Найбільші російські "патріоти" вже не заявляють, що Крим незаконно передано Україні у 1954 році. Але продовжують галасувати про "російський статус Севастополя. Мер Москви добалакався до того, що в "Україні Росію бояться, як вогню, ... бо вкрали в нас територію"!

На жаль, подібні заяви підігріваються московською пресою,  де дипломовані юристи намагаються довести, що місто взагалі не могло передаватися Україні, оскільки "постанова Президії Верховної Ради СРСР не стосувалася Севастополя і його статусу, бо місто з 1948 року до складу Кримської області не входило, було суб'єктом РОСІЙСЬКОЇ Федерації і підпорядковувалося безпосередньо Москві" ("Российская газета", - 1996, 24 жовтня).
Це написав начальник кафедри Військової академії Генштабу РФ генерал-лейтенант Олег Золотарьов.
Якщо справді Севастополь з 1948 року став суб'єктом Російської Федерації, то слова генерала Золотарьова має підтвердити Конституція РРФСР. Але в її тексті того часу не тільки Севастополь, але й будь-яке інше місто, в тому числі Москва та Ленінград, не згадується як суб'єкт державного устрою. Стаття 14, зокрема, гласить: "Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка складається з країв...; областей..." - і в переліку тих областей вказується Кримська (Конституция (Основной Закон) РСФСР.-М.; Держ. вид-во юридичної літератури, 1952.- С.7).

Отже, Основний Закон РРФСР від 1937 року (з деякими змінами й доповненнями від 13.03.1948 року і 27.05.1949 року) не передбачав адміністративно-господарського центру як суб'єкта державного устрою, а лише таку адміністративно-територіальну одиницю, як край, область, автономна республіка, автономна область. А тому Закон про доповнення до статті 14 Конституції РРФСР, ухвалений 27.05.1949 року, передбачав надання такого статусу, приміром, новоствореній Амурській області, яка виділялася з Хабаровського краю (заседание Верховного Совета РСФСР 2-го созыва. Третья сессия (24-27 мая 1949г.).-М.:Изд-во "Известия Советов депутатов трудящихся СССР", 1949.-С. 240).

Через це в довіднику адміністративно-територіального поділу РРФСР Амурська область, як і всі суб'єкти РРФСР, представлена зі своєю територією, а Севастополь поряд з іншими містами республіканського підпорядкування-Сочі, Горький, Ленінград, Москва та ін. - територіально не виділений (РСФСР. Административно-территориальное деление на 1 октября 1950 года.- М.: Изд-во "Известия Советов депутатов трудящихся СССР", 1950.-С. IV-VI, 172).
На той час, як бачимо, жодне місто Росії не було суб'єктом її державного устрою, а тому Севастополь залишався складовою частиною Кримської області, хоч і виділявся серед інших міст півострова як адміністративно-господарський центр республіканського підпорядкування.

Навіщо ж говорити, що з 1948 року Севастополь перестав бути складовою частиною Кримської області? Сьогодні цього дуже хотілося б  комусь з наших сусідів, але документи свідчать про зовсім інше.

Після відвідин Сталіним Севастополя 8.10.1948 року ухвалюється рішення російської влади про виокремлення міста в республіканське підпорядкування. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 29.10.1948 року такий:
"Виділити місто Севастополь в самостійний адміністративно-господарський центр зі своїм особливим бюджетом і віднести його до категорії міст республіканського підпорядкування" (Державний архів Севастополя. - ДАС: Ф. Р-79. - Опис 2. - Справа 103. -Аркуш 229).

Неважко переконатися: мова тут не про виділення Севастополя в суб'єкт державного устрою РРФСР, оскільки не йдеться про його наступне законодавче закріплення указу, що вимагається в подібних випадках. Скажімо, коли 28.07.1948 року вже згадувана Амурська область виділяється зі складу Хабаровського краю в самостійну область, то постанова з цього приводу вимагає затвердження навіть Верховною Радою СРСР (Сборник Законов РСФСР й Указов Президиума Верховного Совета РСФСР. 1946-1954 гг.-М.: Изд-во "Известия Советов депутатов трудящихся СССР", 1955. -С.98).

А тому, виділяючи Амурську область у суб'єкт РРФСР, тобто в самостійну адміністративно-територіальну одиницю, її Верховна Рада 27 травня 1949 року статтю 14 Конституції РРФСР після слова "областей" доповнює словом "Амурської" (там же. - С. 25). Таким самим законодавчим шляхом відбувається утворення і ліквідація у складі РРФСР у ті ж роки Казанської, Чистопольської і Бугульминської областей Татарської АРСР, Уфимської і Стерлітамацької - Башкирської АРСР (там же. - С, 100 - 102).

Що ж до Севастополя, то виділення, його в самостійний адміністративно-господарський центр,, природно, не потягнуло за собою внесення змін у Конституцію РРФСР, оскільки він і після 29 жовтня 1948 року залишився в складі Кримської області як суб'єкт РРФСР. І це засвідчує ухвалена того ж дня постанова № 1082 Ради Міністрів РРФСР: "У зв'язку з виділенням міста Севастополя в самостійний адміністративно-господарський центр і віднесенням його до категорії міст республіканського підпорядкування Рада Міністрів РРФСР постановляє:

1.   Зобов'язати Міністерство фінансів РРФСР і Кримський облвиконком виділити бюджет міста Севастополя з бюджету Кримської області на 1948 рік...

3. Зобов'язати Держплан РРФСР, Міністерство фінансів РРФСР, міністерства і відомства РРФСР в подальшому виділяти місто Севастополь у державному плані і державному бюджеті окремим рядком" (ДАС: Ф. Р-79. - Оп. 2.- Спр.103.- Арк. 221).

Але це означало фактично лише те, що відтепер Севастополь одержуватиме гроші з Москви безпосередньо, а не через Сімферополь, як було до того. Зрештою, у Москві не вважали, що Севастополь виокремлений з Кримської області. Наприклад,постанова Ради Міністрів РРФСР від 18.12.1948 року про затвердження титульного списку середніх шкіл Кримської області включає до нього й севастопольські навчальні заклади (ДАС: Ф.90. - Оп.1. - Спр. 67. -Арк. 2).

Єдність місцевого самоврядування Севастополя з Кримом не розривалася виділенням міста в республіканське підпорядкування. Влада Російської Федерації і не думала, і не могла цього робити. А тому Севастополь не одержав повної самостійності від Сімферополя, залишаючись під його владною десницею в багатьох аспектах єдиного адміністративно-територіального устрою.

Скажімо, якби Севастополь було виділено в окрему адміністративно-територіальну одиницю, то від нього не було б потреби обирати народних засідателів Кримського облсуду. А документи засвідчують, що 6.01.1951 року Кримська облрада обирає Таких 8 від цього міста (Держ. архів АР Крим -ДААРК: Ф. Р.-3287.- Оп, 2. - Спр. 845. - Арк. 213-214).
Крім того, у роботі цієї сесії Кримської облради беруть участь обрані до неї депутати від Севастополя (там же. -Арк. 140 зв.).

То ж чи можна говорити, що Севастополь живе окремим державним життям від рідного йому Криму?
Звичайно, ні. Особливо ж промовисті факти адміністративно-територіальної єдності Севастополя з Кримською областю виявляються вже в перший день роботи 1 -ї сесії третього скликання Кримської обласної Ради депутатів трудящих 28.02.1953 року. Того дня заступником голови виконкому Кримської облради обирається Гаврило Пономаренко, депутат від Сталінського виборчого округу № 110 Севастополя (там же. -Арк. 90).
Серед членів постійних комісій Кримської облради бачимо таких депутатів, обраних у Севастополі, як прокурор Кримської області Микола Хламов, начальник обласного управління зв'язку Віктор Гончаренко (там же. - Арк. 14, 15).
І якби Севастополь був справді виокремлений повністю з Кримської області, то хіба змовчав би обласний прокурор Хламов, обираючись від зовсім відділеної від Криму адміністративно-територіальної одиниці? Він змушений був би протестувати. Однак такого прокурорського протесту ніде не зафіксовано.
Між іншим, не знайдете ви ніякого Прокурорського протесту і на тй;ий прецедент: ще коли Крим перебував у складі Росії, щойно обраний першим секретарем обкому партії Д. Полянський погоджується на обрання головою Кримської облрадй Михайла Кузьменка, котрий не є її депутатом. Тоді останнього в авральному порядку обирають депутатом Кримської облради від виборчого округу № 112 Севастополя. А потім, як кажуть, вже справа техніки, щоб прибулий з-за меж Криму Кузьменко очолив місцевий облвиконком (там же. - Спр. 1291 - Арк.97).

Як бачимо, ще в період перебування Кримської області в складі РРФСР, ніхто в Москві, Сімферополі, Севастополі   не сприймав окремий адміністративно-територіальний статус цього міста як ознаку повного його виділення з Кримської області.
І саме в такому його статусі - окремого адміністративно-господарського центру в складі Кримської області як суб'єкта РРФСР - останньою він передається 1954 року Україні. 26.04.1954 року на роздільних засіданнях Ради Союзу і Ради Національностей Верховної Ради СРСР обидві палати од-ноголосно ухвалюють "Закон про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР".

У зв'язку з цим у передовій статті севастопольської міської газети "Слава Севастополя" вказувалося:

"Гарячу підтримку депутатів знайшов внесений на затвердження сесії Указ про передачу Кримської області із складу Російської Федерації до складу України. Сесія законодавче закріпила цей історичний акт, який повністю відповідає загальнодержавним інтересам, інтересам російського і українського народів. Трудящі міста-героя разом з усім народом нашої Батьківщини підтримують цей історичний акт..." ("Слава Севастополя", 29 квітня 1954).

Одразу після цього Москвою вносяться зміни в статтю 14 Конституції РРФСР:
"У зв'язку з передачею Кримської області із складу РРФСР до складу Української РСР..." (Заседание Верховного Совета РСФСР З-го созыва. Пятая сессия (З1 мая- 2 июня 1954 г.). Стен. отчет..--М.: Издание Верховного Совета РСФСР, 1954.- С. 220).

У переліку, суб'єктів РРФСР Кримська область уже не значиться. Вона вже фігурує серед суб'єктів УРСР, оскільки Верховною Радою Української РСР на черговій сесії внесено зміни до Конституції. А Севастополь виділяється окремим рядком у Законі про бюджет УРСР на 1954 рік (Засідання Верховної Ради Української РСР (шоста сесія) 16-17 червня 1954 р. Стен. звіт. - К.: Держ. Изд-во політичної літератури, 1954. -С. 118).

І тодішній союзний адміністративно-територіальний довідник вказує на належність Севастополя Кримській області в складі Української РСР (СССР. Административно-территориальное деление союзних республик на 1 марта 1954 года. - М.: Изд-во "Известия Советов депутатов трудящихся СССР", 1954. - С. 208-209).

Ні Кримської області, ні Севастополя не значиться в подібному довіднику, виданому дещо пізніше російською владою (РСФСР. Административно-территориальное деление на 1 января 1955 года.-М.: Изд-во "Известия Советов депутатов трудящихся СССР", 1955).

І з цього часу Севастополь починає жити за українськими законами. Голова міськвиконкому С. Сосницький на Сесії міськради 24.03.1954 року говорив таке (дослівно): "У зв'язку з передачею нашої області і міста в Україну, вносимо до українського уряду пропозицію і прохання, щоб у найближчі 2 роки вирішити невідкладні завдання в Севастополі" (ДАС: Ф. Р-79. - ОН. 2: - Спр. 419. - Арк. 91-92).

Відмінність Севастополя від інших міст Криму головним чином була в тому, що він стає окремою одиницею у господарському житті України. Але, як раніше в складі Росії, Севастополь залишається пов'язаним із Кримом спільним місцевим самоврядуванням.
Під час виборів до Кримської обласної Ради депутатів трудящих у 1955 році. від Севастополя обирається 14 депутатів. А членом обласної виборчої комісії був представник Севастопольської міської організації ДТСААФ Олександр Іщенко (Центральний державний архів громадських об'єднань України - ЦДА-ГОУ: Ф. 1.-0п. 52.-Спр. 5001.-Арк. 9).

А 4 лютого 1956 року бюро Кримського обкому КП України рекомендує свого нового першого секретаря Василя Комяхова кандидатом у депутати облради по Корабельному виборчому округу № 98 Севастополя (там же. - Оп. 53. - Спр. 138. - Арк. 46).
Варто оприлюднити й такий цікавий, насамперед для севастопольців, факт: пропозиція про нагородження міста бойовим орденом виходила саме від влади УРСР (ЦДАГОУ: Ф. 1. - Оп.24.-Спр.3503.-Арк. 51-53). І саме уряд УРСР виділив 100 тисяч карбованців на урочистості, пов'язані із врученням місту високої нагороди. А в день вручення (17.10.1954 року) на Графській пристані Севастополя бачимо державні прапори СРСР і України, а не Російської Федерації.

Немає на урочистостях і керівників Російської Федерації. А присутні - перший секретар ЦККП України О. Кириченко та перший заступник голови Ради Міністрів УРСР І. Сенін, перший секретар Кримського обкому КП України Д. Полянський та голова Кримського облвиконкому М. Кузьменко. У виступах ораторів йдеться про вікопомний акт-передання Кримської області до складу УРСР. А після мітингу над Севастополем лунає Державний гімн Української РСР ("Слава Севастополя", 19 жовтня 1954 р.).

Тоді ж, до речі, севастопольці відзначають усі помітні дати в історії України, усвідомлюючи себе частиною її та Криму. Наприклад, передова стаття міської газети вказувала:
"Трудящі нашого орденоносного міста-героя, як і всі трудівники Криму - нової області Української РСР, - ...відзначають славне 15-річчя возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі новими успіхами" (там же. - 31 жовтня).

І жителі Севастополя, зрозуміло, вже визнаються громадянами УРСР, і ними опікується українська влада, про що виразно йдеться в Указі Президії Верховної Ради УРСР від 18.10.1954 року про присвоєння звання "Мати-героїня" жінкам, які народили і виховали десять дітей: "По Кримській області: 1. Сидоровій Єлизаветі Іванівні - домогосподарці, місто Севастополь" ("Слава Севастополя", 20 жовтня 1954 р.).

Не треба забувати ще одну важливу (чи не головну фактично) форму підпорядкування Севастополя Криму з 1948 року - керівництво містом з боку Кримського обкому партії. Як свідчать документи, жодне прохання севастопольської влади до Москви без погодження із Кримським обкомом партії не могло вирішуватися в столиці Росії, як з 1954 року і в Києві.

У зв'язку з цим не зайве нагадати "великому ревізорові" документів щодо передання Криму й Севастополя Україні - Лужкову: його місто з часу виділення в самостійну адміністративно-територіальну одиницю ніколи своїх проблем не узгоджувало з Московським обкомом КПРС. Бо Московський міськком партії мав такий самий статус, як і однойменний обком.

А от Ленінград і Севастополь залишалися в партійному плані (а тоді всім керувала Компартія) в підпорядкуванні територіальних обкомів.
І тільки Конституцією УРСР 1978 року Севастополь виділяється в складі нашої республіки в суб'єкт УРСР, оскільки там уперше з'являється запис: "Містами республіканського підпорядкування в Українській РСР є Київ і Севастополь" Конституція (Основний Закон) УРСР.-К., 1986.-С. 23).

Такий вид суб'єкта державного устрою - місто республіканського підпорядкування - з'являється тоді і в Конституції РРФСР, але там до цієї категорії віднесено лише Москву та Ленінград (Конституция (Основной Закон) РСФСР. - М.: Советская Россия, 1979.-С. 22).

І те, що місто нині перебуває у складі України згідно з міжнародно-правовими актами, засвідчують не лише результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року в Севастополі на підтримку Акта про державну незалежність України, а й Конституція РФ, ухвалена всенародним голосуванням 12 грудня 1993 року. Стаття 65, яка визначає суб'єктів федеративного устрою, містами федерального значення називає Москву і Санкт-Петербург (Конституция Российской Федерации, принятая всенародним голосованием 12 декабря 1993 г. - М.: Изд-во "Юридическая литература", 1993. - С. 24).
Про українське місто Севастополь там, природно, не згадується, бо РРФСР передала його з власної ініціативи 1954 року Україні в складі Кримської області.