У вступному слові Василь Вовкун розповів, що Міністерством культури і туризму за рік чимало зроблено в Криму і Севастополі, зокрема, подаровані недешеві ювілейні концерти для міста, представлена творчість українських регіональних колективів, ведеться велика виставкова робота. 570 бібліотек Криму отримали безкоштовно по 500 книг українською мовою, серед яких — дитяча, сучасна і класична художня література, енциклопедичні видання, перекладна література.
Заходи літературно-мистецького фестивалю “Лесина осінь” цього року проводились не тільки в Ялті, а й в Сімферополі.
“Політика міністерства — єднати духовно-культурні простори України і єднати те, що роз’єднують політики”, — наголосив міністр культури і туризму.
Відповідаючи на питання про перспективи реалізації гуманітарного указу Президента України щодо Криму і Севастополя, міністр сказав, що “іншого виходу немає” як виконувати його і що “цей політично-економічний проект був би наймудрішим” для реалізації.

Про пам’ятники
“Усі пишуть в Інтернеті, що міністр дав вказівку знімати пам’ятники. Ні, вони тільки виведені з реєстру як пам’ятники, які, насправді, ніякого мистецького і культурного значення не мають”, — уточнив Василь Вовкун.
“Більш європейським” підходом назвав міністр ідею зняття усіх пам’ятників тоталітарної доби з Реєстру “і створення парку, який називався б “Парк соцарту”, чи парк певного періоду мистецтва, куди були б звезені пам’ятники, де були б картини, книги і т. ін.”.
“Ми приходимо до того, що очевидно ще раз необхідно загострити увагу влади і суспільства на тому, що тільки з дозволу Міністерства культури як органу можна давати право на встановлення пам’ятників, незалежно від того, чи це є Київ, чи регіон”.
“Не може кожна партія ставити пам’ятники, бо ми так дійдемо до повного ідіотизму”.
Відповідаючи на питання про факт незаконного спорудження монументу цариці в Севастополі, міністр сказав: “Якщо говорити про Катерину ІІ, то я б її поставив в різних позах у всіх містах і просто показував би там, де збирається певна частина суспільства. І хай би вона там стояла…
Стосовно пам’ятника Сагайдачному, який ми сьогодні побачили у Севастополі, то ми жахнулися. І зараз ми не можемо зрозуміти, хто дав дозвіл на встановлення такого пам’ятника? Це як знущання над всією Україною. Це не тільки бездарно, це ідеологічно зроблено, просто таке враження, що свідомо зроблене для того, щоб жахатися українців і будь-якої теми про українство.
Тому до цього питання ми теж будемо вертатися, і з цим треба щось робити, це неможливо, щоб люди дивились. Це питання ми будемо вивчати, як тут діяти, треба або міняти, або знайти якісь інші форми...”.
Присутній на прес-конференції заступник міністра культури і туризму Микола Яковина з цього приводу додав: “На перший погляд видно, що пам’ятник встановлено з порушенням чинного порядку, оскільки, відповідно до архітектурних норм, він мав би погоджуватися. Очевидно, якби цим займалися професіонали, то прив’язка його до конкретної ділянки примусила б переглянути його масштаб, його розміри, і характер самої пластики. Що стосується матеріалів, вони, на жаль, недовговічні. Циліндр, котрий важко назвати колоною, за кілька місяців, якщо не тижнів, почне облущуватись, плитка непрофесійно покладена. Начебто з твердого металу виконана скульптура нібито Сагайдачного, як підписано на постаменті... Вона, м’яко кажучи, пародіює постать людську. Я думаю, смішить диспропорціями. Сам образ дуже сумнівний, явно — карикатурний. Я вважаю, що це знущання. І той, хто це встановив, якщо робив це серйозно, то повинен нести покарання. Пам’ятники такого масштабу повинні погоджуватися з Міністерством культури. Якщо це з дозволу міського управління архітектури та містобудування, значить, вони теж порушили норму. Я думаю, ми повернемось до Києва і зробимо офіційний запит, і будемо після нього реагувати”.

Про бібліотеки
Відповідаючи на питання про систематичні провокації в Інтернеті, зокрема, про останнє звинувачення в тому, що він видав розпорядження про знищення російськомовної літератури в бібліотеках, Василь Вовкун повідомив про те, що насправді проводиться вивчення і моніторинг тієї літератури, яка працює проти незалежної держави, умовно — комуно-шовіністичної. Про знищення книг не йдеться. Нині готується проект закону про бібліотеки і бібліотечну справу. “Ті речі, які одночасно з’являються на 35 сайтах, нам зрозумілі”, — підсумував міністр.
У ході розмови було практично вирішене питання і про комплектування бібліотеки УКІЦ книгами, які надходять централізовано до бібліотечного колектору.
Міністр висловив побажання “перевести книговидання в рамки Міністерства культури, тому що ми його закуповуємо. Якщо в цьому році обсяг закупівлі був 26 млн. гривень, то в наступному це мало б бути 34 млн. гривень”.

Про інформаційний простір
Як виявилось, особливої програми з розширення україномовної преси в міністерстві немає: “Ми розуміємо, що української преси зовсім мало, потрібна різноманітна преса — щоб вона була і для молоді, і для старшого покоління, і для середнього… Це справді потрібно. Є ще одна проблема — чому в Севастополь не доходять “Україна молода”, “День”, “Дзеркало тижня”?

Про українську мову
“Мовний простір — це питання проблематичне, тому що в Україні на сьогодні немає державного органу, який займався б українською мовою. Ми звернулись до президента, що ми хотіли б мати такий орган, бо, власне, указом президента на Міністерство культури покладено відповідальність за мову, але в ньому немає ні управління, ні департаменту, ні навіть сектора, який би займався мовною політикою. А це нонсенс. Тому, що приходить той чи інший міністр чи віце-прем’єр-міністр, і якщо йому ця тема, так би мовити, не болить, вона відсутня в Міністерстві культури. Ми поставили перед Секретаріатом Президента питання про створення служби, так само, як у нас є служба по культурній спадщині, по кінематографії тощо.
Добре було б, якщо мовне питання розглядалося на РНБО, щоб мовне управління було у кожному міністерстві, яке б відповідало, допомагало. Є люди, які справді хочуть володіти мовою, але вони не знають, де це можна зробити. Назвіть мені в Севастополі десять об’яв, у яких ви бачили б, що вам можуть допомогти вивчити українську мову. Англійську, французьку, італійську, японську навіть знайдете. Української — не знайдете”.

Про туристичне майбутнє Севастополя
Тут є надзвичайні пам’ятки культури для туризму. “Незважаючи на кризу, зацікавлення до Севастополя і до Херсонеса не втрачається. Чим скоріше місцева влада і люди зрозуміють, що майбутнє міста полягатиме в туризмі, тим менше буде політики”, — підкреслив на завершення зустрічі Василь Вовкун.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, “Флот України”