ВІЗИТ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА ОЛЕГА ТЯГНИБОКА
ДО ПРОРОСІЙСЬКОГО МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ 6 січня 2010 року

Фото Миколи Владзімірського

НАПАД УКРАЇНОФОБІЇ ЯК СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ЕПІДЕМІЯ

Лише завдяки професійним діям севастопольської міліції кандидат в президенти України Олег Тягнибок зміг донести до виборців свої погляди

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, “Флот України”

Майже всі українофоби міста з прапорами царської Росії, андріївськими та триколорами, Компартії України, Партії регіонів України, Молодіжної партії України, блоку Наталі Вітренко, Руського блоку, Руської общини Севастополя, Слов’янської партії, Руського єдінства, “Соболя” та деяких ще дрібніших у кількості десь 800 чоловік (близько 0,2% від населення міста) 6 січня 2010 року на площі Повсталих влаштували антиукраїнський шабаш. Генеральна репетиція, як відомо, відбулась 26 грудня минулого року, коли приблизно ці ж сили перешкодили руху прихильників ВО “Свобода”, які протестували проти угоди України і Європейського Союзу про репатріацію нелегальних іммігрантів з Європи в Україну, нібито для тимчасового перебування перед відправленням на батьківщину.
Формально проросійські сили виступали проти приїзду кандидата в президенти України Олега Тягнибока, десять днів інформаційно готуючи севастопольців, наклеюючи різноманітні ярлики на позачерговій сесії міськради, на так званій антифашистській ході, у монологах на телеекранах та в образливому зверненні до нього з вимогою не приїжджати до Севастополя.
Сам Олег Тягнибок ще в квітневій статті “Антифашизм” чи українофобія?” так передбачив ці події: “Не секрет, що багатьом в Україні та поза її межами все українське не подобається. На те вони й українофоби. Незалежно від того, чи це свиноподібні елітні депутати різних рад, чи кремлівські маріонетки, чи “ефективні менеджери” поцуплених в українців заводів, чи гламурні телеведучі халдейської зовнішності, або просто декласований вуличний набрід, знахабнілий від своєї безкарності”.
Наступ українофобів, окрім цього, мав ще й інші цілі — відволікання уваги населення від оборудок із землею, підготовку виборців до дня голосування та огляд Кремлем сепаратистських сил.
Учасники пікету скандували: “Фашизм нє пройдьот”, палили виготовлені ними ж плакати з нацистською символікою. Для розігріву різновікової публіки, серед якої були і депутати міськради та райрад, лунала бравурна музика та заклики розлючених промовців.
Коли під’їхав автобус і з нього почали виходити люди зі згорнутими прапорами, натовп був уже достатньо агресивним і кинувся “захищати” Севастополь, але виявилось, що то під’їхали на допомогу представники “Руського єдінства” з Бахчисарая.
Агресивна ворожість натовпу досягла одного з апогеїв, коли з автобусів вийшли прихильники Тягнибока із Сімферополя, Керчі, Ялти та інших міст Криму. Та міліцейський кордон усе ж встояв, і охоронці не допустили сутичок між ідеологічними супротивниками.
Правоохоронні органи застосували підвищені заходи безпеки, і зустріч з Олегом Тягнибоком відбулась без інцидентів.
Своїм прихильникам, яких у залі було близько двох сотень (невідомо, скільки людей не потрапили через підвищені заходи безпеки), кандидат в президенти повідомив про свої політичні погляди та про зміст своєї програми. Він сказав, що інформаційний простір не належить українцям, про панування олігархів, необхідність люстрації, наголосив на необхідності реформування судової системи, підвищення відповідальності чиновників.
Доповідач окремо зупинився на розробленій ВО “Свобода” “Програмі захисту українців”, яка містить розділ “VIII. Крим і Севастополь. Встановлення конституційного порядку та забезпечення стабільного розвитку”, в якому українські націоналісти визначили чіткі механізми вирішення питань на півострові, зокрема: винести на всеукраїнський референдум питання про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасування спеціального статусу міста Севастополя; надати Севастополю право вільного порту (на зразок “порто-франко”); розробити на рівні РНБО програму односторонніх дій України в разі невиконання РФ зобов’язань щодо виведення ЧФ РФ з території України до 2017 року. Вимагати негайного виведення ЧФ РФ з Криму, якщо Російська Федерація і далі порушуватиме закони України та підписані міжнародні угоди.
У другій частині зустрічі, яка тривала близько двох годин, Олег Тягнибок відповів на численні і гострі запитання журналістів.
А тим часом на вулиці вирували пристрасті. Міліцейський кордон було прорвано, розбито вікно в автобусі, який привіз кримчан. За словами начальника штабу Управління МВС України в Севастополі полковника міліції Сергія Помєлкова, пікетувальники намагалися спровокувати бійку, частково вони навіть спробували перекрити проїжджу частину, але були відтіснені, попереджені про відповідальність, і, у принципі, самі ж вони з цієї проїжджої частини і вийшли, рух був нормалізований. Затриманих шістьох злісних хуліганів через кілька годин міліція відпустила.
Що і хто змушує україноненависників ототожнювати такі різні речі, як нацизм і націоналізм, відомо: це депутати міської та Верховної Ради України, які своїми безвідповідальними заявами та організаційними заходами підбурюють громадськість Севастополя, де продовжують панувати тоталітарно-комуністичні традиції, що не терплять будь-якої іншої, не імперської, не проросійської, думки. Цим депутатам не потрібна дискусія, і вони в режимі монологу роками продовжують дурити севастопольців міфами і маніпулювати свідомістю задля однієї мети — залишитися при владі.
І ще про націоналізм. Олег Тягнибок навів вислів колишнього Президента Росії Володимира Путіна, який, пропонуючи на цю посаду Дмитра Медведєва, сказав публічно: “Дмитро Анатолійович Медведєв, як і я, — російський націоналіст у позитивному сенсі цього слова”. Націоналізм — це любов до свого — історії, мови, культури, традицій та звичаїв. У Росії це вважається нормою. Чому ж тоді не можна бути українським націоналістом в Україні?

Джерело

6 січня 2010 року на пл. Восставших в Севастополі відбувся огляд проросійських сил - від комуністів і регіоналів до Російської общини Севастополя і Красної гвардії Спартака.

Севастопольці з якимось незрозумілим задоволенням тримали в руках плакати з нацистською свастикою. Самі придумали - самі тримали.

Тепла погода, партійні бонзи і стадний інстинкт вигнали на вулицю за даними міліції до 800 севастопольців.

Вік українофобів - від 16 до 70 років. Люди похилого віку раді були постояти поряд з такими самими як і вони, у молодих чесались руки і просили бійки.

Ця жінка - класика місцевих мітингів. Як і всі севастопольці, отримує пенсію від Української Держави. В кадр потрапив юнак з пов'язкою на обличчі. Так само виглядали кілька десятків свободівців.

Далі