УКРАЇНСЬКИЙ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ (1918-1919)
Володимир Трембіцький, Нью-Йорк
Автор цих довідкових матеріалів про
український флот доби визвольних змагань давно досліджує
означену тему з усією її багатосторонньою проблематикою.
Переглянуто тисячі аркушів архівних, інших документальних
та мемуарних джерел і в результаті пильної праці зібрано
багатющі фактологічні дані, деякі з документів, що зберігаються
тепер у дослідника, — унікальні. Довголітня дружба пов'язувала
Володимира Трембіцького з капітан-лейтенантом Святославом
Шрамченком, який в роках 1918 — 1919 працював у міністерстві
морських справ у Києві. Серед найновіших розвідок ньюйоркського
науковця назвемо публікацію «Чорноморська проблема України»,
вміщену в «Альманасі Українського Народного Союзу» (Парсіпанні
— Нью-Йорк, 1998. с. 144—158), де наведено хронологію
та факти, пов'язані з морською справою Української держави
в 1917 —1920 роках.
Володимир Трембіцький народився в Західній Україні.
Навчався в українській академічній гімназії у Львові
(до 1939 р.), на факультеті державних наук у тамтешньому
університеті (до 1940 р.) і економічному факультеті
в Берліні (до 1944 р.). Затим продовжував свою наукову
спеціалізацію в університетах Мюнхена (до 1955 р., з
докторатом в економічній сфері) та Нью-Йорка, де займався
історичними східноєвропейськими студіями, досліджуючи
проблеми XX століття. Найширше у своїх працях науковець
звертається до політичної історії 1914 — 1930 рр., особливо
в тій частині, що стосується народів колишнього СРСР,
а також політичної історії України 1917 — 1924 рр. із
спеціалізацією по міжнародних справах, дипломатичних
зокрема.
Член Наукового товариства імені Шевченка в Америці й
Української Вільної Академії наук.
Володимир Трембіцький написав більше сотні розвідок,
тридцять п'ять з них присвячено історії української
геральдики та гімнів за тисячу років. Ці дослідження
вийшли окремою книжкою в Римі до століття НТШ (1973
р.).
ПЕРСОНАЛЬНИЙ
СКЛАД АДМIPАЛЬСТВА ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОЇ КОМАНДИ
Адмірали військового флоту: Андрій
Покровський — від 1.V.1918.
Контр-адмірали флоту: Микола
Максимов, М. М. Остроградський-Апостол, В'ячеслав Клочковський.
Начальники Головного морською штабу:
капітан 1-го рангу С. Овод — від 28.IV.
1918; капітан 1-го рангу Ю. Свірський
— від 1 .VI. 1918; капітан 1-го рангу А. Пчельников
— від 15.XI.1918; капітан 1-го рангу М.
Єфремов — від 20XI.1918. Заступник начальника
Головного морського генерального штабу — Ю.
Свірський. В морському генеральному штабі працювали
ще на головних позиціях контр-адмірал Протасєв,
адмірал Андрій Покровський, ген. хорунжий
флоту Степанов, капітан 1-го рангу
Юрій Постриганов.
В морській ліквідаційній комісії були:
віце-адмірал (від осені 1918 р.) В. Шрамченко
— голова та відповідальний за транспортний флот, віце-адмірал
Хоменко — голова комісії для демілітаризації
пароплавного флоту.
Командний склад флоту у 1918 році (за
Гетьманату): адмірал Андрій Покровський
— головний начальник чорноморських портів; генерал-майор
флоту Єрмаков — командуючий Дунайським
флотом; контр адмірал М. Остроградський-Апостол
— командуючий відділом флотилії в Севастополі
(до 10.VІ.1918); капітан 1-го рангу Дмитрів
— командуючий відділом флотилії Азовського моря; капітан
1-го рангу Озеров — командуючий Одеським
військовим портом; контр-адмірал М. Римський-
Корсаков — командуючий Миколаївським військовим
портом; контр-адмірал Фабрицький —
комендант корпусу берегової охорони; контр-адмірал Ворожейкін
— начальник штабу головної команди портів; контр-адмірал
Степанов — командуючий транспортним
флотом.
Інші важливі державні пости на флоті:
ген. хорунжий флоту Володимир Савченко-Більський
— начальник гардемаринської школи у 1919 році; старший
лейтенант флоту Михайло Білінський
— помічник начальника головної господарської морської
управи морського міністерства у 1918 році; ген. хорунжий
В. Богомолов — голова Військово-морського
суду і начальник Головного військово-морського управління
при морському міністерстві у Києві.
МІНІСТРИ
ТА ВІЦЕ-МІНІСТРИ МОРСЬКИХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
(1917- 1921)
Дмитро Антонович
23.ХІІ.1917 — 14.ІІІ.1918
генерал Олександр Жуковський1
14.ІІІ — IV.1918 військовий інженер
Олександр Коваленко
віце-міністр ген. бунчужний Олександр Рогоза 1. 1. V
— І4.ХІ.1918
капітан 2-го рангу С. П. Овод
— виконуючий обов'язки віце- міністра від 1.У.1918
контр-адмірал Микола Максимов
— віце-міністр від 5. V.1918
капітан 1-го рангу Ю. Свірський
— віце-міністр від 10.X.1918
адмірал Андрій Покровський
14.ХІ — 19.ХІІ.1918
контр-адмірал Гадд
— віце-міністр від 14.XІ. 1918
контр-адмірал М. М. Остроградський-Апостол2
19 — 24.ХІІ.1918
1) Міністр військових справ та
виконуючий обов'язки міністра морських справ
2) Тимчасово
ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИЙ ФЛОТ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1917- 1918)
|
Тоннаж |
В ході від років |
Три бригади лінійних кораблів
(т. зв. лінкори) |
|
|
перша бригада |
|
|
|
|
«Соборна Україна» |
27 900 |
1918 |
«Воля» |
23 400 |
1915 |
«Свободна Росія» |
23 400 |
1914 |
друга бригада |
|
|
|
|
«Св. Євстахій» |
13 000 |
1906 |
«Св. Іоанн Золотоустий» |
13 000 |
1906 |
«Св. Пантелеймон» |
12 800 |
1900 |
третя бригада |
|
|
|
|
«Три Святителі» |
13 500 |
1893-1912 |
«Ростислав» |
10 300 |
1896 |
«Синоп» |
10 300 |
1887-1914 |
Гідрокрейсери (разом 6 одиниць):
«Цар Олександр І», «Цар Микола І», „Імператор
Траян», з румунського флоту - «Король Кароль»
(1917), „Прінчіпеса Марія». Бракує назви ще одного
крейсера. |
|
|
|
|
Тяжкі кружляки 1-ої ранґи
(разом 6 одиниць): |
|
|
|
|
«Гетьман Дмитро Дорошенко» |
8 030 |
1918 |
«Кагул» (раніше «Очаків») |
7 200 |
1903 |
«Пам'ять Меркурія» |
7 200 |
1902 |
«Гетьман Б. Хмельницький» |
6 934 |
1918 |
«Алмаз» |
3 300 |
1903 |
«Прут» |
3 200 |
1903 |
Легкі кружляки 2-ої ранґи
(разом 2 одиниці) |
|
|
|
|
«Адмірал Лазарєв» |
7 600 |
1915 |
«Адмірал Нахімов» |
7 600 |
1915 |
Їх назви мали бути замінені на «Гетьман
Петро Конашевич-Сагайдачний» і «Тарас Шевченко». |
|
|
|
|
Дивізія ескадрильних міноносців
(т. зв. есмінці) - разом 24 одиниці: |
|
|
|
|
«Щасливий» та 12 одиниць цього класу |
1360-1100 |
|
|
«Лейтенант Зацарений» та 3 одиниці
цього класу |
1360-1100 |
|
«Завидний» та 5 одиниць цього класу |
по 650 т |
|
|
«Сміливий» та 4 одиниці цього класу |
300-100 |
|
|
Відомі ще були імена міноносців
«Київ», «Чигирин», «Батурин», «Львів», «Іван Виговський»,
«Іван Сірко», «Пилип Орлик», «Кость Гордієнко»,
«Мартин Небаба», «Іван Підкова», «Петро Могила»,
«Іван Котляревський» та ін. |
|
|
|
|
Дивізія менших міноносців (разом
64 одиниці) |
|
|
|
|
Перша дивізія |
|
|
|
|
„Україна» та інші назви цього класу
суден |
1330 |
1906 |
«Гнівний», „Транзитний», «Гаджибей»,
«Капітан-лейтенант Баранов», «Феодосія», «Лейтенант
Шостаков», «Фідонісі», «Каліяклія», «Швидкий»,
«Поспішний», «Бурливий», «Живий», «Неспокійний»,
«Капітан Сакел», «Літун», «Гарячий», «Керч», «Звінкий»,
«Цериго» і «Ксеня» - разом 20 одиниць. |
|
|
|
|
Друга дивізія «Ч. 259» та
інші (разом 8 одиниць) |
|
|
|
|
Третя дивізія (разом 30 одиниць) |
650 |
1906 |
Четверта дивізія (разом 11
одиниць) |
400-300 |
1901-1906 |
Підводні човни (разом 13
одиниць) |
|
|
|
|
«Тюлень», «Щука», «Карась», «Краб»,
«Буревісник», «Качка», «АГ-21», «АГ-22», «АГ-23»,
«АГ-24», «АГ-25», «АГ-26». Маткою цих суден був
корабель .Дніпро». |
|
|
|
|
Канонірні човни (разом 5
одиниць на чолі з човном «Запорожець») |
|
|
|
|
Мінові загородники (разом
6 одиниць) |
|
|
|
|
Сторожові катери - два дивізіони. |
|
|
|
|
Транспортні кораблі (разом
8 одиниць на чолі із кораблем «Кронштадт» і майстернею) |
|
|
|
|
Плаваючий док (тоннажем 30
000 тонн) |
|
|
|
|
Моторні катери (65 одиниць). |
|
|
|
|
Серед них «Прозорий», «Сміливий»,
«Страшний», «Транзитний», «Бурливий», «Щасливий»
та інші. |
|
|
|
|
Буксири: |
|
|
|
|
«Відважний», «Скит», «Азовець»,
«Бопічан», „Петрель», «Севастополь», «Успіх»,
«Пирогов», «Донець», «Керч», «Березань», «Чурубаш»,
«Микола Пашич» і «Румунія» - разом 14 одиниць. |
|
|
|
|
Баржі (47 одиниць) |
|
|
|
|
Корабель окремого призначення
- лінкор «Юрій Побідоносець» (тоннаж - 1 000,
плавав з 1892 р.). На ньому перебувала квартира
командуючого Чорноморським військовим флотом зі
штабом. |
|
|
|
|
Навчальне судно «Свобода». |
|
|
|
|
До складу морського флоту входили
також 20 гідропланів при школі воєнно-морської
авіації в Севастополі. Постоями військово-морського
флоту були порти Севастополь, Очаків. Миколаїв
та деякий час Одеса. |
|
|
|
|
АЗОВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ФЛОТ
|
|
|
|
|
Базувався в Керчі. У його складі
були: канонірні човни - 5 одиниць, сторожові судна
- 6, плаваючі батареї - 7, буксири - 3, сторожові
катери - 14, допоміжні судна. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
БІБЛІОГРАФІЯ
Удовиченко Олександр. «Україна
у війні за державність (Історія організації і бойових
дій Українських і Збройних Сил 1917-1921)». Вінніпег,
1954, с. 33 -39, 171.
Савченко-Більський Володимир. «Босфоро-Дарданельське
питання і необхідність панування України і на Чорному
мирі». «Табор» - військово-літературний журнал, ч. 11,
Варшава, 1929, с. 3 - 11.
Шрамченко Святослав. «Український
Головний Морський Штаб 1917-21 рр.». „Табор», ч. 21,
Варшава, 1934, с. 47 - 48.
Дорошенко Дмитро. «Історія України
1917-1923». 2-ге вид. „Булава», т. II, Нью-Йорк, 1954,
с. 257-258.
Шрамченко Святослав. «Закон про
державну українську фльоту та його виконавці». „За державність»,
кн. 5, Каліш, 1935, с. 124 ~ 136, кн. 2, с. 129 - 130.
Шанковський Лев. «З історії української
воєнно-морської фльоти (з нагоди дня 29 квітня)». „Америка»,
і ч. 77-78, 80 за 25, 26, 28 квітня 1972, Філядельфія.
Шрамченко Святослав. «Українська
воєнно-морська політика на Кримі у 1917-18 рр.». „Літопис
Червоної Калини», ч. V, і Львів, 1932, с. 9 - 12.
Михайлик Михайло. «Український
національний рух в Криму в 1917 році». „Літопис Червоної
Калини», ч. VI, Львів, 1932, с. 12 - 14, ч. VII—VIII,
с. 22 - 26.
Шрамченко Святослав. «Український
морський міністер - старший лейтенант фльоти М. І. Білінський».
„Літопис Червоної Калини», ч. IX, Львів, 1932, с. 17
- 20.
В. Трембіцький. Персональний склад
адміральства та воєнно-морської «Команди Українсько-Морської
Фльоти», «Вісті комбатанта», ч. 2, Торонто - Нью-Йорк,
1988, с. 51 - 55.
газета "Кримська світлиця"