Просвіта Дзвін Севастополя Союз українок ТРЦ Бриз
На першу Галерея Вільна трибуна УКІЦ УГКЦ
Відгуки Бібліотека Пласт Смішного! Лінки

УКРАЇНСЬКИЙ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ (1918-1919)
Володимир Трембіцький, Нью-Йорк

Автор цих довідкових матеріалів про український флот доби визвольних змагань давно досліджує означену тему з усією її багатосторонньою проблематикою. Переглянуто тисячі аркушів архівних, інших документальних та мемуарних джерел і в результаті пильної праці зібрано багатющі фактологічні дані, деякі з документів, що зберігаються тепер у дослідника, — унікальні. Довголітня дружба пов'язувала Володимира Трембіцького з капітан-лейтенантом Святославом Шрамченком, який в роках 1918 — 1919 працював у міністерстві морських справ у Києві. Серед найновіших розвідок ньюйоркського науковця назвемо публікацію «Чорноморська проблема України», вміщену в «Альманасі Українського Народного Союзу» (Парсіпанні — Нью-Йорк, 1998. с. 144—158), де наведено хронологію та факти, пов'язані з морською справою Української держави в 1917 —1920 роках.
Володимир Трембіцький народився в Західній Україні. Навчався в українській академічній гімназії у Львові (до 1939 р.), на факультеті державних наук у тамтешньому університеті (до 1940 р.) і економічному факультеті в Берліні (до 1944 р.). Затим продовжував свою наукову спеціалізацію в університетах Мюнхена (до 1955 р., з докторатом в економічній сфері) та Нью-Йорка, де займався історичними східноєвропейськими студіями, досліджуючи проблеми XX століття. Найширше у своїх працях науковець звертається до політичної історії 1914 — 1930 рр., особливо в тій частині, що стосується народів колишнього СРСР, а також політичної історії України 1917 — 1924 рр. із спеціалізацією по міжнародних справах, дипломатичних зокрема.
Член Наукового товариства імені Шевченка в Америці й Української Вільної Академії наук.
Володимир Трембіцький написав більше сотні розвідок, тридцять п'ять з них присвячено історії української геральдики та гімнів за тисячу років. Ці дослідження вийшли окремою книжкою в Римі до століття НТШ (1973 р.).

ПЕРСОНАЛЬНИЙ СКЛАД АДМIPАЛЬСТВА ТА ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОЇ КОМАНДИ

Адмірали військового флоту: Андрій Покровський — від 1.V.1918.

Контр-адмірали флоту: Микола Максимов, М. М. Остроградський-Апостол, В'ячеслав Клочковський.

Начальники Головного морською штабу: капітан 1-го рангу С. Овод — від 28.IV. 1918; капітан 1-го рангу Ю. Свірський — від 1 .VI. 1918; капітан 1-го рангу А. Пчельников — від 15.XI.1918; капітан 1-го рангу М. Єфремов — від 20XI.1918. Заступник начальника Головного морського генерального штабу — Ю. Свірський. В морському генеральному штабі працювали ще на головних позиціях контр-адмірал Протасєв, адмірал Андрій Покровський, ген. хорунжий флоту Степанов, капітан 1-го рангу Юрій Постриганов.

В морській ліквідаційній комісії були: віце-адмірал (від осені 1918 р.) В. Шрамченко — голова та відповідальний за транспортний флот, віце-адмірал Хоменко — голова комісії для демілітаризації пароплавного флоту.

Командний склад флоту у 1918 році (за Гетьманату): адмірал Андрій Покровський — головний начальник чорноморських портів; генерал-майор флоту Єрмаков — командуючий Дунайським флотом; контр адмірал М. Остроградський-Апостол — командуючий відділом флотилії в Севастополі (до 10.VІ.1918); капітан 1-го рангу Дмитрів — командуючий відділом флотилії Азовського моря; капітан 1-го рангу Озеров — командуючий Одеським військовим портом; контр-адмірал М. Римський- Корсаков — командуючий Миколаївським військовим портом; контр-адмірал Фабрицький — комендант корпусу берегової охорони; контр-адмірал Ворожейкін — начальник штабу головної команди портів; контр-адмірал Степанов — командуючий транспортним флотом.

Інші важливі державні пости на флоті: ген. хорунжий флоту Володимир Савченко-Більський — начальник гардемаринської школи у 1919 році; старший лейтенант флоту Михайло Білінський — помічник начальника головної господарської морської управи морського міністерства у 1918 році; ген. хорунжий В. Богомолов — голова Військово-морського суду і начальник Головного військово-морського управління при морському міністерстві у Києві.

МІНІСТРИ ТА ВІЦЕ-МІНІСТРИ МОРСЬКИХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1917- 1921)

Дмитро Антонович 23.ХІІ.1917 — 14.ІІІ.1918

генерал Олександр Жуковський1 14.ІІІ — IV.1918 військовий інженер

Олександр Коваленко віце-міністр ген. бунчужний Олександр Рогоза 1. 1. V — І4.ХІ.1918

капітан 2-го рангу С. П. Овод — виконуючий обов'язки віце- міністра від 1.У.1918

контр-адмірал Микола Максимов — віце-міністр від 5. V.1918

капітан 1-го рангу Ю. Свірський — віце-міністр від 10.X.1918

адмірал Андрій Покровський 14.ХІ — 19.ХІІ.1918

контр-адмірал Гадд — віце-міністр від 14.XІ. 1918

контр-адмірал М. М. Остроградський-Апостол2 19 — 24.ХІІ.1918

1) Міністр військових справ та виконуючий обов'язки міністра морських справ
2) Тимчасово


ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИЙ ФЛОТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1917- 1918) 


Тоннаж В ході від років
Три бригади лінійних кораблів (т. зв. лінкори)
перша бригада 
«Соборна Україна» 27 900 1918
«Воля» 23 400 1915
«Свободна Росія» 23 400 1914
друга бригада
«Св. Євстахій» 13 000 1906
«Св. Іоанн Золотоустий» 13 000 1906
«Св. Пантелеймон» 12 800 1900
третя бригада
«Три Святителі» 13 500 1893-1912
«Ростислав» 10 300 1896
«Синоп» 10 300 1887-1914
Гідрокрейсери (разом 6 одиниць): 
«Цар Олександр І», «Цар Микола І», „Імператор Траян», з румунського флоту - «Король Кароль» (1917), „Прінчіпеса Марія». Бракує назви ще одного крейсера. 
Тяжкі кружляки 1-ої ранґи (разом 6 одиниць):
«Гетьман Дмитро Дорошенко» 8 030 1918
«Кагул» (раніше «Очаків») 7 200 1903
«Пам'ять Меркурія» 7 200 1902
«Гетьман Б. Хмельницький» 6 934 1918
«Алмаз» 3 300 1903
«Прут» 3 200 1903
Легкі кружляки 2-ої ранґи (разом 2 одиниці)
«Адмірал Лазарєв» 7 600 1915
«Адмірал Нахімов» 7 600 1915
Їх назви мали бути замінені на «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний» і «Тарас Шевченко».
Дивізія ескадрильних міноносців (т. зв. есмінці) - разом 24 одиниці:
«Щасливий» та 12 одиниць цього класу 1360-1100    
«Лейтенант Зацарений» та 3 одиниці цього класу 1360-1100  
«Завидний» та 5 одиниць цього класу по 650 т 
«Сміливий» та 4 одиниці цього класу 300-100
Відомі ще були імена міноносців «Київ», «Чигирин», «Батурин», «Львів», «Іван Виговський», «Іван Сірко», «Пилип Орлик», «Кость Гордієнко», «Мартин Небаба», «Іван Підкова», «Петро Могила», «Іван Котляревський» та ін. 
Дивізія менших міноносців (разом 64 одиниці)
Перша дивізія
„Україна» та інші назви цього класу суден  1330 1906
«Гнівний», „Транзитний», «Гаджибей», «Капітан-лейтенант Баранов», «Феодосія», «Лейтенант Шостаков», «Фідонісі», «Каліяклія», «Швидкий», «Поспішний», «Бурливий», «Живий», «Неспокійний», «Капітан Сакел», «Літун», «Гарячий», «Керч», «Звінкий», «Цериго» і «Ксеня» - разом 20 одиниць.
Друга дивізія «Ч. 259» та інші (разом 8 одиниць)
Третя дивізія (разом 30 одиниць)  650 1906
Четверта дивізія (разом 11 одиниць) 400-300 1901-1906
Підводні човни (разом 13 одиниць)
«Тюлень», «Щука», «Карась», «Краб», «Буревісник», «Качка», «АГ-21», «АГ-22», «АГ-23», «АГ-24», «АГ-25», «АГ-26». Маткою цих суден був корабель .Дніпро».
Канонірні човни (разом 5 одиниць на чолі з човном «Запорожець»)
Мінові загородники (разом 6 одиниць)
Сторожові катери - два дивізіони.
Транспортні кораблі (разом 8 одиниць на чолі із кораблем «Кронштадт» і майстернею)
Плаваючий док (тоннажем 30 000 тонн)
Моторні катери (65 одиниць). 
Серед них «Прозорий», «Сміливий», «Страшний», «Транзитний», «Бурливий», «Щасливий» та інші.
Буксири: 
«Відважний», «Скит», «Азовець», «Бопічан», „Петрель», «Севастополь», «Успіх», «Пирогов», «Донець», «Керч», «Березань», «Чурубаш», «Микола Пашич» і «Румунія» - разом 14 одиниць.
Баржі (47 одиниць)
Корабель окремого призначення - лінкор «Юрій Побідоносець» (тоннаж - 1 000, плавав з 1892 р.). На ньому перебувала квартира командуючого Чорноморським військовим флотом зі штабом.
Навчальне судно «Свобода».
До складу морського флоту входили також 20 гідропланів при школі воєнно-морської авіації в Севастополі. Постоями військово-морського флоту були порти Севастополь, Очаків. Миколаїв та деякий час Одеса.

 

АЗОВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ФЛОТ
Базувався в Керчі. У його складі були: канонірні човни - 5 одиниць, сторожові судна - 6, плаваючі батареї - 7, буксири - 3, сторожові катери - 14, допоміжні судна.

БІБЛІОГРАФІЯ

Удовиченко Олександр. «Україна у війні за державність (Історія організації і бойових дій Українських і Збройних Сил 1917-1921)». Вінніпег, 1954, с. 33 -39, 171.

Савченко-Більський Володимир. «Босфоро-Дарданельське питання і необхідність панування України і на Чорному мирі». «Табор» - військово-літературний журнал, ч. 11, Варшава, 1929, с. 3 - 11.

Шрамченко Святослав. «Український Головний Морський Штаб 1917-21 рр.». „Табор», ч. 21, Варшава, 1934, с. 47 - 48.

Дорошенко Дмитро. «Історія України 1917-1923». 2-ге вид. „Булава», т. II, Нью-Йорк, 1954, с. 257-258.

Шрамченко Святослав. «Закон про державну українську фльоту та його виконавці». „За державність», кн. 5, Каліш, 1935, с. 124 ~ 136, кн. 2, с. 129 - 130.

Шанковський Лев. «З історії української воєнно-морської фльоти (з нагоди дня 29 квітня)». „Америка», і ч. 77-78, 80 за 25, 26, 28 квітня 1972, Філядельфія.

Шрамченко Святослав. «Українська воєнно-морська політика на Кримі у 1917-18 рр.». „Літопис Червоної Калини», ч. V, і Львів, 1932, с. 9 - 12.

Михайлик Михайло. «Український національний рух в Криму в 1917 році». „Літопис Червоної Калини», ч. VI, Львів, 1932, с. 12 - 14, ч. VII—VIII, с. 22 - 26.

Шрамченко Святослав. «Український морський міністер - старший лейтенант фльоти М. І. Білінський». „Літопис Червоної Калини», ч. IX, Львів, 1932, с. 17 - 20.

В. Трембіцький. Персональний склад адміральства та воєнно-морської «Команди Українсько-Морської Фльоти», «Вісті комбатанта», ч. 2, Торонто - Нью-Йорк, 1988, с. 51 - 55.

газета "Кримська світлиця"
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ